Ухвала суду № 3873575, 02.06.2009, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

                                                                                                                                                                             № К-3780/07                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                 

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

01029, м. Київ, вул. Московська, 8, корп. 5

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02.06.2009р.

Вищий адміністративний суд України у складі:

головуючого-судді                Брайка А. І.,

суддів                                     Голубєвої Г. К.,

                                               Карася О. В.,

                                               Рибченка А. О.,

                                               Федорова М. О.,

розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Оболонському районі м. Києва

на постанову Господарського суду міста Києва від 19.09.2006р. та ухвалу Київського апеляційного господарського суду від 30.01.2007р. у справі         № 11/354-А

за позовом Відкритого акціонерного товариства “Київська поліграфічна фабрика “Зоря”

до Державної податкової інспекції у Оболонському районі м. Києва

про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення,

встановив:

      Відкритим акціонерним товариством “Київська поліграфічна фабрика “Зоря”, з урахуванням послідуючого уточнення,подано позовпро визнання недійсним податкового повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Оболонському районі м. Києва від 04.07.2006р. № 0010372304/1 в частині зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за травень, жовтень, листопад 2004 року, січень-березень 2005 року на суму 27261 грн. 67 коп., визначення суми податкового зобов’язання по цьому податку у вказаному розмірі та застосування 13630 грн. 84 коп. штрафних (фінансових) санкцій.

      Постановою Господарського суду міста Києва від 19.09.2006р., залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 30.01.2007р. у справі № 11/354-А позов задоволено частково: визнано недійсним податкове повідомлення-рішення від 04.07.2006р. № 0010372304/1 в частині зменшення позивачу суми бюджетного відшкодування з ПДВ на суму 27216 грн. 75 коп., визначення до сплати суми податкового зобов’язання з цього податку у розмірі 27216 грн. 75 коп. та застосування штрафних санкцій в розмірі 13630 грн. 84 коп.; в решті позову відмовлено.

      Судові рішеннямотивовані тим, що контрагенти позивача виконували на його користь роботи, які вимірювались тільки в грошовому вимірі; виявлені в податкових накладних недоліки в даному випадку не роблять їх недійсними та не свідчать про їх неналежність і недопустимість як доказів; відповідачем факт перерахування позивачем його контрагентам 27216 грн. 75 коп. податку на додану вартість не заперечується; у відповідача не було правових підстав застосовувати до позивача відповідні штрафні санкції; придбані позивачем троянди, ґрунт та насіння трави не використовувались ним в межах власної господарської діяльності, а тому відповідачем правомірно зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість в розмірі 44 грн. 92 коп.

      Відповідач, не погоджуючись з вказаними рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, подав касаційну скаргу в якій просить їх скасувати в частині задоволення позову, ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити повністю посилаючись на порушення норм матеріального права, а саме: пп. пп. 7.2.1., 7.2.6. п. 7.2., пп. 7.4.5. п. 7.4. ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість”, пп. 17.1.3. п. 17.1. ст. 17 Закону України “Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”.

      Позивач в запереченнях на касаційну скаргу просить залишити її без задоволення, а постанову та ухвалу – без змін, вважаючи їх прийнятими відповідно чинного законодавства.

      Перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин справи, Вищий адміністративний суд України приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню по слідуючим доводам та мотивам.

      Як встановлено судами попередніх інстанцій, підставами для прийняття відповідачем оспорюваного податкового повідомлення-рішення стали: акт від 07.04.2006р. № 322-23-4-02470684 про результати планової виїзної перевірки дотримання вимог податкового та валютного законодавства за період з 01.01.2004р. по 30.09.2005р. в якому зазначено, зокрема, про завищення бюджетного відшкодування з податку на додану вартість на суму 27295 грн. у зв’язку з віднесенням до складу податкового кредиту сум податку на додану вартість за податковими накладними, які не містять всіх передбачених законодавством обов’язкових реквізитів; рішення про результати розгляду первинної скарги.

      Згідно п. 1.7. ст. 1, абз. 1 пп. 7.4.1. п. 7.4., абз. 3 пп. 7.5.1. п. 7.5. ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість” (в редакції станом на момент виникнення спірних правовідносин) податковий кредит – сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов’язання звітного періоду, визначена згідно з цим законом; податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв’язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації; датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається: дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

      Обов’язкові реквізити, які заповнюються при складенні податкової накладної, передбачені пп. 7.2.1. п. 7.2. ст. 7 цього Закону, в якому вказано, зокрема, про те, що податкова накладна має містити зазначені окремими рядками опис (номенклатуру) товарів (робіт, послуг) та їх кількість (обсяг, об’єм). Однак слід відмітити, що окремі операції, як в даному випадку, мають лише грошову форму вимірювання, а тому вказані реквізити об’єктивно зазначені в податковій накладній бути не можуть.

      Відповідно до пп. 7.4.5. п. 7.4. ст. 7 вказаного Закону не дозволяється включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями, а при імпорті робіт (послуг) - актом прийняття робіт (послуг) чи банківським документом, який засвідчує перерахування коштів в оплату вартості таких робіт (послуг); у разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

      Згідно пп. 7.7.1. п. 7.7. ст. 7 цього Закону суми податку, що підлягають сплаті до бюджету або відшкодуванню з бюджету, визначаються як різниця між загальною сумою податкових зобов’язань, що виникли у зв’язку з будь-якою поставкою товарів (робіт, послуг) протягом звітного періоду, та сумою податкового кредиту звітного періоду.

      У разі коли за результатами звітного періоду сума, визначена згідно з підпунктом 7.7.1 цієї статті, має від’ємне значення, така сума підлягає відшкодуванню платнику податку з Державного бюджету України протягом місяця, наступного після подачі декларації. Підставою для отримання відшкодування є дані тільки податкової декларації за звітний період. За бажанням платника податку сума бюджетного відшкодування може бути повністю або частково зарахована в рахунок платежів з цього податку. Таке рішення платника податку відображається в податковій декларації (пп. 7.7.3. п. 7.7. ст. 7).

      З аналізу наведених норм слідує, що необхідними умовами для отримання бюджетного відшкодування є наявність у покупця належно оформлених документів, які відповідно до Закону України “Про податок на додану вартість” необхідні для віднесення певних сум до податкового кредиту, зокрема виданих продавцями, зареєстрованими як платники податку на додану вартість, податкових накладних, а також фактично надмірна сплата податку на додану вартість покупцем, що в даному випадку обґрунтовано встановлено судами попередніх інстанцій на підставі досліджених ними фактичних обставин справи та доказів на їх підтвердження.

      За вказаних обставин, відсутності порушень норм матеріального та процесуального права, висновок судів першої та апеляційної інстанцій про часткове задоволення позову є вірним, а вимоги відповідача – необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

      Враховуючи викладене, керуючись ст. ст. 220, 2201, 223, 224, 230, 231, 254 КАС України, –

ухвалив:

      1. Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Оболонському районі м. Києва відхилити, а постанову Господарського суду міста Києва від 19.09.2006р. та ухвалу Київського апеляційного господарського суду від 30.01.2007р. у справі № 11/354-А залишити без змін.

      2. Ухвала набирає законної сили з моменту постановлення та може бути оскаржена відповідно до вимог ст. ст. 235 – 237, ч. 1 ст. 238 КАС України.

Головуючий-суддя                         (підпис)                                  Брайко А. І.

Судді                                                         (підпис)                                Голубєва Г. К.

                                                        (підпис)                                    Карась О. В.

(підпис)                              Рибченко А. О.

(підпис)                               Федоров М. О.

З оригіналом згідно

Відповідальний секретар                                                             Міненко О. М.