Ухвала суду № 38734563, 13.05.2014, Вінницький апеляційний адміністративний суд

ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 822/1322/14

Головуючий у 1-й інстанції: Козачок І.С.

Суддя-доповідач: Ватаманюк Р.В.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 травня 2014 року

м. Вінниця

Вінницький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого-судді: Ватаманюка Р.В.

суддів: Білоуса О.В. Мельник-Томенко Ж. М.

при секретарі: Сокольвак Ю.В.

за участю: представника позивача - Рисюка П.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу державного підприємства "Довжоцький спиртовий завод" на постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 07 квітня 2014 року у справі за адміністративним позовом Кам'янець-Подільської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Хмельницькій області (далі - позивач) до державного підприємства "Довжоцький спиртовий завод" (далі - відповідач) про підтвердження обґрунтованості адміністративного арешту майна , -

В С Т А Н О В И В :

Позивач 03.04.2014 року звернувся до суду з поданням до відповідача про підтвердження обґрунтованості адміністративного арешту майна.

Постановою Хмельницького окружного адміністративного суду від 07.04.2014 року подання позивача задоволено: підтверджено обґрунтованість адміністративного арешту майна відповідача, накладеного рішенням № 2 заступника начальника Кам'янець Подільської об'єднаної державної податкової інспекції Хмельницької області від 02 квітня 2014 року.

Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить суд скасувати вказане рішення і закрити провадження у справі.

В судове засідання відповідач не з'явився. При цьому надано заяву про розгляд справи за відсутності представника.

Представник позивача підтримав надані заперечення на апеляційну скаргу.

Перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представника позивача, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, з таких підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 195 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Судом першої інстанції вірно встановлено, що 31.03.2014 року посадовими особами податкового органу було розпочато проведення документальної позапланової виїзної перевірки відповідача на предмет дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2011 року по 31.12.2013 року. Підставою для проведення перевірки слугувала постанова начальника оперативного управління ГУ Міндоходів у Хмельницькій області Банашка А.А. про призначення документальної позапланової перевірки від 27.02.2014 року. 28.03.2014 року позивачем прийнятий наказ №373 про проведення документальної позапланової виїзної перевірки позивача тривалістю 10 робочих днів з 31.03.2014 року. Крім того, були видані направлення на перевірку №283-286 від 31.03.2014 року. При здійсненні виїзду на перевірку 31.03.2014 року посадовими особами позивача представникам підприємства ( директору, головному бухгалтеру) були вручені під розписку наказ та направлення, пред'явленні службові посвідчення. Посадові особи податкового органу були допущені до проведення перевірки відповідача. Також перевіряючим було надано частину документів, необхідних для її проведення. 02.04.2014 року працівникам податкового органу було відмовлено у допуску до проведення перевірки, про що останніми складений акт №35/22-09-22-01/23841854 від 02.04.2014 року.

Також встановлено, що 02.04.2014 року на прохідній підприємства перевіряючим було повідомлено, що керівництвом підприємства прийняте рішення про недопуск ревізорів на територію заводу у зв'язку з судовим оскарженням підстав проведення перевірки.

Того ж дня заступником начальника Кам'янець-Подільської ОДПІ прийняте рішення про застосування умовного адміністративного арешту майна платника податків, копія якого направлена на адресу відповідача.

Приймаючи оскаржуване рішення суд першої інстанції виходив з того, що заявником доведено обґрунтованість рішення про застосування адміністративного арешту майна платника податків, у той час як відповідачем не доведено наявність законних підстав не допустити представників контролюючого органу до проведення перевірки.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, з таких підстав.

Адміністративний арешт майна платника податків є винятковим способом забезпечення виконання платником податків його обов'язків, визначених законом.

Пункт 94.10 ст. 94 ПК України передбачає, що адміністративний арешт на майно може бути накладено рішенням керівника органу державної податкової служби (його заступника), обґрунтованість якого протягом 96 годин має бути перевірена судом.

Підпунктом 94.2.3. п. 94.2 ст. 94 ПК України передбачено, що арешт майна може бути застосовано, якщо платник податків відмовляється від проведення документальної перевірки за наявності законних підстав для її проведення або від допуску посадових осіб контролюючого органу.

Згідно п. п. 78.1.11 п.78.1 ст. 78 ПК України, документальна позапланова перевірка здійснюється, зокрема, якщо отримано судове рішення суду (слідчого судді) про призначення перевірки або постанову органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, слідчого, прокурора, винесену ними відповідно до закону.

Згідно із ст. 5 Закону України "Про оперативно-розшукову діяльність" оперативно - розшукова діяльність здійснюється у тому числі оперативними підрозділами органів доходів і зборів.

Пунктом 3 ч. 1 статті 8 цього ж Закону встановлюється, що оперативним підрозділам для виконання завдань оперативно-розшукової діяльності надається право порушувати в установленому законом порядку питання про проведення перевірок фінансово-господарської діяльності підприємств, установ, організацій ... та брати участь в їх проведенні.

Як вірно встановлено, законною підставою для проведення перевірки є постанова посадової особи органу, що здійснює оперативно - розшукову діяльність - начальника оперативного управління ГУ Міндоходів у Хмельницькій області, а тому у податкового органу була законна підстава для проведення перевірки відповідача.

Відповідно до п. 81.1 ст. 81 ПК України посадові особи контролюючого органу мають право приступити до проведення документальної виїзної перевірки за наявності підстав для їх проведення, визначених цим Кодексом, та за умови пред'явлення або надіслання у випадках, визначених цим Кодексом, таких документів, як направлення на проведення такої перевірки, копії наказу про проведення перевірки, службового посвідчення осіб, які зазначені в направленні на проведення перевірки.

Непред'явлення або не надіслання у випадках, визначених цим Кодексом, платнику податків цих документів або пред'явлення зазначених документів, що оформлені з порушенням вимог, встановлених цим пунктом, є підставою для недопущення посадових (службових) осіб контролюючого органу до проведення документальної виїзної або фактичної перевірки.

Відмова платника податків та/або посадових (службових) осіб платника податків (його представників або осіб, які фактично проводять розрахункові операції) від допуску до перевірки на інших підставах, ніж визначені в абзаці п'ятому цього пункту, не дозволяється.

В суді першої інстанції та апеляційній скарзі відповідачем не доведено, що документи податкового органу були оформлені з будь - якими порушеннями, які б давали підстави для не допуску посадових осіб до проведення перевірки.

Окрім того, в судді першої інстанції встановлено, що перевірка фактично була розпочата, проте відповідач не оскаржував наказу про проведення перевірки в адміністративному порядку до початку проведення перевірки. Таким чином, відповідач фактично відмовив від допуску до продовження перевірки, яку було попередньо розпочато, з підстави іншої, ніж визначена абзацом п'ятим п. 81.1 статті 81 ПК України, що не дозволяється.

Безпідставне посилання відповідача на наявність підстав для на закриття провадження у справі, через наявність спору про право, оскільки за змістом частини першої статті 183-3 КАС підтвердження обґрунтованості адміністративного арешту майна платника податків здійснюється на підставі подання органів державної податкової служби.

Відповідно до п. 2 ч. 4 ст. 183-3 КАС суд ухвалою відмовляє у прийнятті подання у разі, якщо з поданих до суду матеріалів вбачається спір про право.

Спір про право в контексті розглядуваної норми має місце в разі, якщо предметом спору є правовідносини, існування яких є передумовою виникнення підстав для застосування спеціальних заходів, перелічених у статті 183-3 названого Кодексу.

Зокрема, спір про право може бути наявним у разі, коли платник податків висловлює незгоду з рішенням податкового органу, що було підставою для виникнення обставин для внесення відповідного подання.

При цьому КАС України не містить переліку будь-яких критеріїв такої незгоди як підстави для висновку про існування спору про право. Слід зазначити, що у кожному конкретному випадку в залежності від змісту правовідносин суд повинен оцінити форму вираження відповідної незгоди учасника провадження на предмет існування спору. Адже така незгода має втілюватися у вчиненні учасником процесу об'єктивно необхідних дій для відновлення порушеного права.

Від наявності спору про право слід відрізняти заперечення обставин, що зумовили звернення податкового органу з відповідним поданням. За наявності таких заперечень суд повинен дати оцінку їх правомірності і прийняти рішення по суті порушеного в поданні питання.

Предметом перевірки в даній категорії справи є відповідність рішення керівника податкового органу (його заступника) про накладення адміністративного арешту на майно платника податків умовам, за яких таке рішення може бути ухвалено.

Незгода відповідача зі змістом подання про підтвердження обґрунтованості адміністративного арешту майна ще не свідчить про те, що у цьому випадку безумовно існує будь-який спір про право.

Оскільки звернення до суду з цим поданням обумовлене власними повноваженнями податкового органу, передбаченими ПК України, а суд лише повинен перевірити обґрунтованість рішення контролюючого органу, в межах цієї справи спір про право не вирішується.

До того ж, процедура підтвердження обґрунтованості адміністративного арешту обмежена конкретними вказівками норм закону, зокрема, в даному випадку відповідачем порушено норми ПК України, а саме не допущено до перевірки працівників податкового органу під час її проведення, що виключає можливість розгляду такої справи в загальному позовному порядку.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції правильно застосовані норми матеріального та процесуального права, а доводи апеляційної скарги не спростовують висновку суду першої інстанції.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 198, ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення , а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті рішення суду з одних лише формальних підстав.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд -

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу державного підприємства "Довжоцький спиртовий завод" залишити без задоволення, а постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 07 квітня 2014 року - без змін.

Ухвала суду набирає законної сили в порядку та в строки, передбачені ст. ст. 212, 254 КАС України.

Ухвала суду складена в повному обсязі 20 травня 2014 року .

Головуючий Ватаманюк Р.В.

Судді Білоус О.В.

Мельник-Томенко Ж. М.