Рішення № 38734343, 14.05.2014, Апеляційний суд Харківської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

___________

Провадження № 22-ц /790/1658/14 Головуючий 1 інстанції

Справа № 640/14472/13-ц Попрас В.О.

Категорія:виселення Доповідач-Гальянова І.Г.

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 травня 2014 року судова колегія судової палати у цивільних справах апеляційного суду Харківської області в складі:

Головуючого-судді : Гальянової І.Г.

суддів: Колтунової А.І.

Костенко Т.М.

при секретарі: Сватенко Н.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Харкові цивільну справу за апеляційними скаргами ОСОБА_4 та ОСОБА_5 на рішення Київського районного суду м. Харкова від 14 січня 2014 року по справі за позовом Публічного акціонерного товариства Комерційний Банк «ПриватБанк» до ОСОБА_4, ОСОБА_5 про виселення,-

ВСТАНОВИЛА :

27 серпня 2013 року позивач , в особі свого представника звернувся у суд з позовом в якому, з урахуванням його уточнень , просить виселити ОСОБА_5 та інших осіб, які зареєстровані та/або проживають у житловому будинку, розташованому за адресою: АДРЕСА_1 зі зняттям з реєстраційного обліку у територіальному органі державної міграційної служби України, до повноважень якого входить питання громадянства, імміграції та реєстрації фізичних осіб, компетенція якого територіально поширюється на адресу вказаного житлового будинку.

В обґрунтування позовних вимог представник позивача посилається на те, що 22.02.2008 року ПАТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_5 уклали кредитний договір № 020/Р-08-02, відповідно до п. 1.1. умов якого, банк зобов'язався надати ОСОБА_5 кредит у вигляді кредитної лінії у розмірі 150 000,00 доларів США строком до 21.02.2018 року, а відповідач ОСОБА_5 зобов'язався повернути кредит та сплатити відсотки за користування кредитними коштами в строки та в порядку, встановлених кредитним договором.

Представник позивача зазначає, що в забезпечення виконання зобов'язань за вказаним кредитним договором ПАТ КБ «ПриватБанк» і відповідач ОСОБА_4 22.02.2008 року уклали договір іпотеки № 020/Р-08-02, згідно до п. 7 умов якого, відповідач передав в іпотеку нерухоме майно, а саме: житловий будинок загальною площею 186,50 кв.м., житловою площею 161.90 кв.м, який розташований за адресою: АДРЕСА_1, який належить відповідачу на праві приватної власності на підставі договору купівлі-продажу.

Представник позивача також зазначає на те, що умовами зазначеного договору також передбачено право іпотекодавця на реєстрацію в зазначеному житловому будинку інших осіб лише за умови отримання від іпотекодержателя письмової згоди на такі дії.

Представник позивача вказує на те, що свої зобов'язання за кредитним договором ПАТ КБ «Приват Банк» виконав в повному обсязі, надавши відповідачу ОСОБА_5 кредит в розмірі, передбаченому умовами кредитного договору, однак останній своєчасно не повернув банку грошові кошти для погашення заборгованості за кредитом, відсотками, комісією, а також іншими витратами відповідно до умов договору.

Як на підставу своїх вимог представник позивача , з посиланням на вимоги ст. 40 Закону України «Про іпотеку» ст. 109 ЖК України зазначає, що рішенням суду звернуто стягнення на вказаний предмет іпотеки та після ухвалення рішення всі мешканці зобов»язанні на письмову вимогу іпотекодержателя або нового власника добровільно звільнити житловий будинок та такі вимоги були направлені позивачем , а реєстрація інших осіб без згоди іпотекодержателя є порушенням умов договору, у зв»язку з чим всі особи, які були зареєстровані в зазначеному житловому будинку підлягають зняттю їх з реєстрації

У судовому засіданні суду першої інстанції представник позивача позов підтримав з зазначених підстав та просив його задовольнити.

Представник відповідача ОСОБА_4 в судовому засіданні суду першої істанції позовні вимоги позивача не визнав. Свої заперечення обгрунтовував відсутностю належних доказів щодо повідомлення відповідачів про добровільне звільнення вказаного житлового будинку, доказів щодо проживання відповідачів у будинку.

В судовому засіданні суду першої інстанції представник ОСОБА_4 також заявляв клопотання щодо закриття провадження у справі, посилаючись на те, що відповідачі у справі зареєстровані за адресою: АДРЕСА_2 та ухвалою суду від 14 січня 2014 року в задоволенні вказаного клопотання було відмовлено ( а.с.127-128,131).

Рішенням Київського районного суду м.Харкова від 14 січня 2014 року позовні вимоги позивача задоволені. Суд виселив ОСОБА_5 та інших осіб, які зареєстровані та/або проживають у житловому будинку, розташованому за адресою: АДРЕСА_1 зі зняттям з реєстраційного обліку у Київському РВ у м. Харкові ГУ ДМС України в Харківській області та стягнув з ОСОБА_4, ОСОБА_5 на користь Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» з кожного судовий збір в розмірі 57,35 грн.

В апеляційних скаргах ОСОБА_4 та ОСОБА_5 просять скасувати вказане рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким відмовити позивачу в задоволенні позовних вимог.

Доводи апеляційних скарг обґрунтовують порушенням судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права. Апелянти зазначають на відсутність доказів щодо направлення повідомлення та отримання відповідачами вимоги про виселення із зазначеного домоволодіння, доказів щодо проживання відповідачів за вказаною адресою, а також зазначають на те, що суд не встановив інших осіб, зареєстрований в спірному житловому будинку, а також зазначають, що представник відповідача надавав суду довідку про склад зареєстрованих у спірному приміщенні осіб, серед яких є дві малолітні дитини та суд не залучив до участі у справі орган опіки та піклування та ухваленим рішенням порушив права малолітній дітей.

Заслухавши доповідь судді, пояснення осіб, які з»явились, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційних скарг, судова колегія приходить до висновку про часткове задоволення апеляційних скарги , виходячи з наступного.

Згідно до ч.1 ст. 303 ЦПК України, під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Задовольняючи позовні вимоги позивача та ухвалюючи рішення щодо виселення ОСОБА_5 та інших осіб, які зареєстровані та/або проживають у житловому будинку, розташованому за адресою: АДРЕСА_1 зі зняттям з реєстраційного обліку у Київському РВ у м. Харкові ГУ ДМС України в Харківській області, суд першої інстанції виходив з доведеності позивачем вказаних позовних вимог.

Однак з такими висновками суду повністю погодитись не можна.

Так , судом першої інстанції встановлено та підтверджено наявними у справі доказами, що рішенням Київського районного суду м.Харкова від 19.10.2012 року в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором № 020/Р-08 від 22.02.2008 року , звернуто стягнення на предмет іпотеки, зазначений вище житловий будинок з надвірними будівлями, та земельну ділянку за зазначеної адресою, шляхом продажу вказаного предмету іпотеки ПАТ КБ «ПриватБанк» з укладанням від імені ОСОБА_4 договору купівлі-продажу будь-яким способом з іншою особою - покупцем, з отриманням витягу з Державного реєстру прав власності, а також наданням ПАТ КБ «ПриватБанк» всіх повноважень, необхідних для здійснення продажу . Рішенням апеляційного суду Харківської області від 29 листопада 2012 року вказане рішення суду першої інстанції було змінено та зменшено загальних розмір заборгованості до 229865, 98 доларів США, еквівалентних за курсом НБУ 1 834 031, 85 грн. та в рахунок її погашення звернуто стягнення на предмет іпотеки- на зазначені вище житловий будинок та земельну ділянку, шляхом визначеного судом першої інстанції способу при початковій ціні предмету іпотеки у розмірі 883434, 38 грн. (а.с. 31-39).

Вказані обставини справи, встановлені зазначеними рішеннями судів першої та апеляційної інстанції, які набрали законної сили, у зв»язку з чим відповідно до вимог ч.3 ст. 61 ЦПК України, не підлягають доказуванню при розгляді вказаної справи.

Відповідно до ч.2 ст. 39 Закону України «Про іпотеку», одночасно з рішенням про звернення стягнення на предмет іпотеки суд за заявою іпотекодержателя та наявності підстав, передбачених законом, якщо предметом іпотеки є житловий будинок чи житлове приміщення вправі винести рішення про виселення мешканців.

В ст. 40 вказаного Закону України встановлено, що звернення стягнення на передані в іпотеку житловий будинок чи житлове приміщення є підставою для виселення всіх мешканців за винятком наймачів та членів їх сімей. Виселення проводиться у порядку, встановленому законом. Після прийняття рішення про звернення стягнення на передані в іпотеку житловий будинок чи житлове приміщення шляхом позасудового врегулювання на підставі договору всі мешканці зобов'язані на письмову вимогу іпотекодержателя або нового власника добровільно звільнити житловий будинок чи житлове приміщення протягом одного місяця з дня отримання цієї вимоги. Якщо мешканці не звільняють житловий будинок або житлове приміщення у встановлений або інший погоджений сторонами строк добровільно, їх примусове виселення здійснюється на підставі рішення суду.

Згідно до роз»яснень, які містяться в п. 43 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 5 від 30.03.2012 року «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин» , примусове виселення на підставі ст. 39, 40. 109 ЖК України здійснюється на підставі рішення суду тільки за певних умов;якщо мешканці добровільно не звільнили житловий будинок чи житлове приміщення як на предмет іпотеки, протягом одного місяця з дня отримання письмової вимоги іпотекодержателя або нового власника або в інший погоджений сторонами строк.

Як свідчать матеріали справи власник зазначеного житлового будинку , відповідач у справі ОСОБА_4 зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_2 . В зазначеній квартирі також значиться зареєстрованим і відповідач ОСОБА_5 (а.с. 129).

Відповідно ж до складеного представником ПАТ КБ «ПриватБанк» разом з заступником голови вуличного комітет № 3 ОСОБА_7 акту від 20.09.2013 року (а.с. 67), відповідач ОСОБА_5 дійсно проживає в спірному домоволодіння ( а.с.67).

Крім того, як свідчить надана суду першої інстанції довідка Комунального виробничого підприємства по обслуговуванню приватних домоволодінь і зелених насаджень Київського району від 11.10.2013 року, в спірному домоволодінні зареєстровані та проживають ОСОБА_8 та малолітні ОСОБА_9 та ОСОБА_10 ( а.с.130).

Зазначену вище довідку також посвідчила заступник вуличного комітету № 3 ОСОБА_7 та як пояснив в суді апеляційної інстанції відповідач ОСОБА_5, в спірному будинку зареєстровані та проживають його дружина та діти.

Згідно до вимог ч.1 ст. 29 ЦК України, місцем проживання фізичної особи є житловий будинок, квартира, інше приміщення, придатне для проживання в ньому , у відповідному населеному пункті, в якому фізична особа проживає постійно, переважно або тимчасово.

Відповідно до ст. 6 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні», громадяни України, іноземці та особи без громадянства реєструють своє місце проживання.

В статті 3 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» встановлено, що реєстрація - це внесення відомостей до паспортного документа про місце проживання або місце перебування із зазначенням адреси житла особи та внесенням цих даних до реєстраційного обліку відповідного органу.

За змістом вказані норми Закону визначають,що реєстрація фіксує офіційне місце проживання особи. За цією адресою особа має право проживати, на неї надсилаються усі офіційні документ відповідно до даних про реєстрацію нараховуються усі комунальні послуги і таке інше.

Вказані вище обставини справи, а саме : зазначені вище акт і довідка та вимоги норм матеріального права об»єктивно підтверджують факт проживання без реєстрації відповідача ОСОБА_5 в спірному домоволодінні..

Судом першої інстанції також встановлено та підтверджено наявними у справі доказами, що 03.07.2013 року у зв'язку з ухваленням рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки позивач надіслав повідомлення відповідачам ОСОБА_5, ОСОБА_4 про добровільне звільнення предмету іпотеки житлового будинку АДРЕСА_1, разом із усіма незареєстрованими у предметі іпотеки членами сім'ї та іншими мешканцями (а.с.40), яке відповідачами було отримано 22.07.2013 року, про що свідчить поштове повідомлення про вручення поштового відправлення ( а.с.42, 43).

За таких обставин суд першої інстанції прийшов до обгрунтованого висновку щодо виселення відповідача ОСОБА_5 зі спірного домоволодіння.

Доводи, викладені відповідачами в апеляційних скаргах, в цій частині рішення суду не спростовують та не дають підстав для його скасування чи зміни в цій частині.

Між тим, судова колегія не може погодитись з висновком суду щодо виселення зі спірного домоволодіння інших осіб, які зареєстровані та/або проживають у житловому будинку, розташованому за зазначеною вище адресою адресою: АДРЕСА_1 зі зняттям з реєстраційного обліку у Київському РВ у м. Харкові ГУ ДМС України в Харківській області, виходячи з наступного.

Так, суд першої інстанції при ухваленні рішення в цій частині не звернув уваги на наявну в матеріалах справи довідку Комунального виробничого підприємства по обслуговуванню приватних домоволодінь і зелених насаджень Київського району від 11.10.2013 року, в спірному домоволодінні зареєстровані та проживають ОСОБА_8 та малолітні ОСОБА_9 та ОСОБА_10Д.( а.с. 130)

Між тим, з вимогою щодо виселення вказаних осіб позивач до суду не звертався, а відповідно до надісланого ним 03.07.2013 року повідомлення відповідачам ОСОБА_4 та ОСОБА_5, позивач вимагав добровільного виселення зі спірного домоволодіння лише усіх незареєстрованих у предметі іпотеки членів сім'ї та інших мешканців (а.с.40).

Рішенням же суду в частині виселення інших осіб, які зареєстровані та/або проживають у житловому будинку, розташованому за адресою: АДРЕСА_1 зі зняттям їх з реєстраційного обліку у Київському РВ у м. Харкові ГУ ДМС України в Харківській області, суд першої інстанції вирішив питання про права і обов»язки осіб, які до участі у справі не залучались, та в порушення вимог ст. 33 ЦПК України з клопотанням про залучення їх в якості відповідачів позивач до суду не звертався.

Крім того суд першої інстанції , в порушення вимог ст. 88 ЦПК України стягнув з відповідача ОСОБА_4 на користь позивача судовий збір в сумі 57 грн.35 коп., хоча рішення у справі стосовно нього судом не ухвалювалось та позовних вимог до нього позивачем не заявлялось.

За таких обставин, рішення суду в цій частині підлягає скасуванню як таке, що ухвалено судом першої інстанції з порушенням вказаних вище норм матеріального та процесуального права, з ухваленням в цій частині нового рішення про відмову позивачу в задоволенні позовних вимог з зазначених вище підстав.

В іншій частині рішення суду першої інстанції підлягає залишенню його без змін.

Керуючись ст.ст. 303, 309, 316, 317, 319, 218 ЦПК України. судова колегія,-

ВИРІШИЛА:

Апеляційні скарги ОСОБА_4 та ОСОБА_5 задовольнити частково.

Змінити рішення Київського районного суду м. Харкова від 14 січня 2014 року, скасувавши його в частині виселення інших осіб які зареєстровані та/або проживають у житловому будинку, розташованому за адресою: АДРЕСА_1 зі зняттям з реєстраційного обліку у Київському РВ у м. Харкові ГУ ДМС України в Харківській області та стягнення з ОСОБА_4 на користь Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» судового збору в розмірі 57,35 грн.

В задоволенні позовних вимог в цій частині Публічному акціонерному товариству Комерційний Банк «ПриватБанк» відмовити.

Збільшити розмір стягнутого з ОСОБА_5 на користь Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» судового збору до 114 грн. 70 коп.

В іншій частині рішення суду залишити без змін.

Рішення суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту його проголошення та може бути оскаржено в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили.

Головуючий, суддя:

Судді: