Рішення № 38734030, 31.03.2014, Сорокинський міськрайонний суд Луганської області (до 25.04.2025 - Краснодонський міськрайонний суд Луганської області)

Справа № 2/1210/12434/2012

Провадження № 2/412/5/14

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 березня 2014 року м. Краснодон

Краснодонський міськрайонний суд Луганської області у складі:

головуючого судді Рімашевської О.В.,

при секретарі Сєріковій Н.М.

за участю представників позивача приватного підприємства «Ремікс» Матлаєвої О.В., Коваленко С.В., відповідача ОСОБА_3, представника відповідача ОСОБА_4,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Краснодоні цивільну справу за позовом приватного підприємства «Ремікс» до ОСОБА_3 про витребування майна із чужого незаконного володіння,-

В С Т А Н О В И В :

Позивач ПП «Ремікс» звернувся до суду з позовом, в якому просив зобов»язати відповідача ОСОБА_3 повернути майно, що належить на праві власності позивачу та перебуває за адресою: АДРЕСА_1, згідно з переліком, зазначеним в позовній заяві з посиланням на ст.. 387, 1212, 1213 ЦК України (т.1 а.с. 2-10)

Під час попереднього судового засідання позивач уточнив первинно заявлені вимоги, просив зобов»язати відповідача повернути майно ПП «Ремікс» згідно з переліком, зазначеним в уточненій позовній заяві на підставі ст.. 387, 1212, 1213 ЦК України (т.2 а.с. 1-10) та покласти на відповідача понесені судові витрати.

Представник позивача Матлаєва О.В. в судовому засіданні підтримала заявлені вимоги. Суду пояснила, що вона є директором ПП «Ремікс». Протягом 2001-2009 років ПП «Ремікс» орендував нежитлове приміщення, розташоване за адресою АДРЕСА_1, в якому розташовувався структурний підрозділ «Салон краси «ІНФОРМАЦІЯ_1». Станом на 25 грудня 2009 року за салоном краси «ІНФОРМАЦІЯ_1» обліковувалось майно згідно з переліком, зазначеним у позові. 28.09.2009 року орендодавець ОСОБА_3 повідомила про припинення орендних відносин і запропонувала звільнити приміщення. 31.12.2009 року представники позивача намагались вивезти із нежитлового приміщення майно, яке належить позивачу, але з цього приводу між сторонами виник спір, тому була вивезена лише частина майна. Інше майно залишилось в приміщенні. Матлаєва О.В. вказала, що для здійснення підприємницької діяльності придбавалось професійне обладнання ; це обладнання передавалось до салону краси. В салоні згідно з Законом України «Про бухгалтерський облік» щорічно проводились інвентаризація, що підтверджує факт передачі майна та наявність спірного майна в приміщенні, власником якого є відповідач. Вимагає повернення майна ПП «Ремікс» згідно з переліком, зазначеним у позові. Представник зазначила. що на підприємстві не ведуться облікові картки на майно; переданому майну інвентаризаційні номери не присвоювались; чи є перелічене в позові майно в натурі вона не знає, також вказала, що в разі відсутності актів на списання майна, воно перебуває на обліку і має бути повернуто.

Представник позивача Коваленко С.Ю. в судовому засіданні підтримала заявлені вимоги. Дала пояснення, аналогічні поясненням представника Матлаєвої О.В. Зазначила. що за договорами оренди ОСОБА_3 сдавала в оренду лише пусте приміщення, тому все, що розташовано в приміщенні, має бути передано позивачу.

Відповідач ОСОБА_3 в судовому засіданні не визнала заявлені до неї вимоги. Вказала, що з 2004 року вона є власником нежитлового приміщення за адресою: АДРЕСА_1., вона передавала вказане приміщення в оренду ПП «Ремікс» до 2010 року. Разом з тим вона була директором Салону краси «ІНФОРМАЦІЯ_1», який юридично був структурним підрозділом ПП «Ремікс», хоча фактично вона особисто опікувалась салоном, придбавала обладнання та витратні матеріали. Керівництво позивача ніякого обладнання для салону не придбавало та не передавало. Вказала, що крім салону, до ПП «Ремікс» також входять інші перукарні, для яких, можливо, позивачем придбавалось майно, перелічене в позові. Зазначила. що за власні кошти облаштовувала салон з метою здійснення підприємницької діяльності. В теперішній час вона зареєстрована як фізична особа-підприємець, та здійснює підприємницьку діяльність. Наполягає на тому, що в належному їй нежитловому приміщенні відсутнє майно позивача; позивачем не придбавалось майно для салону краси, надані позивачем інвентаризаційні описи вважає сфальшованими, оскільки в салоні краси ніколи інвентаризацій не проводилось; облікових карток на майно немає, позивачем до повернення заявлене майно, коли ніколи не передавалось до салону краси. Окремо вказала на те, що солярій, який заявлений позивачем до стягнення, вона придбавала на власні кошти, надала оригінал чеку та документи на солярій. Вказала, що директор ПП «Ремікс» Матлаєв обманним шляхом отримував копії товарних накладних на майно, яке придбавала відповідач.

Представник відповідача ОСОБА_4 в судовому засіданні не визнав позов. Зазначив відсутність будь яких доказів того, що майно, перелічене позивачем у позові, передавалось до Салону краси «ІНФОРМАЦІЯ_1» та знаходиться там.

Вислухавши пояснення учасників процесу, свідків, дослідивши надані сторонами письмові докази відповідно до вимог ст.. 212 ЦПК України, розглянувши позов в межах заявлених вимог, суд дійшов до наступного.

Відповідно до ст.. 15 ЦПК України, справа підсудна суду.

Відповідно до ст. 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

За змістом ст. 10 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.

Відповідно до ст.. 10,60 ЦПК України, кожна сторона зобов»язана довести обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

В судовому засіданні встановлено, що ПП «Ремікс» з 2001 року зареєстрований як юридична особа (т.1 а.с.16); види діяльності, крім іншого - надання послуг перукарнями та салонами краси (т.1 а.с.17). Позивач з 2001 року орендував нежитлове приміщення, розташоване за адресою: АДРЕСА_1 (т.2 а.с.108,110,111, т. 1 а.с.23). Наказом по підприємству № 7 від 18.08.2003 року був створений структурний підрозділ Приватного підприємства «Ремікс» салон краси «ІНФОРМАЦІЯ_1» за адресою: АДРЕСА_1 (т.2 а.с.13) До наказу доданий перелік майна, який передавався салону краси (т. 2 а.с.14)

В грудні 2004 року вказане нежитлове приміщення за договором дарування передано у власність відповідача ОСОБА_3 (т.1 а.с.230,231,232).

З травня 2002 року ОСОБА_3 прийнята на посаду директора Салону краси (т. 1 а.с.233).

26.09.2009 року ОСОБА_3 направила на ім.»я директора ПП «Ремікс» повідомлення про припинення договору оренди (т. 2 а.с.11). Із пояснень сторін та матеріалів про відмову в порушенні кримінальних справ вбачається, що між сторонами виник спір з приводу належності майна, яке представники позивача намагались вивезти з приміщення 23 Мікроцентр в м. Красно доні 31 грудня 2009 року.

Таким чином суд встановив, що між сторонами існує спір про витребування майна із чужого незаконного володіння. При цьому представники позивача посилаються на те. що все перелічене в позові майно придбано ПП «Ремікс», передавалось Салону краси «ІНФОРМАЦІЯ_1», та має бути повернуто, тоді як відповідач вказує на відсутність переліченого майна, та те. що воно ніколи не передавалось Салону Краси «ІНФОРМАЦІЯ_1» та те, що частина майна, на яке претендує позивач, належить відповідачу.

Спірні правовідносини регулюються ст. 387 ЦК України, за якою власник має право витребувати майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.

Статтею 1212 ЦК України передбачено, що особа, яка набула майно або зберігала його у себе за рахунок іншої особи без достатньої правової підстави, зобов»язана повернути потерпілому це майно. За п. 2 ч. 3 вказаної статті, положення цієї глави застосовуються до вимог про витребування майна власником із чужого незаконного володіння.

Відповідно до правових позицій, викладених в Аналізі Верховного Суду України щодо деяких питань застосування судами законодавства про право власності при розгляді цивільних справ, При розгляді спорів про витребування власником свого майна із чужого незаконного володіння необхідно враховувати, що позивачем за таким позовом може бути власник майна (фізичні, юридичні особи, держава і територіальні громади в особі уповноважених ними органів), який на момент подання позову не володіє цим майном, а також особа, яка хоча і не є власником, але у якої майно перебувало у володінні за законом або договором, зокрема на підставі цивільно-правових договорів (зберігання, майнового найму тощо), в оперативному управлінні, на праві повного господарського відання, а також на інших підставах, встановлених законом. Відповідачем у справах даної категорії є особа, яка на момент подання позову фактично володіє майном без підстав, передбачених законом, адміністративним актом чи договором. Позов про витребування майна від особи, у незаконному володінні якої це майно перебувало, але у якої воно на момент розгляду справи в суді відсутнє, не підлягає задоволенню, що не виключає можливості стягнення з цієї особи відшкодування завданих збитків, якщо про це заявлено вимогу… Об'єктом позову про витребування майна із чужого незаконного володіння може бути річ, яка існує в натурі на момент подання позову…

Аналіз вказаних правових положень дозволяє зробити висновок, що предметом доказування при розгляді справ даної категорії є підтвердження права власності позивача на майно, щодо якого заявлені вимоги, підтвердження наявності спірного майна у відповідача, до якого заявлені вимоги; існування спірного майна на час розгляду справи . Крім того за змістом ст. 387 ЦК України ( 435-15 ) віндикаційний позов може бути пред'явлений тільки на захист права власності на річ, яка визначена індивідуальними ознаками в розумінні ст. 184 ЦК України.

В судовому засіданні позивачем надані копії товарних накладних та чеків на підтвердження права власності позивача на частину майна, зазначеного у позові, а саме: шафи косметолога (видаткова накладна від 08.07.2003 року т. 1 а.с.54,55), підставки під телевізор (копія чека від 14.04.2003 року т. 1 а.с.60), дивана «Доміно» (договір від 03.03.2003 року т. 1 а.с.61-62), барної стійки (видаткова накладна від 02.04.2003 року т. 1 а.с.63), кушетки та дивану (рахунок-фактура від 23.06.2006 року т. 1 а.с.64, 65), вітраж алюмінієвий (т. 1 а.с.68), котел EUROBONGAS (видаткова накладна від 03.01.2002 року т. 1 а.с.71), сигналізатор газу СГБ-1-5 (товарний чек від 04.10.2002 року т. 1 а.с.74), комбайн МФ33 (видаткова накладна від 11.02.2003 року т. 1 а.с.75), барна стійка Лабрадоріт (накладна від 31.03.2003 року т. 1 а.с.76), вітрина «Орбіта О-3» (накладна від 04.03.2003 року т. 1 а.с.80), тролесс LUXE (накладна від 17.07.2002 року т. 1 а.с.121), кондиціонер LG 4 штуки (накладна від 28.07.2002 року т. 1 а.с.93-95), мембранний лічильник (накладна від 16.10.2008 року т. 1 а.с.101), обладнання для басейну (фільтрувальна установка, насос, кварцовий пісок, скіммер, форсунка, закладна під форсунку, електронагрівач, дробина, донний злив, підводний прожектор, пластиковий корпус, розвідна коробка, запасна лампа) (видаткова накладна від 02.08.2004 року т. 1 а.с.103), пульт керування (копія чека від 08.06.2005 року т. 1 а.с.109), газова колонка (рахунок-фактура від 07.12.2005 року т. 1 а.с.112), тролесс CIREA (накладна від 12.04.2008 року т. 1 а.с.121), пральна машина Зануссі (накладна від 12.04.2008 року т. 1 а.с.124), два стерилізатори (т. 1 а.с.126,128), фен (т. 1 а.с.128), етажерка 3-хярусна, сушка для рук (т. 1 а.с.129), машинка для стрижки (т.1 а.с.130), плойка (т. 1 а.а.132), шафа для зберігання сумок (т. 1 а.с.133), пломбіратор (т.1 а.с.134), шейк ер (т. 1 а.с.135), дзеркало заднього виду (т. 1 а.с.136), вішалка (т. 1 а.с. 138), ножиці (т.1 а.с.139), дробина (т. 1 а.с.140), стілець для майстра (т.1 а.с.141), антена та кабель телевізійний (т. 1 а.с.142), вентилятор (т. 1 а.с.154), крісло поворотне (т. 1 а.с.143), Т-410 база для стола (т. 1 а.с.144), плата (т. 1 а.с.144), ніж для філіровки (т. 1 а.с.145), захистний козирок для фену (т.1 а.с.145), пилосос Сатурн (т. 1 а.с.145), бігуді (т.1 а.с.147-148), новорічні прикраси (електрична гірлянда, фігура Діда Мороза та Санта Клауса т. 1 а.с.149,153), вогнегасник (т. 1 а.с.150) , крісло Елегант хром (т. 1 а.с.154).

Позивачем не надано доказів на придбання наступного майна: перукарське крісло, перукарський стілець для майстра, крісло перукарськеCLIO, крісло CLIO чорне, крісло перукарське дитяче, холодильник ШВУ-4, кушетка косметолога із підлікотнями, мийки, колони чорні, телевізор Філіпс, плойка 1554, цеберка нержавіюча з педаллю, , електричний фен, етажерка кутова 5-ярусна, вітраж алюмінієвий 550х2000, вітраж алюмінієвий 1100х2000, костюм 62, шафа бук з полицею, полотенце махрове, етажерка, ніж для машинки, тому право власності позивача на вказане майно не знайшло підтвердження в ході розгляду справи.

В судовому засіданні представник позивача Матлаєва О.В. вказала на те, що вона не знає, чи є в наявності майно, перелічене у позові; також не вказана на наявність індивідуальних ознак переліченого вище майна, факт придбання якого позивачем підтверджено.

На підтвердження факту передачі частини майна від ПП «Ремікс» структурному підрозділу салон краси «ІНФОРМАЦІЯ_1» позивачем наданий додаток до наказу про створення структурного підрозділу (т.2 а.с.14), але суд вважає, що цей документ не може підтверджувати факт передачі майна, оскільки до нього не доданий акт передачі майна в натурі, який мав бути підписаний особою, що приймає майно під матеріальну відповідальність; тому сам наказ ПП «Ремікс» не є належним доказом підтвердження факту передачі майна.

Надані позивачем інвентаризаційні описи на підтвердження факту передачі зазначеного у позові майна Салону Краси «ІНФОРМАЦІЯ_1» суд оцінює критично, оскільки вони не підписані матеріально відповідальною особою салону краси «ІНФОРМАЦІЯ_1». Крім того допитані в судовому засіданні свідки ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_17, які, за наданими наказами ПП «Ремікс» мали входити до складу інвентаризаційних комісій та чиї підписи стоять в актах інвентаризації, в суді пояснили, що під час їх роботи в ПП «Ремікс» вони жодного разу не приймали участі в інвентаризаціях, інвентаризації в структурних підрозділах ПП «Ремікс» не проводились, підписи у досліджених документах зроблені не свідками.

Свідок ОСОБА_16, яка з 2003 по 2009 рік працювала головним бухгалтером ПП «Ремікс» в суді пояснила, що облік основних засобів підприємства вівся по документам - директор приносив чеки або накладні та вказував, на облік якого структурного підрозділу придбане майно ставити. Самого майна вона не бачила; акти про передачу майна в структурні підрозділи не складались, матеріально відповідальні особи за майно, як що воно передавалось, не розписувались, на підприємстві майно не списувалось. Всі інвентаризаційні описи робились нею шляхом копіювання даних про документальний облік основних засобів; потім вона віддавала описи директору, чи підписували їх особи, зазначені в наказах на інвентаризацію, вона не знає.

Свідок ОСОБА_11, який з 2002 по 2006 роки працював заступником директора ПП «Ремікс» пояснив, що на підприємстві крім салону краси існувало 5-6 структурних підрозділів, в тому числі салон краси та перукарня; він не був присутній при придбанні майна для салону краси «ІНФОРМАЦІЯ_1», за чиї кошти придбавалось майно - не знає. Також підтвердив, що протягом роботи на підприємстві він не приймав участі в жодній інвентаризації. Підписи в документа від його імені зроблені не ним. Зазначив, що коли він, діючи від імені ПП «Ремікс», придбавав товаро-матеріальні цінності, вони передавались до структурних підрозділів по внутрішнім товарним накладним.

Аналогічні пояснення надали свідки ОСОБА_12, яка з 2001 по 2011 роки працювала заступником директора, ОСОБА_14, яка працювала в період з 2004 по 2011 роки, ОСОБА_13, яка працювала з 2006 по 2008 роки, ОСОБА_17, яка працювала з 2001 по 2006 роки, ОСОБА_15

У суду немає підств не приймати до уваги пояснення свідків, які давали пояснення під присягою, не пов»язані зі сторонами, однозначно підтвердили, що будь яких інвентаризацій в ПП "Ремікс" не проводилось, вони участі в інвентаризаціях не брали та в документах стоять не їх підписи.

Оцінивши всі надані позивачем докази відповідно до вимог ст.. 212 ЦПК України суд дійшов до висновку про недоведеність факту передачі заявленого в позові майна від ПП «Ремікс» до структурного підрозділу салон краси «ІНФОРМАЦІЯ_1». Також представниками позивача не надано жодного доказу на підтвердження наявності переліченого в позові майна в приміщенні салону краси «ІНФОРМАЦІЯ_1» за адресою: АДРЕСА_1. Досліджені в судовому засіданні матеріали про відмови в порушенні кримінальних справ № 28 за заявою ОСОБА_3 та № 35 за заявою ОСОБА_18 не містять жодного переліку майна, яке знаходилося станом на грудень 2009 року в салоні краси «ІНФОРМАЦІЯ_1»; представники позивача в судовому засіданні також вказали на те. що не знають, чи було вказане майно в салоні станом на грудень 2009 року або чи існує зазначене в позові майно в теперішній час в наявності.

Вимоги позивача про повернення свердловини С-2228 глибиною 20 метрів суд визнає такими, що не підлягають задоволенню, оскільки свердловина для забезпечення нежитлового приміщення водой не є річчю. Вона не може бути витребувана, це є інженерна споруда, яка, як і інші інженерні комунікації, є частиною нежитлового приміщення. Враховуючи, що з 2004 року нежитлове приміщення АДРЕСА_1, до якої віднесена свердловина, на праві власності належить ОСОБА_3, то вказана інженерна споруда також є власністю відповідача, оскільки не може бути відділена від нерухомого майна. Відповідачем надані докази того, що вона в 2010 році від власного імені оформлювала дозвільну документацію на використання свердловини (т. 1 а.с.173-174)

Також під час судового розгляду позивачем не підтверджено право власності на фотоапарат Соні та солярій MEGA Sun TOWER T200. Надані позивачем копії накладних на придбання зазначеного майна (т.1 а.с.106 та 117) суд оцінює критично, оскільки копія накладної на придбання фотоапарату не підтверджена чеком, не завірена печаткою підприємства-продавця, тоді як відповідачем наданий оригінал чеку на придбання фотоапарату (т. 1 а.с.222) та гарантійну книжку, виписану на ім.»я відповідача (т. 1 а.с. 218-221). В суді відповідач пояснила, що вказаний фотоапарат вона придбала для потреб власної сім»ї за власні кошти; він ніколи не використовувався як обладнання салону краси, вказала, що відомості про фотоапарат потрапили до бухгалтерії підприємства шляхом дописування в товарній накладній. Представниками позивача вказані пояснення не спростовані, крім того не пояснена мета придбання фотоапарата для підприємства, яке оказує перукарські послуги.

Також суд не вважає належним доказом накладну на придбання ПП «Ремікс» солярію (т. 1 а.с.117), оскільки згідно з даними податкової інспекції (т. 2 а.с.104) факт укладення угоди купівлі-продажу солярію між ПП «Ремікс» та ПП «Лініон-Лікс» (зазначеного в накладній як продавець солярію), документально не підтверджений.

Відповідачем надані належні докази на підтвердження факту придбання нею спірного солярія у ФОП ОСОБА_19 (т. 1 а.с.184,185, 186,187,188). Також факт придбання солярія саме ОСОБА_3 підтверджений інформацією ФОП ОСОБА_19 (т. 1 а.с.214)

Оцінивши всі надані сторонами докази суд дійшов до висновку про те, що представниками позивача не надані докази на підтвердження права власності позивача на частину вказаного у позові майна, та не надано належних та допустимих доказів на підтвердження факту передачі майна салону краси «ІНФОРМАЦІЯ_1», наявності вказаного майна на час розгляду справи в натурі, факту перебування майна, щодо якого заявлені вимоги, за адресою: АДРЕСА_1.

Також суд враховує, що більшість заявленого до повернення майна є такими, що мають нетривалий строк експлуатації (фени, ножиці, машинки для стрижки волосся та інше), тому на час пред»явлення позову строк експлуатації більшої частини майна сплив і майно мало бути списано з обліку підприємства, але цього не відбувалось. Свій висновок суд робить на поясненнях свідка ОСОБА_16 яка працювала головним бухгалтером підприємства і підтвердила. що акти на списання майна не складались. Ці пояснення узгоджуються з поясненнями ОСОБА_3, яка поясняла, що в разі поломки перукарського обладнання вона його замінювала за власні кошти, щоб салон краси продовжував працювати; акти на списання не складались. В салоні майно, яке, можливо, придбавалось в 2002-2006 роках - відсутнє.

Враховуючи наведене, суд дійшов до висновку про необхідність відмови в задоволенні позову - за необґрунтованістю вимог.

Відповідно до ст.. 88 ЦПК України вимоги позивача про стягнення понесених судових витрат задоволенню не підлягають.

Керуючись ст.. 3,10,60,88, 212-215, 367 ЦПК України, ст.. 1212,1213 ЦК України, суд

В И Р І Ш И В :

В задоволенні позову приватного підприємства «Ремікс» до ОСОБА_3 про витребування майна із чужого незаконного володіння відмовити - за необґрунтованістю вимог.

Повний текст рішення складений 31 березня 2014 року.

На рішення може бути подана апеляція до апеляційного суду Луганської області про апеляційне оскарження протягом десяти днів з дня проголошення рішення, через Краснодонський міськрайонний суд.

Суддя: О.В. Рімашевська