Ухвала суду № 38732774, 14.05.2014, Львівський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 травня 2014 року Справа № 876/3943/14

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого-судді Курильця А.Р.,

суддів Кушнерика М.П., Мікули О.І.,

з участю секретаря Рак Х.І.,

представника позивача Галушки Н.О.,

представника відповідача Пісної Р.Р.,

розглянувши в відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Пустомитівському районі Головного управління Міндоходів у Львівській області на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 26 березня 2014 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Ферозіт - Альфа» до Державної податкової інспекції у Пустомитівському районі Головного управління Міндоходів у Львівській області про скасування податкових повідомлень - рішень,-

в с т а н о в и в :

ТзОВ «Ферозіт - Альфа» звернулося в суд з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Пустомитівському районі Головного управління Міндоходів у Львівській області про скасування податкових повідомлень - рішень.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 26 березня 2014 року позов задоволено. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Пустомитівському районі Головного управління Міндоходів у Львівській області №0000022200 від 10.01.2014 року та №0000032200 від 10.01.2014 року.

Не погоджуючись з постановою суду першої інстанції Державна податкова інспекція у Пустомитівському районі Головного управління Міндоходів у Львівській області оскаржила її, подавши до Львівського апеляційного адміністративного суду апеляційну скаргу, в якій зазначає, що оскаржувана постанова є незаконна і необґрунтована та прийнята з неправильним застосуванням норм матеріального і процесуального права, недоведеністю обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими, при невідповідності висновків суду обставинам справи і підлягає скасуванню з прийняттям нової постанови про відмову в задоволенні позову, оскільки господарські операції між ТзОВ «Ферозіт-Альфа» та ТзОВ «НВО «Харківський завод свічок запалювання і електрообладнання», які були відображені в податковому обліку, фактично не мали місце та не відбувалися. Наголошує, що видаткові накладні, якими документувалися операції, містять численні дефекти в оформленні, а також відсутня довіреність на отримання ТМЦ та підтвердження відрядження представника позивача для приймання закупленого товару. Таким чином, зібрані докази свідчать про не переміщення товару від продавця (ТзОВ «НВО «Харківський завод свічок запалювання і електрообладнання») до покупця (ТзОВ «Ферозіт-Альфа») та фіктивність таких операцій, а єдиною метою їх учасників було отримати податкову вигоду, шляхом документування нереальних операцій. А отже, позивачем було неправомірно сформовано витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, та податковий кредит по операціях, які фактично не мали місце. Крім того, за результатами планової виїзної перевірки ТзОВ «Ферозіт-Альфа» було встановлено придбання ним послуг, які не використовувалися в господарській діяльності позивача. Так, позивач замовляв у ФОП ОСОБА_3 послуги з транспортно-експедиційного обслуговування, однак, у зв'язку з відсутністю необхідних первинних документів (товарно-транспортних накладних) неможливо встановити зміст таких послуг та, відповідно, зв'язок між ними і господарською діяльністю позивача. Наявні ж первинні документи, а саме акти здачі-прийняття робіт (наданих послуг), на думку відповідача, не підтверджують використання таких послуг у господарській діяльності Підприємства.

Представник Державної податкової інспекції у Пустомитівському районі Головного управління Міндоходів у Львівській області в судовому засіданні апеляційну скаргу підтримала, просить постанову Львівського окружного адміністративного суду від 26 березня 2014 року скасувати та прийняти нову постанову про відмову в задоволенні позову.

Представник ТзОВ «Ферозіт - Альфа» в судовому засіданні апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Пустомитівському районі Головного управління Міндоходів у Львівській області заперечив, просить постанову Львівського окружного адміністративного суду від 26 березня 2014 року залишити без змін.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши матеріали справи та апеляційну скаргу в межах наведених у ній доводів, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга Державної податкової інспекції у Пустомитівському районі Головного управління Міндоходів у Львівській області не підлягає до задоволення виходячи з наступного.

Судом встановлено, що у період із 25.11.2013 року по 13.12.2013 року відповідачем було проведено планову виїзну перевірку ТзОВ «Ферозіт-Альфа» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.04.2011 року по 31.12.2012 року, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2011 року по 31.12.2012 року.

За результатами проведеної перевірки відповідачем складено акт №72/22-10/30543304 від 20.12.2013 року, у якому зафіксовано, зокрема, наступні порушення податкового законодавства, допущені ТзОВ «Ферозіт-Альфа» у своїй діяльності:

1)п.п.44.1, 44.3 ст.44, п.138.2 ст.138 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено об'єкт оподаткування з податку на прибуток за 2-4 квартали 2011 року в сумі 1 116 655 грн., що призвело до заниження податку на прибуток всього в сумі 256 831 грн.

2)п.п.198.1, 198.3 ст.198 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено суму, що підлягає сплаті до бюджету по податку на додану вартість за період з квітня 2011 року по грудень 2012 року у розмірі 258 505 грн.

Як випливає зі змісту акту №72/22-10/30543304 від 20.12.2013 року, контролюючий орган дійшов висновку, що операції між ТзОВ «Ферозіт-Альфа» та його контрагентом (ТзОВ «НВО «Харківський завод свічок запалювання і електрообладнання») щодо придбання датчиків тиску п'єзоелектричних не носили реальний характер, а були лише документовані на папері з метою отримання податкових вигод. У такому висновку орган доходів і зборів базувався на відсутності необхідних первинних документів (ТТН, сертифікатів якості, сертифікатів відповідності, технічних паспортів), дефектах у оформленні наявних первинних документів, що, на його думку, не дає права стверджувати про належне документування господарських операцій та підтверджує їх нереальність. Окрім цього, відповідач обґрунтовував свої висновки інформацією, отриманою податковими органами в ході проведення звірки контрагента позивача, яка засвідчила неможливість здійснення господарської діяльності ТзОВ «НВО «Харківський завод свічок запалювання і електрообладнання» та, відповідно, й самим позивачем. Окрім того, у періоді, що перевірявся, позивачем здійснювалися господарські операції з ФОП ОСОБА_3 щодо придбання послуг з транспортно-експедиційного обслуговування, які, на думку відповідача, не використовувалися ТзОВ «Ферозіт-Альфа» у власній господарській діяльності. Зазначені обставини в сукупності призвели до безпідставного формування податкового кредиту з ПДВ та витрат, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування.

На підставі вказаного акту №72/22-10/30543304 ДПІ у Пустомитівському районі ГУ Міндоходів у Львівській області було винесено податкове повідомлення-рішення №0000022200 від 10.01.2014 року щодо збільшення суми грошового зобов'язання з податку на прибуток (256 831 грн.) і податкове повідомлення-рішення №0000032200 від 10.01.2014 року щодо збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість (258 505 грн.) та штрафними санкціями (6 488,25 грн.).

Згідно п.п.14.1.27 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України, витрати - це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Статтею 138 Податкового кодексу України визначено склад витрат та порядок їх визнання, зокрема, до складу витрат, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, включаються витрати операційної діяльності, які визначаються згідно з п.п.138.4, 138.6-138.9, 138.10.2-138.10.4, 138.11 ст.138 Податкового кодексу України, інші витрати, визначені згідно з п.п.138.5, 138.10.5,138.10.6, 138.11, 138.12 ст.138, п.140.1 ст.140 і ст.141 Податкового кодексу України, крім витрат, визначених у п.138.3 ст.138 та у ст.139 Податкового кодексу України.

Витрати операційної діяльності, у відповідності до п.п.138.1.1 п.138.1 ст.138 Податкового кодексу України, включають собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг.

Згідно п.138.2 ст.138 Податкового кодексу України, витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розд.ІІ Податкового кодексу України.

Відповідно до п.п.139.1.9 п.139.1 ст.139 Податкового кодексу України, не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Нормами ст.198 Податкового кодексу України, зокрема, зазначено, що право на віднесення сум ПДВ до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а)придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б)придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності) тощо.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше; дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку протягом такого звітного періоду, зокрема, у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог ст.201 ПК України) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими п.201.11 ст.201 Податкового кодексу України.

Зі змісту наведених правових норм вбачається, що у платника податку виникає право на включення суми податку на додану вартість до складу податкового кредиту за умови підтвердження відповідними первинними документами здійснення господарських операцій, на підставі яких платником податків було сформовано податковий кредит, а також за умови придбання послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Як встановлено судом, 21.06.2011 року між ТзОВ «Ферозіт-Альфа» та ТзОВ «НВО «Харківський завод свічок запалювання і електрообладнання» було укладено договір №2106СЗ, предметом якого є поставка товару.

Згідно з п.п.1.1, 2.1, 3.1 договору №2106СЗ, поставка провадиться у відповідності до підписаних сторонами специфікацій, у яких визначаються кількість, ціна, найменування, номенклатура товару, а також умови поставки.

У відповідності до специфікації №1 від 21.06.2011 року ТзОВ «НВО «Харківський завод свічок запалювання і електрообладнання», сторони погодили поставку в межах договору №2106СЗ на умовах EXW (м.Харків, пр-т Московський, 281) у червні 2011 року 318 датчиків тиску п'єзоелектричних на загальну суму 1 116 657,00 грн., окрім того ПДВ 223 331,40 грн.

За видатковою накладною №РН-0000061 від 30.06.2011 року ТзОВ «НВО «Харківський завод свічок запалювання і електрообладнання» було поставлено позивачеві 106 датчиків тиску п'єзоелектричних на суму 446 662,80 грн. (у т.ч. ПДВ), за видатковою накладною №РН-0000062 від 30.06.2011 року - 106 датчиків тиску п'єзоелектричних на суму 446 662,80 грн. (у т.ч. ПДВ), за видатковою накладною №РН-0000063 від 30.06.2011 року - 106 датчиків тиску п'єзоелектричних на суму 446 662,80 грн. (у т.ч. ПДВ).

По зазначених операціях з поставки продавець виписав податкові накладні №13 від 30.06.2011 року, №14 від 30.06.2011 року, №15 від 30.06.2011 року, кожна на суму 446 662,80 грн. (у т.ч. ПДВ 74 443,80 грн.).

Оплата за поставлений товар була здійснена позивачем за платіжними дорученнями №1392 від 29.07.2011 року на суму 20 099,83 грн., №2301 від 04.11.2011 року на суму 200 000 грн., №2300 від 04.11.2011 року на суму 200 000 грн., №2344 від 07.11.2011 року на суму 150 000 грн., №2343 від 07.11.2011 року на суму 100 000 грн., №2345 від 07.11.2011 року на суму 150 000 грн., №2546 від 30.11.2011 року на суму 145 000 грн., №2547 від 30.11.2011 року на суму 145 000 грн., №2548 від 30.11.2011 року на суму 50 000 грн., №2596 від 08.12.2011 року на суму 60 000 грн., №2597 від 08.12.2011 року на суму 40 000 грн., №2595 від 08.12.2011 року на суму 35 000 грн., №3724 від 24.05.2012 року на суму 39 888,57 грн.

У подальшому, позивачем було укладено з ТзОВ НВП «Вітактум» договір комісії №30К від 30.06.2011 року, предметом якого є продаж по зовнішньоекономічних угодах датчиків тиску п'єзоелектричних. За умовами специфікації №1 від 30.06.2011 року до договору комісії сторони обумовили реалізацію 318 датчиків. Зазначений товар був переданий комісіонеру 30.06.2011 року за місцезнаходженням ТзОВ «НВО «Харківський завод свічок запалювання і електрообладнання» (м.Харків, пр-т Московський, 281) та згодом реалізований у відповідності до узгоджених умов. За результатами виконання комісії ТзОВ НВП «Вітактум» було перераховано на рахунок позивача 1 143 213,80 грн. без ПДВ., а позивачем на рахунок комісіонера за його послуги - 16 167,22 грн. без ПДВ.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що в даних правовідносинах наявний укладений договір, який був підставою для здійснення операцій, при цьому, позивачем надано підтвердження факту відрядження осіб для його підписання та виконання у м.Харків. Виконання умов зазначеного договору підтверджується первинними документами (видатковими накладними), які, на переконання суду, відповідають вимогам Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», що ставляться до підприємств у частині здійснення облікової політики, та містять необхідні для первинних документів дані, що дозволяє достовірно встановити обсяги та зміст господарських операцій.

Окрім того, наявні банківські платіжні доручення, підтверджують перерахування покупцем (позивачем) на користь постачальника вартості придбаного товару (у т.ч. й сум ПДВ) та, відповідно, про виконання позивачем своїх обов'язків за договором, понесені ним витрати на придбання товару, а також про спрямування намірів позивача на реальне виконання умов укладеного договору загалом.

Колегія суддів вважає вірними висновки суду першої інстанції щодо відсутності ТТН при здійсненні господарських операцій між ТзОВ «Ферозіт-Альфа» та ТзОВ «НВО «Харківський завод свічок запалювання і електрообладнання», оскільки місцем поставки товару сторонами було визначене місцезнаходження постачальника (ТзОВ «НВО «Харківський завод свічок запалювання і електрообладнання»), що, в свою чергу, виключає необхідність здійснення його транспортування, а як наслідок, складання й оформлення товарно-транспортних документів. Подальше транспортування придбаного товару також не було для позивача необхідним, оскільки за тим же місцезнаходженням постачальника (ТзОВ «НВО «Харківський завод свічок запалювання і електрообладнання») товар був переданий комісіонеру для реалізації, який взяв на себе відповідні зобов'язання по продажу товару (що зокрема включало транспортування та зберігання товару).

Крім того, підставами для формування податкового кредиту є наявність належним чином оформленої податкової накладної, митної декларації, заяви зі скаргою на постачальника, поданої відповідно до пункту 201.10 статті 201 Кодексу, бухгалтерської довідки, складеної відповідно до пункту 198.5 статті 198 Кодексу, або інших документів, передбачених пунктом 201.11 статті 201 Кодексу. Товарно-транспортна накладна не міститься в переліку документів, що визначають право на формування податкового кредиту. Вищевказане підтверджується і вищестоящим органом відповідача про що викладено в листі Міністерства доходів і зборів України від 19.09.2013 року № 11569/6/99-99-22-01-03-15/1128.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що порівняння цін реалізації такого товару із їх закупівельними цінами свідчить про реалізацію товару з націнкою, що вказує на зиск та очевидний економічний інтерес позивача при здійсненні господарських операцій із ТзОВ «НВО «Харківський завод свічок запалювання і електрообладнання» та подальшими покупцями товару.

Суд першої інстанції при постановленні оскаржуваного рішення вірно взяв до уваги і ту обставину, що у своїх доводах відповідач ґрунтувався й на даних акта про результати зустрічної звірки ТзОВ «НВО «Харківський завод свічок запалювання і електрообладнання» №1738/23-206/33067821 від 12.09.2011 року, складеного ДПІ в Орджонікідзевському районі м.Харкова, у якому стверджується про неможливість та не підтвердження реальності здійснення ТзОВ «НВО «Харківський завод свічок запалювання і електрообладнання» господарських операцій із своїми контрагентами. Однак, постановою Харківського окружного адміністративного суду від 27.02.2012 року у справі №2-а-59/12/2070 було визнано протиправними дії ДПІ у Орджонікідзевському районі м.Харкова про проведення зустрічної звірки ТОВ «НВО «Харківський завод свічок запалювання та електрообладнання» щодо документального підтвердження господарських відносин із платниками податків та зборів ТОВ «Мелітопольське спеціалізоване управління №100 «Стальконструкція», ТОВ «Ластівка ЛТД», ТОВ «Ферозіт-Альфа», ПрАТ «ТЦРП», АТ «Харківська агропромислова спілка», їх реальності та повноти відображення в обліку за період з 01.06.2011 року по 30.06.2011 року, за наслідками якої було складено акт від 12.09.2011 року № 1738/23-206/33067821. У зв'язку з чим, суд критично оцінює посилання відповідача на результати такої зустрічної звірки, які були відображені в акті №1738/23-206/33067821 від 12.09.2011 року.

Враховуючи вищенаведене, колегія суддів приходить до висновку про реальне здійснення господарських операцій між позивачем і ТзОВ «НВО «Харківський завод свічок запалювання і електрообладнання» щодо постачання 318 датчиків тиску п'єзоелектричних, у той же час, відповідач належними та допустимими доказами не обґрунтував зворотного, а доводи відповідача, на яких він базувався, виносячи спірні рішення, спростовуються наявними у матеріалах справи доказами.

Як підтверджується матеріалами справи, 01.03.2011 року між позивачем та ФОП ОСОБА_3 було укладено договір, предметом якого є транспортно-експедиційне обслуговування позивача. Судом першої інстанції вірно взято до уваги пояснення позивача щодо того, що послуги ФОП ОСОБА_3, необхідні позивачеві при провадженні його господарської діяльності, яка, у тому числі, полягає в оптовій торгівлі будівельними матеріалами та, відповідно, вимагає їх транспортування.

Як було встановлено судом, у ході виконання договору сторонами на підтвердження факту надання послуг, їх об'єму та вартості складалися відповідні акти здачі-прийняття робіт (наданих послуг). Зокрема, за період, що перевірявся були складені акти здачі-прийняття робіт (наданих послуг) №ОУ-4/00006, №ОУ-5/0001, №ОУ-6/0001, №ОУ-7/0001, №ОУ-8/0001, №ОУ-9/0002, №ОУ-10/0005, №ОУ-11/0001, №ОУ-12/0002, №ОУ-0000001 на загальну суму наданих послуг 175 875,01 грн., окрім того ПДВ 35 174,99 грн.

Колегія суддів звертає увагу на те, що, у відповідності до ст.9 Закону України «Про транспортно-експедиторську діяльність», перевезення вантажів супроводжується товарно-транспортними документами, складеними мовою міжнародного спілкування залежно від обраного виду транспорту або державною мовою, якщо вантажі перевозяться в Україні. Такими документами можуть бути: авіаційна вантажна накладна (Air Waybill); міжнародна автомобільна накладна (CMR); накладна СМГС (накладна УМВС); коносамент (Bill of Lading); накладна ЦІМ (CIM); вантажна відомість (Cargo Manifest); інші документи, визначені законами України. Факт надання послуги експедитора при перевезенні підтверджується єдиним транспортним документом або комплектом документів (залізничних, автомобільних, авіаційних накладних, коносаментів тощо), які відображають шлях прямування вантажу від пункту його відправлення до пункту його призначення.

Пунктом 4.2 договору від 01.03.2011 року його сторони визначили, що при виконанні такого договору, обов'язковим є складання товарно-транспортних накладних.

Під час розгляду справи судом першої інстанції встановлено, що товарно-транспортні накладні при наданні послуг ФОП ОСОБА_3 складалися та оформлялися, що засвідчується наявними у матеріалах справи їх численними копіями. Окрім того, позивачем було надано докази на підтвердження реальності операцій із постачання будівельних матеріалів, для перевезення яких залучався ФОП ОСОБА_3, а зокрема: видаткові накладні, податкові накладні, довіреності на отримання ТМЦ тощо.

Зазначене в сукупності дозволяє встановити безпосередній зв'язок між господарською діяльністю позивача та замовленими у ФОП ОСОБА_3 послугами з транспортно-експедиційного обслуговування, що обумовлювалося необхідністю транспортування товару, торгівлю яким провадив позивач. Відповідно, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що зібрані докази виключають сумнів у непов'язаності таких послуг з діяльністю позивача, а доводи відповідача ними повністю спростовуються.

Колегія суддів зазначає, що при наданні ФОП ОСОБА_3 послуг позивачу по таких операціях, у відповідності до норм чинного законодавства, було виписано податкові накладні (№2 від 30.04.2011 року, №1 від 31.05.2011 року, №1 від 30.06.2011 року, №1 від 20.07.2011 року, №1 від 30.08.2011 року, №2 від 30.09.2011 року, №5 від 31.10.2011 року, №1 від 30.11.2011 року, №3 від 30.12.2011 року, №1 від 31.01.2012 року на загальну суму наданих послуг 175 875,01 грн., окрім того ПДВ 35 174,99 грн.), що, в свою чергу, надає позивачу право на віднесення до складу податкового кредиту суми ПДВ, сплачені у ціні замовлених та спожитих послуг.

Відповідно до ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З огляду на викладене колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції правильно встановив фактичні обставини справи та надав їм належну правову оцінку, доводами апеляційної скарги висновки, викладені в судовому рішенні не спростовуються і підстав для його скасування немає.

Враховуючи вищевикладене, апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Пустомитівському районі Головного управління Міндоходів у Львівській області слід залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції без змін.

Керуючись ст.ст.195,198,200,205,206,254 КАС України, суд, -

у х в а л и в :

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Пустомитівському районі Головного управління Міндоходів у Львівській області залишити без задоволення, а постанову Львівського окружного адміністративного суду від 26 березня 2014 року у справі №813/626/14 - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання ухвали в повному обсязі шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий А.Р.Курилець

Судді М.П.Кушнерик

О.І.Мікула

Повний текст ухвали виготовлено 16 травня 2014 року.