Постанова № 38732631, 16.05.2014, Рівненський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 817/1218/14

16 травня 2014 року м. РівнеРівненський окружний адміністративний суд у складі судді Гломба Ю.О. за участю секретаря судового засідання Климчук В.В. та сторін і інших осіб, які беруть участь у справі:

позивача: представник Шевчук В.С

відповідача: представник не прибув

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом

Приватного підприємства " Рівнеенергопотеціал" до Державної податкової інспекції у м.Рівному ГУ Міндоходів у Рівненській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення ВСТАНОВИВ:

Приватне підприємство "Рівнеенергопотеціал" звернулося до суду з позовом до Державної податкової інспекції у м.Рівному ГУ Міндоходів у Рівненській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0000052201 від 15.01.2014 року.

В обґрунтування позовних вимог зазначає, що ДПІ у м. Рівному було проведено документальну позапланову виїзну перевірку Приватного підприємства «Рівнеенергопотенціал» з питань дотримання вимог податкового законодавства при проведенні взаєморозрахунків із ФОП ОСОБА_3 за вересень - жовтень 2012 р. та березень 2013 р.

За результатами перевірки ДПІ у м. Рівному було складено відповідний акт та прийнято податкове повідомлення-рішення №0000052201 від 15 січня 2014 р., яким позивачеві донараховано податкові зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 5 866,88 грн.

Зокрема, в податковому повідомленні-рішенні та Акті перевірки, який став підставою для його прийняття, вказано на порушення позивачем норм чинного законодавства, а зокрема п. 44.1 ст. 44, п. 185.1 ст. 185, п. 198.1, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, а саме ПП «Рівнеенергопотенціал» завищено податковий кредит за лютий 2013 по безтоварним операціям з ФОП ОСОБА_3 на загальну суму ПДВ 4693,50 грн.

На думку позивача, вказані висновки про порушення, викладені в акті перевірки, не відповідають дійсності з наступних міркувань.

Підставою не врахування наданих позивачем документів, слугував висновок відповідача про нікчемність та безтоварність угоди укладеної між ПП «Рівнеенергопотенціал» та ФОП ОСОБА_3 В ході проведення перевірки ревізорам надані всі оригінали видаткових та податкових накладних, які підтверджують проведення операцій між ПП «Рівнеенергопотенціал» та ФОП ОСОБА_3

В названому акті перевірки податковий орган обґрунтовує наявність порушення у ПП «Рівнеенергопотенціал» іншим актом перевірки, а зокрема актом перевірки ФОП ОСОБА_3 №000101/17-12-17-02/НОМЕР_1 від 04.06.2013 р., який складений ДПІ у Рівненському районі Рівненської області.

При цьому, податковим органом не враховано, що контрагент позивача - ФОП ОСОБА_3 не погоджуючись, із висновками власного акту перевірки №000101/17-12-17-02/НОМЕР_1 від 04.06.2013 р., також звернувся до суду із позовом про визнання дій податкового органу щодо зменшення сум податкових зобов'язань із ПДВ та відображення такого зменшення в базі даних ДПС неправомірними. За результатом розгляду позовної заяви вказаного контрагента, Рівненським окружним адміністративним судом було прийнято постанову №817/2459/13-а від 23.10.2013 р. якою задоволено його позовні вимоги, а також встановлено обставини, що свідчать про здійснення останнім господарських операцій в тому числі з позивачем без порушень вимог чинного законодавства. Вказане рішення суду набрало законної сили.

Отже, позивачем правомірно віднесено до податкового кредиту суми ПДВ по операціях з придбання товарно-матеріальних цінностей у ФОП ОСОБА_3 Відтак, рішення й висновки податкового органу, на думку позивача, є неправомірним по відношенню до позивача.

Просить позов задовольнити повністю.

Представник відповідача у судове засідання не прибув, про дату час та місце судового розгляду справи повідомлявся судом належним чином. Поважності причин неприбуття в судове засідання суду не пояснив, письмових заперечень не подавав.

Заслухавши пояснення представника позивача, повно і всебічно з'ясувавши всі обставини адміністративної справи в їх сукупності, перевіривши їх дослідженими у судовому засіданні доказами, суд приходить до висновку, що позов підлягає до задоволення повністю.

Судом встановлено, що ДПІ у м. Рівному, у період із 13.12.2013 року по 19.12.2013 року, було проведено документальну позапланову виїзну перевірку Приватного підприємства «Рівнеенергопотенціал» з питань дотримання вимог податкового законодавства при проведенні взаєморозрахунків із ФОП ОСОБА_3 (код за ЄДРПОУ НОМЕР_1) за період з 01.02.2013 р. по 28.02.2013 р. та з ФОП ОСОБА_4 (код за ЄДРПОУ НОМЕР_2) за вересень - жовтень 2012 р. та березень 2013 р.

За результатами перевірки ДПІ у м. Рівному було складено акт за № 937/17-16-22-01/37246002 від 26.12.2013р.

В ході перевірки контролюючим органом встановлено порушення позивачем норм податкового законодавства, зокрема п. 44.1 ст. 44, п. 185.1 ст. 185, п. 198.1, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, а саме ПП «Рівнеенергопотенціал» завищено податковий кредит за лютий 2013 по безтоварним операціям з ФОП ОСОБА_3 на загальну суму ПДВ 4693,50 грн.

На підставі акта перевірки прийнято податкове повідомлення-рішення №0000052201 від 15 січня 2014 р., яким позивачеві донараховано податкові зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 5 866,88 грн. (в тому числі 4693,50 грн. основного зобов'язання та 1173,38 грн. штрафної санкції)

ПП «Рівнеенергопотенціал» оскаржувало дане податкове повідомлення-рішення в адміністративному порядку. Рішенням ГУ Міндоходів у Рівненській області №87/10/17-00-10-05-105/14 від 19.03.2014 р. та рішенням Міндоходів і зборів України №6612/6/99-99-1001-15 від 14.04.2014 року в задоволенні скарг позивача було відмовлено.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам суд зазначає наступне.

Відповідно до п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною (п. 198.1 ст. 198 ПК України).

Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду (п. 198.3 ст. 198 ПК України).

Згідно із п. 198.6 ст. 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу). У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

Відповідно до вимог п. 201.4 ст.201 ПК України, податкова накладна складається у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Один примірник видається покупцю, а другий залишається у продавця. У разі складання податкової накладної у паперовому вигляді покупцю видається оригінал, а копія залишається у продавця. Податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

Органи державної податкової служби за даними реєстрів виданих та отриманих податкових накладних, наданих в електронному вигляді, повідомляють платника податку про наявність у такому реєстрі розбіжностей з даними контрагентів. При цьому платник податку протягом 10 днів після отримання такого повідомлення має право уточнити податкові зобов'язання без застосування штрафних санкцій, передбачених розділом II цього Кодексу (п. 201.6 ст.201 ПК України).

Статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» визначено, що господарська операція - це дія або подія, що викликає зміни у структурі активів і зобов'язань, власному капіталі підприємства. Із положень ч. 1, 3 ст. 9 вказаного Закону вбачається, що бухгалтерський облік полягає, зокрема, у складанні та прийнятті до обліку первинних документів, які фіксують факти здійснення господарських операцій, складенні на їх підставі зведених облікових документів, систематизація інформації первинних документів на рахунках бухгалтерського обліку в регістрах синтетичного та аналітичного обліку шляхом подвійного запису їх на взаємопов'язаних рахунках бухгалтерського обліку. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Відтак, господарські операції повинні підтверджуватися належними первинними документами і лише ті документи, які відповідають зазначеним вище вимогам, можуть бути визнані допустимими засобами доказування відповідної господарської операції.

Беручи до уваги наведені вище норми законодавства, необхідною умовою для віднесення до податкового кредиту сплачених платником у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання таких товарів (послуг) з метою їх використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності такої особи - платника. Закон не ставить у залежність необхідність попередньої сплати ПДВ до бюджету кінцевим споживачем як умову для формування податкового кредиту. Тому аналіз реальності господарської діяльності повинен здійснюватися на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту.

Як вбачається з акту перевірки, підставою не врахування наданих позивачем документів, слугував висновок відповідача про нікчемність та безтоварність угоди укладеної між ПП «Рівнеенергопотенціал» та ФОП ОСОБА_3

А зокрема, підставою для такого висновку відповідача, щодо нікчемності та безтоварності вказаних угод, слугує акт перевірки іншого платника податків - контрагента позивача, за якими податковий орган дійшов до висновку про наявність у ФОП ОСОБА_3 можливих ознак фіктивної господарської діяльності.

Як наслідок, відповідачем не було враховано первинні бухгалтерські документи, які відповідно до вимог законів України, надавали право позивачеві на формування податкового кредиту з податку на додану вартість та валових витрат. Внаслідок чого, податковий орган прийшов до висновків про здійснення операцій на підставі нікчемних правочинів, що порушують публічний порядок та направлені на незаконне заволодіння майном держави у вигляді несплати податку на додану вартість, внаслідок безпідставного формування податкового кредиту.

Проте, з такою правовою позицією відповідача, суд не може погоджується, оскільки матеріалами справи підтверджується, що вказана господарська операція є реальною, товарною, фактично виконаною, а придбаний товар повністю використаний у господарській діяльності позивача, що підтверджено належними первинними бухгалтерськими документами й іншими доказами.

Встановлено, що позивачем в ході проведення перевірки ревізорам надані оригінали видаткових та податкових накладних, які підтверджують проведення операцій між ПП «Рівнеенергопотенціал» та ФОП ОСОБА_3

Зокрема, між Позивачем та ФОП ОСОБА_3 було укладено Договір купівлі-продажу вугілля №20/02/13 від 20.02.2013 р. (надалі - договір), за яким ФОП ОСОБА_3 поставив для ПП «Рівнеенергопотенціал» товар (44,7 тон вугілля).

За наслідками виконання умов договору ФОП ОСОБА_3 було виписано для ПП «Рівнеенергопотенціал» наступні первинні бухгалтерські документи:

видаткову накладну №2/0000016 від 28.02.2013 р. на передачу товару вартістю 28 161 грн., в т. ч. ПДВ 4 693,50 грн.;

податкову накладну №16 від 28.02.2013 р. на загальну суму 28 161 грн., в т. ч. ПДВ 4 693,50 грн.

Водночас, фактичне переміщення та доставка придбаного позивачем товару у ФОП ОСОБА_3, здійснена перевізником ПП «Інформаційно-консалтингова група», що підтверджується товарно-транспортною накладною №0000000222 від 28.02.2013 р. (водій ОСОБА_5).

При цьому, оплата за вказаним договором для ФОП ОСОБА_3 була здійснена позивачем, шляхом перерахування безготівкових грошових коштів на розрахунковий рахунок названого контрагента, що підтверджується випискою з банку про рух коштів на рахунках позивача, платіжним дорученням №15/10 від 15.04.2013 р. та актом звірки взаєморозрахунків станом на 31.12.2013 р.

Поряд з тим, обставини щодо фактичного отримання та подальшого використання позивачем придбаного у ФОП ОСОБА_3 товару (вугілля) у своїй господарській діяльності, підтверджується відповідними документами, що свідчать про його подальшу реалізацію, а зокрема:

договором поставки №2 від 13.02.2013 р. укладеним із Невірівською ЗШ І-ІІІ ст. Корецької районної ради;

податковою накладною №5 від 28.02.2013 р. на суму 14 850 грн.. в т.ч. ПДВ 2475 грн.;

накладною №Рн-009/02 від 28.02.2013 р. на передачу товару вартістю 14 850 грн.. в т.ч. ПДВ 2475 грн.;

товарно-транспортною накладною АБ№0001777 від 28.02.2013 р. (перевізник ПП «Інформаційно-консалтингова група»);

договором поставки №2 від 08.02.2013 р. укладеним із Користівською ЗШ І-ІІІ ст. Корецької районної ради;

податковою накладною №6 від 28.02.2013 р. на суму 18 675 грн.. в т.ч. ПДВ 3112,50 грн.;

накладною №Рн-004/02 від 28.02.2013 р. на передачу товару вартістю 18 675 грн.. в т.ч. ПДВ 3112,50 грн.;

товарно-транспортною накладною АБ№0001776 від 28.02.2013 р. (перевізник ПП «Інформаційно-консалтингова група»);

Картками рахунку №631 та №281 за лютий 2013 р.

Cуми податку на додану вартість за податковими накладними отриманими від ФОП ОСОБА_3, та за податковими накладними виписаними ПП «Рівнеенергопотенціал» при подальшій реалізації товару, було включено, як складу податкового кредиту, так і до складу податкових зобов'язань, а самі накладні включені до реєстру виданих та отриманих податкових накладних, що є додатком до декларацій із ПДВ за лютий 2013 р.

Отже, придбане у ФОП ОСОБА_3 вугілля є фактично поставленими позивачу, та використане позивачем безпосередньо у господарський діяльності, шляхом його подальшої реалізації, що відповідно до приписів Податкового кодексу України, дає право на віднесення сум ПДВ (сплачених у складі ціни послуги) до складу податкового кредиту.

Висновки податкового органу про те, що правочини позивача з ФОП ОСОБА_3 порушують публічний порядок та направлені на незаконне заволодіння майном держави у вигляді несплати податку на додану вартість внаслідок безпідставного формування податкового кредиту і валових витрат на підставі правочинів, що відображені у первинних документах лише для виду, без фактичного їх виконання, можуть мати місце лише при встановленні обставин щодо наявності вини та умислу у платника податку на незаконне заволодіння майном держави.

Вина та умисел на заволодіння майном держави юридичних осіб у вчиненні таких діянь може бути доведена не інакше, як через встановлення обвинувальним вироком суду обставин щодо наявності вини та названого умислу у фізичних осіб, котрі діяли, як уповноважені особи від імені названих вище юридичних осіб. Згідно ст. 62 Конституції України, особа вважається невинуватою у вчиненні діяння яке містить ознаки злочину, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду. При цьому, вина особи не може ґрунтуватися на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

З акту перевірки позивача, вбачається, що підставою для винесення спірного податкового повідомлення-рішення не були обвинувальні вироки судів, котрими встановлені обставини щодо наявності вини, умислу (направленого на незаконне заволодіння майном держави) у діях фізичних осіб, котрі діяли, як уповноважені особи від імені названих вище юридичних осіб.

Статтею 18 Закону України від 15 травня 2003 року N 755-IV "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців" передбачено, що якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, були внесені до нього, то вони вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін. Якщо відомості, які підлягають внесенню до цього реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні, за винятком випадків, коли вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірними.

Під час укладення та виконання згаданих угод жодної інформації про можливу недобросовісність чи фіктивність ФОП ОСОБА_3 чи її контрагентів у позивача не було, оскільки наявні, на той час, записи в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців не містили в собі таких відомостей.

Як наслідок, враховуючи викладене, слід дійти до висновку, що позивач, як покупець не може нести відповідальність ні за несплату податків продавцями, ні за можливу недостовірність відомостей про них, наведених у зазначеному реєстрі. Аналогічної думки дотримуються і вищі судові органи України, як от Верховний Суд України, Вищий адміністративний суд України. Така ж позиція узгоджується із практикою Європейського суду з прав людини. Так, у справах «Інтерсплав» проти «України» (заява №803/02) та «Булвес» АД проти Болгарії» (заява №3991/03) Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях від 09.01.2007 року та від 22.01.2009 року відповідно, зазначив, що у разі якщо національні органи за відсутності будь-яких вказівок на безпосередню участь фізичної або юридичної особи у зловживанні, пов'язаним зі сплатою ПДВ, який нараховується у ланцюгу поставок, або будь-яких вказівок на обізнаність про таке порушення, все ж таки застосовують негативні наслідки до отримувача оподатковуваної ПДВ поставки, який повністю виконав свої зобов'язання, за дії або бездіяльність постачальника, який перебував поза межами контролю отримувача і у відношенні якого у нього не було засобів перевірки та забезпечення його виконання, то такі владні органи порушують справедливий баланс, який має підтримуватися між вимогами суспільних інтересів та вимогами захисту права власності. При цьому суд також зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ другий раз. На думку Суду, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності.

В акті перевірки податковий орган обґрунтовує наявність порушення у ПП «Рівнеенергопотенціал» іншим актом перевірки, а зокрема актом перевірки ФОП ОСОБА_3 №000101/17-12-17-02/НОМЕР_1 від 04.06.2013 р., який складений ДПІ у Рівненському районі Рівненської області.

При цьому, податковим органом не враховано, що ФОП ОСОБА_3 не погоджуючись, із висновками акту перевірки №000101/17-12-17-02/НОМЕР_1 від 04.06.2013 р., звернувся до суду із позовом про визнання дій податкового органу щодо зменшення сум податкових зобов'язань із ПДВ та відображення такого зменшення в базі даних ДПС неправомірними. За результатом розгляду позовної заяви, Рівненським окружним адміністративним судом було прийнято постанову №817/2459/13-а від 23.10.2013 р. якою задоволено позовні вимоги, а також встановлено обставини, що свідчать про здійснення останнім господарських операцій в тому числі з позивачем без порушень вимог чинного законодавства. Вказане рішення суду першої інстанції було залишене без змін ухвалою Житомирського апеляційного адміністративного суду від 23.12.2013 р. та ухвалою Вищого адміністративного суду України від 22.01.2014 р., а відтак набрало законної сили.

Таким чином, судом встановлено фактичне проведення позивачем господарських операцій з ФОП ОСОБА_3 у лютому 2013 року та реальні зміни майнового стану позивача, як платника податків.

Як наслідок, позивачем правомірно віднесено до податкового кредиту суми ПДВ по операціях з придбання товарно-матеріальних цінностей у ФОП ОСОБА_3

Відтак, позовні вимоги слід задовольнити повністю, спірне податкове повідомлення-рішення №0000052201 від 15.01.2014 року скасувати, як неправомірне.

Судові витрати відповідно до ст. 94 КАС України присуджуються на користь позивача з Державного бюджету України відповідно до задоволених вимог.

Керуючись статтями 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Позов задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м.Рівному ГУ Міндоходів у Рівненській області №0000052201 від 15.01.2014 року.

Присудити на користь позивача Приватного підприємства "Рівнеенергопотеціал" із Державного бюджету України судовий збір у розмірі 182,70 грн.

Постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до Житомирського апеляційного адміністративного суду через Рівненський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Житомирського апеляційного адміністративного суду.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя Гломб Ю.О.