Постанова № 38732363, 14.03.2014, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 березня 2014 р. Справа № 804/1635/14 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Неклеса О.М., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «ПРОДСЕРВІСЛЮКС» до Державної податкової інспекції у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «ПРОДСЕРВІСЛЮКС» (далі - ТОВ «ПРОДСЕРВІСЛЮКС», позивач) звернулось до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області (далі - ДПІ у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська, відповідач), в якому просить:

- визнати протиправними дії ДПІ у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська щодо визнання правочинів, укладених ТОВ «ПРОДСЕРВІСЛЮКС» з контрагентами вказаними у акті № 187/22-3/38198165 від 31.07.2013 р. «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «ПРОДСЕРВІСЛЮКС», код ЄДРПОУ 38198165, щодо документального підтвердження господарських відносин із платником податків - ТОВ «Альянс-Іст», код за ЄДРПОУ 38113730, грудень 2012 р., січень-березень 2013 р.» нікчемними в силу припису закону;

- визнати протиправними дії ДПІ у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська щодо коригування показників податкової звітності Товариства з обмеженою відповідальністю «ПРОДСЕРВІСЛЮКС», в тому числі, дії з виключення з електронної бази даних «Система автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту у розрізі контрагентів на рівні ДПА Україна» сум податкового кредиту та податкових зобов'язань з податку на додану вартість, які зазначені ТОВ «ПРОДСЕРВІСЛЮКС», здійснені на підставі акту № 187/22-3/38198165 від 31.07.2013 р. «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «ПРОДСЕРВІСЛЮКС», код ЄДРПОУ 38198165, щодо документального підтвердження господарських відносин із платником податків - ТОВ «Альянс-Іст», код за ЄДРПОУ 38113730, грудень 2012 р., січень-березень 2013 р.»;

- зобов'язати ДПІ у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська відновити показники податкової звітності ТОВ «ПРОДСЕРВІСЛЮКС», в тому числі зобов'язати відобразити в електронній базі даних ДПІ у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська: ІАІС «Податковий блок» та підсистема «Система автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту у розрізі контрагентів на рівні ДПА Україна» суми податкового кредиту та податкових зобов'язань з податку на додану вартість, які ТОВ «ПРОДСЕРВІСЛЮКС» зазначило у податковій декларації з податку на додану вартість.

В обґрунтування позовних вимог позивачем зазначено, що відповідачем 31.07.2013 р. було проведено зустрічну звірку ТОВ «ПРОДСЕРВІСЛЮКС» щодо документального підтвердження господарських відносин із платником податків - ТОВ «Альянс-Іст» за період грудень 2012 р., січень-березень 2013 р., за результатами якої складено акт № 187/22-3/38198165 від 31.07.2013 р., висновки якого сформовані на підставі довідки № 68/8/04-039 від 16.07.2012 р. з урахуванням матеріалів акту № 1317/153/38113730 від 18.04.2013 року «Про результати документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ «Альянс-Іст» щодо правомірності коригування податкових зобов'язань, сформованих у травні-грудні 2012 р., січні 2013 р., їх реальності та повноти відображення в обліку, акту від 26.04.2013 р. № 1431/224/38113730 «Про результати документальної позапланової невиїзної перевірки фінансово-господарської діяльності з питань дотримання вимог податкового законодавства України ТОВ «Альянс-Іст» за лютий, березень 2013 р.». Згідно з висновками акту № 187/22-3/38198165 від 31.07.2013 р. податковим органом встановлено, що документально не підтверджено господарські відносини з контрагентами-постачальниками, у т.ч. з ТОВ «Альянс-Іст» за період травень 2012 р. - березень 2013 р., не підтверджено реальність цих господарських операцій, відображення в податковому обліку господарських операцій та розрахунків з контрагентами - постачальниками, у т.ч. з ТОВ «Альянс-Іст», а також не підтверджено реальність проведених господарських операцій за вказаний період з контрагентами - покупцями щодо реалізації товарів (робіт, послуг), попередньо придбаних у ТОВ «Альянс-Іст». Позивач вважає, що висновки, викладені в акті перевірки є необгрунтованими та такими, що не відповідають первинним документам та не відповідають положенням діючого податкового законодавства. Позивач вважає, що на підставі даного акту відповідачем протиправно були внесені зміни у електронній автоматизованій системі співставлення зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів щодо податкових декларацій з податку на додану вартість за грудень 2012 р., січень-березень 2013 р. (знято податковий кредит та зобов'язання з податку на додану вартість), поданих позивачем до ДПІ в Бабушкінському районі. У зв'язку з наведеним, позивач вважає позовні вимоги обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню. Представником позивача подано до суду клопотання про проведення судового засідання за відсутності позивача.

Представником відповідача 25.02.2014 р. подані до суду письмові заперечення проти адміністративного позову, в яких зазначено, що відповідачем проведено зустрічну звірку ТОВ «ПРОДСЕРВІСЛЮКС» щодо документального підтвердження господарських відносин із платником податків - ТОВ «Альянс-Іст» за період грудень 2012 р., січень-березень 2013 р., за результатами якої складено акт № 187/22-3/38198165 від 31.07.2013 р. та встановлено, що зустрічною звіркою не можливо підтвердити реальність проведених господарських відносин між ТОВ «ПРОДСЕРВІСЛЮКС» та контрагентами - постачальниками, у т.ч. з ТОВ «Альянс-Іст», з урахуванням їх виду, обсягу, якості та розрахунків за період травень 2012 року - березень 2013 року. Проведеним аналізом встановлено, що «сумнівний» податковий кредит, сформований ТОВ «ПРОДСЕРВІСЛЮКС» по операціям придбання у контрагентів - постачальників, у т.ч. ТОВ «Альянс-Іст» фактично був використаний для мінімізації податкових зобов'язань інших суб'єктів господарювання. Враховуючи дані факти, податкова вигода, сформована від сумнівного постачальника підлягає коригуванню по ланцюгу постачання до реальних «вигодонабувачів». Відповідно до АІС «Податковий блок» по підприємству ТОВ «ПРОДСЕРВІСЛЮКС встановлено, що суб'єкт господарювання, що звіряється, придбав товари (роботи, послуги) для їх наступної реалізації СГ у травні 2012 - березні 2013 року. Представником відповідача також зазначено, що ТОВ «ПРОДСЕРВІСЛЮКС» до звірки не надано жодного первинного документу, який би підтверджував якість реалізованого товару. Представник відповідача в запереченнях проти позову наголошував, що при проведенні зустрічної звірки ТОВ «ПРОДСЕРВІСЛЮКС» відповідач діяв у спосіб та у межах, передбаченими законодавством України, просив відмовити в задоволенні адміністративного позову. Представник відповідача в судові засідання, призначені на 27.02.2014 р., 06.03.2014 р. та 14.03.2014 р. не прибув, про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином.

Відповідно до ч. 6 ст. 128 КАС України якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

У відповідності до ст. 128 КАС України суд вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження.

Дослідивши письмові докази по справі та заслухавши пояснення представника позивача, суд приходить до висновку, що адміністративний позов підлягає частковому задоволенню.

Судом встановлено, що ТОВ «ПРОДСЕРВІСЛЮКС» (38198165) зареєстроване Виконавчим комітетом Дніпропетровської міської ради 13.06.2012 р.; основним видом діяльності позивача є діяльність посередників у торгівлі товарами широкого асортименту.

На підставі довідки № 68/8/04-039 від 16.07.2012 р., з урахуванням матеріалів акту № 1317/153/38113730 від 18.04.2013 р. «Про результати документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ «Альянс-Іст» щодо правомірності коригування податкових зобов'язань, сформованих у травні-грудні 2012 р., січні 2013 р., їх реальності та повноти відображення в обліку, акту від 26.04.2013 р. № 1431/224/38113730 «Про результати документальної позапланової невиїзної перевірки фінансово-господарської діяльності з питань дотримання вимог податкового законодавства України ТОВ «Альянс-Іст» за лютий, березень 2013 року», ДПІ у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська проведено зустрічну звірку ТОВ «ПРОДСЕРВІСЛЮКС» щодо документального підтвердження господарських відносин із платником податків - ТОВ «Альянс-Іст» за період грудень 2012 р., січень-березень 2013 р., за результатами якої складено акт № 187/22-3/38198165 від 31.07.2013 р.

В ході проведення зустрічної звірки відповідачем використано акт про незнаходження посадових осіб ТОВ «ПРОДСЕРВІСЛЮКС» за податковою адресою та неможливість вручення запиту; запит ДПІ в Бабушкінському районі м. Дніпропетровська від 15.10.2012 р. № 2394 про встановлення місцезнаходження платника податків; автоматизовані бази даних ДПІ.

За висновками акту № 187/22-3/38198165 від 31.07.2013 р. контролюючим органом встановлено:

- звіркою ТОВ «ПРОДСЕРВІСЛЮКС» документально не підтверджено господарські відносини з контрагентами-постачальниками, у т.ч. з ТОВ «Альянс-Іст» за період травень 2012 р. - березень 2013 р.;

- звіркою ТОВ «ПРОДСЕРВІСЛЮКС» встановлено відображення в податковому обліку господарських операцій та розрахунків з контрагентами - постачальниками, у т.ч. з ТОВ «Альянс-Іст» за період травень 2012 р. - березень 2013 р.;

- звіркою ТОВ «ПРОДСЕРВІСЛЮКС» не підтверджено реальність проведених господарських операцій за період травень 2012 р.- березень 2013 р. з контрагентами - постачальниками, у т.ч. з ТОВ «Альянс-Іст» з урахуванням їх виду, обсягу, якості та розрахунку;

- звіркою ТОВ «ПРОДСЕРВІСЛЮКС» не підтверджено реальність проведених господарських операцій за період травень 2012 р. - березень 2013 р. з контрагентами - покупцями щодо реалізації товарів (робіт, послуг), попередньо придбаних у контрагентів - постачальників, в т.ч. у ТОВ «Альянс-Іст» за період травень 2012 р. - березень 2013 р.

Податкове повідомлення-рішення з податку на додану вартість за наслідком проведеної зустрічної звірки відповідачем винесено не було, проте за наслідком зустрічної звірки показники податкових зобов'язань та податкового кредиту з податку на додану вартість позивача грудень 2012 р., січень-березень 2013 р. в базі «Деталізована інформація по платнику податку на додану вартість щодо результатів автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України» були вилучені.

Вирішуючи спір по суті суд зазначає, що згідно із п. 61.1 ст. 61 ПК України до сфери податкового контролю віднесено контроль правильності нарахування, повноти і своєчасності сплати податків і зборів, а також дотримання законодавства з питань регулювання обігу готівки, проведення розрахункових та касових операцій, патентування, ліцензування та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

Згідно з п. 192.1 ст. 192 Податкового кодексу України (далі - ПК України), у разі якщо після постачання товарів (послуг) здійснюється будь-яка зміна суми компенсації їх вартості, включаючи наступний за постачанням перегляд цін, перерахунок у випадках повернення товарів (послуг) особі, яка їх надала, або при поверненні постачальником суми попередньої оплати товарів (послуг), суми податкових зобов'язань та податкового кредиту постачальника та отримувача підлягають відповідному коригуванню.

Результат перерахунку податкових зобов'язань і податкового кредиту постачальника та отримувача відображається у складі податкової декларації за звітний податковий період у порядку, визначеному центральним органом державної податкової служби.

У відповідності до положень ст. 58 ПК України, у разі коли сума грошового зобов'язання платника податків, передбаченого податковим або іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, розраховується контролюючим органом, відповідно до статті 54 цього Кодексу (крім декларування товарів, передбаченого для громадян), або у разі коли за результатами перевірки контролюючий орган встановлює факт невідповідності суми бюджетного відшкодування сумі заявленій у податковій декларації, або зменшує розмір задекларованого від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість, розрахованого платником податків відповідно до розділу 5 цього Кодексу, такий контролюючий орган надсилає (вручає) платнику податків податкове повідомлення-рішення.

Аналіз наведених норм дає підстави вважати, що коригування сум податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів може здійснюватись лише після узгодження податкових зобов'язань шляхом надання платником ПДВ уточненої декларації або шляхом винесення податковим органом податкового повідомлення-рішення, що здійснюється після відповідного узгодження, також підставою для корегування посадовими особами податкового органу вказаних сум може бути встановлення факту допущення працівником податкового органу помилок при введенні до електронної бази податкової звітності інформації із податкової звітності.

При цьому, акти, складені відповідачем за результатами проведених перевірок, не є підставою для коригування в електронній базі податкової звітності задекларованих платником податків показників.

Відповідно до п. 54.1 ст. 54 ПК України, крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов'язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов'язання та/або пені вважається узгодженою.

Згідно з п. 49.8 ст. 49 ПК України, прийняття податкової декларації є обов'язком контролюючого органу. Під час прийняття податкової декларації уповноважена посадова особа контролюючого органу, в якому перебуває на обліку платник податків, зобов'язана перевірити наявність та достовірність заповнення всіх обов'язкових реквізитів, передбачених пунктами 48.3 та 48.4 статті 48 цього Кодексу. Інші показники, зазначені в податковій декларації платника податків, до її прийняття перевірці не підлягають.

Отже, з наведених нормативних актів вбачається, що обов'язок платника податків подати декларацію з ПДВ узгоджується з обов'язком податкового органу прийняти таку декларацію та, при відсутності зауважень до її оформлення, відобразити показники цієї декларації у відповідних базах податкової звітності.

Таким чином, показники податкового кредиту та податкових зобов'язань конкретного платника податків, які відображаються в базі АРМ автоматизованого співставлення, формуються на підставі показників поданих таким платником податків податкових декларацій з ПДВ з додатком № 5, і повинні їм відповідати.

Як було встановлено судом, за результатами зустрічної звірки позивача ДПІ у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська встановлено, що документально не підтверджено господарські відносини з контрагентами-постачальниками, у т.ч. з ТОВ «Альянс-Іст» за період травень 2012 р. - березень 2013 р.; не підтверджено реальність проведених господарських операцій за період травень 2012 р.- березень 2013 р. з контрагентами - постачальниками, у т.ч. з ТОВ «Альянс-Іст» з урахуванням їх виду, обсягу, якості та розрахунку; не підтверджено реальність проведених господарських операцій за період травень 2012 р. - березень 2013 р. з контрагентами - покупцями щодо реалізації товарів (робіт, послуг), попередньо придбаних у контрагентів - постачальників, в т.ч. у ТОВ «Альянс-Іст» за період травень 2012 р. - березень 2013 р. Зазначені висновки зроблені позивачем, зокрема, на підставі актів перевірок контрагентів позивача. Відповідачем не доведено безтоварність господарських операцій ТОВ «ПРОДСЕРВІСЛЮКС» з ТОВ «Альянс-Іст» за період травень 2012 р. - березень 2013 р. Посилання податкового органу на акт перевірки ТОВ «Альянс-Іст» не доводить обґрунтованість висновків, викладених в акті перевірки № 187/22-3/38198165 від 31.07.2013 р., оскільки вони не спростовують дійсність укладених ТОВ «ПРОДСЕРВІСЛЮКС» з ТОВ «Альянс-Іст» правочинів щодо поставки товару та не можуть вважатись судом безспірним доказом порушення податкового законодавства з боку позивача.

Щодо висновків акту перевірки з приводу порушення контрагентом позивача ч. 5 ст. 203, ч. 1, 2 ст. 215, ст. 216 ЦК України в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання наслідків, що обумовлені ними по правочинах, здійснених підприємств при придбані та продажу товарів (послуг), суд зазначає, що єдиним допустимим засобом доказування нереальності правочину, вчиненого між суб'єктами господарювання може бути лише судове рішення, яким встановлена недійсність такого правочину.

Відповідно до п. 138.2 ст.138 ПК України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів.

Відповідно до п. 198.1. ст. 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Згідно до п. п. 198. 2, 198. 3 ст. 198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг, дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст. 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 193. 1 ст. 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Пункт 198.6 ст. 198 ПК України встановлює, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з п.201.11 ст. 201 цього Кодексу). У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

У відповідності до п. 201.1 ст. 201 ПК України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, в якій зазначаються обов'язкові реквізити визначенні даною статтею. Податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів, послуг.

Згідно п. 201.8. ст. 201 ПК України, право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

ПК України виникнення у платника податку на додану вартість права на податковий кредит не ставить у залежність від дотримання вимог податкового законодавства іншими суб'єктами господарювання. Несплата продавцем податку на додану вартість до бюджету, у разі фактичного здійснення господарської операції, не впливає на формування податкового кредиту покупцем та не є підставою для позбавлення останнього права на відшкодування цього податку, якщо він виконав усі передбачені законом умови отримання такого відшкодування і має всі документальні підтвердження розміру заявленого податкового кредиту. Така правова позиція викладена, зокрема, в постановах Верховного Суду України від 22.10.2010 р., від 31.01.2011 р.

Виходячи з наведених правових норм, суд дійшов висновку, що використання лише інформації, наявної у податковому органі, без дослідження первинних бухгалтерських документів, на підставі яких платник податку відображає відповідні господарські операції в бухгалтерському та податковому обліку, та, відповідно, формування відповідачем висновків про порушення позивачем податкового законодавства, є необґрунтованими та безпідставними.

Як вбачається з наявних в матеріалах справи доказів, відповідач в електронній базі даних «Деталізована інформація по платнику податку на додану вартість щодо результатів автоматичного співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПС України» відобразив показники за даними податкового органу на підставі акту перевірки № 187/22-3/38198165 від 31.07.2013 р., а саме: виключив з сум податкового кредиту з податку на додану вартість суми податкового кредиту та податкових зобов'язань з податку на додану вартість, які ТОВ «ПРОДСЕРВІСЛЮКС» включило до податкових декларацій з податку на додану вартість по господарським операціям з поставки товарів у ТОВ «Альянс-Іст» за період грудень 2012 р., січень-березень 2013 р.

Така самостійна зміна відповідачем в Деталізованій базі співставлення показників податкового кредиту та податкових зобов'язань позивача на підставі акту перевірки, без прийняття податкового повідомлення-рішення (і, відповідно, узгодження податкових зобов'язань) та без зміни цих показників самим позивачем шляхом подання декларацій (розрахунків), не відповідає вимогам чинного законодавства.

Таким чином, суд дійшов висновку, що вимоги позивача щодо визнання протиправними дій ДПІ у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська щодо коригування показників податкової звітності ТОВ «ПРОДСЕРВІСЛЮКС» та зобов'язання ДПІ у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська відновити показники податкової звітності позивача підлягають задоволенню.

Щодо позовної вимоги про визнання протиправними дій ДПІ у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська щодо визнання правочинів, укладених ТОВ «ПРОДСЕРВІСЛЮКС» з ТОВ «Альянс-Іст» за грудень 2012 р., січень-березень 2013 р. нікчемними в силу припису закону, суд зазначає наступне.

Пунктом 1 ч. 2 ст. 17 КАС України визначено, юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема, спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Згідно п. 1 ч. 4 ст. 105 КАС України адміністративний позов, зокрема, може містити вимоги про скасування або визнання нечинним рішення відповідача - суб'єкта владних повноважень повністю чи окремих його положень.

На підставі п.п. 56.1. ст. 56 ПК України рішення, прийняті контролюючим органом, можуть бути оскаржені в адміністративному або судовому порядку.

Згідно пп. 14.1.7 п. 14.1 ст. 14 ПК України оскарження рішень контролюючих органів - оскарження платником податку податкового повідомлення - рішення про визначення сум грошового зобов'язання платника податків або будь-якого рішення контролюючого органу в порядку і строки, які встановлені цим Кодексом за процедурами адміністративного оскарження, або в судовому порядку.

Відповідно до частини другої статті 124 Конституції юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини. Отже, суди розглядають виключно спори, які виникають між учасниками певних правовідносин. Виходячи з наведеного, відсутність правовідносин виключає можливість звернення до суду, оскільки відсутнє право, що підлягає судовому захисту.

Така правова позиція викладена в п. 13 листа Вищого адміністративного суду України від 30.11.2009 р. № 1619/10/13-09.

Акт державного чи іншого органу - це юридична форма рішень цих органів, тобто офіційний письмовий документ, який породжує певні правові наслідки, спрямований на регулювання тих чи інших суспільних відносин і має обов'язковий характер для суб'єктів цих відносин (п.1 роз'яснення Вищого господарського суду України № 02-5/35 від 26.01.2000 року «Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з визнанням недійсними актів державних чи інших органів»).

В порядку адміністративного судочинства можуть розглядатися спори щодо будь - яких рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень без обмежень, але відповідні вимоги можуть бути задоволені за умови, що такі рішення, дії (бездіяльність) є юридично значимими для позивача, тобто порушують права та інтереси останнього шляхом обмежень у реалізації його прав чи покладення на нього необґрунтованих обов'язків.

В свою чергу, висновки, викладені в акті податкової перевірки, не є предметом оскарження в адміністративному суді, оскільки не є обов'язковими ані для платника податків, ані для керівника контролюючого органу. Останній оцінює викладені в акті перевірки доводи і в разі наявності податкових порушень приймає податкове повідомлення-рішення, яке і визначає грошові зобов'язання платникові податків.

Відповідно до вимог п. 73.5. ст. 73 ПК України, з метою отримання податкової інформації контролюючі органи мають право проводити зустрічні звірки даних суб'єктів господарювання щодо платника податків.

Зустрічною звіркою вважається співставлення даних первинних бухгалтерських та інших документів суб'єкта господарювання, що здійснюється контролюючими органами з метою документального підтвердження господарських відносин з платником податків та зборів, а також підтвердження відносин, виду, обсягу і якості операцій та розрахунків, що здійснювалися між ними, для з'ясування їх реальності та повноти відображення в обліку платника податків.

Згідно п. 86.1 ст. 86 ПК України результати перевірок (крім камеральних та електронних перевірок) оформлюються у формі акта або довідки, які підписуються посадовими особами контролюючого органу та платниками податків або їх законними представниками (у разі наявності). У разі встановлення під час перевірки порушень складається акт. Якщо такі порушення відсутні, складається довідка.

Акт (довідка), складений за результатами перевірки та підписаний посадовими особами, які проводили перевірку, у строки визначені цим Кодексом, надається платнику податків або його законному представнику, який зобов'язаний його підписати.

Порядок оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства затверджено наказом Державної податкової адміністрації України від 22.12.2010 року № 984 (надалі - Порядок). Відповідно до пункту 3 Порядку акт - службовий документ, який підтверджує факт проведення документальної перевірки фінансово-господарської діяльності платника податків і є носієм доказової інформації про виявлені порушення вимог податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби.

Акт перевірки є носієм доказової інформації, яка в подальшому має використовуватися контролюючим органом для прийняття рішення щодо визначення платникові податків грошових зобов'язань. При цьому акт складається посадовими особами контролюючого органу і не містить волевиявлення самого орану щодо виявлених посадовими особами фактів.

Відповідно до викладеного, діяльність із складання актів документальних перевірок є службовою діяльністю працівників контролюючого органу на виконання своїх посадових обов'язків із збирання доказової інформації щодо дотримання платником податків податкової дисципліни. Тому як власне акт перевірки, так і дії посадових осіб контролюючого органу із складання цього акту не створюють жодних правових наслідків у вигляді виникнення, зміни чи припинення будь-яких прав платника податків, крім права на надання зауважень до акту перевірки. Водночас, таке право виникає на підставі пункту 86.7 статті 86 Податкового кодексу України в зв'язку із самим фактом складення акту безвідносно до його конкретного змісту.

Враховуючи викладене, ані акт перевірки, ані дії посадових осіб із включення до такого акту певних висновків не породжують правових наслідків для платника податків, тобто не змінюють стану його суб'єктивних прав та не створюють жодних додаткових обов'язків для платника податків. З урахуванням цього, ані акт перевірки, ані дії, посадових осіб контролюючого органу щодо включення до акту певних висновків не можуть порушувати права платника податків.

Діяльність контролюючого органу із оформлення результатів перевірки, зокрема із складання акту перевірки та формування його змісту не може порушувати права та/або охоронювані законом інтереси особи в публічно-правових відносинах. В зв'язку з цим, у суду відсутні підстави для задоволення позовів платників податків, якщо змістом позовних вимог є визнання протиправними актів перевірки та/або дій контролюючого органу зі складання таких актів чи включення до їх змісту певних висновків.

Отже, дії відповідача щодо складання акту перевірки, не впливають на коло прав, свобод, законних інтересів чи обов'язків позивача, а також встановлених законом умов їх реалізації.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що вимоги позивача про визнання протиправними дій ДПІ у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська щодо формування в акті перевірки висновків про нікчемність правочинів ТОВ «ПРОДСЕРВІСЛЮКС» з ТОВ «Альянс-Іст» за грудень 2012 р., січень-березень 2013 р., задоволенню не підлягають.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу, а суд згідно ст. 86 цього Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Відповідачем, всупереч вимогам ч. 2 ст. 71 КАС України, не доведено правомірності своїх дій щодо корегування показників податкової звітності ТОВ «ПРОДСЕРВІСЛЮКС» та виключення з електронної бази даних сум податкового кредиту та податкових зобов'язань з податку на додану вартість, які зазначені ТОВ «ПРОДСЕРВІСЛЮКС» за грудень 2012 р., січень-березень 2013 р., в той час як докази, якими позивач обґрунтовував свої вимоги, є законними, допустимими, обґрунтованими, такими, що відповідають дійсним обставинам справи. Судом не встановлено жодного фактичного порушення позивачем вимог наведених відповідачем норм законодавства, яке б позбавляло ТОВ «ПРОДСЕРВІСЛЮКС» права на формування податкового кредиту. Реальність господарських операцій підтверджено належним чином оформленими первинними документами.

За таких підстав, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

Таким чином, документально підтверджені позивачем судові витрати - судовий збір сплачений згідно квитанції № ПН61 від 06.12.2013 р. у розмірі 68, 82 грн. та згідно квитанції № ПН930 від 21.01.2014 р. у розмірі 5, 00 грн. підлягає частковому стягненню з Державного бюджету України на користь позивача у розмірі 36, 54 грн.

На підставі викладеного, керуючись статтями 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний задовольнити частково

Визнати протиправними дії Державної податкової інспекції у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області щодо коригування показників податкової звітності Товариства з обмеженою відповідальністю «ПРОДСЕРВІСЛЮКС», в тому числі, дії з виключення з електронної бази даних «Система автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту у розрізі контрагентів на рівні ДПА Україна» сум податкового кредиту та податкових зобов'язань з податку на додану вартість, які зазначені Товариством з обмеженою відповідальністю «ПРОДСЕРВІСЛЮКС», здійснені на підставі акту № 187/22-3/38198165 від 31.07.2013 р. «Про неможливість проведення зустрічної звірки Товариства з обмеженою відповідальністю «ПРОДСЕРВІСЛЮКС» щодо документального підтвердження господарських відносин із платником податків - ТОВ «Альянс-Іст», код за ЄДРПОУ 38113730, грудень 2012 р., січень-березень 2013 р.»;

Зобов'язати Державну податкову інспекцію у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області відновити показники податкової звітності Товариства з обмеженою відповідальністю «ПРОДСЕРВІСЛЮКС», в тому числі зобов'язати відобразити в електронній базі даних Державної податкової інспекції у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області ІАІС «Податковий блок» та підсистема «Система автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту у розрізі контрагентів на рівні ДПА Україна» суми податкового кредиту та податкових зобов'язань з податку на додану вартість, які Товариство з обмеженою відповідальністю «ПРОДСЕРВІСЛЮКС» зазначило у податковій декларації з податку на додану вартість.

В задоволенні решти адміністративного позову - відмовити.

Стягнути з Державного бюджету України судовий збір у сумі 36, 54 грн. на користь заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «ПРОДСЕРВІСЛЮКС».

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд в порядку та строки, визначені ст. 186 КАС України та набирає законної сили відповідно до ст. 254 КАС України.

Суддя О.М. Неклеса