Постанова № 38732361, 07.05.2014, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

07 травня 2014 року № 826/3796/14

Суддя Окружного адміністративного суду міста Києва Гарник К.Ю., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "АДМ Україна" до Міжрегіонального головного управління Міндоходів - Центральний офіс з обслуговування великих платників Міністерства доходів і зборів України про скасування податкових повідомлень-рішень ВСТАНОВИВ:

24 березня 2014 року (відповідно до відмітки служби діловодства суду) Товариство з обмеженою відповідальністю «АДМ Україна» (далі по тексту - позивач) звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Міжрегіонального головного управління Міндоходів - Центрального офісу з обслуговування великих платників (далі по тексту - відповідач) в якому просить суд визнати протиправним та скасувати податкові повідомлення - рішення від 18 грудня 2013 року № 0000773720 та № 0000783720.

Позивач не погоджується з висновками Акта перевірки та прийнятим на його підставі податковим повідомленням - рішенням, вважаючи його протиправним, необґрунтованим та таким, що не відповідає вимогам чинного податкового законодавства. Позовні вимоги мотивує тим, що відповідачем не наведено жодного доказу на підтвердження відсутності реальної можливості здійснення господарських операцій між позивачем та контрагентом ТОВ «Агро-Капітал-Інвест» та ТОВ «Прометей», а реальність господарських операцій підтверджується належним чином оформленими документами.

Заперечення відповідача співпадають із висновками акту перевірки від 19 листопада 2013 року № 1392/40-50/37-10/33546533.

Суд, керуючись приписами частини 4 статті 122 та частини 6 статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України, надавши можливість присутнім учасникам судового розгляду у повній мірі реалізувати свої процесуальні права, та враховуючи відсутність потреби заслухати свідка чи експерта, завершив розгляд справи в порядку письмового провадження.

Після розгляду адміністративного позову та доданих до нього матеріалів, всебічного і повного встановлення всіх фактичних обставин, на яких ґрунтується позов, об'єктивної оцінки доказів, що мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд зазначає наступне.

Міжрегіональним головним управлінням Міндоходів - Центрального офісу з обслуговування великих платників відповідно до пункту 200.10. статті 200 Податкового кодексу України, в порядку статті 76 розділу II Податкового кодексу України проведено перевірку правомірності нарахування за вересень 2013 року (податкові декларація з податку на додану вартість від 18 жовтня 2013 року № 9066128534) від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту 15088557 грн., бюджетного відшкодування податку на додану вартість 9773306 грн. , з них на рахунок платника у банку 9773306 грн., за результатом якої складено акт перевірки від 19і листопада 2013 року № 1392/40-50/37-10/33546533.

Як висновок проведеної перевірки встановлено порушення:

- пунктів 198.3., 198.6. статті 198, пунктів 200.1., 200.3. статті 200 Податкового кодексу України, що призвело до завищення суми податкового кредиту та від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту на суму ПДВ 1 102 219 грн. за податкові періоди: за серпень 2013 року на суму ПДВ 627 219 грн.; за вересень 2013 року на суму ПДВ 475 000,00 грн., які підлягають зменшенню;

- підпункту 14.1.18 пункту 14.1. статті 14, пункту 200.4. статті 200 Податкового кодексу України, що призвело до завищення суми бюджетного відшкодування за вересень 2013 року на суму ПДВ 627219 грн., яка підлягає зменшенню.

Не погоджуючись із висновками акту перевірки, позивачем подані заперечення, які за результатом розгляду залишені без задоволення, про що повідомлено позивача листом від 13 грудня 2013 року № 13892/10/37.2-17.

Податковим повідомленням - рішенням Міжрегіонального головного управління Міндоходів - Центрального офісу з обслуговування великих платників від 18 грудня 2013 року № 0000783720 позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість на суму 627219 грн.

Податковим повідомленням - рішенням Міжрегіонального головного управління Міндоходів - Центрального офісу з обслуговування великих платників від 18 грудня 2013 року № 0000773720 позивачу зменшено розмір від'ємного значення на суму 475000 грн.

За результатом адміністративного оскарження, податкові повідомлення - рішення Міжрегіонального головного управління Міндоходів - Центрального офісу з обслуговування великих платників від 18 грудня 2013 року № 0000783720 та № 0000773720 залишені без змін, а скарги позивача - без задоволення.

На думку позивача, висновок акту перевірки спростовуються первинною документацією, наявною в матеріалах справи, а спірне податкове повідомлення - рішення є неправомірним та підлягає скасуванню.

Як зазначив Вищий адміністративний суд України в листі від 02 червня 2011 року №742/11/13-11, з метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість судам належить з'ясовувати, зокрема, такі обставини: рух активів у процесі здійснення господарської операції; установлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції та установлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку.

Таким чином, в межах даного спору слід встановити факт здійснення (реальність) господарських операцій між Товариством з обмеженою відповідальністю «АДМ Україна» ТОВ «Агро-Капітал-Інвест» та ТОВ «Прометей», обставини використання придбаних товарів, послуг у власній господарській діяльності позивача, встановити спеціальну податкову правосуб'єктність учасників господарської операції (зокрема, чи були платниками податку на додану вартість).

Як свідчать матеріали справи, в періоді, що перевірявся, позивачем було здійснено закупівлю соняшника у ТОВ «Агро-Капітал-Інвест» на підставі договорів купівлі-продажу № 10145 від 20 серпня 2013 року, № 10195 від 23 серпня 2013 року, № 10203 від 25 серпня 2013 року, № 10209 від 27 серпня 2013 року, № 10216 від 27 серпня 2013 року, № 10267 від 29 серпня 2013 року № 10267, № 10284 від 30 серпня 2013 року, відповідно до умов яких Контрагент здійснював поставку соняшнику автомобільним транспортом на ПрАТ «ДДМ Іллічівськ» для подальшої переробки.

Матеріали справи містять копії видаткових накладних, рахунків фактур та товарно-транспортних, якими супроводжувалась кожна поставка товару.

В свою чергу, ТОВ «Агро-Капітал-Інвест» виписано на адресу позивача податкові накладні (том 1, аркуш справи 179- 198).

Оплата за придбаний товар здійснювалась в порядку безготівкового розрахунку, що підтверджують відповідні виписки з банківського рахунку.

Крім цього, в періоді, що перевірявся, позивачем було здійснено закупівлю соняшника у ТОВ «Прометей» Зерноторгова компанія на підставі договору купівлі-продажу № 18/Н від 04 вересня 2013 року.

За умовами Договору, Продавець здійснює поставку Товару в повному об'ємі на умовах EXW (франко-елеватор) - ТОВ «Прометей-Елеватор» , Миколаївська обл., Баштанський район, с. Лоцкине - згідно ІНКОТЕРМС в редакції 2010 року та положень ЦЬОГО Договору в строк до « 09» вересня 2013 року включно. Поставка товару підтверджується оригіналами наступних документів: складської квитанції на зерно, виписаної елеватором на ім'я Покупця; картки аналізу зерна (форма № 47), виданої елеватором (за вимогою Покупця).

Позивач зазначає, що поставка, відповідно до договору купівлі-продажу, підтверджується складськими квитанціями, картками аналізу зерна та актами прийому-передачі зерна з підписами відповідальних осіб та печаткою третій сторони, а саме зернового складу.

Оплата за придбаний товар здійснювалась в порядку безготівкового розрахунку, що підтверджують відповідні виписки з банківського рахунку.

Згідно з підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податковий кредит - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Пункт 198.3 статті 198 Податкового кодексу України встановлює, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Згідно з пунктом 198.2 статті 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

Згідно з пунктом 201.1 статті 201 Податкового кодексу України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.

З аналізу зазначених норм вбачається, що визначальним фактором для формування податкового кредиту платником податку на додану вартість є відповідність податкової накладної порядку її заповнення та подальше використання придбаних товарів (основних фондів) в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Як вбачається з обставин справи, позивач в податковій декларації з податку на додану вартість за спірний період в складі податкового кредиту відобразив суми податку на додану вартість, на підставі податкових накладних, виписаних ТОВ «Агро-Капітал-Інвест» та ТОВ «Прометей», у зв'язку з придбанням робіт.

Суд звертає увагу, що навіть наявність у покупця належно оформлених документів, необхідних для віднесення певних сум до податкового кредиту, зокрема виданих продавцями податкових накладних, не є безумовною підставою формування податкового кредиту, у разі недоведенння реальності здійснених господарських операцій та факту використання придбаних товарів/послуг в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Вирішуючи питання про реальність виконання та отримання позивачем виконаних робіт та їх придбання з метою використання у власній господарській діяльності, суд звертає увагу на наступне.

Відповідно до визначення частини першої статті 3 Господарського кодексу України під господарською діяльністю у цьому Кодексі розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Підпункт 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України визначає господарську діяльність як діяльність особи, що пов'язану з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямовану на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Як зазначено представником позивача, насіння соняшнику, закуплене у Контрагентів, було перероблено, в результаті чого було отримано олію соняшникову, шрот соняшниковий та лузгу. На підтвердження надано акти результатів переробки давальницької сировини, виробництва готової продукції та виконаних робіт, а також виробничі звіти до договорів на переробку насіння соняшника на давальницьких умовах.

На підставі контрактів на експорт олії та шроту вивезло результати переробки соняшнику (в тому числі і закупленого у Контрагентів), а саме олію соняшникову та шрот за межі митної території України, що підтверджується також вантажно-митними деклараціями, коносаментами та іншими документами.

Дійсно, матеріали справи підтверджують, що позивач здійснює діяльність у сфері оптової торгівлі зерном, зокрема, соняшником, і переробкою останнього в олію. Відповідно, матеріали справи містять доказ експорту соняшникової олії та шроту за межі митної території України.

Проте, суд звертає увагу, що зазначені обставини не свідчать, що саме придбаний у ТОВ «Агро-Капітал-Інвест» та ТОВ «Прометей» товар (соняшник) було перероблено та у подальшому експортовано за митну територію України.

Надані позивачем документи не дають суду можливості встановити реальність здійснених операцій та факт використання придбаних товарів в господарській діяльності позивача, наприклад позивачем не надано доказів на підтвердження того, що саме у ТОВ «Агро-Капітал-Інвест» та ТОВ «Прометей» придбано соняшник.

При цьому, надані позивачем копії податкових та видаткових накладних, виписаних ТОВ «Агро-Капітал-Інвест» та ТОВ «Прометей» не свідчать про наявний необхідний транспорт, трудові ресурси та устаткування, необхідне для здійснення господарської діяльності підприємства, тобто відсутні будь-які докази, які б дали змогу ідентифікувати участь ТОВ «Агро-Капітал-Інвест» та ТОВ «Прометей» поставці товару (соняшнику).

До того ж, надані товарно-транспортні накладні оформлені не належним чином, а саме, не містять всіх необхідних реквізитів: відсутні номер посвідчення водія, що не дає можливості його ідентифікувати; - у графах «пункт навантаження» та «пункт розвантаження» зазначено лише назва області або назва області та населеного пункту.

Таким чином, судом не встановлено зв'язок між придбанням соняшнику у ТОВ «Агро-Капітал-Інвест» та ТОВ «Прометей» та їх подальшим використанням при переробці та експорті олії.

Відтак, суд звертає увагу, що матеріали справи не містять доказів, які б давали змогу ідентифікувати участь ТОВ «Агро-Капітал-Інвест» та ТОВ «Прометей» у придбанні позивачем соняшнику з його подальшим використанням останнім для переробки та експорту.

До того ж, відповідно до акту ДПІ у Центральному районі міста Миколаєва від 16 жовтня 2013 року № 257/14-03-22-08/32819855 «Про результати документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ «Агро-Капітал-Інвест» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01 серпня 2013 року по 31 серпня 2013» встановлено, що не можливо зробити висновок походження сільгосппродукції, яку було реалізовано ТОВ «Агро-Капітал-Інвест» контрагентам - покупцям у серпні 2013 року в зв'язку з тим, що на підприємстві працює 1 особа, відсутні складські, виробничі приміщення та виробничі потужності, відсутні витрати на придбання посівного матеріалу» обробку земель тощо, не підтверджено факт вирощування сільгосппродукції. Встановлено відсутність у серпні 2013 року господарської діяльності, відсутність необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності в силу відсутності управлінського або технічного персоналу, оборотних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів при значних обсягах реалізації товарів (робіт, послуг) встановлено проведення безтоварних операцій, спрямованих на надання податкової вигоди для третіх осіб з метою штучного формування податкового зобов'язання.

Також, актом ДПІ у Центральному районі міста Миколаєва ГУ Міндоходів у Миколаївській області від 17 жовтня 2013 року № 259/22-08/38169254 «Про результати документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ «Прометей» питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість за період квітень, травень, червень 2013 року по взаємовідносинам з контрагентами-постачальниками ФГ «Антар»,ФГ «Амфіра» та СК ім. Шевченко» встановлено, що усі операції купівлі-продажу ТОВ «Прометей» не спричиняють реального настання правових наслідків.

Суд звертає увагу, що позивачем не надано доказів на спростування вищезазначених обставин.

З огляду на вищевикладене висновки акту перевірки про порушення позивачем пунктів 198.3., 198.6. статті 198, пунктів 200.1., 200.3. статті 200 Податкового кодексу України, що призвело до завищення суми податкового кредиту та від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту на суму ПДВ 1 102 219 грн. та завищення суми бюджетного відшкодування за вересень 2013 року на суму ПДВ 627219 грн. є обґрунтованими, відтак спірні податкові повідомлення - рішення не підлягають скасуванню.

На думку Окружного адміністративного суду міста Києва, відповідачем доведено правомірність та обґрунтованість прийняття спірних податкових повідомлень-рішень з урахуванням вимог встановлених частиною другою статті 19 Конституції України та частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, а тому, виходячи з системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «АДМ Україна» задоволенню не підлягає.

Вирішуючи питання про судовий збір, Окружний адміністративний суд міста Києва зазначає наступне.

Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо сплати судового збору», який набрав чинності з 23 жовтня 2013 року, внесено зміни у підпункті 1 пункту 3: а саме: за подання до адміністративного суду адміністративного позову майнового характеру ставка судового збору складає 2 відсотки розміру майнових вимог, але не менше 1,5 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 4 розмірів мінімальної заробітної плати.

Відповідно до статті 8 Закону України «Про Державний бюджет України на 2013 рік» встановлено у 2013 році мінімальну заробітну плату у місячному розмірі з 01 січня - на рівні 1147,00 грн.

Враховуючи розмір майнових вимог, позивачу, в даному випадку, за звернення до адміністративного суду із майновим позовом слід було сплатити 4872,00 грн.

Водночас, частиною 3 статті 4 Закону України «Про судовий збір» встановлено, що під час подання адміністративного позову майнового характеру сплачується 10 відсотків розміру ставки судового збору. Решта суми судового збору стягується з позивача або відповідача пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимоги.

Позивачем сплачено судовий збір у розмірі 487,20 грн., а тому, враховуючи, результат розгляду адміністративної справи та розмір сплаченого судового збору, решта суми судового збору у розмірі 4684,80 грн. підлягає стягненню з позивача на користь Державного бюджету.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 69, 70, 71, 128, 158 - 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

1.У задоволенні адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю «АДМ Україна» відмовити повністю.

2.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «АДМ Україна» (код ЄДРПОУ 33546533) на користь Державного бюджету України (отримувач коштів - УДКСУ у Печерському районі м. Києва, код 38004897, банк отримувача - ГУ ДКСУ у м. Києві, код банку 820019, р/р 31218206784007, код класифікації 22030001) судовий збір у розмірі 4684,80 грн.

Постанова набирає законної сили в строки та порядку, встановленому статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя К.Ю. Гарник