Постанова № 38730850, 20.03.2014, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 березня 2014 р. Справа № 804/2207/14 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого суддіВласенка Д.О. при секретаріПасічнику Т.В. за участю: представника позивача представника відповідача Чумакова А.В. Шевченко А.І. розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпропетровську адміністративну справу за адміністративним позовом Приватного акціонерного товариства "Дніпропетровський пивоварний завод "Дніпро" до Лівобережної об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення

ВСТАНОВИВ:

Приватне акціонерне товариство "Дніпропетровський пивоварний завод "Дніпро", 06 лютого 2014 року, звернулось до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом до Лівобережної об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області, в якому просить визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення форми «Р» № 0004532204 від 17.10.2013р., винесене Лівобережною ОДПІ ГУ Міндоходів у Дніпропетровській області відносно позивача, про збільшення суми грошового зобов'язання за платежем орендна плата з юридичних осіб за основним платежем 574 462,11 грн., за штрафними санкціями 143 615,53 грн.

В обґрунтування позовних вимог, позивач зазначає, що висновки акту перевірки щодо заниження товариством орендної плати за землю за період з 10.04.2013р. по 31.08.2013р. на суму 574 462,11 грн. є безпідставними та необґрунтованими. Позивач вважає, що він не порушував податкового законодавства, оскільки договір оренди, укладений між ПАТ "Дніпропетровський пивоварний завод "Дніпро" та Дніпропетровською міською радою від 30.10.2003 року, який зареєстрований в Управлінні земельних ресурсів м. Дніпропетровська 11.11.2003 року з № 4510 припинив свою дію, у зв'язку з набуттям ТОВ «Еста Холдинг» права власності на об'єкти нерухомості, розташованих на земельній ділянці, зазначеній в договорі оренди.

В письмових запереченнях на позов відповідач просить відмовити в задоволенні позову, посилаючись на правомірність дій Лівобережної ОДПІ м. Дніпропетровська ГУ Міндоходів в Дніпропетровській області по проведенню документальної позапланової виїзної перевірки ПАТ «Дніпропетровський пивоварний завод «Дніпро» з питання правильності нарахування та своєчасності сплати орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності за період з 10.04.2013р. по 31.08.2013р., та обґрунтованість висновків за результатами акту перевірки.

Представник позивача в судовому засіданні підтримав позовні вимоги та просив задовольнити позов, посилаючись на підстави викладені в позовній заяві.

Представник відповідача просив відмовити в задоволені позову, посилаючись на підстави викладені в акті перевірки.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються вимоги позову, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступні обставини справи та надав їм правову оцінку.

Досліджуючи дії Лівобережної об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області по проведенню документальної позапланової невиїзної перевірки Приватного акціонерного товариства "Дніпропетровський пивоварний завод "Дніпро" з питання правильності нарахування та своєчасності сплати орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності за період з 10.04.2013р. по 31.08.2013р.,

З матеріалів справи вбачається, що на підставі наказу Лівобережної об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області від 10.09.2013 №306, старшим державним ревізором - інспектором відділу камеральних перевірок управління податкового аудиту Старух Д.С. було проведено документальну позапланову невиїзну перевірку Приватного акціонерного товариства "Дніпропетровський пивоварний завод "Дніпро" з питання правильності нарахування та своєчасності сплати орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності за період з 10.04.2013р. по 31.08.2013р.

Повідомлення про проведення документальної невиїзної перевірки від 10.09.2012 року та копія наказу Лівобережної ОДПІ м. Дніпропетровська № 306 від 10.09.2013 року з поштовим повідомлення було направлено ПАТ "Дніпропетровський пивоварний завод "Дніпро" поштою за податковою адресою.

За результатами перевірки Лівобережною об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області було складено акт № 606/2204/30561920 від 18.09.2013 року «Про результати документальної позапланової невиїзної перевірки ПАТ "Дніпропетровський пивоварний завод "Дніпро" (код ЄДРПОУ 30561920) з питання правильності нарахування та своєчасності сплати орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності за період з 10.04.2013р. по 31.08.2013р.

Відповідно до п. 20.1.4 п. 20.1. ст. 20 ПК України контролюючі органи мають право проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України).

Відповідно до п. 75.1, п. 75.1.2 ст. 75 ПК України контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Камеральні та документальні перевірки проводяться контролюючими органами в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки - цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи.

Документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також отриманих в установленому законодавством порядку контролюючим органом документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Особливості проведення документальної невиїзної перевірки передбачені ст. 79 ПК України. Так, згідно з п. 79.1 цієї статті документальна невиїзна перевірка здійснюється у разі прийняття керівником органу державної податкової служби рішення про її проведення та за наявності обставин для проведення документальної перевірки, визначених ст.ст. 77 та 78 цього Кодексу. Документальна невиїзна перевірка здійснюється на підставі зазначених у пп. 75.1.2 п. 75.1 ст. 75 цього Кодексу документів та даних, наданих платником податків у визначених цим Кодексом випадках, або отриманих в інший спосіб, передбачений законом.

Відповідно до п. 79.2 ст. 79 ПК України документальна позапланова невиїзна перевірка проводиться посадовими особами контролюючого органу виключно на підставі рішення керівника контролюючого органу, оформленого наказом, та за умови надіслання платнику податків рекомендованим листом із повідомленням про вручення або вручення йому чи його уповноваженому представнику під розписку копії наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки та письмового повідомлення про дату початку та місце проведення такої перевірки.

Виконання умов цієї статті надає посадовим особам контролюючого органу право розпочати проведення документальної невиїзної перевірки.

Відповідно до п. 78.1.2 п. 78.1. ст. 78 ПК України документальна позапланова перевірка здійснюється, зокрема, платником податків не подано в установлений законом строк податкову декларацію або розрахунки, якщо їх подання передбачено законом.

Відповідно до п. 86.1. ст. 86 ПК України результати перевірок (крім камеральних та електронних перевірок) оформлюються у формі акта або довідки, які підписуються посадовими особами контролюючого органу та платниками податків або їх законними представниками (у разі наявності). У разі встановлення під час перевірки порушень складається акт. Якщо такі порушення відсутні, складається довідка.

Акт (довідка), складений за результатами перевірки та підписаний посадовими особами, які проводили перевірку, у строки визначені цим Кодексом, надається платнику податків або його законному представнику, який зобов'язаний його підписати.

Строк складення акта (довідки) про результати перевірки не зараховується до строку проведення перевірки, встановленого цим Кодексом (з урахуванням його продовження).

У разі незгоди платника податків з висновками акта такий платник зобов'язаний підписати такий акт перевірки із зауваженнями, які він має право надати разом з підписаним примірником акта або окремо у строки, передбачені цим Кодексом.

Згідно п. 86. 7 ст. 86 ПК України у разі незгоди платника податків або його законних представників з висновками перевірки чи фактами і даними, викладеними в акті (довідці) перевірки, вони мають право подати свої заперечення до контролюючого органу за основним місцем обліку такого платника податків протягом п'яти робочих днів з дня отримання акта (довідки). Такі заперечення розглядаються контролюючим органом протягом п'яти робочих днів, що настають за днем їх отримання (днем завершення перевірки, проведеної у зв'язку з необхідністю з'ясування обставин, що не були досліджені під час перевірки та зазначені у зауваженнях), та платнику податків надсилається відповідь у порядку, визначеному статтею 58 цього Кодексу для надсилання (вручення) податкових повідомлень-рішень. Платник податку (його уповноважена особа та/або представник) має право брати участь у розгляді заперечень, про що такий платник податку зазначає у запереченнях.

У разі якщо платник податку виявив бажання взяти участь у розгляді його заперечень до акта перевірки, контролюючий орган зобов'язаний повідомити такого платника податків про місце і час проведення такого розгляду. Таке повідомлення надсилається платнику податків не пізніше наступного робочого дня з дня отримання від нього заперечень, але не пізніше ніж за два робочих дні до дня їх розгляду.

Участь керівника відповідного контролюючого органу (або уповноваженого ним представника) у розгляді заперечень платника податків до акта перевірки є обов'язковою. Такі заперечення є невід'ємною частиною акта (довідки) перевірки.

Рішення про визначення грошових зобов'язань приймається керівником контролюючого органу (або його заступником) з урахуванням результатів розгляду заперечень платника податків (у разі їх наявності). Платник податків або його законний представник може бути присутнім під час прийняття такого рішення.

Не погоджуючись з висновками акту перевірки, позивач подав заперечення на акт перевірки від 04.10.2013 року № 62. Заперечення були залишенні відповідачем без задоволення, про що було повідомлено позивача листом № 6553/108/2204 від 14.10.2013 р.

17.10.2013 року Лівобережною ОДПІ м. Дніпропетровська відносно ПАТ «Дніпропетровський пивоварний завод «Дніпро» винесено податкове повідомлення - рішення форми «Р» № 0004532204 від 17.10.2013р., про збільшення суми грошового зобов'язання за платежем орендна плата з юридичних осіб за основним платежем 574 462,11 грн., за штрафними санкціями 143 615,53 грн.

Не погоджуючись з таким рішенням, позивач звернувся до Управління Міндоходів у Дніпропетровській області зі скаргою від 18.12.2013 року № 4660/100104-36-10-08-09. За результатами розгляду скарги позивачу було відмовлено в її задоволенні, податкове повідомлення - рішення залишено без змін.

Аналізуючи норми податкового кодексу та викладені обставини, суд прийшов до висновку, що дії Лівобережної ОДПІ м. Дніпропетровська ГУ Міндоходів в Дніпропетровській області, які полягали у проведенні документальної позапланової невиїзної перевірки ПАТ «Дніпропетровський пивоварний завод «Дніпро» з питання правильності нарахування та своєчасності сплати орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності за період з 10.04.2013р. по 31.08.2013р. були правомірними, оскільки відповідач діяв в межах повноважень та відповідно до порядку, визначених Податковим кодексом України.

Досліджуючи правомірність винесення Лівобережною ОДПІ м. Дніпропетровська ГУ Міндоходів в Дніпропетровській області податкового повідомлення - рішення форми «Р» № 0004532204 від 17.10.2013р., про збільшення суми грошового зобов'язання за платежем орендна плата з юридичних осіб за основним платежем 574 462,11 грн., за штрафними санкціями 143 615,53 грн., слід зазначити наступне:

Відповідно до висновків Акту перевірки встановлено порушення Приватним акціонерним товариством «Дніпропетровський пивоварний завод «Дніпро» вимог пункту 288.1, пункту 288.7 статті 288 Податкового кодексу України, внаслідок чого занижено суму орендної плати за землю за період з 10.04.2013р. по 31.08.2013р. на суму 574 462,11 грн.

В обґрунтування таких висновків, відповідач в акті перевірки посилається на наступні обставини:

ПАТ «Дніпропетровський пивоварний завод «Дніпро» на підставі договору оренди землі, укладеного з Дніпропетровською міською радою від 30.10.2003 р. (зареєстрований в Управлінні земельних ресурсів м. Дніпропетровська 11.11.2003 р. за № 4510) (далі - договір № 4510) є орендарем земельної ділянки загальною площею 7,9732 га, яка знаходиться за адресою: м. Дніпропет ровськ, вул. Журналістів,9. Вищевказана земельна ділянка надана для фактичного розміщення виробни чої бази та зареєстрована в Державному реєстрі земель за кадастровим номером 1210100000:04:018:0022.

Згідно п. 1.2 договору № 4510 підставою для надання земельної ділянки в оренду є рішення Дніпро петровської міської ради від 30.07.2003 р. № 112/11.

Відповідно до рішення Дніпропетровської міської ради від 30.07.2003 р. № 112/11 вищевказана зе мельна ділянка передана в оренду строком на п'ятнадцять років.

Згідно з п. 3.1 сума орендної плати за користування земельною ділянкою на термін дії договору від 11.11.2003 р. за №4510 складає 3 193 997,75 грн.

Відповідно п. 8.1 та п. 8.2 розділу 8 договору № 4510 зміна умов договору оренди можлива за взає мною згодою сторін. У разі недосягнення згоди щодо умов договору оренди та інші спори вирішуються у судовому порядку.

Постановою Вищого Господарського суду України від 10.04.2013 р. справа № 28/5005/8618/2012 внесено зміни до п.3.2 п. 3 договору № 4510, виклавши його у такій редакції «Річна орендна плата вно ситься орендарем у грошовій формі (у гривнях) у розмірі 1 863 120,34 грн., не є сталою та може зміню ватись у разі зміни нормативної грошової оцінки земельної ділянки та обчислюється відповідно до По даткового кодексу України у мінімальному розмірі орендної плати, що встановлюється цим кодексом».

Постанова Вищого Господарського суду України (від 10.04.2013 року справа № 28/5005/8618/2012) набула законної сили 10.04.2013 року і є обов'язковою для виконання.

Відповідно п.3.4 розділ 3 договору № 4510 сума орендної плати індексується у разі збільшення ста вок земельного податку за умови виплати її у повному обсязі до закінчення терміну дії договору.

ПАТ «Дніпропетровський пивоварний завод «Дніпро» при наявності діючого договору оренди зе мельної ділянки від 11.11.2003 року № 4510 та внесених змін до нього, згідно постанови Вищого Госпо дарського суду України від 10.04.2013 р. справа № 28/5005/8618/2012 подано до Лівобережної ОДПІ м. Дніпропетровська уточнюючу податкову декларацію по орендній платі за землю на 2013 рік (вх.9044552102 від 23.07.2013 р.) на зменшення, у зв'язку з чим занижено суму орендної плати за землю у сумі 574 462,11 грн. за період квітень 2013 року - липень 2013 року.

Згідно ст. 206 Земельного Кодексу України від 25.10.2001 року № 2768 - ІІІ (із змінами та доповнен нями) використання землі в Україні є платним. Об'єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону.

Відповідно до пп. 14.1.147 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2755-УІ (зі змінами та доповненнями) - плата за землю - це загально державний податок, який справ ляється у формі земельного податку та орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності.

Згідно статті 288 Податкового кодексу України підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки.

Органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування, які укладають договори оренди землі, повинні до 1 лютого подавати контролюючому органу за місцезнаходженням земельної ділянки переліки орендарів, з якими укладено договори оренди землі на поточний рік, та інформувати відповідний контролюючий орган про укладення нових, внесення змін до існуючих договорів оренди землі та їх розірвання до 1 числа місяця, що настає за місяцем, у якому відбулися зазначені зміни.

Платником орендної плати є орендар земельної ділянки.

Об'єктом оподаткування є земельна ділянка, надана в оренду.

Розмір та умови внесення орендної плати встановлюються у договорі оренди між орендодавцем (власником) і орендарем.

Розмір орендної плати встановлюється у договорі оренди, але річна сума платежу:

не може бути меншою 3 відсотків нормативної грошової оцінки;

не може перевищувати:

а) для земельних ділянок, наданих для розміщення, будівництва, обслуговування та експлуатації об'єктів енергетики, які виробляють електричну енергію з відновлюваних джерел енергії, включаючи технологічну інфраструктуру таких об'єктів (виробничі приміщення, бази, розподільчі пункти (пристрої), електричні підстанції, електричні мережі), - 3 відсотки нормативної грошової оцінки;

б) для земельних ділянок, які перебувають у державній або комунальній власності та надані для будівництва та/або експлуатації аеродромів - чотирикратний розмір земельного податку, що встановлюється цим розділом;

в) для інших земельних ділянок, наданих в оренду, - 12 відсотків нормативної грошової оцінки;

може бути більшою граничного розміру орендної плати, ніж зазначений у підпункті 288.5.2, у разі визначення орендаря на конкурентних засадах.

Плата за суборенду земельних ділянок не може перевищувати орендної плати.

Податковий період, порядок обчислення орендної плати, строк сплати та порядок її зарахування до бюджетів застосовується відповідно до вимог статей 285-287 цього розділу.

Таким чином, позивач, являючись орендарем земельної ділянки загальною площею 7,9732 га, яка знаходиться за адресою: м. Дніпропет ровськ, вул. Журналістів,9 на підставі договору оренди від 30.10.2003 р., зобов'язаний платити орендну плату у сумі розрахованій з урахуванням вимоги п. 3.4. договору оренди, ст. 288 Податкового кодексу України та з урахуванням постанови Вищого господарського суду України від 10.04.2013 року справа № 28/5005/8618/2013, до припинення дії договору.

Відповідно до п. 2.1. договору оренди земельна ділянка передається до 30.07.2018 року. Після закінчення терміну дії договору його дія скінчується.

З матеріалів справи вбачається, що 27 вересня 2006 року між ПАТ «Дніпропетровський пивоварний завод «Дніпро» та ТОВ «СКМ Істейт» був укладений договір купівлі - продажу нерухомого майна, що знаходиться за адресою: м. Дніпропетровськ, вул. Журналістів, б. 9. Даний договір підписаний обома сторонами, засвідчений нотаріально за № 1404, та внесений до державного реєстру правочинів за № 1603606.

ПАТ «Дніпропетровський пивоварний завод «Дніпро», 10.04.2013р. повідомило Дніпропетровську міську раду листом про припинення договору оренди від 30.10.2003 р.

Таким чином, позивач вважає, що договір оренди земельної ділянки, яка знаходиться за адресою: м. Дніпропет ровськ, вул. Журналістів,9, припинено в односторонньому в порядку 10.04.2013р.

Згідно п. 1 ст. 188 Господарського кодексу України, ст. 31 Закону України «Про оренду землі» зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором.

Згідно ст. 13 Закону України від 06.10.1998 р. № 161-XIV «Про оренду землі» договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Відповідно до ст. 31 Закону № 161-XIV договір оренди землі припиняється в разі:

закінчення строку, на який його було укладено;

викупу земельної ділянки для суспільних потреб та примусового

відчуження земельної ділянки з мотивів суспільної необхідності в порядку, встановленому законом;

поєднання в одній особі власника земельної ділянки та орендаря;

смерті фізичної особи-орендаря, засудження його до позбавлення волі та відмови осіб, зазначених у статті 7 цього Закону, від виконання укладеного договору оренди земельної ділянки;

ліквідації юридичної особи-орендаря;

відчуження права оренди земельної ділянки заставодержателем;

набуття права власності на житловий будинок, будівлю або

споруду, що розташовані на орендованій іншою особою земельній ділянці;

припинення дії договору, укладеного в рамках державно-приватного партнерства (щодо договорів оренди землі, укладених у рамках такого партнерства).

Договір оренди землі припиняється також в інших випадках, передбачених законом.

Договір оренди землі може бути розірваний за згодою сторін. На вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірваний за рішенням суду в порядку, встановленому законом.

Розірвання договору оренди землі в односторонньому порядку не

допускається, якщо інше не передбачено законом або цим договором.

Відповідно до ст. 141 Земельного кодексу України підставами припинення права користування земельною ділянкою є:

- добровільна відмова від права користування земельною ділянкою;

- вилучення земельної ділянки у випадках, передбачених цим Кодексом;

- припинення діяльності релігійних організацій, державних чи комунальних підприємств, установ та організацій;

- використання земельної ділянки способами, які суперечать екологічним вимогам;

- використання земельної ділянки не за цільовим призначенням;

- систематична несплата земельного податку або орендної плати;

- набуття іншою особою права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, які розташовані на земельній ділянці;

- використання земельної ділянки у спосіб, що суперечить вимогам охорони культурної спадщини.

Відповідно до п. 7 ст. 179 Господарського кодексу України господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Відповідно до абз. 2 ст. 16 Закону № 161-XIV укладення договору оренди земельної ділянки із земель державної або комунальної власності здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування - орендодавця, прийнятого у порядку, передбаченому Земельним кодексом України ( 2768-14 ), або за результатами аукціону.

Відповідно до ст. 651 Цивільного кодексу України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

У разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим.

Згідно ст. 654 Цивільного кодексу України зміна або розірвання договору вчиняється в такій самій формі, що й договір, що змінюється або розривається, якщо інше не встановлено договором або законом чи не випливає із звичаїв ділового обороту.

Згідно ст. 34 Закону № 161-XIV у разі припинення або розірвання договору оренди землі орендар зобов'язаний повернути орендодавцеві земельну ділянку на умовах, визначених договором. Орендар не має права утримувати земельну ділянку для задоволення своїх вимог до орендодавця.

Відповідно до п. 5.2. договору оренди у разі припинення або розірвання договору оренди земельної ділянки «орендар» зобов'язаний повернути орендодавцю земельну ділянку у стані, який відповідає вимогам законодавства. При цьому стан земельної ділянки фіксується двохсторонніми актами обстеження ділянки. (п. 5.1 договору)

Як вбачається з матеріалів справи, позивач не надав доказів повернення земельної ділянки орендодавцю в порядку визначеному договором. Також, пунктом 9.2. договору визначено, що право користування земельною ділянкою припиняється шляхом розірвання договору в таких випадках:

- за взаємною згодою сторін;

- за ініціативою «Орендодавця» у випадках, передбачених законодавством та цим договором;

- одержання «Орендарем» земельної ділянки у власність;

- примусове вилучення земельної ділянки у порядку, встановленому закон України;

- ліквідації юридичної особи - «Орендаря».

- у разі невиконання або неналежного виконання «Орендарем» без поважних

причин вимог договору «Орендодавець» має право направити «Орендареві» письмову

вимогу про необхідність виконання взятих на себе зобов'язань. У разі невиконання

«Орендарем» цієї вимоги протягом 10 днів без урахування строку поштового

пересилання вважається, що дійсний договір взаємно розірваний. Кошти, які сплачені

фактичне користування земельною ділянкою, «Орендодавцем» «Орендареві» неповертаються.

Слід зазначити, що сторони в пункті 9.4 договору оренди визначили орендована для несільськогосподарського використання земельна ділянка або її частина може за згодою орендодавця передаватись у користування іншій особі на умовах суборенди у разі переходу до неї права володіння та користування на будівлю або споруду, яка розташована в орендованій земельній ділянці. Договір суборенди підлягає державній реєстрації.

Враховуючи викладене, суд прийшов до висновку, що договір оренди землі не може бути припинений чи розірваний в односторонньому порядку, як про це зазначає позивач. Крім того, в договорі оренди сторони визначили, що орендована для несільськогосподарського використання земельна ділянка або її частина може лише за згодою орендодавця передаватись у користування іншій особі на умовах суборенди у разі переходу до неї права володіння та користування на будівлю або споруду, яка розташована в орендованій земельній ділянці.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач не надав належних доказів припинення чи розірвання договору оренди, чи доказів укладання договору суборенди з іншою особою. Враховуючи, що станом на день розгляду справи договір оренди не припинив свою дію та не укладено договору суборенди, позивач має зобов'язання щодо сплати орендної плати за землю.

Виходячи з вищевикладеного, суд не приймає до уваги посилання позивача на те, що договір оренди земельної ділянки припинив свою дію 10.04.2013 року, внаслідок відчуження нерухомого майна та його письмової відмови від договору.

Також суд, не приймає до уваги посилання позивача на рішення господарського суду Дніпропетровської області у справі № 905/559/14 від 05.02.2014, оскільки позивач посилається не на обставини, встановлені даним рішенням, а на думку суду щодо певних обставин.

Відповідно до ст. 86 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Згідно п.1 ч.3 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частина 1 статті 71 КАС України встановлює, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а ч. 2 ст. 71 КАС України визначає, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що при винесенні оскаржуваного податкового повідомлення - рішення відповідач - суб'єкт владних повноважень діяв на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, тому вважає його обґрунтованим та правомірним.

Таким чином, суд вважає необхідним відмовити в задоволені позову.

Відповідно до ч. 2 ст. 94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони - суб'єкта владних повноважень, суд присуджує з іншої сторони всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати, пов'язані із залученням свідків та проведенням судових експертиз.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 2,9, 11, 14, 70 - 71, 86, 94, 159-163, 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні адміністративного позову Приватного акціонерного товариства "Дніпропетровський пивоварний завод "Дніпро" до Лівобережної об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення - відмовити.

Судові витрати віднести за рахунок Приватного акціонерного товариства "Дніпропетровський пивоварний завод "Дніпро".

Апеляційна скарга на постанову суду подається до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня отримання копії повного тексту постанови. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Постанова суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова суду, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Повний текст постанови складено 21 березня 2014 року

Суддя Д.О. Власенко