Постанова № 38730288, 14.05.2014, Львівський апеляційний господарський суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

____________________

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"14" травня 2014 р. Справа № 910/24173/13

Львівський апеляційний господарський суд у складі колегії:

головуючого-судді Д.Новосад

суддів О.Михалюк

Г.Мельник

розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Технології ремонту транспортної інфрастуктури", м. Судова Вишня, Мостиський район, Львівська область,б/н від б/д

на рішення господарського суду Львівської області від 19.03.14

у справі № 910/24173/13

за позовом: Державного територіально-галузевого об'єднання "Південно-Західна залізниця", м. Київ

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Технології ремонту транспортної інфрастуктури", м. Судова Вишня

про стягнення 41 241,37 грн.

За участю представників сторін:

від позивача: Ходаківський Ю.П. - представник;

від відповідача: Бориславський А.Р. - представник.

В С Т А Н О В И В :

Рішенням господарського суду Львівської області від 19.03.20134 у справі № 910/24173/13 позовні вимоги задоволено повністю. Стягнуто з ТзОВ "Технології ремонту транспортної інфраструктури" на користь державного територіально-галузевого об'єднання "Південно-Західна залізниця" 41 241,37 грн. основного боргу, 1 720,50 грн. відшкодування витрат на оплату судового збору.

З даним рішенням не погоджується відповідач, ТзОВ "Технології ремонту транспортної інфрастуктури", оскаржив його в апеляційному порядку. Скаржник з рішенням господарського суду Львівської області від 19.03.2014 у справі № 910/24173/13 не погоджується, вважає, що вказане рішення підлягає скасуванню, оскільки прийняте без повного з'ясування всіх обставин, що мають значення для справи, з порушенням норм матеріального та процесуального права. В апеляційній скарзі, скаржник покликається на те, що суд задовольнив вимоги позивача, які не випливали із існуючого між сторонами зобов'язання, тому робить висновок, що сторони узгодили в межах договору вартість поставки, включаючи й транспортування товару, в межах 54 986, 99 грн. При цьому скаржник вважає, що судом безпідставно відмовлено у застосуванні строків позовної давності по справі та відмовлено у задоволенні клопотання про проведення експертизи. Враховуючи викладене в апеляційній скарзі, ТзОВ "Технології ремонту транспортної інфраструктури", просить суд апеляційної інстанції скасувати рішення господарського суду Львівської області у даній справі та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити; призначити судову експертизу щодо визначення вартості виконаних перевезень позивачем відповідно до умов договору поставки № ПЗ/КМС193-106804/НЮ від 20.12.2012 станом на момент такого перевезення. Скаржник, просить суд визнати пропущеним строк позовної давності щодо позовних вимог позивача. Крім того, скаржник просить у апеляційній скарзі, що у випадку прийняття рішення про повне чи часткове задоволення вимог позивача - відстрочити виконання судового рішення на один рік.

08.04.2014 автоматизованою системою документообігу суду апеляційну скаргу ТзОВ "Технології ремонту транспортної інфрастуктури", м. Судова Вишня, Мостиський район, Львівська область,б/н від б/д, розподілено до розгляду судді-доповідачу Новосад Д.Ф.

З урахуванням положень ст. 4-6 ГПК України, п. 3.1.7 Положення про автоматизовану систему документообігу суду, п. 6 рішення зборів суддів (протокол № 6 від 28.12.2010) зі змінами, внесеними рішенням зборів суддів (протокол № 13 від 03.08.2012), розпорядженням голови Львівського апеляційного господарського суду від 09.04.2014 в склад колегії по розгляду апеляційної скарги ТзОВ "Технології ремонту транспортної інфрастуктури" введено суддів - Михалюк О.В., Мельник Г.І.

Ухвалою Львівського апеляційного господарського суду від 10.04.2014 подані скаржником матеріали визнано достатніми для прийняття їх до провадження в апеляційній інстанції, розгляд справи призначено на 14.05.2014.

Позивач - ДТГО "Південно-Західна залізниця"- з доводами скаржника, наведеними в апеляційній скарзі, не погодився з підстав, викладених у відзиві на апеляційну скаргу.

В судове засідання 14.05.2014 з'явилися представники сторін, яким права та обов'язки, передбачені ст.ст. 22, 28 ГПК України, роз'яснено. Відводів складу суду не заявлено.

Розглянувши апеляційну скаргу, відзив на неї, дослідивши матеріали справи та наявні в них докази, заслухавши пояснення представника позивача та відповідача в судовому засіданні, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, рішення господарського суду Львівської області від 19.03.2014 у справі № 910/24173/13 слід залишити без змін.

В судовому засіданні проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

При цьому колегія суддів виходила з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідачем скеровано на адресу позивача лист від 03.12.2010 №43 із проханням укласти угоду на поставку шпал залізобетонних у кількості 1200 штук. Між сторонами у справі укладено договір поставки №ПЗ/КМС193-106804/НЮ від 20.12.2010.

За умовами зазначеного договору постачальник зобов'язується передати у власність замовнику певну продукцію, відповідно до специфікації (додаток №1), а замовник зобов'язується приймати цей товар на умовах даного договору. У Специфікації №1 (додаток №1 до Договору поставки) сторонами визначено, що вартість 1 шт. шпали становить 38,1854 грн. (без ПДВ).

Відповідно до пункту 4.2 Договору поставки товар поставляється транспортом постачальника за рахунок замовника на умовах FCA (франко-перевізник, згідно з вимогами Інкотермс (у редакції 2000).

Замовник оплачує поставлений постачальником товар за ціною, вказаною у специфікації. Ціна продукції складає 45,82 грн. (в т. ч. ПДВ 20% - 7,64 за одну шпалу). (пункти 5.1, 5.4 Договору).

На виконання умов Договору поставки позивачем поставлено, а відповідачем прийнято товар, про що свідчить квитанція про приймання вантажу №33604899 від 24.12.2010 на суму 24 888,00 грн. у кількості 896 шт.

Згідно з накопичувальною карткою №24121179 від 24.12.2010 вартість робіт (послуг), пов'язаних із поставкою товару залізничним транспортом становить 1 548,78 грн.

Позивачем виставлено рахунки до оплати: рахунок №118 від 22.12.2010 на суму 41 056,94 грн. за реалізацію залізобетонних шпал; рахунок №1 від 17.01.2011 на суму 41 241,37 грн. залізничного тарифу.

Відповідачем здійснено оплату вартості поставленого товару в сумі 41 056,94 грн., що підтверджується банківськими виписками, долученими до матеріалів справи. Однак, неоплаченою залишається 41 241,37 грн. залізничного тарифу, у зв'язку з чим позивачем надіслано на адресу відповідача претензію від 23.12.2011 про оплату боргу в сумі 41 241,37 грн.

Позивачем на адресу відповідача скеровано супровідний лист №384 від 02.12.2013 разом із копією рахунку №1 від 17.01.2011, копією розрахунку залізничного тарифу, копією квитанції про приймання вантажу від 24.12.2010, копією накопичувальної картки від 24.12.2010.

Відповідно до частин першої та другої статті 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно з статтею 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Аналогічне положення висвітлено у ч. 1 п. 1 ст.193 Господарського кодексу України.

Частиною першою статті 692 ЦК України визначено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Частиною другої статті 530 Цивільного кодексу України визначено, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

В силу статті 610, частини 1 статті 612 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Колегія суддів Львівського апеляційного господарського суду погоджується з висновками місцевого господарського суду про те, що пунктом 6.2 Договору поставки передбачено, що вартість залізничного тарифу оплачується замовником на підставі окремо виставленого рахунку-фактури постачальника по факту відпуску продукції. Крім того, відповідно до пункту 4.2 Договору поставки товар поставляється транспортом постачальника за рахунок замовника на умовах FCA (франко-перевізник, згідно з вимогами Інкотермс 2000). Враховуючи наведене вбачається, що вартість залізничного тарифу не включається до загальної суми договору. Таким чином, відповідач отримав товар, однак не оплатив вартості залізничного тарифу за Договором поставки, тому вимога позивача про стягнення 41 241,37 грн. є обґрунтованою.

Скаржник у апеляційній скарзі просив суд апеляційної інстанції призначити судову експертизу щодо визначення вартості виконаних перевезень позивачем відповідно до умов договору поставки № ПЗ/КМС193-106804/НЮ від 20.12.2012 станом на момент такого перевезення. Також, заявлено визнати пропущеним строк позовної давності щодо позовних вимог позивача. Крім того, скаржник просить у апеляційній скарзі, що у випадку прийняття рішення про повне чи часткове задоволення вимог позивача - відстрочити виконання судового рішення на один рік. Враховуючи зазначені вимоги скаржника колегія суддів прийшла до висновку, що останні не підлягають до задоволенню враховуючи наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 41 ГПК України для роз'яснення питань, що виникають при вирішенні господарського спору і потребують спеціальних знань, господарський суд призначає судову експертизу. Однак, з аналізу збірника тарифів на перевезення вантажів залізничним транспортом у межах України та повязаних з ними послуг вбачається, що питання вартості поставки товару (в тому числі залізничного тарифу) не потребує для вирішення спеціальних знань,

Щодо питання застосування позовної давності, то з матеріалів справи вбачається, що правовідносини між сторонами виникли на підставі Договору поставки. Таким чином, слід застосовувати загальний строк позовної давнісі у три роки у відповідності до ст. 257 ЦК України. Матеріалами справи підтверджується факт, що позовна давність стосовно позовних вимог про стягнення 41 241,37 грн. станом на час подання позову до суду першої інстанції не спливла.

Згідно з ч. 1 ст. 121 ГПК України при наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, за заявою сторони, державного виконавця, прокурора або за своєю ініціативою господарський суд, який видав виконавчий документ, у десятиденний строк розглядає це питання у судовому засіданні з викликом сторін, прокурора і у виняткових випадках, залежно від обставин справи, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, ухвали, постанови, змінити спосіб та порядок їх виконання. Крім того, пунктом 7.3. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України, від 17.10.2012, № 9 "Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України" передбачено, що заяву про надання відстрочки, розстрочки, зміну способу і порядку виконання рішення слід розглядати за правилами ГПК у межах розглянутої господарським судом справи. Зокрема, заявник повинен подати докази надіслання другій стороні копії цієї заяви і доказів на її обґрунтування, сторони мають бути повідомлені про час і місце розгляду заяви тощо. Отже, відповідач (скаржник) не позбавлений права звернутися із заявою про відстрочку виконання рішення до господарського суду Львівської області після видачі виконавчого документа.

На підставі викладеного місцевим господарським судом вірно проаналізовано та надано оцінку обставинам справи. Відтак, беручи до уваги наведене, колегія суддів дійшла висновку, що рішення господарського суду Львівської області від 19.03.2014 у справі № 910/24173/13 прийняте на підставі матеріалів справи, у відповідності до норм матеріального та процесуального права. Посилання скаржника, викладені ним в апеляційні скарзі, висновків господарського суду Львівської області не спростовують, а відтак, не визнаються такими, що можуть бути підставою, у відповідності до ст. 104 ГПК України, для скасування оскаржуваного рішення.

Керуючись ст. ст. 1, 21, 33, 43, 44, 49, 99, 101, 103, 105 ГПК України, Львівський апеляційний господарський суд -

П О С Т А Н О В И В:

1. Рішення господарського суду Львівської області від 19.03.2014 у справі № 910/24173/13 залишити без змін, апеляційну скаргу - без задоволення.

2. Постанову може бути оскаржено у касаційному порядку.

3. Матеріали справи скерувати до господарського суду Львівської області.

Повний текст постанови виготовлено: 16.05.2014

Головуючий-суддя Д. Новосад

Суддя О. Михалюк

Суддя Г. Мельник