Постанова № 38730247, 13.05.2014, Одеський апеляційний господарський суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

__________________

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"13" травня 2014 р. Справа № 915/2352/13Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді: Таран С.В.,

Суддів: Бойко Л.І., Величко Т.А.

при секретарі судового засідання: Альошиній Г.М.

за участю представників сторін:

від позивача - Клис Н.А., довіреність №01/53-239 від 27.12.2013р.; Тюнін М.В., довіреність №01/53-01 від 09.01.2014р.;

від відповідача - Войтенкова І.О., довіреність №2 від 09.01.2014р.;

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Миколаївського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України

на рішення господарського суду Миколаївської області від 13.03.2014р.

у справі №915/2352/13

за позовом: публічного акціонерного товариства "Миколаївобленерго"

до відповідача: Миколаївського обласного територіального

відділення Антимонопольного комітету України

про визнання недійсним рішення адміністративної колегії Миколаївського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України № 123-ріш від 27.09.2013р.

В С Т А Н О В И В:

Рішенням господарського суду Миколаївської області від 13.03.2014р. у справі №915/2352/13 (суддя В.Д. Фролов) позовні вимоги задоволено повністю: визнано недійсним рішення адміністративної колегії Миколаївського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України від 27.09.2013р. №123-ріш у справі №1-26.213/108-2013 «Про порушення законодавства про захист економічної конкуренції та накладення штрафу».

Не погодившись з прийнятим рішенням, Миколаївське обласне територіальне відділення Антимонопольного комітету України звернулось з апеляційною скаргою, в якій просить рішення господарського суду Миколаївської області від 13.03.2014р. у справі №915/2352/13 скасувати та прийняти нове, яким в позові відмовити, посилаючись на порушення судом норм матеріального права.

Позивач проти задоволення апеляційної скарги висловив заперечення (а.с.122-123).

В судовому засіданні 22.04.2014 р. оголошувалась перерва до 12 год. 45 хв. 13.05.2014 р.

Заслухавши пояснення представників позивачів та відповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, судова колегія дійшла наступних висновків.

Рішенням адміністративної колегії Миколаївського обласного територіального відділення №123-ріш від 27.09.2013р. визнано, що публічне акціонерне товариство "Миколаївобленерго" (далі - ПАТ "Миколаївобленерго") займало монопольне становище у 2011-2012р. на ринку постачання електричної енергії за регульованим тарифом населенню у межах території Миколаївської області, на якій розташовані власні електричні мережі ПАТ "Миколаївобленерго", як таке, що на цьому ринку не мало жодного конкурента; дії ПАТ "Миколаївобленерго", які полягали у висуванні вимог до гр. ОСОБА_4 щодо оплати вартості відключення від електропостачання помешкання цього споживача за адресою: АДРЕСА_1, як обов'язкової умови для відновлення йому електропостачання, при тому, що сам споживач не замовляв у товариства цієї послуги (виконання робіт) і відповідних договорів на її надання, як то вимагається законодавством, не укладався, визнано порушенням законодавства про захист економічної конкуренції, передбаченим пунктом 2 статті 50, частиною першою статті 13 Закону України «Про захист економічної конкуренції», а саме: зловживання монопольним (домінуючим) становищем на ринку у вигляді дій, що призвели до ущемлення інтересів споживачів, які були б неможливими за умов існування значної конкуренції на ринку; за вчинення порушення, вказаного у пункті 2 цього рішення, на ПАТ "Миколаївобленерго" накладено штраф відповідно до абзацу другого частини першої, абзацу другого частини другої статті 52 Закону України «Про захист економічної конкуренції» у розмірі 68000 грн., який підлягає сплаті у двомісячний строк з дня одержання цього рішення.

Рішення адміністративної колегії Миколаївського обласного територіального відділення №123-ріш від 27.09.2013р. ПАТ "Миколаївобленерго" отримано 12.11.2013р.

Причиною виникнення спору у даній справі є питання стосовно наявності підстав для визнання рішення адміністративної колегії Миколаївського обласного територіального відділення №123-ріш від 27.09.2013р. недійсним.

Задовольняючи позов у даній справі господарський суд Миколаївської області виходив з підстав правомірності дій ПАТ "Миколаївобленерго" та недоведенності у спірному рішенні того, що дії позивача по заявленню до споживача вимог про стягнення витрат, пов'язаних з відключенням споживача, були б неможливими за умов існування значної конкуренції на ринку.

Колегія суддів Одеського апеляційного господарського суду погоджується з такими висновками місцевого господарського суду з огляду на таке.

Публічне акціонерне товариство "Миколаївобленерго" є юридичною особою і діє як суб'єкт господарювання на підставі статуту, затвердженого загальними зборами акціонерів ВАТ ЕК "Миколаївобленерго" 06.04.2011р. (протокол №20) та зареєстрованого виконавчим комітетом Миколаївської міської ради 14.04.2011р. за №15221050060001203.

Згідно положень зазначеного статуту ПАТ "Миколаївобленерго" є правонаступником всіх прав та зобов'язань відкритого акціонерного товариства енергопостачальна компанія "Миколаївобленерго", створеного шляхом перетворення з державної акціонерної енергопостачальної компанії "Миколаївобленерго" відповідно до Закону України "Про господарські товариства" та рішення загальних зборів акціонерів; відкрите акціонерне товариство "Енергопостачальна компанія "Миколаївобленерго" відповідно до вимог Закону України "Про акціонерні товариства" було перейменовано на публічне акціонерне товариство "Миколаївобленерго".

ПАТ "Миколаївобленерго" здійснює діяльність з постачання електричної енергії за регульованим тарифом.

Згідно пункту 1.2 розділу 1 «Загальні положення» Правил користування електричною енергією, затвердженими постановою Національної комісії з питань регулювання електроенергетики України від 31.07.1996 р. №28 (далі-ПКЕЕ) постачання електричної енергії-це надання електричної енергії споживачу за допомогою технічних засобів передачі та розподілу електричної енергії на підставі договору.

У відповідності до статті 26 Закону України «Про електроенергетику» постачання електроенергії здійснюється на підставі договору про постачання електроенергії, який укладається між споживачем та постачальником електроенергії.

13.03.2003 р. між позивачем («енергопостачальник») та гр. ОСОБА_4 («споживач») укладено договір про користування електричною енергією №862008, за умовами якого енергопостачальник бере на себе зобов'язання надійно постачати споживачеві за адресою: АДРЕСА_1 електричну енергію у необхідних йому обсягах відповідно до умов цього договору, а споживач зобов'язується сплачувати одержану електричну енергію за діючими тарифами у терміни, передбачені даним договором.

18.10.2012 р. споживачу гр.ОСОБА_4 під особистий підпис було вручено попередження про відключення електроенергії в зв'язку з наявністю заборгованості за спожиту електричну енергію.

Оскільки споживач суму заборгованості, зазначену у попередженні, не оплатив протягом 30 днів з моменту його отримання, 19.11.2012 р. електропостачання до квартири споживача було припинено.

Споживач 20.11.2012 р. в повному обсязі оплатив існуючу заборгованість та 28.11.2012р. звернувся до ПАТ "Миколаївобленерго" із заявою про відновлення подачі електроенергії після відключення. Йому було надано для оплати повідомлення на оплату послуг: відключення - на суму 83,25 грн., відшкодування транспортних витрат - 20,65 грн., підключення- 68,26 грн., які споживачем були оплачені 28.11.2012р.

Відносини між громадянами та енергопостачальниками регулюють Правила користування електричною енергією для населення, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 26.07.1999 р. №1357 (далі- ПКЕЕн). Ці правила є обов'язковими для виконання всіма споживачами і енергопостачальниками незалежно від форм власності.

Пунктом 35 ПКЕЕн передбачено, що енергопостачальник має право відключити споживача, зокрема, у разі порушення термінів сплати за спожиту електричну енергію у порядку, визначеному пунктом 27 цих Правил.

За приписами п. 27 ПКЕЕн у разі несплати за спожиту електричну енергію на 30 день після отримання споживачем попередження енергопостачальник має право відключити споживача від електричної мережі.

Як вбачається з матеріалів справи, підставою для відключення помешкання гр. ОСОБА_4 від енергопостачання, стала несплата за спожиту електричну енергію.

Згідно положень п. 36 ПКЕЕн відновлення електропостачання споживача здійснюється протягом 3 днів у містах та 7 днів у сільській місцевості після усунення порушень і оплати споживачем заборгованості, витрат на повторне підключення та збитків, завданих енергопостачальнику.

Відповідно до статті 22 Цивільного кодексу України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Наведений у згаданій статті перелік збитків не є вичерпним, оскільки до складу збитків також можна віднести додаткові витрати, понесені стороною, яка зазнала збитків, внаслідок порушення зобов'язання другою стороною.

Згідно положень п. 1.1 ПКЕЕ збитки (з вини споживача) - витрати, недоотримана вигода (за винятком доходу від реалізації недоврахованої електричної енергії) постачальника електричної енергії або електропередавальної організації (основного споживача), яких вони зазнали внаслідок пошкодження електроустановок через зловмисну чи недбалу діяльність споживача (субспоживача) або інших осіб, та вартість робіт і послуг, необхідних для відновлення електроустановок та електропостачання.

З матеріалів справи вбачається та визнається обома сторонами, що споживач не оплатив позивачу у встановлений строк заборгованість за спожиту електроенергію, внаслідок чого останній реалізував своє право та припинив постачання електричної енергії даному споживачу, що призвело до понесення позивачем витрат за відключення.

У спірному рішенні відповідач дійшов висновку, що покладення на споживача даних витрат позивача як обов'язкової умови для відновлення електропостачання є ущемленням інтересів даного споживача, яке було б неможливим за умов існування значної конкуренції на ринку. При цьому, у оспореному рішенні відповідач зазначає, що відключення споживачів за порушення ПКЕЕн є операцією, що виконується під час виконання функціональних обов'язків працівників позивача із забезпечення надійного постачання електричної енергії, має характер технічної процедури у виконанні робіт з електропостачання населення, тому законних і обґрунтованих підстав для стягнення плати за відключення у позивача немає. Водночас, у цьому ж рішенні відповідач зауважує, що якщо позивач вважає, що відключаючи споживачів від мереж електропостачання внаслідок порушення ПКЕЕн, він несе збитки - Правилами передбачено його право вимагати їх відшкодування в установленому порядку, а не шляхом обумовлення підключення електроенергії після сплати вартості за відключення електроенергії. Отже, у самому тексті спірного рішення відповідач вказує, що витрати позивача на відключення споживача від електропостачання можуть належати до збитків.

Основоположним та спеціальним законом, який регулює та визначає правові засади підтримки та захисту економічної конкуренції, обмеження монополізму в господарській діяльності і спрямований на забезпечення ефективного функціонування економіки України на основі розвитку конкурентних відносин є Закон України „Про захист економічної конкуренції".

Згідно частини першої статті 1 Закон України „Про захист економічної конкуренції" економічна конкуренція (конкуренція) - це змагання між суб'єктами господарювання з метою здобуття завдяки власним досягненням переваг над іншими суб'єктами господарювання, внаслідок чого споживачі, суб'єкти господарювання мають можливість вибирати між кількома продавцями, покупцями, а окремий суб'єкт господарювання не може визначати умови обороту товарів на ринку.

Частиною першою статті 13 Закону України "Про захист економічної конкуренції" передбачено, що зловживанням монопольним (домінуючим) становищем на ринку є дії чи бездіяльність суб'єкта господарювання, який займає монопольне (домінуюче) становище на ринку, що призвели або можуть призвести до недопущення, усунення чи обмеження конкуренції, або ущемлення інтересів інших суб'єктів господарювання чи споживачів, які були б неможливими за умов існування значної конкуренції на ринку.

Відповідно до частини першої статті 59 Закону України "Про захист економічної конкуренції" підставами для зміни, скасування чи визнання недійсними рішень органів Антимонопольного комітету України є: неповне з'ясування обставин, які мають значення для справи; недоведення обставин, які мають значення для справи і які визнано встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні, обставинам справи; порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.

Відповідач при прийнятті рішення №123-ріш від 27.09.2013р. не надав належної оцінки тій обставині, що витрати, пов'язані з відключенням споживача від мереж електропостачання позивач поніс виключно у зв'язку з порушенням споживачем пункту 42 ПКЕЕн (обов'язок споживача оплачувати спожиту електричну енергію та здійснювати інші платежі відповідно до умов договору та цих Правил), а відтак дійшов передчасного висновку, що дані витрати позивача не можуть належати до збитків.

Не доведено відповідачем з посиланням на відповідні нормативно-правові акти і того, що примусове відключення споживачів за порушення ПКЕЕн є суто технічною процедурою у наданні послуг з електропостачання населенню, витрати по здійсненню якої мають бути покладені саме на позивача, зокрема з підстав їх включення до регульованого тарифу.

Зважаючи на викладене, колегія суддів Одеського апеляційного господарського суду вважає, що під час розгляду даного господарського спору місцевим господарським судом фактичні обставини справи встановлено на основі повного і об'єктивного дослідження поданих доказів, висновки суду відповідають цим обставинам і їм надана вірна юридична оцінка з правильним застосуванням норм права, а тому підстав для скасування рішення господарського суду Миколаївської області від 13.03.2004 р. колегія суддів не вбачає. Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків, викладених у оскаржуваному судовому рішенні.

Витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги у відповідності до вимог статті 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на скаржника.

Керуючись статтями 49, 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Одеський апеляційний господарський суд

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Миколаївського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України залишити без задоволення, рішення господарського суду Миколаївської області від 13.03.2014 р. у справі №915/2352/13- без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку.

Повний текст постанови складено та підписано 16.05.2014р.

Головуючий суддя С.В. Таран

Суддя Л.І. Бойко

Суддя Т.А. Величко