Рішення № 38730171, 15.05.2014, Господарський суд Полтавської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

36000, м. Полтава, вул.Зигіна, 1, тел. (0532) 610-421, факс (05322) 2-18-60, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15.05.2014 Справа №917/435/14

За позовом Публічного акціонерного товариства "Полтаваобленерго", вул. Старий Поділ, 5, м. Полтава, 36022 в особі Миргородської філії Публічного акціонерного товариства "Полтаваобленерго", вул. Котляревського, 59, м. Миргород, 37600

до Квартирно-експлуатаційного відділу м. Полтава, вул. Сінна, 36, м. Полтава, 36039

про стягнення грошових коштів в сумі 23 589,31 грн.

Суддя Плотницька Н.Б.

Представники сторін:

від позивача: Остроушко О.Л., дов. №01-11/4201 від 03.04.2014,

від відповідача: Балик Ю.О., дов. №2 від 08.01.2014.

У судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення згідно статті 85 ГПК України.

Суть справи: розглядається позовна заява про стягнення заборгованості за договором про постачання електроенергії № 1090 від 01.05.2013 в розмірі 23 589,31 грн.

Ухвалою господарського суду Полтавської області від 17 березня 2014 року порушено провадження у справі №917/435/14 та призначено до розгляду в засіданні на 1 квітня 2014 року на 10:30 год. у приміщені господарського суду Полтавської області.

Через канцелярію суду відповідачем надано відзив на позовну заяву, в якому позовні вимоги визнав в повному обсязі та зазначив, що грошові кошти за перевищення граничних величин споживання електричної енергії будуть оплачені в 2014 році.

В судовому засіданні 10.12.2013 судом оглянуто оригінали документів, доданих до позовної заяви. Від позивача через канцелярію суду надійшло клопотання про залучення до участі у справі в якості відповідача Міністерство оборони України та у якості третьої особи - Державну казначейську службу України. (вх. №4915 від 15.04.2014). З огляду на обставини, на які посилається позивач в обґрунтування заявленого клопотання, суд не вбачає підстав для його задоволення.

Представник позивача виклав зміст позовних вимог та наполягає на їх задоволенні.

Представник відповідача позов визнає, проти його задоволення не заперечує.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд, встановив:

Публічне акціонерне товариство "Полтаваобленерго", в особі Миргородської філії (надалі Позивач), постачає електроенергію Квартирно-експлуатаційному відділу м. Полтава (надалі Відповідач) на території військової частини А-1356 м. Миргорода Полтавської області згідно Переліку об'єктів та точок комерційного обліку споживача на підставі Договору про постачання електроенергії №1090 від 01.05.2007 (надалі Договір).

Відповідно до умов Додатку №2 до Договору №1090, Відповідач має дотримуватися затверджених договірних величин споживання електричної енергії та потужності на 2013 рік, що погоджені між сторонами в пункті 1 Додатку №1 до Договору. Також в п. 5.5 Договору та п.8 Додатку №2 до Договору вказані умови коригування обумовлених договірних величин в частині збільшення чи зменшення шляхом направлення відповідних листів.

Як стверджує Позивач, в порушення вказаних умов Договору та умов вказаних Додатків, у жовтні 2013 року Відповідачем було допущено перевищення договірних величин споживання електричної енергії, вартість якої складає 23 589,31 грн. відповідно, і підлягає обов'язковій оплаті Відповідачем, як того вимагає стаття 26 Закону України "Про електроенергетику", а також п.7 Додатку №2 до Договору та п. 6.17. "Правил користування електричною енергією".

Договірні величини електроспоживання для Відповідача встановлені Додатком №1 до Договору і були діючими на момент перевищення Відповідачем договірних величин споживання ел/енергії. Так, для жовтня 2013 року договірні величини електроспоживання для Відповідача встановлені в розмірі 2 60 тис. кВт/год. Листів про збільшення або зменшення цього договірної величини споживання електроенергії від Відповідача до Позивача не надходило.

Після надання Відповідачем Додатку №4 до Договору "Відомості військової частини А1356 про фактичні покази розрахункових приладів обліку електричної енергії" знятих 20 жовтня 2013 року за розрахунковий період 20.09.2013 по 20.10.2013 (вказане передбачено п.3 Додатку №2 до Договору), був складений "Акт про обсяги спожитої електричної енергії" від 22.10.2013, що підписаний представниками Сторін, з якого вбачається, що Відповідачем спожито 282 849 кВт/год. замість дозволених 260 тис. кВт/год.

В абз. 3 п. 7 Додатку №2 до Договору вказано, що перевищення договірної величини споживання електроенергії визначається як різниця між фактично спожитою і договірною величиною, отже, ця різниця у даному випадку складає 22 849 кВт/год.

Позивач зазначає, що Відповідачу виписано рахунок №А1090 від 21.10.2013. Заборгованості за спожиту електричну енергію у Відповідача за жовтень 2013 року немає, що підтверджується листами №03-58/14082 від 29.11.2013 та №03-58/13116 від 08.11.2013 про проведені оплати. Відповідно до п. 10 Додатку №2 до Договору Постачальник електричної енергії - Позивач окремо виписав Рахунок №С1090 від 31.10.2013 та Повідомлення про перевищення договірної величини електричної енергії на суму 23 589,31 грн. та направлено Відповідачу поштою.

Позивач зазначає, що рахунок на вказану суму не оплачений Відповідачем до теперішнього часу, незважаючи на направлену 04.02.2014 Претензію, яку Відповідач залишив без задоволення, що і стало приводом для звернення з даною позовною заявою до суду.

Частина 1 статті 193 ГК України визначає, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1 статті 173 ГК України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених ГК України, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно з ч. 1 статті 179 ГК України майново-господарські зобов'язання, які виникають між суб'єктами господарювання або між суб'єктами господарювання і не господарюючими суб'єктами - юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов'язаннями.

Відповідно до статті 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно зі статтею 33 цього ж Кодексу кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. В силу вказаної норми предметом доказування є обставини, які свідчать про дійсні права та обов'язки сторін у справі та складаються з фактів, якими позивач обґрунтовує підстави позову, та фактів, якими відповідач обґрунтовує заперечення проти позову.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування (стаття 34 ГПК України).

Частиною 1 статті 43 ГПК України встановлено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, а згідно частини другої цієї ж статті ніякі докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.

Згідно положень статті 4-3 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності.

Господарський суд відповідно до п. 3 статті 83 ГПК України, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки.

Відповідно до п. 3 статті 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він перевищує розмір збитків та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Стаття 233 ГК України передбачає, що у разі, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Враховуючи те, що Відповідач є бюджетною неприбутковою організацією Міністерства оборони України, фінансується з Державного бюджету по кошторису міністерства оборони України по загальному та спеціальному фондах, суд зменшує розмір коштів нарахованих за перевищення договірних величин споживання електричної енергії, що по своїй суті є штрафною санкцією, до 10% від заявленої суми. У зв'язку з викладеним з Відповідача стягується 2 358,93 грн.

Судові витрати, згідно статті 49 ГПК України, покладаються на Відповідача в повному розмірі.

Керуючись статтями 32, 33, 34, 43, 49, 82-85 ГПК України, суд -

В И Р І Ш И В :

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Квартирно-експлуатаційного відділу м. Полтава (вул. Сінна, 36, м. Полтава, 36039, код 08377170) на користь Публічного акціонерного товариства "Полтаваобленерго" (вул. Старий Поділ, 5, м. Полтава, 36022) в особі Миргородської філії Публічного акціонерного товариства "Полтаваобленерго" (вул. Котляревського, 59, м. Миргород, 37600, код 25693493, п/р 26030301359 Філії Полтавського обласного управління ПАТ "Державний Ощадний Банк України", МФО 331467) кошти за перевищення договірних величин споживання електричної енергії в сумі 2 358,93 грн. та 1827,00 грн. судового збору.

Після набрання рішенням законної сили видати наказ на його виконання.

Повне рішення складено 19.05.2014.

Суддя Плотницька Н.Б.

Примітка : Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття, а у разі, якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення, воно набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 цього Кодексу. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційною інстанцією.