Рішення № 38730161, 15.05.2014, Господарський суд Сумської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

15.05.2014 Справа № 920/653/14

За позовом: Приватного акціонерного товариства «Інформаційні комп'ютерні системи», м. Київ

до відповідача: Сумського державного університету, м. Суми

про стягнення 10230 грн. 01 коп.

Суддя В.Л.Котельницька

Представники сторін:

від позивача: В.О.Гордєєва (довіреність № 8429 від 25.04.2014)

від відповідача: А.О.Світайло (довіреність № 05.03/01-05/516 від 05.02.2014)

За участю секретаря судового засідання - І.М.Петрович

Суть спору: позивач згідно уточнених позовних вимог просить суд стягнути з відповідача на свою користь 9604 грн. 64 коп., у тому числі 8685 грн. 74 коп. заборгованості за поставлений товар відповідно до умов договору №ССу-065-13 від 27.08.2013, 612 грн. 52 коп. пені, 141 грн. 35 коп. - суму 3% річних, 165 грн. 03 коп. інфляційних нарахувань, а також стягнути з відповідача судові витрати, пов'язані з розглядом справи, у вигляді судового збору в сумі 1827 грн. 00 коп.

Відповідач у поданих до суду запереченнях на позовну заяву (вхідний реєстраційний № 6238 від 15.05.2014) проти вимог позивача заперечує, зазначає, що вчасно розрахувався з позивачем за надані останнім послуги, а ненадходження коштів до позивача пояснює невиконанням зобов'язань Головним управлінням Державної казначейської служби України у Сумський області. У зв'язку з цим у вказаних заперечення відповідач просить залучити Головне управління Державного казначейства України в Сумській області до участі у справі у якості третьої особи.

Суд, розглянувши клопотання відповідача про залучення до участі у справі третьої особи, зазначає наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 27 Господарського процесуального кодексу України треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, можуть вступити у справу на стороні позивача або відповідача до прийняття рішення господарським судом, якщо рішення з господарського спору може вплинути на їх права або обов'язки щодо однієї з сторін. Їх може бути залучено до участі у справі також за клопотанням сторін, прокурора.

З поданого відповідачем клопотання не вбачається, яким чином прийняття рішення у даній справі може вплинути на права та обов'язки Головного управління Державного казначейства України в Сумській області, а також суд зазначає, що Головне управління Державного казначейства України в Сумській області не є стороною у договірних відносинах між позивачем та відповідачем, у зв'язку з чим суд залишає клопотання відповідача про залучення до участі у справі вказаного державного органу у якості третьої особи без задоволення.

Розглянувши матеріали справи, оцінивши подані докази, заслухавши представників сторін, суд

ВСТАНОВИВ:

27.08.2013 між Приватним акціонерним товариством «Інформаційні комп'ютерні системи» (позивачем у справі) та Сумським державним університетом (відповідачем у справі) був укладений договір № ССу-065-13, відповідно до умов якого (пункт 1.1) у порядку та на умовах, що ним визначені, продавець (позивач) передає у власність, а покупець (відповідач) приймає та оплачує товар згідно асортименту, в кількості та за цінами, що зазначені в специфікації, яка додається до договору і є його невід'ємною частиною.

Відповідно до пункту 1.2 укладеного договору ціна товару включає витрати на доставку, сплату мита, податків, зборів та інших обов'язкових платежів; загальна сума договору склала 8685 грн. 74 коп.(пункт 1.3).

Положеннями розділу 2 договору № ССу-065-13 сторони погодили, що оплата товару здійснюється покупцем протягом десяти робочих днів з дня отримання товару, відповідно до накладних. Продавець продає покупцеві товар протягом трьох календарних днів з моменту укладення договору.

З матеріалів справи вбачається, що на виконання умов договору позивач передав у власність відповідачу відеореєстратор Partizan ADT-86DR16-AC у кількості 1 шт. загальною вартістю 4380,71 грн. та відеореєстратор ADF-14S у кількості 3шт. загальною вартістю 2857,41 грн.

Факт передачі товару відповідачеві підтверджується копією накладної № ССу-21824 від 02.09.2013, довіреністю № 532 від 27.08.2013 на отримання товарно-матеріальних цінностей.

Відсутність претензій у відповідача щодо кількості, комплектності, асортименту підтверджується оговоркою про це у накладній від 02.09.2013.

Однак, у порушення п.2.1 договору відповідач не здійснив своєчасно оплату поставленого товару, чим порушив і умови укладеного договору, і вимоги діючого законодавства.

Відповідно до ч. 1 ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до ст. 627 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Стаття 629 вищевказаного Кодексу наголошує, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно із частиною 1 статті 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання повинні виконуватись належним чином і відповідно до умов договору, а згідно вимог статті 610 цього ж Кодексу, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Частина перша статті 530 ЦК України передбачає, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що відповідач свої обов'язки за договором не виконує і оплату за надані йому послуги своєчасно та в повному обсязі не проводить.

Факт належного виконання умов договору позивачем підвереджується матеріалами справи, зокрема копією договору № ССу-065-13 від 27.08.2013, копією специфікації, накладної № ССу-21824 від 02.09.2013, копією довіреності № 532 від 27.08.2013.

Таким чином, на момент звернення позивача з позовом до суду у відповідача перед ним існує заборгованість в розмірі 8685 грн. 74 коп.

Однак відповідач наполягає на тому, що Головне управління Державної казначейської служби України в Сумській області, яке здійснює розрахунково-касове обслуговування відповідача, як бюджетної установи відповідно до вимог законодавства України, не провело оплату зобов'язання відповідача перед позивачем за надані послуги, внаслідок чого утворилася заборгованість.

Стаття 617 Цивільного кодексу України та стаття 218 Господарського кодексу України передбачають, що відсутність у боржника необхідних коштів, а також порушення зобов'язань контрагентами правопорушника не вважаються обставинами, які є підставою для звільнення боржника від відповідальності за порушення зобов'язання.

У відповідності до статті 1 Цивільного кодексу України однією із ознак майнових відносин є юридична рівність їх учасників, в тому числі й органів державної влади, а тому самі лише обставини, пов'язані з фінансуванням установи чи організації з Державного бюджету України та відсутністю у ньому коштів, не виправдовують бездіяльність замовника та не заперечують обов'язку такого органу, який виступає стороною зобов'язального правовідношення, від його виконання належним чином.

На підставі статті 617 Цивільного кодексу України, статті 218 Господарського кодексу України та рішення Європейського суду з прав людини у справі «Терем ЛТД, Чечеткін та Оліус проти України» від 18.10.2005 відсутність бюджетних коштів, передбачених у видатках Державного бюджету України, не виправдовує бездіяльність боржника і не є підставою для звільнення від відповідальності за порушення зобов'язання.

Таким чином, заперечення відповідача є необґрунтованими та судом до уваги не приймаються. Оскільки відповідач не подав доказів сплати суми боргу, позовні вимоги у частині стягнення з нього 8685,74 грн. основного боргу підлягають задоволенню у повному обсязі.

Крім того, суд зазначає, що задоволенню підлягають і вимоги позивача щодо стягнення з відповідача 612,52 грн. пені, 165,03 грн. інфляційних витрат та 141,35 грн. суми 3% річних.

Умовами укладеного договору (пунктом 3.1) № Ссу-065-13 від 27.08.2013 сторонами узгоджено, що при порушенні термінів оплати покупець виплачує продавцю пеню у розмірі облікової ставки НБУ від несплаченої суми, що діяла в період, за кожен день прострочення.

За порушення у сфері господарювання учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених ГК України, іншими законами та договором (частина друга статті 193, частина перша статті 216 та частина перша статті 218 ГК України).

Статтею 611 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема у вигляді сплати винною особою неустойки (штрафу, пені).

За змістом статті 549 Цивільного кодексу України, під пенею розуміється грошова сума, яка встановлюється у відсотковому відношенні до простроченої суми за кожен день прострочення виконання грошового зобов'язання.

У той же час частина 2 статті 343 Господарського кодексу України наголошує, що платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Аналогічні положення викладені у нормах Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань», відповідно до статті 1 якого платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, а згідно із статтею 3 зазначеного Закону розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлено договором, або законом.

Враховуючи наведені норми діючого законодавства, суд дійшов висновку про задоволення вимог позивача у цій частині шляхом стягнення з відповідача 612 грн. 52 коп. пені за несвоєчасні розрахунки, 3% річних в сумі 141 грн. 35 коп., 165 грн. 03 коп. інфляційних збитків.

Згідно ст. ст. 44, 49 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору, понесені позивачем, підлягають відшкодуванню йому за рахунок відповідача.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Сумського державного університету (40007, м. Суми, вул. Римського-Корсакова, 2; код ЄДРПОУ 05408289) на користь Приватного акціонерного товариства «Інформаційні комп'ютерні системи» (03005, м. Київ, вул. Смоленська, 31-33; код ЄДРПОУ 21670779) 8685 грн. 74 коп. заборгованості, 612 грн. 52 коп. пені, 165 грн. 03 коп. інфляційних нарахувань, 141 грн. 35 коп. 3% річних, 1827 грн. 00 коп. витрат по сплаті судового збору.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 19.05.2014.

Суддя В.Л.Котельницька