Рішення № 38730159, 06.05.2014, Господарський суд Полтавської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

36000, м. Полтава, вул. Зигіна, 1, тел. (0532) 610-421, факс (05322) 2-18-60, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 травня 2014 р. Справа № 917/494/14

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Лозівський молочний завод", юридична адреса: 37300, Полтавська область, м. Гадяч, вул. Будька, 45 А; поштова адреса: 64600, Харківська область, м. Лозова, вул. Червоногвардійська, 45 А

до Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1, юридична адреса: 36000, АДРЕСА_1; адреса для листування: АДРЕСА_2

про стягнення 155213,65 грн.

Суддя Гетя Н.Г.

Представники:

від позивача: Деркач І.В.

від відповідача: не з'явився

В судовому засіданні 06.05.2014 року після виходу з нарадчої кімнати на підставі ст. 85 ГПК України судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Суть справи: розглядається позовна заява про стягнення 155213,65 грн. боргу згідно договору дистриб'юції № 196/12 від 20.08.2012 року, в т.ч. 108830,00 грн. основного боргу, 5574,38 грн. пені, 30405,25 грн. штрафу, 1927,55 грн. інфляційних витрат та 8476,47 грн. 20% річних.

Представник позивача підтримав позовні вимоги з урахуванням поданої до суду заяви № 1148 від 30.04.2014 року (а.с. 57-58) про зменшення їх розміру, згідно з якою позивач у зв'язку з частковим погашенням відповідачем основного боргу просить стягнути з нього 133877,52 грн. заборгованості за спірним договором, у т.ч. 83830,00 грн. основного боргу, 5887,62 грн. пені, 30405,25 грн. штрафу, 4796,28 грн. інфляційних витрат та 8958,37 грн. 20% річних.

Відповідно до ст. 22 ГПК України позивач вправі до прийняття рішення по справі зменшити розмір позовних вимог.

У відповідності до п. 3.10. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 року "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" у разі прийняття судом зміни (в бік збільшення або зменшення) кількісних показників, у яких виражається позовна вимога, має місце нова ціна позову, виходячи з якої й вирішується спір.

Подана заява приймається до розгляду, в зв'язку з чим судом розглядаються позовні вимоги про стягнення 133877,52 грн. заборгованості згідно договору дистриб'юції № 196/12 від 20.08.2012 року, в т.ч. 83830,00 грн. основного боргу, 5887,62 грн. пені, 30405,25 грн. штрафу, 4796,28 грн. інфляційних витрат та 8958,37 грн. 20% річних.

Відповідач в судове засідання не з'явився, копії ухвал від 24.03.2014 року (а.с. 51, 54), надіслані на його адресу, були повернуті до суду поштовим відділенням з відмітками "за закінченням терміну зберігання". Відповідно до наданого позивачем витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців (а.с. 38-39) станом на 01.04.2014 року місцем проживання відповідача є: 36000, АДРЕСА_1, що співпадає із вказаною у позові адресою. За таких обставин відповідач вважається належним чином повідомленим про дату, час і місце розгляду справи.

У зв'язку з тим, що необхідних для вирішення спору доказів, наявних в матеріалах справи, достатньо і господарський суд повідомляв належним чином відповідача про час, дату та місце проведення судового засідання, а його неявка не перешкоджає розгляду справи по суті, справа розглядається за наявними у ній матеріалами на підставі ст. 75 ГПК України.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши представника позивача, суд встановив:

20.08.2012 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Лозівський молочний завод" (позивач, постачальник) та Фізичною особою - підприємцем ОСОБА_1 (відповідач, дистриб'ютор) був укладений договір дистриб'юції за № 196/12 (а.с. 11-16), відповідно до якого постачальник зобов'язався передати у власність дистриб'ютора товар, а дистриб'ютор у свою чергу - прийняти товар для його подальшої реалізації через торгівельні мережі, а також сплатити його вартість на визначених цим договором умовах (п. 2.2. договору).

Згідно п. 15.1. договору дистриб'юції № 196/12 від 20.08.2012 року (далі - договір) в редакції додаткової угоди б/н від 01.01.2013 року (а.с. 46) цей договір набуває чинності з моменту підписання сторонами та діє до 31.12.2014 року.

У відповідності до п. п. 6.1., 6.3. договору сума цього договору не перевищує 100000000,00 грн. Ціна товару зазначається у видатковій накладній на кожну партію товару.

Положеннями п. п. 4.1., 4.3., 4.5. договору передбачено, що поставка товару здійснюється на умовах DAP або за окремою домовленістю сторін, оформленою додатковою угодою, на умовах EXW (Інкотермс-2010) на підставі заявки дистриб'ютора протягом 7 календарних днів з дати її отримання.

На виконання умов спірного договору позивачем у період з 15.05.2013 року по 15.01.2014 року було передано відповідачеві товар на загальну суму 304052,45 грн., що підтверджується наданими до справи копіями видаткових накладних (а.с. 17-20):

- № Лм-00001637 від 15.05.2013 року на суму 90222,45 грн.;

- № Лм-00003514 від 01.10.2013 року на суму 69600,00 грн.;

- № Лм-00003772 від 25.10.2013 року на суму 72980,00 грн.;

- № Лм-00000110 від 15.01.2014 року на суму 71250,00 грн.

У відповідності до приписів п. 6.5. договору дистриб'ютор сплачує постачальнику ціну товару за відповідною видатковою накладною протягом 21 календарного дня з дати поставки. При цьому згідно з приписами п. 6.7. договору сторони домовились, що зарахування оплати здійснюється наступним чином: в першу чергу здійснюється оплата вартості товару, придбаного по першій, а далі - по кожній наступній видатковій накладній, незалежно від дати, розміру оплати та призначення платежу.

Разом із тим, в порушення своїх зобов'язань за договором відповідач одержаний товар оплатив лише частково на загальну суму 220222,45 грн., про що свідчать надані до справи копії відповідних платіжних доручень (а.с. 62-74), та з порушенням встановлених договором строків оплати.

За таких обставин позивач (з урахуванням заяви про зменшення розміру позовних вимог) прохає стягнути з відповідача залишок боргу за поставлений товар в сумі 83830,00 грн., а також нараховані на нього окремо по кожній видатковій накладній за період з 06.06.2013 року по 14.03.2014 року пеню в сумі 5887,62 грн., інфляційні витрати в сумі 4796,28 грн., 20% річних в сумі 8958,37 грн. Крім того, позивач просить стягнути з відповідача штраф за прострочення оплати товару понад 15 календарних днів у розмірі 30405,25 грн.

Як вбачається з матеріалів справи, під час судового розгляду відповідачем в рахунок погашення заборгованості за договором було додатково сплачено грошові кошти в розмірі 30000,00 грн., про що свідчать копії платіжних доручень № 21466398 від 18.03.2014 року на суму 5000,00 грн., № 21490636 від 24.03.2014 року на суму 10000,00 грн., № 21524549 від 28.03.2014 року на суму 10000,00 грн. та № 21551191 від 03.04.2014 року на суму 5000,00 грн. (а.с. 79-82).

Таким чином, провадження у справі в частині стягнення 30000,00 грн. основного боргу підлягає припиненню на підставі п. 1-1 ч. 1 ст. 80 ГПК України.

Стосовно іншої частини позовних вимог суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до ст. 11 ЦК України та ст. 174 ГК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші угоди (правочини), передбачені законом.

У відповідності до ч. 1 ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Судом встановлено, що спірний договір за своєю правовою природою є договором поставки.

За змістом ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно ст. ст. 509, 510 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов'язання має грунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості. Сторонами у зобов'язанні є боржник і кредитор.

У відповідності до ст. ст. 525, 526 ЦК України та ст. 193 ГК України зобов'язання повинні виконуватися належним чином, в установлений строк, відповідно до закону, інших правових актів, договору, одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається, крім передбачених законом випадків.

Відповідно до ст. ст. 692, 694 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачений продаж товару в кредит з відстроченням або з розстроченням платежу.

Згідно ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Як вже зазначалось, обов'язок відповідача своєчасно та в повному обсязі здійснювати оплату товару, а також строки його виконання встановлено п. п. 2.2., 6.5. спірного договору тощо.

Відповідно до ст. ст. 610-612 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Згідно із ч. 1 ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Наданими до справи доказами підтверджуються факт існування між сторонами заснованих на договорі правовідносин з приводу поставки товарів, обсяги та вартість переданого згідно договору товару, факт наявності заборгованості в розмірі 53830,00 грн. за поставлений за договором товар та факт прострочення виконання грошових зобов'язань відповідачем.

З урахуванням вищенаведеного позовні вимоги в частині стягнення з відповідача 53830,00 грн. боргу є правомірними та обгрунтованими, внаслідок чого підлягають задоволенню.

У відповідності до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір не встановлений договором або законом.

За змістом положень ст. ст. 216, 218, 229, 230, 231 ГК України боржник несе господарсько-правову відповідальність за невиконання ним грошового зобов'язання шляхом застосування до нього господарських санкцій.

Згідно ст. ст. 546, 549, 550 ЦК України зобов'язання може забезпечуватися, зокрема, неустойкою (штрафом або пенею) - грошовою сумою або іншим майном, яке боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Відповідно до ст. ст. 547-548 ЦК України правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вичиняється у письмовій формі. Виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.

У відповідності до пп. 10.1.3. договору за порушення зобов'язань з оплати товару дистриб'ютор без попередньої письмової вимоги постачальника сплачує:

- пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми простроченого платежу, що діяла у період, за який сплачується пеня;

- штраф у розмірі 10% від суми, зазначеній у видатковій накладній на кожну окрему партію товару, якщо заборгованість триває 15 календарних днів і більше;

- на підставі ст. 625 ЦК України суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 20% річних від суми боргу.

Перевіривши за допомогою ІАЦ "Ліга" наданий позивачем розрахунок пені, штрафу, 3% річних та інфляційних витрат (а.с. 59-61), господарський суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги в цій частині також підлягають задоволенню.

Клопотання про витребування додаткових доказів по справі в порядку ст. 38 ГПК України від сторін не надходили.

У відповідності до п. 4 ст. 129 Конституції України, ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Сторони вільні у наданні до суду своїх доказів та у доведенні перед судом їх переконливості.

Таким чином, господарський суд, застосовуючи основні конституційні засади судочинства, принцип верховенства права, виходячи з фактичних обставин справи, з'ясування природи дійсних правовідносин між сторонами у спорі, чинного законодавства України, яке повинно застосовуватися до них при вирішенні спорів, дійшов висновку про часткове задоволення позову.

Судові витрати відповідно до ст. 49 ГПК України з урахуванням положень п. 5.1. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 7 від 21.02.2013 року "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу" покладаються на відповідача.

Приписами ч. 2 ст. 44 ГПК України встановлено, що розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

За змістом ч. 2 ст. 4 Закону України "Про судовий збір" (№ 3674-VI від 08.07.2011 року) судовий збір за подання до господарського суду позовних заяв майнового характеру встановлюється у розмірі 2 відсотків ціни позову, але не менше 1,5 розміру мінімальної заробітної плати і не більше 60 розмірів мінімальних заробітних плат.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем під час звернення до суду з даним позовом було сплачено судовий збір в сумі 3104,27 грн. виходячи з ціни позову в розмірі 155213,65 грн.

Поданою в подальшому заявою позивач зменшив розмір позовних вимог до 133877,52 грн.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 7 Закону України "Про судовий збір" сплачена сума судового збору повертається, зокрема, в разі зменшення розміру позовних вимог.

З урахуванням наведеного надлишково сплачений судовий збір в розмірі 426,72 грн. підлягає поверненню позивачеві.

Враховуючи викладене та керуючись ст. ст. 32-34, 43, 44, 49, п. 1-1 ч. 1 ст. 80, ст. ст. 82-85 ГПК України, п. 1 ч. 1 ст. 7 Закону України "Про судовий збір", суд -

В И Р І Ш И В :

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 (юридична адреса: 36000, АДРЕСА_1; поштова адреса: АДРЕСА_2, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Лозівський молочний завод" (юридична адреса: 37300, Полтавська область, м. Гадяч, вул. Будька, 45 А; поштова адреса: 64600, Харківська область, м. Лозова, вул. Червоногвардійська, 45 А, код за ЄДРПОУ 35294028) - 53830,00 грн. основного боргу, 5887,62 грн. пені, 30405,25 грн. штрафу, 4796,28 грн. інфляційних витрат, 8958,37 грн. 20% річних та 2677,55 грн. судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

3. В частині стягнення 30000,00 грн. основного боргу провадження у справі припинити.

4. Повернути Товариству з обмеженою відповідальністю "Лозівський молочний завод" (код ЄДРПОУ 35294028) з державного бюджету України надлишково сплачений платіжним дорученням № 2196 від 07.03.2014 року судовий збір в сумі 426,72 грн. (оригінал платіжного доручення міститься в матеріалах справи).

Повне рішення складено 12.05.2014 року.

Суддя Гетя Н.Г.