Рішення № 38730055, 05.05.2014, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Київської області

01032, м. Київ - 32, вул. С.Петлюри, 16

тел. 239-72-81

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"05" травня 2014 р. Справа № 911/802/14

Господарський суд Київської області в складі судді Скутельника П.Ф., при секретарі Жилі Б.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи №911/802/14

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "БІЗНЕС-ЦЕНТР ПОЛІССЯ", ідентифікаційний код: 35401906, місцезнаходження: 07800, Київська обл., Бородянський район, смт Бородянка, вул. Леніна, буд. 355, офіс 2,

до товариства з обмеженою відповідальністю "ДИВОКРАЙ АГРО", ідентифікаційний код: 37623160, місцезнаходження: 07850, Київська обл., Бородянський район, смт Клавдієво-Тарасове, вул. Карла Маркса, буд. 19,

про стягнення заборгованості,

за участю представників сторін:

від позивача: не з'явився;

від відповідача: не з'явився, -

Обставини справи:

товариство з обмеженою відповідальністю "БІЗНЕС-ЦЕНТР ПОЛІССЯ" (далі за текстом: Позивач) звернулось до господарського суду Київської області з позовною заявою до товариства з обмеженою відповідальністю "ДИВОКРАЙ АГРО" (далі за текстом: Відповідач) про стягнення заборгованості за договором про надання консультаційно-бухгалтерських послуг від 04.01.2012 року №8 у вигляді основного боргу у сумі 48 810,00 грн. (сорок вісім тисяч вісімсот десять гривень 00 коп.), пені у сумі 81 169,00 грн. (вісімдесят одна тисяча сто шістдесят дев'ять гривень 00 коп.), трьох процентів річних у сумі 1 333,83 грн. (одна тисяча триста тридцять три гривні 83 коп.) та інфляційних втрат у сумі 341,67 грн. (триста сорок одна гривня 67 коп.).

Позовні вимоги Позивач обґрунтовує тим, що Відповідач не виконав належним чином зобов’язання за договором про надання консультаційно-бухгалтерських послуг від 04.01.2012 року №8 з своєчасної та повної оплати наданих Позивачем послуг, у зв'язку з чим за Відповідачем утворилась заборгованість у вигляді основного боргу у сумі 48 810,00 грн. (сорок вісім тисяч вісімсот десять гривень 00 коп.), пені у сумі 81 169,00 грн. (вісімдесят одна тисяча сто шістдесят дев'ять гривень 00 коп.), трьох процентів річних у сумі 1 333,83 грн. (одна тисяча триста тридцять три гривні 83 коп.) та інфляційних втрат у сумі 341,67 грн. (триста сорок одна гривня 67 коп.).

Ухвалою господарського суду Київської області від 13.03.2014 року порушено провадження у справі №911/802/14, розгляд якої призначено на 14.04.2014 року.

11.04.2014 року через відділ діловодства господарського суду Київської області від Позивача надійшли додаткові пояснення від 11.04.2014 року б/н (вх. №6758/14 від 11.04.2014 року), у яких Позивач вказує, зокрема, що він вважає, що п. 4.5. Договору встановлений збільшений в порівнянні з ст. 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» розмір пені: 0,5% від суми заборгованості та інший, ніж передбачено ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, строк, за який нараховуються штрафні санкції.

У зв'язку з проведенням 14.04.2014 року зборів суддів господарського суду Київської області, розгляд справи №911/802/14, призначений на 14.04.2014 року не відбувся. Ухвалою господарського суду Київської області від 14.04.2014 року розгляд справи відкладено на 05 травня 2014 року.

05.05.2014 року в судове засідання представники Позивача та Відповідача не з'явились, про причини нез’явлення суд не повідомили. Відповідач вимоги ухвал суду від 13.03.2014 року та від 14.04.2014 року не виконав, витребувані судом документам не подав. У зв’язку з цим, спір розглядався за наявними у справі матеріалами, після дослідження яких суд видалився до нарадчої кімнати для прийняття рішення у справі, оголошення якого призначено на 05.05.2014 року.

Відповідно до абз. 3 п. 3.9.1. постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» від 26.12.2011 року за №18, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Беручи до уваги викладене, а також те, що Відповідач належним чином повідомлений про подання до суду позову, дату та час розгляду справи, враховуючи те, що кореспонденція суду направлена на адресу Відповідача, суд дійшов висновку, що Відповідач був належним чином повідомлений про час і місце розгляду справи.

Відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.

Оскільки Відповідач про час і місце судового засідання був повідомлений належним чином, доказів, на які він посилався би, як на підставу для відмови в задоволенні позову, суду не надав, то відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

Згідно ч. 2 ст. 82 Господарського процесуального кодексу України, рішення приймається господарським судом за результатами оцінки доказів, поданих сторонами та іншими учасниками господарського процесу, а також доказів, які були витребувані господарським судом, у нарадчій кімнаті.

Детально розглянувши матеріали справи, з’ясувавши фактичні обставини, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, дослідивши подані докази, суд –

Встановив:

відповідно до ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно ч. 7 ст. 179 Господарського кодексу України, господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Абзацом 2 ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України встановлено, що до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 202 Цивільного кодексу України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори).

Згідно ч.ч. 1, 2 ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правововідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утримуватися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

04.01.2012 року між товариством з обмеженою відповідальністю "ДИВОКРАЙ АГРО" (замовник) та товариством з обмеженою відповідальністю "БІЗНЕС-ЦЕНТР ПОЛІССЯ" (виконавець) укладено договір про надання консультаційно-бухгалтерських послуг від 04.01.2012 року №8 (далі за текстом: Договір), згідно п.п. 1.1., 1.2. якого, за цим договором замовник доручає виконавцеві, а виконавець бере на себе зобов'язання з надання послуг з ведення бухгалтерського обліку в порядку, обсязі та на умовах, визначених цим договором. Послуги за цим договором надаються протягом такого терміну: 2012 та 2013 року.

Відповідно до п. 4.4. Договору, оплата послуг виконавця здійснюється щомісяця, не пізніше 1 числа місяця, наступного за звітним. Підставою оплати є виставлений рахунок-фактура виконавця.

Пунктом 4.5. Договору визначено, що у випадку прострочки оплати замовник сплачує виконавцю пеню у розмірі 0,5% від суми заборгованості за кожен день прострочки.

Згідно п. 6.1. Договору, щомісяця в останній робочий день звітного місяця виконавець надає замовнику акт приймання-передачі наданих послуг, у якому наводиться опис наданих виконавцем послуг за звітний місяць та їх вартість згідно з цим договором. Форма вказаного акта встановлюється замовником, який зобов'язаний довести її до відома виконавця при укладенні цього договору.

Договором у п. 7.1. визначено, що цей договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами й діє до 31.12.2013 року.

Стаття 525 Цивільного кодексу України передбачає, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов’язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Статтею 629 Цивільного кодексу України визначено, що договір є обов'язковим до виконання сторонами.

Частиною 1 ст. 901 Цивільного кодексу України визначено, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 903 Цивільного кодексу України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Судом встановлено, що Позивачем, згідно п. 4.4. Договору, виставлено для оплати рахунки-фактури від 07.03.2012 року №БЦ-0000069, від 27.03.2012 року №БЦ-0000097, від 25.04.2012 року №БЦ-0000129, від 31.05.2012 року №БЦ-0000158, від 27.06.2012 року №БЦ-0000177, від 27.06.2012 року №БЦ-0000186, від 06.09.2012 року №БЦ-0000246, від 21.09.2012 року №БЦ-0000264, від 09.11.2012 року №БЦ-0000308, від 29.11.2012 року №БЦ-0000332, від 21.12.2012 року №БЦ-0000360, від 12.02.2013 року №БЦ-0000034, від 01.03.2013 року №БЦ-0000054, від 01.04.2013 року №БЦ-0000085, від 07.05.2013 року №БЦ-0000119, від 05.06.2013 року №БЦ-0000146 та рахунки на оплату від 09.07.2013 року №185, від 12.07.2013 року №175, від 14.08.2013 року №213, від 26.09.2013 року №269, від 25.10.2013 року №290, від 05.12.2013 року №298, копії яких знаходяться в матеріалах справи, згідно яких загальна вартість наданих Позивачем послуг складає 69 836,01 грн.

Разом з тим, судом встановлено, що Позивачем та Відповідачем підписано акти здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 07.03.2012 року №БЦ-0000009, від 27.03.2012 року №БЦ-0000018, від 25.04.2012 року №БЦ-0000027, від 31.05.2012 року №БЦ-0000035, від 27.06.2012 року №БЦ-0000043, від 27.06.2012 року №БЦ-0000045, від 06.09.2012 року №БЦ-0000050, від 28.09.2012 року №БЦ-0000054, від 09.11.2012 року №БЦ-0000055, від 29.11.2012 року №БЦ-0000059, від 21.12.2012 року №БЦ-0000066, від 12.02.2013 року №БЦ-0000003, від 01.03.2013 року №БЦ-0000007, від 01.04.2013 року №БЦ-0000015, від 07.05.2013 року №БЦ-0000020, від 05.06.2013 року №БЦ-0000024 та акти надання послуг від 09.07.2013 року №155, від 12.07.2013 року №158, від 14.08.2013 року №251, від 26.09.2013 року №328, від 25.10.2013 року №375, від 05.12.2013 року №424, згідно яких Позивачем було надано послуги на загальну суму 69 836,01 грн.

Як вказує Позивач у позовній заяві від 11.03.2014 року б/н, Відповідач не виконав належним чином зобов'язання за Договором з своєчасної та повної оплати наданих Позивачем послуг згідно вищевказаних рахунків, оплативши вказані послуги лише частково у сумі 21 026,01 грн., у зв’язку з чим за Відповідачем утворилась заборгованість у сумі 48 810,00 грн.

Судом встановлено, що Відповідачем у період з 12.03.2012 року по 09.07.2013 року перераховано на рахунок Позивача грошові кошти у сумі 21 026,01 грн., що підтверджується копіями звітів про дебетові та кредитні операції по рахунку 260060531338156.

Як встановлено судом, ухвалами господарського суду Київської області від 13.03.2014 року та від 14.04.2014 року суд зобов'язував Відповідача подати належні докази сплати Відповідачем грошових коштів за договором про надання консультаційно-бухгалтерських послуг від 04.01.2012 року №8.

Станом на день розгляду справи Відповідачем не надано суду належних доказів оплати у повному обсязі наданих Позивачем та прийнятих Відповідачем послуг за Договором.

Поряд з цим, на підтвердження позовних вимог Позивачем надано суду засвідчену копію акту звірки взаєморозрахунків станом на 05.12.2013 року, підписаного Позивачем та Відповідачем, що свідчить про узгодження суми заборгованості Відповідача перед Позивачем за Договором у розмірі 48 810,00 грн.

Таким чином, внаслідок порушення Відповідачем положень п.п. 1.1., 4.4. Договору та ст.ст. 526, 530, 629, 921 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України, у зв’язку з тим, що Відповідач належним чином не виконав зобов’язань за Договором з своєчасної та повної оплати наданих Позивачем послуг за Договором згідно вказаних рахунків, за Відповідачем перед Позивачем наявна заборгованість у сумі 48 810,00 грн.

За таких обставин, позовна вимога про стягнення з Відповідача заборгованості за Договором у вигляді основного боргу у сумі 48 810,00 грн. є обґрунтованою та доведеною за допомогою належних і допустимих доказів, у зв'язку з чим підлягає задоволенню у повному обсязі.

Поряд з цим, Позивач просить суд стягнути з Відповідача, за несвоєчасне виконання грошового зобов’язання з своєчасної та повної оплати наданих Позивачем послуг, пеню, передбачену п. 4.5. Договору, у сумі 81 169,00 грн. за період з 28.03.2012 року по 27.02.2014 року.

Господарський кодекс України у ст. 216 передбачає, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

У відповідності з ч. 1 ст. 218 Господарського кодексу України, підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов’язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов’язання.

Згідно ч. 6 ст. 231 Господарського кодексу України, штрафні санкції за порушення грошових зобов’язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Частиною 1 ст. 549 Цивільного кодексу України визначено, що пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до вимог ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно п. 3 ч. 1 ст. 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Цивільний кодекс України у ст. 612 передбачає, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Боржник, який прострочив виконання зобов'язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення. Якщо внаслідок прострочення боржника виконання зобов'язання втратило інтерес для кредитора, він може відмовитися від прийняття виконання і вимагати відшкодування збитків. Прострочення боржника не настає, якщо зобов'язання не може бути виконане внаслідок прострочення кредитора.

Суд приходить до висновку, що дії Відповідача є порушенням договірних зобов’язань, тому Відповідач вважається таким, що прострочив виконання зобов’язання, внаслідок чого є підстави для застосування встановленої законом та Договором відповідальності.

На підставі ст. 611 Цивільного кодексу України, ст.ст. 230, 231 Господарського кодексу України, та п. 4.5. Договору, Позивачем Відповідачу нараховано пеню за несвоєчасне виконання грошового зобов’язання з оплати наданих Позивачем послуг за період з 28.03.2012 року по 27.02.2014 року у сумі 81 169,00 грн.

При дослідженні правильності та обґрунтованості визначення Позивачем суми пені, судом встановлено наступне.

Згідно ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Судом встановлено, що Позивачем нараховано пеню за прострочення виконання грошового зобов'язання за Договором наростаючим підсумком заборгованості за період з 28.03.2012 року по 27.02.2014 року, тобто понад шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Як вказує Позивач у додаткових поясненнях від 11.04.2014 року б/н, п. 4.5. Договору встановлений збільшений в порівнянні з ст. 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» розмір пені: 0,5% від суми заборгованості та інший, ніж передбачено ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, строк, за який нараховуються штрафні санкції.

Детально дослідивши умови Договору, зокрема, пункту 4.5, судом встановлено, що сторонами у вказаному договорі не визначено іншого строку нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, у зв'язку з чим суд дійшов висновку, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання за Договором здійснюється відповідно до ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України.

Разом з тим, як вбачається з розрахунку пені, доданого Позивачем до Позовної заяви, Позивачем нараховано пеню за несвоєчасне виконання грошового зобов’язання у розмірі 0,5% від суми заборгованості за кожен день прострочення.

Згідно ст.ст. 1, 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» від 10 січня 2002 року за N 2921-III, платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до п. 2.9. постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» від 17.12.2013 № 14, за приписом статті 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" та частини другої статті 343 ГК України розмір пені за прострочку платежу не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня. Якщо в укладеному сторонами договорі зазначено вищий розмір пені, ніж передбачений у цій нормі, застосуванню підлягає пеня в розмірі згаданої подвійної облікової ставки.

Таким чином, враховуючи те, що сторонами у Договорі визначено розмір пені за несвоєчасне виконання грошового зобов’язання вищий, ніж подвійна облікова ставка Національного банку України, суд дійшов висновку, що пеня повинна розраховуватись у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України.

Разом з тим, судом встановлено, що згідно рахунку-фактури від 27.06.2012 року №БЦ-0000186, Позивачем надано послуги з бухгалтерського супроводження за червень 2012 року.

Згідно п. 4.4. Договору, оплата послуг виконавця здійснюється щомісяця, не пізніше 1 числа місяця, наступного за звітним. Підставою оплати є виставлений рахунок-фактура виконавця.

Отже, враховуючи викладене, період нарахування пені за несвоєчасне виконання грошового зобов’язання з оплати наданих Позивачем послуг згідно рахунку-фактури від 27.06.2012 року №БЦ-0000186 складає з 02.07.2012 року по 02.01.2013 року.

Поряд з цим, судом встановлено, що Позивачем нараховано пеню за період, у який підстав для нарахування пені не було у зв'язку з відсутністю заборгованості Відповідача перед Позивачем, що підтверджується наданими Позивачем копіями звітів про дебетові та кредитні операції по рахунку 260060531338156.

Враховуючи вищевикладене, здійснивши розрахунок пені у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України в межах строку, визначеного ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, суд дійшов висновку, що з Відповідача підлягає до стягнення пеня у сумі 3 113,43 грн. (три тисячі сто тринадцять гривень 43 коп.).

Поряд з цим, Позивач, за прострочення виконання Відповідачем грошового зобов’язання за Договором, просить суд стягнути з Відповідача три проценти річних у сумі 1 333,83 грн. та інфляційні втрати у сумі 341,67 грн. за період з 28.03.2012 року по 27.02.2014 року.

У відповідності із ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно абз.абз. 2, 3 п. 2 Інформаційного листа Вищого господарського суду України «Про практику застосування Вищим господарським судом України у розгляді справ окремих норм матеріального права» від 17.07.2012 року № 01-06/928/2012, сума боргу з урахуванням індексу інфляції повинна розраховуватися, виходячи з індексу інфляції за кожний місяць (рік) прострочення, незалежно від того, чи був в якийсь період індекс інфляції менше одиниці (тобто мала місце не інфляція, а дефляція). При застосуванні індексу інфляції слід мати на увазі, що індекс розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць і здійснюється шляхом множення суми заборгованості на момент її виникнення на сукупний індекс інфляції за період прострочення платежу. При цьому сума боргу, яка сплачується з 1 по 15 день відповідного місяця, індексується з врахуванням цього місяця, а якщо сума боргу сплачується з 16 по 31 день місяця, розрахунок починається з наступного місяця. Аналогічно, якщо погашення заборгованості здійснено з 1 по 15 день відповідного місяця, інфляційні втрати розраховуються без врахування цього місяця, а якщо з 16 по 31 день місяця, то інфляційні втрати розраховуються з врахуванням даного місяця.

З метою перевірки правильності визначення Позивачем суми трьох процентів річних, враховуючи те, що Позивачем здійснено розрахунок трьох процентів річних за період, у який підстав для нарахування трьох процентів річних не було у зв'язку з погашенням заборгованості Відповідачем, що підтверджується наданими Позивачем копіями звітів про дебетові та кредитні операції по рахунку 260060531338156, за результатами чого судом встановлено, що сума заборгованості у вигляді трьох процентів річних за загальний період з 28.06.2012 року по 27.02.2014 року складає 1 163,46 грн. (одна тисяча сто шістдесят три гривні 46 коп.); сума заборгованості у вигляді інфляційних втрат у сумі 341,67 грн. (триста сорок одна гривня 67 коп.) визначена вірно та обґрунтовано.

Станом на момент розгляду справи, Відповідачем не надано суду доказів сплати Позивачу заборгованості у вигляді трьох процентів річних у сумі 1 163,46 грн. (одна тисяча сто шістдесят три гривні 46 коп.) та інфляційних втрат у сумі 341,67 грн. (триста сорок одна гривня 67 коп.).

Таким чином, суд приходить до висновку, що Позивач довів суду та Відповідач не спростував належними і допустимими доказами те, що у Відповідача перед Позивачем наявна заборгованість за договором про надання консультаційно-бухгалтерських послуг від 04.01.2012 року №8 у вигляді основного боргу у сумі 48 810,00 грн. (сорок вісім тисяч вісімсот десять гривень 00 коп.), пені у сумі 3 113,43 грн. (три тисячі сто тринадцять гривень 43 коп.), трьох процентів річних у сумі 1 163,46 грн. (одна тисяча сто шістдесят три гривні 46 коп.) та інфляційних втрат у сумі 341,67 грн. (триста сорок одна гривня 67 коп.).

За таких обставин суд приходить до висновку, що вимоги Позивача про стягнення з Відповідача заборгованості за договором про надання консультаційно-бухгалтерських послуг від 04.01.2012 року №8 у вигляді основного боргу у сумі 48 810,00 грн. (сорок вісім тисяч вісімсот десять гривень 00 коп.), пені у сумі 81 169,00 грн. (вісімдесят одна тисяча сто шістдесят дев'ять гривень 00 коп.), трьох процентів річних у сумі 1 333,83 грн. (одна тисяча триста тридцять три гривні 83 коп.) та інфляційних втрат у сумі 341,67 грн. (триста сорок одна гривня 67 коп.) підлягають частковому задоволенню в частині стягнення заборгованості за договором про надання консультаційно-бухгалтерських послуг від 04.01.2012 року №8 у вигляді основного боргу у сумі 48 810,00 грн. (сорок вісім тисяч вісімсот десять гривень 00 коп.), пені у сумі 3 113,43 грн. (три тисячі сто тринадцять гривень 43 коп.), трьох процентів річних у сумі 1 163,46 грн. (одна тисяча сто шістдесят три гривні 46 коп.) та інфляційних втрат у сумі 341,67 грн. (триста сорок одна гривня 67 коп.).

Відповідно до вимог ст. 32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Господарський процесуальний кодекс України у ст. 36 встановлює, що письмовими доказами є документи і матеріали, які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про те, що копії документів, які знаходяться в матеріалах справи та надавались суду Позивачем у справі в якості доказів, є належними та допустимими письмовими доказами, які стосуються предмету спору.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підстави своїх вимог і заперечень.

Надані Позивачем докази не спростовані, та не заперечувались Відповідачем протягом розгляду справи.

Поряд з цим, Позивач просить суд покласти на Відповідача судові витрати.

Відповідно до абз. 3 ч. 1 ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір покладається: у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи вищевикладене, у зв’язку з частковим задоволенням позовних вимог, суд, на підставі абз. 3 ч. 1 ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, покладає на Відповідача судові витрати у вигляді судового збору пропорційно розміру задоволених позовних вимог у сумі 1 068,57 грн. (одна тисяча шістдесят вісім гривень 57 коп.).

Керуючись ст. 124 Конституції України, ст. ст. 32, 33, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов товариства з обмеженою відповідальністю "БІЗНЕС-ЦЕНТР ПОЛІССЯ" до товариства з обмеженою відповідальністю "ДИВОКРАЙ АГРО" про стягнення заборгованості, – задовольнити частково.

2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "ДИВОКРАЙ АГРО", ідентифікаційний код: 37623160, місцезнаходження: 07850, Київська обл., Бородянський район, смт Клавдієво-Тарасове, вул. Карла Маркса, буд. 19, на користь товариства з обмеженою відповідальністю "БІЗНЕС-ЦЕНТР ПОЛІССЯ", ідентифікаційний код: 35401906, місцезнаходження: 07800, Київська обл., Бородянський район, смт Бородянка, вул. Леніна, буд. 355, офіс 2, заборгованість за договором про надання консультаційно-бухгалтерських послуг від 04.01.2012 року №8 у вигляді основного боргу у сумі 48 810,00 грн. (сорок вісім тисяч вісімсот десять гривень 00 коп.), пені у сумі 3 113,43 грн. (три тисячі сто тринадцять гривень 43 коп.), трьох процентів річних у сумі 1 163,46 грн. (одна тисяча сто шістдесят три гривні 46 коп.) та інфляційних втрат у сумі 341,67 грн. (триста сорок одна гривня 67 коп.) та судовий збір у сумі 1 068,57 грн. (одна тисяча шістдесят вісім гривень 57 коп.).

3. В іншій частині позову відмовити.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Дане рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його належного оформлення та підписання і може бути оскаржено в апеляційному порядку.

Суддя Скутельник П.Ф.

Повний текст рішення складено та підписано 08 травня 2014 року