Рішення № 38729998, 14.05.2014, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14.05.2014 р. Справа № 914/1195/14

За позовом: публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", м. Київ,до відповідача:комунального підприємства "Стрийтеплоенерго", м. Стрий,про: стягнення 240.683,43 грн.Суддя Т. РимЗа участю представників:позивача:Пац В.О. - довіреність №14-333 від 16.03.2012 р.,відповідача:Панас Ю.А. - довіреність від 25.12.2013 р.На розгляд Господарського суду Львівської області подано позов публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" до комунального підприємства "Стрийтеплоенерго" про стягнення 240.683,43. Ухвалою від 23.12.2013 р. провадження у справі порушено, позовну заяву прийнято до розгляду, розгляд справи призначено на 22.01.2014 р. Рух справи відображено у попередніх ухвалах суду.

Позовні вимоги обґрунтовуються тим, що відповідач у порушення умов договору №14/2543/11 купівлі-продажу природного газу від 30.09.2011 р. не оплатив вартості отриманого газу, внаслідок чого виникла заборгованість у сумі 584.600,44 грн. Крім того, відповідачу нараховано 40.265,36 грн. пені, 40.922,03 грн. штрафу, 19.793,07 грн. - 3% річних, 15.189,46 грн. інфляційних втрат.

Відповідач у поданому відзиві частково заперечив проти позовних вимог. Визнав, що сума основного боргу становить 584.600,44 грн. Разом з тим, відповідачем заявлено про застосування позовної давності, у зв'язку з чим провів власний розрахунок санкцій, нарахованих позивачем. Зазначив, що позивачем невірно розраховано інфляційні втрати у випадках, коли нарахування здійснювалося за період, менший за 15 днів. Отже, вимоги позивача про стягнення інфляційних втрат за зобов'язаннями листопада 2012 року на суму 8.309,52 грн. є безпідставними. Що стосується нарахування пені, то частина нарахувань здійснена за межами позовної давності. Зокрема, безпідставними є вимоги про стягнення 14.655,06 грн. пені та 40.922,03 грн. - 7% штрафу, за зобов'язаннями грудня 2012 року.

Крім того, відповідачем подано клопотання про зменшення пені до 5% (1.280,51 грн.). Заява обґрунтована відсутністю завданих позивачеві збитків, незадовільними розрахунками за спожитий газ населенням та бюджетними організаціями. Позивач заперечив проти поданого клопотання та просив повністю задовольнити позов.

Вислухавши представників сторін, проаналізувавши матеріали справи, суд установив таке.

Між національною компанією "Нафтогаз України" та комунальним підприємством "Стрийтеплоенерго" укладено договір №14/2543/11 на купівлю-продаж природного газу від 30.09.2011 р. (надалі - Договір). За цим договором продавець зобов'язується передати у власність покупцю у IV кварталі 2011 року та у 2012 році імпортований природний газ для виробництва теплової енергії, яка споживається бюджетними установами та організаціями та іншими споживачами, а покупець зобов'язується приймати та оплачувати газ на умовах цього договору.

На виконання умов Договору постачальник поставив, а покупець отримав природний газ на загальну суму 2.629.760,86 грн., що підтверджується: актом приймання-передачі природного газу від 31.10.2011 р. в обсязі 27,799 тис. м3 на суму 105.980,91 грн.; актом приймання-передачі природного газу від 27.11.2012 р. в обсязі 42,132 тис. м3 на суму 196.408,26 грн.; актом приймання-передачі природного газу від 31.12.2012 р. в обсязі 244,608 тис. м3 на суму 1.140.297,91 грн.; актом приймання-передачі природного газу від 30.11.2012 р. в обсязі 254,642 тис. м3 на суму 1.187.073,78 грн.

Позивачем було надіслано відповідачу вимогу №26/2-23-14 від 28.01.2014 р. про сплату основного боргу та штрафних санкцій за несвоєчасний розрахунок за природний газ. Докази надіслання долучені до матеріалів справи. Доказів погашення заборгованості в сумі 584.600,44 грн. відповідачем не представлено, суму основного боргу визнано.

При ухваленні рішення суд виходив з такого.

Відповідно до частин 1, 2 статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини. Як установлено судом, між сторонами у справі на підставі укладеного договору виникли взаємні права та обов'язки (зобов'язання) з приводу газопостачання.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Аналогічне положення передбачено частиною 1 пункту 1 статті 193 Господарського кодексу України: суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

За договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму (стаття 655 Цивільного кодексу України).

За договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (частина перша та друга статті 712 Цивільного кодексу України).

Відповідно до статті 714 Цивільного кодексу України за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов'язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов'язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання. До договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін. Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору постачання енергетичними та іншими ресурсами.

Правовідносини між сторонами виникли на підставі Договору, за змістом якого позивач взяв на себе зобов'язання поставляти природний газ відповідачу, а останній взяв на себе обов'язок прийняти та сплатити отриманий природній газ на умовах та в строки встановлені договором. Відповідно до частини першої статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Відповідно до пункту 6.1 Договору остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14 числа місяця, наступного за місяцем поставки газу.

За таких обставин суд дійшов висновку про підставність позовних вимог в частині стягнення основного боргу в сумі 584.600,44 грн.

Відповідно до вимог статті 611 Цивільного кодексу України та статті 230 Господарського кодексу України у разі порушення зобов'язання настають наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Частинами першою і третьою статті 549 Цивільного кодексу України передбачено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до пункту 7.2 Договору у невиконання покупцем умов п. 6.1 цього договору він у безспірному порядку зобов'язується (крім суми заборгованості) сплатити продавцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу, а за прострочення понад 30 днів додатково сплати штрафу у розмірі 7% від суми простроченого платежу.

За таких обставин вимоги позивача про стягнення 40.922,03 грн. штрафу та 40.265,36 грн. пені є обґрунтованими. Разом з тим, суд враховує заяву відповідача про застосування позовної давності до вимог про стягнення неустойки.

Згідно з положеннями статті 256 Цивільного кодексу України, позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (стаття 257 Цивільного кодексу України). Позовна давність в один рік застосовується до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені), що передбачено частиною 2 статті 258 Цивільного кодексу України. При цьому позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до прийняття ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (частини третя та четверта статті 267 Цивільного кодексу України).

Відповідно до статті 261 Цивільного кодексу України обчислення позовної давності починається від дня, коли особа довідалась або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. За зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.

Заборгованість за Договором підлягала до сплати у визначений строк. Таким чином, за умовами цього договору перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання грошового зобов'язання. За умовами виконання Договору моментом виникнення обов'язку оплати та початку перебігу позовної давності є 15 число місяця, наступного за звітним. Як убачається з розрахунку позовних вимог, за зобов'язаннями грудня 2012 року пеню нараховано за період з 27.01.2013 року по 09.06.2013 року. Проте позовна заява надіслана до суду 28.03.2014 року, а тому суд відмовляє у стягненні пені, нарахованої в цей період, та яка становить 14.414,81 грн.:

Сума боргу (грн)Період простроченняКількість днів простроченняРозмір облікової ставки НБУРозмір подвійної облікової ставки НБУ в деньСума пені за період прострочення584600.4427.01.2013 - 27.03.2013607.5000 %0.041 %*14414.81Відтак, підставним є стягнення пені в сумі 25.626,32 грн.:

Сума боргу (грн)Період простроченняКількість днів простроченняРозмір облікової ставки НБУРозмір подвійної облікової ставки НБУ в деньСума пені за період прострочення584600.4428.03.2013 - 09.06.2013747.5000 %0.041 %*17778.26584600.4410.06.2013 - 14.07.2013357.0000 %0.038 %*7848.06 25626.32Що стосується нарахування позивачем штрафу, то таке здійснено за межами позовної давності, а тому суд відхиляє вимоги позивача про стягнення 40.922,03 грн. штрафу.

Що стосується клопотання відповідача про зменшення розміру заявлених до стягнення штрафних санкцій, то суд керувався таким.

Відповідно до пункту 3 частини першої статті 83 Господарського процесуального кодексу України господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Пунктом 1 статті 233 Господарського кодексу України закріплено, що суд має право зменшити розмір санкцій, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Згідно з частиною третьою статті 551 Цивільного кодексу України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення. При цьому відсутність чи невисокий розмір збитків може бути підставою для зменшення судом розміру неустойки, що стягується з боржника. Вирішуючи питання про зменшення розміру пені, які підлягають стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, суд повинен з'ясувати наявність значного перевищення розміру неустойки перед розміром збитків, а також об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов'язань, причини неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення у виконанні зобов'язання, невідповідності розміру пені наслідкам порушення, негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків.

Зі змісту наведених норм вбачається, що при вирішенні питання про можливість зменшення неустойки, суд бере до уваги майновий стан сторін і оцінює співвідношення розміру заявлених штрафних санкцій, зокрема, із розміром збитків кредитора, враховує інтереси обох сторін. Майновий стан сторін та соціальна значущість підприємства мають значення для вирішення питання про зменшення пені. При цьому суд звертає увагу на ту обставину, що позивачем не обґрунтовано завдання йому збитків порушенням зобов'язання відповідачем.

Крім того, суд враховує те, що станом на час розгляду справи по суті відповідач сплатив більшу частину боргу за одержаний природний газ. При цьому з матеріалів справи вбачається, що невчасна оплата за одержаний газ спричинена інфляційними процесами в економіці та невчасними розрахунками за спожитий газ населенням та бюджетними організаціями. На підставі викладених обставин суд дійшов висновку про можливість на підставі поданого клопотання зменшити розмір пені за несвоєчасне виконання зобов'язання до 30%, що становить 7.687,90 грн. пені.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. За таких обставин вимоги позивача про стягнення з відповідача 19.793,07 грн. - 3% річних, є обґрунтованими та такими, що підлягають до задоволення.

Що стосується розрахунку інфляційних втрат, то суд погоджується з відповідачем в частині невірності проведеного розрахунку. Відповідно до Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 17.07.2012 №01-06/928/2012 "Про практику застосування Вищим господарським судом України у розгляді справ окремих норм матеріального права при застосуванні індексу інфляції слід мати на увазі, що індекс розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць і здійснюється шляхом множення суми заборгованості на момент її виникнення на сукупний індекс інфляції за період прострочення платежу. При цьому сума боргу, яка сплачується з 1 по 15 день відповідного місяця, індексується з врахуванням цього місяця, а якщо сума боргу сплачується з 16 по 31 день місяця, розрахунок починається з наступного місяця. Аналогічно, якщо погашення заборгованості здійснено з 1 по 15 день відповідного місяця, інфляційні втрати розраховуються без врахування цього місяця, а якщо з 16 по 31 день місяця, то інфляційні втрати розраховуються з врахуванням даного місяця (див. постанову Вищого господарського суду України від 01.02.2012 №52/30). Таким чином, за зобов'язаннями листопада 2012 року позивачем помилково нараховано інфляційні за 8 днів грудня 2012 року (14.12.12-21.12.12) в сумі 8.309,52 грн., адже це не відповідає правилам нарахування інфляційних втрат. Тому суд відмовляє у стягненні цих платежів у сумі 8.309,52 грн. До задоволення підлягають 6.879,94 грн. інфляційних втрат.

Відповідно до статей 33, 38 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Сторона або прокурор у разі неможливості самостійно надати докази вправі подати клопотання про витребування господарським судом доказів. У разі задоволення клопотання суд своєю ухвалою витребовує необхідні докази.

Зазначені вище норми процесуального закону спрямовані на реалізацію статті 43 Господарського процесуального кодексу України. Згідно з положеннями цієї статті судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Господарський суд створює сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства.

За таких обставин суд дійшов висновку про те, що відповідачем частково спростовано доводи позовної заяви, а судом не виявлено на підставі наявних документів у справі інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору.

Судові витрати на підставі статті 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд враховує, що в частині зменшених штрафних санкцій судові витрати покладаються на відповідача.

Враховуючи наведене, керуючись статті 193, 230, 232 Господарського кодексу України, статтями 11, 253, 256, 257, 261, 267, 526, 530, 549, 551, 610, 611, 612, 625, 631, 655, 712, 714 Цивільного кодексу України, статей 82, 83, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з комунального підприємства "Бориславтеплоенерго" (адреса: вулиця Коваліва, будинок 52А, місто Борислав, Львівська область, 82300; ідентифікаційний код 13809128) на користь публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (адреса: вулиця Б. Хмельницького, будинок 6, місто Київ, 01001; ідентифікаційний код 20077720) 584.600,44 грн. основного боргу, 7.687,90 грн. пені, 19.793,07 грн. - 3% річних, 6.879,94 грн. інфляційних втрат, 12.739,14 грн. судового збору.

3. Наказ видати відповідно до статті 116 Господарського процесуального кодексу України.

4. В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Повне рішення складено 19.05.2014 р.

Суддя Рим Т.Я.