Вирок № 38729542, 19.05.2014, Новобаварський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Жовтневий районний суд м. Харкова)

Справа №639/3418/13-к

Провадження №1-кп/639/45/2014

В И Р О К

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 травня 2014 року м.Харків

Жовтневий районний суд м.Харкова у складі колегії суддів:

головуючого судді - Курила В.О.,

суддів - Чижиченка Д.В., Труханович В.В.,

при секретарях судового засідання - Машурі Г.І., Брежнєві А.С.,

за участю: прокурорів - Ніхаєнка С.А., Нестєрова Д.І., Ачкасової С.І.,

потерпілих - ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3,

захисників - ОСОБА_4, ОСОБА_5,

підсудних - ОСОБА_6, ОСОБА_7,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Харкові кримінальне провадження, зареєстроване в ЄРДР за №12013220500000491 від 01 лютого 2013 року, за обвинуваченням:

ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця смт. Великий Бурлук Харківської області, українця, громадянина України, з неповною середньою освітою, не одруженого, до арешту не працюючого, який зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1, раніше неодноразово судимого:

- 13.08.2003 року Великобурлуцким районним судом Харківської області за ч.2 ст.15 - ч.2 ст.185, ч.3 ст.185, ч.3 ст.186, 70, 103 КК України до 4 років позбавлення волі, із застосуванням ст.ст. 75, 104 КК України з іспитовим строком на 2 роки;

- 20.05.2004 року Ленінським районним судом м.Харкова за ч.3 ст.185, ч.2 ст.187, ст.ст.69, 70, 71, 102 КК України до 4 років 3 місяців позбавлення волі;

- 23.07.2008 року Жовтневим районним судом м.Харкова за ч.3 ст.185, ч.3 ст.186, ст.70, 71 КК України остаточно призначено покарання у виді 5 років позбавлення волі, звільнений 20.02.2012 року у зв'язку з відбуттям строку покарання,

у вчиненні злочинів, передбачених ч.3 ст.186, ч.2, 3 ст. 187 КК України;

ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_5, уродженця м.Чугуєва Харківської області, українця, громадянина України, з середньо-спеціальною освітою, працюючого сторожем в Чугуївському районному будинку дитячої творчості, який перебуває в офіційному шлюбі з ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_8, що має на утриманні трьох малолітніх дітей, зареєстрований та фактично проживає за адресою: АДРЕСА_2, раніше не судимого,

у вчиненні злочину, передбаченого ч.3 ст.187 КК України, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_6 будучи раніше неодноразово судимим, маючи не зняту та не погашену у встановленому законом порядку судимість, на шлях виправлення і перевиховання не став та знову скоїв умисні злочини при наступних обставинах.

21.02.2012 року приблизно о 07 год. 00 хв. ОСОБА_6, проходячи поблизу торгового кіоску ПП «ОСОБА_23», який розташований за адресою: АДРЕСА_3, маючи умисел, направлений на відкрите заволодіння чужим майном із застосуванням насильства, що не було небезпечним для життя і здоров'я потерпілої, поєднане з проникненням у сховище, діючи умисно та повторно, підійшов до вказаного кіоску і скориставшись тим, що реалізатор ОСОБА_2 вийшла з приміщення кіоску на вулицю, спробував проникнути усередину, однак його дії були помічені потерпілою ОСОБА_2, котра намагалася останньому перешкодити, після чого ОСОБА_6, бажаючи довести свій злочинний умисел до кінця, завдав їй два удари кулаком руки в область обличчя, в результаті чого ОСОБА_2 впала на підлогу. Вказаними діями, подолавши супротив потерпілої, ОСОБА_6 проник у середину кіоску, де зайшов за прилавок та взяв грошові кошти на суму приблизно 250 гривень, а також мобільний телефон марки «Samsung» червоного кольору, вартість якого згідно висновку судово-товарознавчої експертизи №102 від 24.04.2012 року складає 89,80 грн., після чого направився до виходу із кіоску. В цей час, потерпіла ОСОБА_2 знову стала чинити опір ОСОБА_6, намагаючись не дати йому вийти із кіоску, на що останній, застосовуючи до неї насильство, яке не було небезпечним для життя і здоров'я, наніс потерпілій повторний удар в область обличчя та з місця скоєння злочину зник,

1

розпорядившись викраденим на власний розсуд. Таким чином, діями ОСОБА_6 потерпілій ОСОБА_2 було завдано матеріальну шкоди на загальну суму 338,80 грн.

Крім того, 25.02.2012 року, перебуваючи у м.Чугуєві Харківської області, у ОСОБА_6 виник умисел, направлений на здійснення нападу на кіоск у м.Харкові, з метою заволодіння чужим майном, поєднаний з погрозою застосування насильства небезпечного для життя і здоров'я особи, яка зазнала нападу. Для реалізації злочинного наміру ОСОБА_6, без відома ОСОБА_7, взяв у останнього пневматичний пістолет газобалонного типу, що був у непрацездатному стані, який раніше зберігався за місцем проживання ОСОБА_7, а потім запропонував ОСОБА_7 проїхати з ним до м. Харкова, ніби-то для прогулянки по місту. Після цього, вказані особи на автобусі сполученням Чугуїв - Харків прибули до міста Харкова, а потім на метро доїхали до станції «Південний Вокзал», далі прослідкували пішки в район заводу ім. Шевченка у м. Харкові, де за адресою: вул. Селянская, 22, розташовувався раніше відомий ОСОБА_6 торговельний кіоск «Салтівський Хлібозавод».

В цей же день близько 22 год. 30 хв., підійшовши до вказаного кіоску, ОСОБА_6 повідомив ОСОБА_7 про свій умисел щодо здійснення нападу на вказаний кіоск з метою заволодіння чужим майном, після чого між ними було розподілено злочинні ролі. Так, ОСОБА_7, виконуючи відведену йому роль підійшов до кіоску «Салтівський Хлібозавод» та з метою подавлення волі продавця до супротиву, через вікно кіоску направив на потерпілу ОСОБА_9 пістолет, після чого почав вимагати від неї передачі грошових коштів. В цей час ОСОБА_6, будучи особою, яка раніше скоювала розбій, виконуючи відведену йому роль, за допомогою цегли розбив вітринне вікно з лівої сторони даного кіоску та скориставшись цим проник всередину. Перебуваючи у приміщенні кіоску ОСОБА_6, продовжуючи подавлювати волю потерпілої ОСОБА_9 до супротиву, взяв із прилавку кухонний ніж та з погрозою його застосування став вимагати від неї передачі грошових коштів. Потерпіла ОСОБА_9, об'єктивно сприймаючи погрози ОСОБА_6 та ОСОБА_7 як реальні, побоюючись за своє життя і здоров'я, стала кричати та кликати на допомогу оточуючих. Після цього, ОСОБА_6 самостійно взяв із прилавку грошові кошти, які були виручені від торгівлі на загальну суму 1105 грн. 74 коп. У цей час свідки ОСОБА_11 та ОСОБА_12, які знаходились поблизу кіоску та почули крики ОСОБА_1 про допомогу, підбігли до кіоску та затримали ОСОБА_7 При цьому, ОСОБА_6, побачивши вказані події та усвідомлюючи, що він також може бути затриманий вказаними особами, з місця скоєння злочину втік, розпорядившись викраденими грошовими коштами на власний розсуд.

Таким чином, спільними діями ОСОБА_6 та ОСОБА_7 потерпілій ОСОБА_1 та фізичній особі - підприємцю ОСОБА_13, які здійснювала підприємницьку діяльність у вказаному кіоску, було спричинено матеріальну шкоди на загальну суму 1105 грн. 74 коп.

Також, 25.02.2012 року приблизно о 23 год. 00 хв. ОСОБА_6, знаходячись біля будинку №39 по вул. Лютівська в м. Харкові, звернув увагу на раніше незнайому йому ОСОБА_3, яка проходила поблизу вказаного будинку, внаслідок чого у нього виник умисел, направлений на напад з метою заволодіння чужим майном, поєднаний із погрозою застосування насильства небезпечного для життя і здоров'я особи, яка підверглася нападу.

ОСОБА_6, реалізуючи свій злочинний умисел, будучи особою, яка раніше скоювала розбій, підійшов ззаду до потерпілої ОСОБА_3, тримаючи у руках ніж та погрожуючи його застосуванням, повалив її на землю, після чого почав шукати в її кишені грошові кошти та мобільний телефон. В цей час потерпіла ОСОБА_3 почала чинити нападнику опір та звати на допомогу, однак продовжуючи свій злочинний умисел, ОСОБА_6 витягнув із кишені її одягу грошові кошти на загальну суму приблизно 20 грн., після чого з місця скоєння злочину зник, розпорядившись викраденим майном на власний розсуд, тим самим спричинивши потерпілій ОСОБА_3 шкоду на вищевказану суму.

Допитаний у судовому засіданні підсудний ОСОБА_6 свою вину у інкримінованих злочинах визнав у повному обсязі та пояснив, що 20.02.2012 року він звільнився із Олексіївської виправної колонії №25 за відбуттям строку призначеного покарання. Після цього, 21.02.2012 року зранку він проходив по АДРЕСА_3 та поблизу дороги побачив торговельний кіоск. Підійшовши до кіоску він намагався зайти до нього, однак жінка-реалізатор не пускала його всередину, після чого він 2 рази штовхнув її долонею в обличчя, зайшов до приміщення кіоску, звідки взяв грошові кошти та мобільний телефон «Samsung» червоного кольору, після чого з місця скоєння злочину зник. З показань підсудного, зазначений мобільний телефон у подальшому було вилучено співробітниками міліції у його знайомої ОСОБА_14, за місцем проживання якої його було затримано через декілька днів.

Також ОСОБА_6 пояснив, що 24.02.2012 року він приїхав до ОСОБА_7, який є чоловіком його сестри та у них вдома залишився ночувати. Під час перебування у гостях, ОСОБА_7 продемонстрував йому пневматичний газовий пістолет та пояснив, що він знайшов його на пустирі, однак він несправний. Зранку наступного дня ОСОБА_6 разом з ОСОБА_7 розпивали спиртні напої, а близько 19 год. 00 хв. він запропонував ОСОБА_7 з'їздити до його знайомої у м.Харків. При цьому, ОСОБА_6 таємно від ОСОБА_7 взяв зазначений пістолет, з метою подальшого використання для

2

здійснення нападу на кіоск. Прибувши на станцію метро «Південний Вокзал», вони разом попрямували у бік заводу ім.Шевченка, підійшовши до торгівельного кіоску «Салтівський Хлібзавод» ОСОБА_6 передав ОСОБА_7 вказаний пістолет та запропонував здійснити напад на вищезазначений торгівельний кіоск, пояснивши останньому, що йому необхідно буде направити пістолет у вікно на продавця.

Підсудний ОСОБА_6 пояснив, що в цей час він обійшов даний кіоск, після чого розбив цеглиною вікно та проник в середину кіоску. З показань підсудного, він дійсно взяв з прилавку кухонний ніж, після чого сказав продавцеві видати йому грошові кошти, однак вона почала кричати внаслідок чого він сам взяв гроші з прилавку та з місця злочину втік, взявши кухонний ніж з собою. Під час допиту у суді ОСОБА_6 підтвердив показання підсудного ОСОБА_7 та потерпілої ОСОБА_1 щодо обставин подій, які відбулись 25.02.2012 року під час нападу на кіоск «Салтівський Хлібзавод».

Також ОСОБА_6 пояснив, що цього ж дня, приблизно через 20-25 хвилин, він також здійснив напад на жінку з метою заволодіння її грошовими коштами та мобільним телефоном. Під час боротьби з потерпілою він закусив її руку, після чого з кишені її одягу витягнув грошові кошти у сумі 20 грн., а потім, злякавшись криків сторонніх осіб, з місця вчинення злочину зник. Підсудний зазначив, що кухонний ніж, який у нього був із собою під час нападу, в подальшому був вилучений співробітниками міліції під час проведення слідчих дій за його участі. Після цих подій, ОСОБА_6 направився до своєї знайомої ОСОБА_14, в якої вдома переночував, а зранку за місцем її проживання його затримали співробітники міліції.

З пояснень підсудного ОСОБА_6 він щиро розкаюється у вчиненні зазначених злочинів, пред'явлений потерпілою ОСОБА_2 цивільний позов на суму 1000,00 грн., з урахуванням поданих нею під час розгляду справи уточнень, визнає у повному обсязі.

Під час допиту у суді підсудний ОСОБА_7 свою провину визнав повністю, пояснив, що 24.02.2012 року до нього за місцем мешкання приїхав ОСОБА_6 Під час розмови з ним, він показував ОСОБА_6 пневматичний пістолет, який був знайдений ним раніше на пустирі. Наступного дня ОСОБА_6 запропонував йому поїхати у м.Харків з метою прогулятись, на що він погодився. З показань підсудного, коли вони підійшли до торговельного кіоску «Салтівський Хлібзавод», ОСОБА_6 дістав пістолет та сказав йому, що вони зараз здійснять грабіж із вказаного кіоску. Після цього, взявши зазначений пістолет, ОСОБА_7 підійшов до кіоску, через вікно направив його на продавця та сказав їй, щоб вона віддала гроші, в цей час почув звук розбитого скла та побачив, що ОСОБА_6 зайшов до кіоску. Реалізатор кіоску почала кликати на допомогу, після чого до кіоску підбігли двоє чоловіків, які до приїзду працівників міліції затримали його, при цьому ОСОБА_6 вдалося з місця скоєння злочину втекти.

З пояснень підсудного ОСОБА_7 він щиро розкаюється у вчиненому злочині, під час досудового розслідування відшкодував потерпілій ОСОБА_1 спричинену шкоду, у зв'язку з чим вона до нього претензій матеріального та морального характеру не має.

Крім повного визнання своєї вини, винність ОСОБА_6 та ОСОБА_7 у вчиненні злочинів, за встановлених судом обставин в межах обвинувачення, визнаного судом доведеним, підтверджується сукупністю досліджених у судовому засіданні доказів, які не суперечать один одному.

По епізоду вчиненого 21.02.2012 року ОСОБА_6

грабежу щодо потерпілої ОСОБА_2

Допитана у судовому засіданні потерпіла ОСОБА_2 пояснила, що в лютому 2012 року вона працювала продавцем у торговому кіоску, розташованому по АДРЕСА_3. 21.02.2012 року приблизно о 07 годині ранку вона перебувала на робочому місці, вийшла з приміщення кіоску. В цей час, до вхідних дверей кіоску підійшов раніше невідомий чоловік, як пізніше було встановлено ним виявився ОСОБА_6, який намагався зайти всередину, після чого вона стала чинити йому опір, однак він вдарив її кулаком в обличчя, від чого вона впала на землю. Також вона намагалась чинити вказаній особі супротив при виході її із кіоску, однак він повторно штовхнув її, після чого вона знову впала на землю. З показань потерпілої в момент, коли він зайшов до кіоску, то з прилавку забрав грошові кошти, які належали їй особисто - заробітну плату у сумі 1000 грн. та її мобільний телефон Самсунг. Під час допиту потерпіла підтвердила, що під час пред'явлення особи для впізнання вона впізнала особу, яка вчинила у відношенні неї злочин та нею виявився ОСОБА_6 При цьому впізнання нею було проведено добровільно, без тиску зі сторони співробітників правоохоронних органів.

Під час допиту у суді, цивільний позов потерпіла ОСОБА_2 підтримала на суму 1000,00 грн., заявлений позов в частині стягнення з підсудного спричиненої шкоди у сумі 600 грн., як вартості викраденого телефону, просила залишити без задоволення, оскільки на стадії досудового розслідування їй було повернуто викрадені речі.

Показаннями допитаної у судовому засіданні свідка ОСОБА_14 підтверджується, що протягом тривалого періоду часу вона знайома з ОСОБА_6, який останні 5 років відбував покарання у місцях

3

позбавлення волі. У лютому 2012 року (точної дати не пам'ятає) близько 23 год. 00 хв. до неї за місцем проживання прийшов ОСОБА_6, який попросився переночувати, на що вона дала свою згоду. Наступного дня, близько 09 год. 00 хв. до неї додому приїхали співробітники міліції, які затримали ОСОБА_6 З показань свідка, після того як співробітники міліції разом із ОСОБА_6 поїхали до відділу міліції, вона знайшла у себе вдома мобільний телефон «Samsung» червоного кольору, який пізніше добровільно видала слідчому.

Протоколом пред'явлення особи для впізнання від 28.02.2012 року підтверджується, що потерпіла ОСОБА_2 впізнала ОСОБА_6 як особу, яка 21.02.2012 року зайшла в приміщення торгового кіоску, де остання працює реалізатором та із застосуванням фізичного насильства заволоділа грошовими коштами та мобільним телефоном (кримінальне провадження (далі за текстом - к/п), т.1 а.с.127-128).

Відповідно до протоколу відтворення обстановки та обставин події від 29.02.2012 року, в ході проведення вказаної слідчої дії ОСОБА_6 вказав на обставини скоєння ним 21.02.2012 року нападу на продуктовий кіоск ПП «ОСОБА_23», який розташований за адресою: АДРЕСА_3 (т.1 а.с.140-156).

Протоколом вилучення від 13.03.2012 року підтверджується, що у свідка ОСОБА_14 було вилучено мобільний телефон Samsung SGH-X510 червоного кольору, який згідно протоколу впізнання предмету від 24.04.2012 року, потерпіла ОСОБА_2 впізнала як телефон, що був у неї викрадений 21.02.2012 року (к/п т.1 а.с.45, 213).

Згідно протоколу від 24.04.2012 року проведено огляд предмета, а саме: мобільного телефону «Samsung», у корпусі червоного кольору, вартість якого згідно висновку судово-товарознавчої експертизи №102 від 24.04.2012 року складає 89 грн. 90 коп. (т.1 а.с.194-197, 203-208).

Протоколом проведення слідчого експерименту від 19.03.2013 року, за участі захисника ОСОБА_4, підтверджується, що під час вказаної слідчої дії ОСОБА_6 вказав на обставини скоєння ним 21.02.2012 року нападу на продуктовий кіоск ПП «ОСОБА_23», що розташований за адресою: АДРЕСА_3 (к/п т.3 а.с.57-62).

По епізоду вчиненого 25.02.2012 року ОСОБА_6 та ОСОБА_7

розбійного нападу на кіоск «Салтівський Хлібзавод»

Допитана у судовому засіданні потерпіла ОСОБА_1 підтвердила, що 25.02.2012 року приблизно о 22 год. 30 хв. вона перебувала на своєму робочому місці у кіоску «Салтівський Хлібзавод», який розташований на вул. Селянська у м. Харкові. Потерпіла зазначила, що почувши стук у вікно вона відкрила «роздаточне вікно» та побачила, що на неї був наставлений пістолет, як пізніше було встановлено його тримав в руках ОСОБА_7 З пояснень потерпілої в момент нападу вона вважала, що пістолет був справжній та усвідомлювала загрозу своєму життю та здоров'ю як реальну.

З показань потерпілої, приблизно через декілька хвилин вона почула звук розбитого скла та через розбиту вітрину до приміщення кіоску зайшов раніше невідомий чоловік, як вподальшому виявилось це був ОСОБА_6, який взяв із прилавка кухонний ніж, після чого став погрожувати ножем їй та вимагав віддати йому гроші. Потім, вказаний чоловік почав самостійно шукати гроші та знизу від роздаточного вікна знайшов ящик, в якому були грошові кошти, отримані від продажу, після чого він їх забрав собі. В цей час потерпіла почала голосно кричати, на її крик про допомогу підбігли інші чоловіки, які і затримали на місці нападника, інша особа з місця скоєння злочину зникла в невідомому напрямку. Потерпіла також пояснила, що ОСОБА_7 ніяких вказівок їй не давав та не погрожував їй, а просто стояв мовчки тримаючи в руках пістолет. Зі слів потерпілої, ОСОБА_7 навіть намагався викинути пістолет та підти з місця скоєння злочину, оскільки він сам був переляканий від тих подій, які відбувались, однак ОСОБА_6 почав на нього кричати та сказав йому, щоб він залишився на місці.

Потерпіла також пояснила, що на даний час вона претензій матеріального чи морального характеру до ОСОБА_7 не має, щодо призначення йому покарання просила суд його суворо не карати, оскільки ним було відшкодовано їй шкоду та він у неї попросив вибачення. В частині призначення покарання ОСОБА_6 віднесла вирішення питання на розсуд суду.

Допитаний у судовому засіданні як свідок ОСОБА_12 пояснив, що 25.02.2012 року він разом зі своїм знайомим ОСОБА_11 перебували у автомобілі у дворі будинку №20 по вул. Селянська у м. Харкові. В момент, коли вони вийшли із автомобіля, почули крик жінки про допомогу та звук розбитого вікна. В цей час вони підбігли до кіоску та побачили, що поблизу роздаточного вікна стояв невідомий їм чоловік, який тримав у руках пістолет, як встановлено було пізніше ним виявився ОСОБА_7

В цей момент ОСОБА_11 підбіг до вказаної особи, вибив у нього пістолет та повалив його на землю. З показань свідка ОСОБА_12, в цей час він підбіг до розбитої вітрини та побачив, що в кіоску знаходиться інша особа, що стояла поблизу продавця, однак затримати її він не зміг, оскілька нападник через двері кіоску втік у темний провулок. Після того як свідок ОСОБА_12 повернувся до місця, де перебував його знайомий, то він побачив, що на землі сидів чоловік, якого перед цим він бачив як особу, яка

4

тримала в руках пістолет. Після приїзду працівників міліції, вони провели огляд місця події, під час якого на

дорозі в 3-ох метрах від кіоску вилучили пістолет, який використовував один із нападників.

Під час допиту у судовому засіданні свідок ОСОБА_11 надав показання, що ввечері 25.02.2012 року він разом зі своїм знайомим ОСОБА_12 знаходились у автомобілі поблизу будинку №20 по вул. Селянська у м. Харкові та почули звук розбитого скла та крик жінки, у зв'язку з чим вони підбігли до кіоску. В цей час, поблизу вказаного кіоску він побачив невідомого чоловіка, який у руках тримав пістолет, як встановлено було пізніше ним виявився ОСОБА_7 З пояснень свідка, він підбіг до вказаної особи, вибив у нього пістолет та повалив його на землю, а його товариш побіг за кіоск з метою затримання іншої особи, яка здійснювала напад. Пістолет, який він вибив у вказаної особи, знаходився на проїзній частині дороги поблизу кіоску, після чого під час огляду місця події він був вилучений працівниками міліції.

Протоколом огляду місця події від 25.02.2012 року підтверджується, що під час огляду кіоску «Салтівський Хлібзавод», який розташований у дворах по вул.Селянській у м.Харкові було встановлено, що вітринне вікно з лівого боку розбите та на місці виявлено камінь із цементу, який було вилучено із місця події. Поблизу кіоску «Таббако» на відстані 4 метрів на дорозі було вилучено предмет, схожий на пістолет, чорного кольору (к/п т.1 а.с.26-29).

Згідно протоколу пред'явлення особи для впізнання від 28.02.2012 року підтверджується, що потерпіла ОСОБА_1 впізнала ОСОБА_6 як особу, яка 25.02.2012 року розбила вітринне скло в кіоску та з застосуванням ножа вчинила на неї напад та заволоділа грошовими коштами (к/п т.1 а.с.123-124).

Протоколом відтворення обстановки та обставин події від 15.03.2012 року під час якого ОСОБА_7 вказав на обставини вчинення 25.02.2012 року ним та ОСОБА_6 нападу на торговельний кіоск «Салтівський Хлібзавод» (к/п т.1 а.с.136-139).

Згідно протоколу відтворення обстановки та обставин події від 29.02.2012, в ході проведення вказаної слідчої дії ОСОБА_6 вказав на обставини скоєння 25.02.2012 року ним разом із ОСОБА_7 розбою в торговельному кіоску «Салтівський Хлібзавод» (т.1 а.с.140-156).

Протоколом огляду предмету від 24.04.2012 року та висновком експерта №121 від 24.04.2012 року підтверджується, що газовий пістолет моделі «КМ-42НN», калібр 4,5 мм., призначений для стрільби кулями не бойової дії типу «ВВ» калібр 4,5 мм., до категорії вогнепальної зброї не належить. Пістолет працездатний та придатний для проведення вистрілів кулями не бойової дії типу «ВВ» калібр 4,5 мм. (к/п т.1 а.с.179, 184-186).

Відповідно до протоколу проведення слідчого експерименту від 21.02.2013 року, під час проведення зазначеної слідчої дії потерпіла ОСОБА_1 вказала на обставини вчинення розбійного нападу на приміщення кіоску «Салтівський Хлібзавод», який розташований за адресою: м. Харків, вул. Селянська, 22 (к/п т.3 а.с.53-56).

Протоколом проведення слідчого експерименту від 19.03.2013 року, за участі захисника ОСОБА_4, під час якого ОСОБА_6 вказав на обставини скоєння ним та ОСОБА_7 25.02.2012 року розбійного нападу (к/п т.3 а.с.57-62).

Згідно протоколу проведення слідчого експерименту від 19.03.2013 року, під час проведення зазначеної слідчої дії ОСОБА_7, у присутності захисника ОСОБА_5, вказав на обставини скоєння 25.02.2012 року ним разом із ОСОБА_6 розбійного нападу на приміщення кіоску «Салтівський Хлібзавод» (к/п т.3 а.с.57-62).

По епізоду вчиненого 25.02.2012 року ОСОБА_6

розбійного нападу на потерпілу ОСОБА_3

Під час допиту у судовому засіданні потерпіла ОСОБА_3 пояснила, що 25.02.2012 року приблизно о 23 год. 00 хв. вона поверталася додому та йшла по вул. Лютівській у м. Харкові. В той момент, коли вона підходила до вхідних дверей свого домоволодіння АДРЕСА_5 її ззаду наздогнав раніше невідомий чоловік, який збив її з ніг та повалив на землю. Після час боротьби з ним нападник однією рукою тримав біля її шиї кухонний ніж, при цьому закусив її одну руку зубами, щоб вона не могла чинити йому опір, при цьому намагався роздягнути її, а потім витягнув з її карману грошові кошти на суму приблизно 20 гривень. В цей час хтось із сторонніх осіб почав кричати, нападник злякався та з місця скоєння злочину зник. З показань потерпілої, пізніше вона впізнала нападника та ним виявився ОСОБА_6, що вона підтвердила під час проведення судового засідання.

Згідно протоколу пред'явлення особи для впізнання від 28.02.2012 року, потерпіла ОСОБА_3 впізнала ОСОБА_6 як особу, яка 25.02.2012 року у вечірній час із застосуванням ножа вчинила на неї напад та намагалась заволодіти її цінностями (к/п, т.1 а.с.125-126).

Відповідно до протоколу відтворення обстановки та обставин події від 26.02.2012 року, в ході проведення вказаної слідчої дії ОСОБА_6 вказав на обставини скоєння ним 25.02.2012 року нападу на потерпілу ОСОБА_3, а також вказав місце, де він залишив ніж, що використовувався під час нападу, що в подальшому було вилучено (к/п, т.1 а.с.140-156).

5

Згідно протоколу огляду предмету від 24.04.2012 року та висновку експерта від 24.04.2012 року №105, вилучений під час проведення 26.02.2012 року відтворення обстановки та обставин події ніж, виготовлений промисловим способом та не є холодною зброєю (к/п, т.1 а.с.162, 167-170).

Змістом протоколу проведення слідчого експерименту від 17.04.2013 року підтверджується, що під час вказаної слідчої дії потерпіла ОСОБА_3 показала місце скоєння ОСОБА_6 нападу на неї злочину, указала та пояснила яким способом він наносив їй тілесні ушкодження (механізм) та в якій руці тримав ніж (к/п т.3 а.с.129-130).

За клопотанням прокурора, в порядку вимог ст.ст.23, 92, 93, 327, 349 КПК України, за погодженням із учасниками кримінального провадження, судом не проводився допит свідка ОСОБА_17, оскільки учасниками не оспорювались фактичні обставини, які можуть бути підтверджені показаннями вказаного свідка (судова справа т.2 а.с.55).

Крім того, колегія суддів зазначає, що під час розгляду справи судом були перевірені показання підсудного ОСОБА_6, які він надавав під час судового розгляду, про застосування до нього недозволених заходів фізичного та психічного впливу з боку працівників правоохоронних органів, проте дані обставини не знайшли свого підтвердження під час судового слідства по зазначеній справі.

Згідно листа Об'єднаної спеціалізованої установи при ГУМВС України в Харківській області №36/878 від 03.10.2012 року, 26.02.2012 року о 21 год. 30 хв. до ІТТ ХМУ ГУМВС України в Харківській області був поміщений слідчо-затриманий ОСОБА_6, скарг на стан здоров'я не надходило, тілесні ушкодження не зафіксовані. За термін утримання в умовах ІТТ ОСУ скарг від гр.ОСОБА_6 на стан свого здоров'я не надходило. Висловлювання щодо змушення працівниками міліції оговорити себе в скоєнні злочину в результаті психічних та фізичних діянь з боку працівників міліції від ОСОБА_6 до адміністрації ІТТ ОСУ не надходили (к/п т.2 а.с.78).

Відповідно до довідок Харківського слідчого ізолятору, по прибуттю до слідчого ізолятору 07.03.2012 року ОСОБА_6 був оглянутий черговим фельдшером, скарг не пред'являв, загальний стан задовільний, при тілесному огляді тілесних ушкоджень не виявлено. Згідно медичної картки за час знаходження у СІЗО за медичною допомогою не звертався (т.2 а.с.64, 89-90).

Згідно постанови старшого слідчого прокуратури Жовтневого району м.Харкова від 02.10.2012 року, на підставі п.2 ст.6 КПК України в порушенні кримінальної справи у відношенні співробітників Жовтневого РВ ХМУ ГУМВС України в Харківській області за ознаками злочинів, передбачених ст.ст.364, 365, 371, 372, 373 КК України - відмовлено, за відсутністю в діянні складу злочину (к/п т.2 а.с.77, судова справа т.2 а.с.56-58).

Колегія суддів також не встановила будь-яких доказів, які б підтверджували ці доводи підсудного, не надані вони були й стороною захисту, у зв'язку з чим доводи підсудного ОСОБА_6 про застосування до нього незаконних методів ведення досудового розслідування перевірялися колегією суддів, однак вони не знайшли свого підтвердження під час розгляду зазначеної справи.

Таким чином, достовірність та об'єктивність наведених доказів у суду сумніву не викликає, адже вони отримані без порушення закону, узгоджуються один з одним, відносні, допустимі та достатні, у зв'язку з чим суд вважає можливим прийняти вказані докази. У відповідності до вимог ст.ст.85, 86 КПК України та п.8 Перехідних положень КПК України (2012 року), суд вважає безпосередньо досліджені докази належними, допустимими, достовірними, і в сукупності достатніми для належної правової оцінки дій підсудних та визнання їх винуватості.

Оцінюючи вищевказані докази колегія суддів приходить до висновку, що винність підсудних ОСОБА_6 та ОСОБА_7 у вчиненні інкримінованих злочинів знайшла своє повне підтвердження в ході судового слідства, а також підтверджується сукупністю доказів, досліджених і оголошених у судовому засіданні, які узгоджуються з показаннями потерпілих та свідків, даними ними в ході судового розгляду.

Таким чином суд вважає, що винність обвинуваченого ОСОБА_6 повністю доведена та кваліфікує його дії:

- по епізоду вчиненого грабежу 21.02.2012 року у відношенні потерпілої ОСОБА_2 - за ч.3 ст.186 КК України, тобто відкрите викрадення чужого майна (грабіж), поєднане з насильством, яке не є небезпечним для життя чи здоров'я потерпілого, вчинене повторно, поєднане з проникненням в інше приміщення;

- по епізоду вчинення 25.02.2012 року нападу на кіоск "Салтівський Хлібзавод" (потерпіла ОСОБА_1) - за ч.3 ст.187 КК України, тобто напад з метою заволодіння чужим майном, поєднаний з погрозою застосування насильства небезпечного для життя чи здоров'я особи, яка зазнала нападу (розбій), скоєний за попередньою змовою групою осіб, поєднаний із проникненням до іншого приміщення, вчинений особою, яка раніше скоювала розбій;

- по епізоду вчинення 25.02.2012 року нападу у відношенні потерпілої ОСОБА_3 - за ч.2 ст.187 КК України, тобто напад з метою заволодіння чужим майном, поєднаний з насильством, небезпечним для життя та здоров'я особи, яка зазнала нападу (розбій), вчинений особою, яка раніше

6

скоювала розбій.

Також суд вважає доведеною вину ОСОБА_7 у скоєному злочині та кваліфікує його дії за ч.3 ст.187 КК України, тобто напад з метою заволодіння чужим майном, поєднаний з погрозою застосування насильства небезпечного для життя чи здоров'я особи, яка зазнала нападу (розбій), скоєний за попередньою змовою групою осіб, поєднаний із проникненням до іншого приміщення.

Згідно ст.66 КК України обставиною, яка пом'якшує покарання ОСОБА_6, є щире каяття у скоєних злочинах.

Обставин, які обтяжують покарання обвинуваченого ОСОБА_6, відповідно до вимог ст.67 КК України, судом не встановлено.

Вивченням особи підсудного ОСОБА_6 встановлено, що він на обліку у лікарів нарколога та психіатра не перебуває, хронічних захворювань не має, не одружений, офіційно не працевлаштований, за місцем попереднього відбування покарання характеризується посередньо, раніше неодноразово судимий (к/п т.1 а.с.239-254). Згідно акту амбулаторної судово-психіатричної експертизи №211 від 18.03.2013 року, ОСОБА_6 на даний час виявляє легку розумову відсталість з поведінковими порушеннями. За своїм психічним станом може усвідомлювати свої дії та керувати ними. В період часу до якого відносить правопорушення, ОСОБА_6 знаходився поза яким-небудь тимчасовим хворобливим розладом психічної діяльності, міг усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними. За своїм психічним станом на даний час ОСОБА_6 в застосуванні примусових заходів медичного характеру не потребує (к/п т.3 а.с.73-75).

Призначаючи покарання ОСОБА_6 суд виходить з положень ст.65 КК України, враховує характер і ступінь тяжкості вчинених злочинів, які є тяжкими та особливо тяжкими злочинами, наявність пом'якшуючої та відсутність обтяжуючих покарання обставин, дані про особу обвинуваченого, у зв'язку з чим суд вважає необхідним і достатнім призначити покарання за ч.3 ст.186 КК України у виді позбавлення волі, за ч.2, 3 ст.187 КК України у вигляді позбавлення волі з конфіскацією майна, яке він повинен реально відбувати в місцях позбавленні волі, оскільки виправлення та перевиховання особи неможливо без ізоляції від суспільства.

Визначаючи остаточне покарання підсудному ОСОБА_6 суд вважає доцільним застосувати положення ч.1 ст.70 КК України та призначити покарання за сукупністю злочинів, застосувавши принцип повного поглинення менш суворого покарання більш суворим покаранням, призначеним за вказаним вироком судом.

При цьому колегія суддів зазначає про неможливість виправлення ОСОБА_6 без ізоляції від суспільства і не знаходить підстав для призначення йому покарання не пов'язаного з позбавленням волі, а також для застосування до нього положень ст.ст.69, 75 КК України.

Згідно ст.66 КК України обставинами, які пом'якшують покарання підсудного ОСОБА_7 є щире каяття та активне сприяння розкриттю злочину, повне визнання провини у вчиненому злочині, добровільне відшкодування спричиненої шкоди.

Відповідно до вимог ст.67 КК України обставин, які обтяжують покарання підсудному ОСОБА_7, судом не встановлено.

Вивченням особи підсудного ОСОБА_7 встановлено, що він раніше не судимий, на обліку у лікарів нарколога та психіатра не перебуває, має постійне місце проживання, офіційно працевлаштований сторожем в Чугуївському районному будинку дитячої творчості, за місцем роботи характеризується позитивно, хронічних захворювань не має, одружений, має на утриманні трьох малолітніх дітей: ОСОБА_19, ІНФОРМАЦІЯ_10, ОСОБА_20, ІНФОРМАЦІЯ_11, ОСОБА_21 ІНФОРМАЦІЯ_12, крім того є єдиною особою, що може утримувати матір, яка хворіє на захворювання цукровий діабет ІІ ступеня (к/п т.2 а.с.224-238, судова справа т.2 а.с.59-73).

Відповідно до ст.ст.50, 65 КК України, покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими, так і іншими особами. Виходячи із вказаних вимог закону особі, яка вчинила злочин, має бути призначено покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.

Призначаючи покарання підсудному ОСОБА_7, суд виходить з положень ст.65 КК України, враховує характер та ступінь тяжкості скоєного ним злочину, наявність декількох обставин, що пом'якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину, відсутність обтяжуючих покарання обставин, щире каяття у вчиненому злочині, дані про особу підсудного, наявність у нього на утриманні трьох малолітніх дітей та хворої матері, відсутність у потерпілої будь-яких претензій матеріального та морального характеру, відсутність в його діях активної участі у реалізації злочинного наміру та намагання підсудного під час вчинення злочину добровільно відмовитись від його доведення до кінця, у зв'язку з чим колегія суддів вважає за можливе призначити підсудному покарання за ч.3 ст.187 КК України, із застосуванням положень ст.69 КК України, більш м'якого, ніж передбачено законом, у виді позбавлення волі.

7

На підставі ст.75 КК України, суд вважає можливим звільнити ОСОБА_7 від відбування покарання у виді позбавлення волі, встановивши йому іспитовий строк та поклавши на нього обов'язки, передбачені ст.76 КК України, оскільки виправлення та перевиховання підсудного можливе без ізоляції від суспільства. Оскільки судом прийнято рішення про звільнення особи від відбування покарання з випробуванням, виходячи із вимог ст.77 КК України, конфіскація майна як додаткове покарання не може бути застосовано судом.

Згідно протоколу затримання ОСОБА_7 був затриманий 26.02.2012 року о 15 год. 20 хв., однак з наданих у судовому засіданні пояснень фактично був затриманий на місці в момент скоєння злочину, тобто з 25.02.2012 року (к/п т.1 а.с.47-48).

Згідно протоколу затримання ОСОБА_6 був затриманий 26.02.2012 року о 22 год. 20 хв. (к/п т.1 а.с.72-76).

Відповідно до вимог ч.5 ст.72 КК України, час попереднього ув'язнення підлягає зарахуванню у строк покарання у разі засудження особи до позбавлення волі день за день або за правилами, передбаченими частиною першою цієї статті.

Оскільки ОСОБА_6 судом було призначено покарання у виді позбавлення волі, яке він повинен відбувати реально, до набрання вироком законної сили щодо нього необхідно залишити без змін запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.

Обраний у відношенні ОСОБА_7 запобіжний захід у вигляді особистого зобов'язання до набрання вироком законної сили необхідно залишити без змін.

В частині заявлених по кримінальному провадженню цивільних позовів ОСОБА_13 та потерпілою ОСОБА_2, колегія суддів зазначає наступне.

Згідно письмової заяви цивільного позивача ОСОБА_13, вона претензій матеріального та морального характеру до обвинувачених ОСОБА_6 та ОСОБА_7 не має (судова справа т.2 а.с.47). З огляду на неприбуття у судове засідання цивільного позивача ОСОБА_13 та неподання нею на адресу суду заяви про розгляд позову за її відсутності, на підставі ст.ст.128, 326 КПК України вказаний цивільний позов необхідно залишити без розгляду, роз'яснивши позивачу право звернення до суду в порядку цивільного судочинства.

Цивільний позов потерпілої ОСОБА_2 (з урахуванням наданих нею під час судового розгляду пояснень щодо зменшення розміру позовних вимог на суму 600 грн., у зв'язку з поверненням на стадії досудового розслідування викраденого мобільного телефону), підлягає задоволенню на суму 1000 грн.

Оскільки як під час досудового розслідування, так і під час судового розгляду потерпіла ОСОБА_2 зазначала про викрадення у неї внаслідок подій 21.02.2012 року грошових коштів на вищезазначену суму, та вказані обставини визнані підсудним ОСОБА_6, тому суд вважає, що розмір спричиненої їй матеріальної шкоди підтверджується показаннями самої потерпілої, які розцінюються судом як достовірні та об'єктивні.

Потерпіла ОСОБА_1 від пред'явлення позову у судовому засіданні відмовилась, претензій матеріального та морального характеру до обвинуваченого ОСОБА_7 не має (судова справа т.2 а.с.72).

Відповідно до ст.124 КПК України процесуальні витрати підлягають стягненню з підсудних по справі.

Долю речових доказів суд вирішує на підставі положень ст.100 КПК України.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст.369-371, 373, 374, 376, 392, 393, 395 КПК України, суд -

У Х В А Л И В:

ОСОБА_6 визнати винним у вчиненні злочинів, передбачених ч.3 ст.186, ч.2, 3 ст.187 КК України та призначити йому покарання:

- за ч.3 ст.186 КК України у виді 4 (чотирьох) років позбавлення волі;

- за ч.2 ст.187 КК України у виді 7 (семи) років позбавлення волі із конфіскацією всього майна, яке є його власністю;

- за ч.3 ст.187 КК України у виді 7 (семи) років 3 (трьох) місяців позбавлення волі із конфіскацією всього майна, яке є його власністю.

На підставі ч.1 ст.70 КК України за сукупністю злочинів, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, остаточно визначити ОСОБА_6 покарання у виді 7 (семи) років 3 (трьох) місяців позбавлення волі із конфіскацією всього майна, яке є його власністю.

До набрання вироком суду законної сили міру запобіжного заходу відносно ОСОБА_6 залишити без змін у вигляді тримання під вартою у Харківському слідчому ізоляторі.

Термін відбуття покарання ОСОБА_6 обчислювати з моменту його фактичного затримання, тобто з 26.02.2012 року, зарахувавши у строк відбуття покарання час знаходження його під вартою в порядку визначеному ст.72 КК України.

8

ОСОБА_7 визнати винним у вчиненні злочину, передбаченого ч.3 ст.187 КК України та призначити йому покарання, із застосуванням ст.69 КК України, у виді 5 (п'яти) років позбавлення волі без конфіскації майна.

Відповідно до ст.75 КК України ОСОБА_7 звільнити від відбування покарання у вигляді позбавлення волі з випробуванням, встановивши йому іспитовий строк на 3 (три) роки, якщо він протягом іспитового строку не скоїть нового злочину та виконає покладені на нього судом обов'язки.

На підставі п.п.2, 3, 4 ч.1 ст.76 КК України, зобов'язати ОСОБА_7 протягом іспитового строку не виїжджати за межі України на постійне проживання без дозволу органу кримінально - виконавчої інспекції, повідомляти орган кримінально-виконавчої системи про зміну місця проживання, роботи або навчання, періодично з'являтися для реєстрації в органи кримінально - виконавчої системи.

До набрання вироком суду законної сили запобіжний захід у відношенні ОСОБА_7 у вигляді особистого зобов'язання - залишити без змін.

Зарахувати ОСОБА_7 у строк відбуття покарання час знаходження його під вартою, в порядку визначеному ст.72 КК України, з моменту його фактичного затримання, тобто з 25.02.2012 року до 19.11.2012 року, тобто до моменту звільнення з під варти згідно постанови Жовтневого районного суду м.Харкова від 19.11.2012 року (к/п т.2 а.с.112-114).

Цивільний позов потерпілої ОСОБА_2 до підсудного ОСОБА_6 про стягнення матеріальної шкоди - задовольнити у повному обсязі.

Стягнути з ОСОБА_6 на користь ОСОБА_2 суму спричиненої матеріальної шкоди у розмірі 1000,00 грн. (одна тисяча гривень 00 коп.).

На підставі ст.ст.128, 326 КПК України цивільний позов ОСОБА_13 залишити без розгляду, роз'яснивши їй право звернення до суду в порядку цивільного судочинства.

Стягнути з ОСОБА_6 та ОСОБА_7 в дольовому порядку судові витрати за проведені по кримінальному провадженню судові експертизи на загальну суму 1934,45 грн. (одна тисяча дев'ятсот тридцять чотири гривні 45 коп.), по 967,22 грн. (дев'ятсот шістдесят сім гривень 22 копійки) з кожного з них, шляхом перерахування їх на користь держави на р/р НДЕКЦ при ГУМВС України в Харківській області (код доходів 24060300, р/р №31419544700005, код банку 37999680, МФО 851011, УДКС України в Комінтернівському районі м. Харкова, з призначенням виду платежу - "за експертні послуги" (к/п т.1 а.с.171, 187).

Стягнути з ОСОБА_6 на користь ФО-П ОСОБА_22 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1, р/р НОМЕР_2 МФО 351663 АТ БАНК «Меркурій», юридична адреса: АДРЕСА_4) витрати за проведення судової експертизи на суму 100,00 грн. (сто гривень).

Захід забезпечення кримінального провадження у виді арешту на майно підсудного ОСОБА_6 та ОСОБА_7, накладений постановою слідчого СВ Жовтневого РВ ХМУ ГУМВС України в Харківській області від 16.04.2012 року до набрання вироком законної сили - залишити без змін (к/п т.1 л.д.157-161).

Речові докази по кримінальному провадженню:

- мобільний телефон «Samsung», IMEI НОМЕР_3, розкладний, в корпусі червоного кольору, вважати повернутим потерпілій ОСОБА_2 як законному власнику (к/п т.2 а.с.212);

- ніж з написом «stainless steel», який був вилучений 26.02.2012 року, пістолет з порядковим заводським номером « НОМЕР_4», який був вилучений в ході огляду 25.02.2012 року, що знаходяться на зберіганні в камері зберігання речових доказів Жовтневого РВ ХМУ ГУМВС України в Харківській області, після набрання вироком законної сили - знищити (к/п т.1 а.с.175, 191).

Вирок може бути оскаржений в порядку статті 392 КПК України до апеляційного суду Харківської області через Жовтневий районний суд м.Харкова протягом 30 (тридцяти) днів з дня його проголошення, а для особи, що перебуває під вартою - з моменту вручення копії судового рішення.

Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченим та прокурору. Копія судового рішення не пізніше наступного дня після ухвалення надсилається учаснику судового провадження, який не був присутнім у судовому засіданні.

Головуючий суддя В.О. Курило

Судді Д.В. Чижиченко

В.В. Труханович