Ухвала суду № 38729514, 16.05.2014, Апеляційний суд Рівненської області

У Х В А Л А

16 травня 2014 року м. Рівне

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду Рівненської області в складі

головуючий суддя: Хилевич С.В.,

судді: Собіна І.М., Демянчук С.В.

секретар судового засідання Демчук Ю.Ю.

за участю ОСОБА_1 та представників сторін,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на ухвалу Здолбунівського районного суду від 13 березня 2014 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про встановлення факту проживання чоловіка і жінки однією сім'єю без реєстрації шлюбу; визнання майна об'єктом права спільної сумісної власності жінки та чоловіка, які проживають однією сім'єю, але не перебувають у шлюбі між собою; визнання права власності на 12 частину майна і поділ майна в натурі,

в с т а н о в и л а:

Ухвалою Здолбунівського районного суду від 13 березня 2014 року заяву позивача про забезпечення позову задоволено:

1.) заборонено ОСОБА_2 учиняти будь-які дії щодо використання нею та третіми особами будівлі ковбасного цеху, обладнання, іншого майна, що знаходиться в цій будівлі та на території за адресою: АДРЕСА_1;

2.) заборонено здійснювати підприємницьку діяльність ОСОБА_3 (місце реєстрації: АДРЕСА_2), використовуючи будівлю ковбасного цеху, а також всього обладнання та майна, що знаходиться у цій будівлі за адресою: АДРЕСА_1;

3.) накладено арешт на будівлю ковбасного цеху за адресою: АДРЕСА_1;

4.) проведено опис майна, що знаходиться на території та будівлі ковбасного цеху за адресою: АДРЕСА_1.

Виконання ухвали в частині пунктів 1, 2, 4 доручено Відділу державної виконавчої служби Гощанського районного управління юстиції, а в частині п. 3 щодо накладення арешту на майно - Відділу державної реєстраційної служби Здолбунівського районного управління юстиції.

У поданій на вказану ухвалу апеляційній скарзі відповідач покликалася на його незаконність та необґрунтованість через порушення норм процесуального права, що призвело до помилкового вирішення питання.

На її обґрунтування зазначала про неспівмірність вимог позову із способами забезпечення позову. Судом не з'ясовано підстав для обрання заходів забезпечення позову, не вказано, яким чином їх невжиття може утруднити або унеможливити виконання рішення суду, а також не враховано, що ці заходи перешкоджатимуть господарській діяльності підприємця, і залишено без уваги інтереси інших осіб - працівників, які внаслідок забезпечення позову залишаться без роботи і без заробітної платні. Вважала, що ковбасний цех є її особистою приватною власністю, до якої позивач не має жодного права чи інтересу.

Крім того, суд не застосував положення ч. 4 ст. 157 ЦПК України щодо забезпечення вимог позивача заставою, розмір якої повинен бути достатнім із тим, щоб запобігти зловживанню.

З цих міркувань просила скасувати ухвалу Здолбунівського районного суду від 13 березня 2014 року та постановити нову, якою відмовити ОСОБА_1 у задоволенні заяви про забезпечення його позову.

У поданих запереченнях ОСОБА_1, вважаючи оскаржувану ухвалу законною і обґрунтованою, просив апеляційну скаргу залишити без задоволення.

Заслухавши суддю-доповідача, думку осіб, які беруть участь у справі та з'явились в судове засідання, перевіривши матеріали справи і доводи відповідача, колегія суддів прийшла до висновку про часткове задоволення апеляційної скарги.

Задовольняючи заяву позивача, суд першої інстанції виходив з обґрунтованості та доведеності підстав для вжиття заходів забезпечення позову у спосіб заборони відповідачу вчиняти будь-які дії щодо використання нею та іншими особами спірного ковбасного цеху, заборони здійснення підприємницької діяльності третій особі в спірному приміщенні, накладенні арешту на будівлю ковбасного цеху і проведенні опису майна, що знаходиться на території та всередині будівлі цеху.

Проте з висновками щодо заборони вчиняти будь-які дії з використання ковбасного цеху, заборони здійснювати підприємницьку діяльність та проведення опису майна не можна погодитися.

Матеріалами справи встановлено, що між сторонами існує цивільно-правовий спір щодо визнання майна об'єктом їхнього права спільної сумісної власності та поділу, до предмету якого в судовому засіданні позивач включив і приміщення ковбасного цеху (а.с. 2-3, 8).

На а.с. 28-28, зв. та а.с. 27 містяться нотаріально посвідчений договір від 30.06.2009 року, за умовами якого ОСОБА_3 подарував на користь ОСОБА_2 розміщену на 892, 9 кв.м. земельної ділянки будівлю ковбасного цеху, що знаходиться в АДРЕСА_1, та витяг про реєстрацію Рівненським обласним бюро технічної інвентаризації права власності на нерухоме майно від 01.07.2009 року.

Згідно із п. 2 ч. 1 ст. 57 СК України особистою приватною власністю дружини, чоловіка є майно, набуте нею, ним за час шлюбу, але на підставі договору дарування або в порядку спадкування.

Однак у засіданні апеляційного суду ОСОБА_1 і його представник наполягали на тому, що спірний ковбасний цех набуто за кошти обох сторін, а також, що він особисто вніс значні покращення в будівлю. Зазначали про наявність у позивача безперечних доказів про ці обставини.

З наданих трудових договорів між працівником і фізичною особою, яка використовує найману працю, зареєстрованих Гощанським районним центром зайнятості, вбачається, що підприємцем, який здійснює господарську діяльність у спірній будівлі ковбасного цеху є ОСОБА_3 - син відповідача (а.с. 29-33, зв.).

Наведене узгоджується з доводами апеляційної скарги.

Частина 1 ст. 151 ЦПК України передбачає можливість вжиття судом за заявою осіб, які беруть участь у справі, заходів забезпечення позову, встановлених цим Кодексом.

З роз'яснень, даних Пленумом Верховного Суду України у п. 4 своєї постанови "Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову" від 22.12.2006 року №9 (зі змінами, внесеними згідно із постановою Пленуму Верховного Суду України від 12.06.2009 року №2), видно, що суд при розгляді заяви щодо забезпечення позову повинен переконатися у тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; слід враховувати, що вжиті заходи не повинні перешкоджати господарській діяльності юридичної особи чи фізичної особи-підприємця; суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені в зв'язку із застосуванням відповідних заходів.

Тому за таких обставин висновки суду про заборону ОСОБА_2 вчиняти дії з використання ковбасного цеху, обладнання та майна, що там знаходиться; про заборону ОСОБА_3 здійснювати підприємницьку діяльність у ковбасному цеху з використанням обладнання і майна, що там знаходиться, та проведення опису майна не ґрунтуються на вимогах закону. Тому в задоволенні в цій частині заяви про забезпечення позову слід відмовити.

Щодо накладення арешту на будівлю ковбасного цеху та майна, що там знаходиться, то цей захід забезпечення позову не порушує прав та інтересів осіб, які беруть участь у справі, відповідає обставинам справи й не суперечить положенням ст.ст. 151-152 ЦПК України.

Підставою для часткового скасування оскаржуваної ухвали відповідно до п. 2 ст. 312 ЦПК України є порушення місцевим судом норм процесуального права.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 312-315, 324-325 ЦПК України, колегія суддів

у х в а л и л а:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.

Ухвалу Здолбунівського районного суду від 13 березня 2014 року скасувати в частині:

1.) заборони ОСОБА_2 вчиняти будь-які дії з використання нею та третіми особами будівлі ковбасного цеху, обладнання та іншого майна, що там знаходиться;

2.) заборони ОСОБА_3 здійснювати підприємницьку діяльність з використанням будівлі ковбасного цеху, обладнання і майна, що там знаходиться;

3.) проведення опису майна, що знаходиться на території та в будівлі ковбасного цеху.

ОСОБА_1 відмовити в задоволенні заяви про забезпечення його позову до ОСОБА_2 в зазначеній частині.

В решті ухвалу суду першої інстанції (щодо накладення арешту на будівлю ковбасного цеху в АДРЕСА_1, та майна, що там знаходиться) залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.

Головуючий: Судді: