Ухвала суду № 38728040, 16.05.2014, Луцький міськрайонний суд Волинської області

Справа № 161/6423/14-ц

Провадження № 2/161/2282/14

У Х В А Л А

16 травня 2014 року м. Луцьк

Суддя Луцького міськрайонного суду Волинської області вивчивши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення штрафних санкцій за несплату аліментів, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулась в суд із позовом до ОСОБА_2 про стягнення штрафних санкцій за несплату аліментів.

Ухвалою Луцького міськрайонного суду Волинської області від 28.04.2014 року вищевказану позовну заяву було залишено без руху та надано позивачу строку на усунення недоліків.

15.05.2014 року від позивача ОСОБА_1 надійшла заява про усунення недоліків, відповідно до якої ОСОБА_1 надала суду розрахунку неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів.

Водночас позивачем ОСОБА_1 не подано суду квитанції про сплату судового збору, а тому суд приходить до висновку, що позивачем ухвалу суду виконано частково.

Як вбачається із п. 3 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» від сплати судового збору звільняються позивачі за подання позовів про стягнення аліментів.

Водночас, із системного аналізу глави 15 Сімейного кодексу України (далі - СК України), вбачається, що аліменти є коштами на утримання, а їх сплата носить періодичний характер.

Із ч. 1 ст. 196 СК України вбачається, що при виникненні заборгованості з вини особи, яка зобов'язана сплачувати аліменти за рішенням суду, одержувач аліментів має право на стягнення неустойки (пені) у розмірі одного відсотка від суми несплачених аліментів за кожен день прострочення.

Водночас, із ч.ч. 1, 3 ст. 549 ЦК України слідує, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання, а пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Таким чином, суд приходить до висновку, що в даному випадку позивачем було заявлено вимоги про стягнення коштів за порушення зобов'язання зі сплати аліментів, а не про стягнення аліментів, а тому суд не вбачає підстав для звільнення від сплати судового збору.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення штрафних санкцій за несплату аліментів, слід вважати неподаним та повернути позивачу.

Керуючись ст.ст. 121,209-210 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення штрафних санкцій за несплату аліментів - вважати неподаною та повернути позивачу.

Роз'яснити позивачу, що повернення позовної заяви не перешкоджає повторному зверненню із заявою до суду, якщо перестануть існувати обставини, що стали підставою для повернення заяви.

Ухвала може бути оскаржена до апеляційного суду Волинської області через Луцький міськрайонний суд Волинської області шляхом подання апеляційної скарги в п'ятиденний строк з дня її проголошення. У разі, якщо ухвалу було постановлено без участі особи, яка її оскаржує, апеляційна скарга подається протягом п'яти днів з дня отримання копії ухвали.

Суддя Луцького міськрайонного суду Присяжнюк Л.М.