Ухвала суду № 38727653, 13.05.2014, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 826/20324/13-а Головуючий у 1-й інстанції: Васильченко І.П. Суддя-доповідач: Степанюк А.Г.

У Х В А Л А

Іменем України

13 травня 2014 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді - Степанюка А.Г.,

суддів - Кузьменка В.В., Шурка О.І.,

при секретарі - Ліневській В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу заступника прокурора Запорізької області на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 25.02.2014 року у справі за адміністративним позовом заступника прокурора Запорізької області в інтересах держави в особі Міністерства аграрної політики та продовольства до Державної реєстраційної служби України про скасування рішення та зобов'язання вчинити дії, -

ВСТАНОВИЛА:

У листопаді 2013 року заступник прокурора Запорізької області в інтересах держави (далі - Позивач, Заступник прокурора) звернувся до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до Державної реєстраційної служби України (далі - Відповідач, ДРС України), третя особа - Міністерство аграрної політики та продовольства України, про: визнання незаконним та скасування рішення Відповідача від 08.10.2013 року № 6510506 про відмову у державній реєстрації; зобов'язання ДРС України зареєструвати право власності на недобудований побутовий корпус літ. Б-4, розташований за адресою: Запорізька область, АДРЕСА_1, за суб'єктом: Держава Україна, податковий номер 20495280.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 25.02.2014 року у задоволенні адміністративного позову відмовлено повністю. При цьому суд першої інстанції виходив з того, що Відповідачем правомірно відмовлено Позивачу у державній реєстрації права власності на нерухоме майно, оскільки із відповідною заявою звернулась неналежна особа.

Не погоджуючись із прийнятим судовим рішенням, Позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржувану постанову та прийняти нову, якою позовні вимоги задовольнити у повному обсязі. При цьому посилається на невідповідність висновків суду обставинам справи.

Апелянт в судовому засіданні апеляційну скаргу підтримав, просив її задовольнити, а постанову суду скасувати, прийнявши нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити повністю.

Представник Відповідача наполягав на залишенні апеляційної скарги без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, повно та всебічно дослідивши обставини справи, заслухавши пояснення повноважних представників сторін, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції - без змін, виходячи з наступного.

Як було встановлено судом першої інстанції, заочним рішенням Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 13.12.2010 року позовні вимоги заступника прокурора Запорізької області в інтересах держави в особі Регіонального відділення Фонду державного майна України задоволено, зокрема, витребувано: із володіння ОСОБА_2 1/2 частини об'єкту незавершеного будівництва - недобудованого побутового корпусу літера «Б-4», із володіння ОСОБА_3 1/4 частини об'єкту незавершеного будівництва - недобудованого побутового корпусу літера «Б-4», із володіння ОСОБА_4 1/4 частини об'єкта незавершеного будівництва - недобудованого побутового корпусу літера «В», із володіння ОСОБА_3 1/4 частини об'єкту незавершеного будівництва - недобудованого побутового корпусу літера «В4», із володіння ОСОБА_5 1/2 частини об'єкта незавершеного будівництва - недобудованого побутового корпусу літера «В», із володіння ОСОБА_3 1/4 частини об'єкта незавершеного будівництва - недобудованого побутового корпусу літера «В», що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1.

Ухвалою апеляційного суду Запорізької області від 04.04.2012 року заочне рішення Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 13.12.2010 року залишено без змін.

Додатковим рішенням Жовтневого районного суду м. Запоріжжя доповнено рішення від 13.12.2010 року та витребувано, зокрема, із володіння ОСОБА_4 1/4 частину об'єкту незавершеного будівництва - недобудованого побутового корпусу літера «Б4», із володіння ОСОБА_5 1/2 частини об'єкта незавершеного будівництва - недобудованого побутового корпусу літера «В», із володіння ОСОБА_3 1/4 частини об'єкта незавершеного будівництва - недобудованого побутового корпусу літера «В», що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1.

Ухвалою Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 19.03.2013 року задоволено заяву начальника Регіонального відділення Фонду державного майна України у Запорізькій області про заміну стягувача у виконавчому провадженні. Замінено стягувача - Регіональне відділення Фонду державного майна України у Запорізькій області на Міністерство аграрної політики та продовольства України.

Як вбачається із зазначеної ухвали суду від 19.03.2013 року, Міністерству аграрної політики та продовольства України за актом приймання-передачі майна переданий цілісний майновий комплекс, до якого входить недобудований побутовий корпус «Б-4» та недобудований виробничий корпус літера «В», що розташовані за адресою: АДРЕСА_1.

Представник прокуратури Запорізької області 15.08.2013 року звернувся до Державної реєстраційної служби України з заявою про державну реєстрацію прав та їх обтяжень для проведення державної реєстрації права власності, форма власності: державна, на недобудований побутовий корпус літера «Б-4», що розташований за адресою: АДРЕСА_1.

Рішенням від 08.10.2013 року № 6510506 заявнику відмовлено у державній реєстрації права власності. В обґрунтування прийнятого рішення державний реєстратор зазначив, що подані документи не відповідають вимогам та не дають змоги встановити відповідність заявлених прав документам, що їх посвідчують у зв'язку з недотриманням вимог Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 22.06.2011 року № 703, де зазначено, що одним з документів, що підтверджує виникнення права власності на нерухоме майно, є рішення суду, яке набрало законної сили, однак, у даному випадку подане рішення суду має вольовий характер та містить лише вимогу про витребування майна із володіння, тому не є документом, що підтверджує виникнення права власності. Крім того, заявником не дотримано вимог статті 4 Закону України «Про управління об'єктами державної власності» від 21.09.2006 року, оскільки в поданій заяві суб'єктом права державної власності зазначено Державу Україну, тоді як держава не є юридичною особою, а суб'єктом управління державним майном є органи, визначені вищезазначеним Законом

На підставі встановлених вище обставин, виходячи з системного аналізу приписів ст. 55 Конституції України, ст. ст. 16, 24 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав та їх обтяжень», суд першої інстанції дійшов висновку про правомірність відмови Відповідача у державній реєстрації прав та їх обтяжень на вищевказаний об'єкт нерухомого майна, оскільки діяльність Відповідача, яка оскаржується, безпосередньо чи опосередковано не стосується Позивача, тоді як позовні вимоги містять ознаки втручання у діяльність ДРС України.

З таким висновком суду першої інстанції не можна не погодитися з огляду на наступне.

Згідно ч. 1 ст. 182 ЦК України право власності та інші речові права на нерухомі речі, обтяження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації.

Правові, економічні, організаційні засади проведення державної реєстрації речових та інших прав, які підлягають реєстрації, їх обтяжень визначені Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» (далі - Закон).

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 4 Закону обов'язковій державній реєстрації підлягають речові права та обтяження на нерухоме майно, розміщене на території України, що належить фізичним та юридичним особам, державі в особі органів, уповноважених управляти державним майном, іноземцям та особам без громадянства, іноземним юридичним особам, міжнародним організаціям, іноземним державам, а також територіальним громадам в особі органів місцевого самоврядування, а саме: право власності на нерухоме майно.

Приписами ч. 3 ст. 16 Закону закріплено, що разом із заявою про державну реєстрацію прав та їх обтяжень у паперовій формі подаються оригінали документів, необхідних для державної реєстрації прав та їх обтяжень, їх копії, засвідчені в установленому порядку.

Постановою Кабінету Міністрів України від 22.06.2011 року № 703 затверджено Порядок державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень (далі - Порядок).

Положеннями п. 26 Порядку визначено, що для проведення державної реєстрації права власності та інших речових прав на нерухоме майно необхідними документами є документи, що підтверджують виникнення, перехід або припинення права власності та інших речових прав на нерухоме майно та інші документи, визначені цим Порядком.

Згідно п. 27 Порядку документами, що підтверджують виникнення, перехід та припинення права власності та інших речових прав на нерухоме майно, є: 1) укладений в установленому законом порядку договір, предметом якого є нерухоме майно, права щодо якого підлягають державній реєстрації, або речове право на нерухоме майно, чи його дублікат; 2) свідоцтво про право власності на частку в спільному майні подружжя в разі смерті одного з подружжя, видане нотаріусом або консульською установою України, чи його дублікат; 3) свідоцтво про право на спадщину, видане нотаріусом або консульською установою України, чи його дублікат; 4) свідоцтво про придбання майна з прилюдних торгів (аукціонів) та свідоцтво про придбання майна з прилюдних торгів (аукціонів), якщо прилюдні торги (аукціони) не відбулися, видані нотаріусом, чи їх дублікати; 5) свідоцтво про право власності на нерухоме майно, видане державним реєстратором відповідно до цього Порядку; 6) свідоцтво про право власності, видане органом приватизації наймачам житлових приміщень у державному та комунальному житловому фонді; 7) свідоцтво про право власності на нерухоме майно, видане органом місцевого самоврядування або місцевою держадміністрацією до набрання чинності цим Порядком; 8) рішення про закріплення нерухомого майна на праві оперативного управління чи господарського відання, прийняте власником нерухомого майна чи особою, уповноваженою управляти таким майном; 9) державний акт на право власності на земельну ділянку або на право постійного користування земельною ділянкою; 10) рішення суду, що набрало законної сили, щодо права власності та інших речових прав на нерухоме майно; 11) ухвала суду про затвердження (визнання) мирової угоди; 12) заповіт, яким встановлено сервітут на нерухоме майно; 13) закон, яким встановлено сервітут на нерухоме майно; 14) рішення уповноваженого законом органу державної влади про повернення об'єкта нерухомого майна релігійній організації; 15) рішення власника майна, уповноваженого ним органу про передачу об'єкта нерухомого майна з державної у комунальну власність чи з комунальної у державну власність або з приватної у державну чи комунальну власність; 16) інші документи, що підтверджують виникнення, перехід та припинення права власності та інших речових прав на нерухоме майно відповідно до закону.

Як вбачається з матеріалів справи, заочним рішенням Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 13.12.2010 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Запорізької області від 04.04.2012 року, було задоволено позовні вимоги Заступника прокурора в інтересах держави та витребувано з володіння ОСОБА_2, ОСОБА_5, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 частини об'єкту незавершеного будівництва, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1.

Приписами ч. 1 ст. 15 Закону закріплено, що у державній реєстрації прав та їх обтяжень може бути відмовлено у разі, якщо: 1) заявлене право, обтяження не підлягає державній реєстрації відповідно до цього Закону; 2) об'єкт нерухомого майна, розміщений на території іншого органу державної реєстрації прав; 3) із заявою про державну реєстрацію прав та їх обтяжень звернулася неналежна особа; 4) подані документи не відповідають вимогам, встановленим цим Законом, або не дають змоги встановити відповідність заявлених прав документам, що їх посвідчують; 5) заяву про державну реєстрацію прав, пов'язаних з відчуженням нерухомого майна, подано після державної реєстрації обтяжень, встановлених щодо цього майна, крім випадків, встановлених частиною дев'ятою статті 15 цього Закону; 5-1) заяву про державну реєстрацію обтяжень речових прав на нерухоме майно щодо попереднього правонабувача подано після державної реєстрації права власності на таке майно за новим правонабувачем; 5-2) заяву про державну реєстрацію речових прав, похідних від права власності, подано за відсутності державної реєстрації права власності, крім випадків, установлених частиною дев'ятою статті 15 цього Закону; 5-3) під час подання заяви про державну реєстрацію права власності на підприємство як єдиний майновий комплекс, житловий будинок, будівлю, споруду (їх окремі частини), що виникло на підставі документа, за яким правонабувач набуває також право власності на земельну ділянку, не подано заяву про державну реєстрацію права власності на земельну ділянку; 5-4) після завершення п'ятиденного строку з дня отримання заявником письмового повідомлення про зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав не усунено обставин, що були підставою для прийняття такого рішення; 5-5) заяву про державну реєстрацію прав та їх обтяжень під час вчинення нотаріальної дії з нерухомим майном, об'єктом незавершеного будівництва подано не до нотаріуса, який вчинив таку дію; 5-6) заяву про державну реєстрацію прав та їх обтяжень в електронній формі подано особою, яка не є державним кадастровим реєстратором або державним виконавцем; 6) заявником подано ті самі документи, на підставі яких заявлене право та обтяження такого права вже зареєстровано у Державному реєстрі прав.

Положеннями п. 3 ст. 24 Закону визначено, що у державній реєстрації прав та їх обтяжень може бути відмовлено у разі, якщо із заявою про державну реєстрацію прав та їх обтяжень звернулася неналежна особа.

Приписами ст. 1 Закону України «Про управління об'єктами державної власності» управління об'єктами державної власності - здійснення Кабінетом Міністрів України та уповноваженими ним органами, іншими суб'єктами, визначеними цим Законом, повноважень щодо реалізації прав держави як власника таких об'єктів, пов'язаних з володінням, користуванням і розпоряджанням ними, у межах, визначених законодавством України, з метою задоволення державних та суспільних потреб.

Згідно ст. 4 Закону України «Про управління об'єктами державної власності» суб'єктами управління об'єктами державної власності є: Кабінет Міністрів України; центральний орган виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики у сфері управління об'єктами державної власності; центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері економічного розвитку; міністерства та інші органи виконавчої влади (далі - уповноважені органи управління); Фонд державного майна України; органи, що забезпечують діяльність Президента України, Верховної Ради України та Кабінету Міністрів України; органи, які здійснюють управління державним майном відповідно до повноважень, визначених окремими законами; державні господарські об'єднання, державні холдингові компанії, інші державні господарські організації (далі - господарські структури); Національна академія наук України, галузеві академії наук.

Як вбачається зі змісту заяви про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, у графі відомостей про суб'єкта права (прізвище, ім'я, по-батькові фізичної особи або найменування юридичної особи) зазначено «Держава Україна».

Проте, як вірно зауважено судом першої інстанції, до Відповідача звернулась прокуратура Запорізької області, тоді як Міністерство аграрної політики та продовольства України, яке є суб'єктом управління об'єктами державної власності відповідно до Закону України «Про управління об'єктами державної власності» із відповідною заявою не зверталось.

За таких обставин, колегія суддів вважає обґрунтованим висновок Окружного адміністративного суду м. Києва про те, що із заявою про державну реєстрацію права власності звернулась неналежна особа, а тому ДРС України правомірно відмовлено Позивачу у задоволенні відповідної заяви на підставі п. 3 ст. 24 Закону.

Крім того, оцінюючи доводи Апелянта про те, що Заступник прокурора звертався із вищезазначеною заявою в інтересах держави в особі Міністерства аграрної політки та продовольства України, судова колегія вважає за необхідне звернути увагу на наступне.

Відповідно до ст. 121 Конституції України прокуратура України становить єдину систему, на яку покладаються: 1) підтримання державного обвинувачення в суді; 2) представництво інтересів громадянина або держави в суді у випадках, визначених законом; 3) нагляд за додержанням законів органами, які проводять оперативно-розшукову діяльність, дізнання, досудове слідство; 4) нагляд за додержанням законів при виконанні судових рішень у кримінальних справах, а також при застосуванні інших заходів примусового характеру, пов'язаних з обмеженням особистої свободи громадян; 5) нагляд за додержанням прав і свобод людини і громадянина, додержанням законів з цих питань органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими і службовими особами. Аналогічні функції закріплені у ст. 5 Закону України «Про прокуратуру».

Аналізуючи вищезазначені положення, суд апеляційної інстанції звертає увагу на те, що прокуратура має повноваження на представництво держави та її інтересів у судах, проте, не може представляти державний орган або повністю його заміняти у правовідносинах, які не пов'язані з безпосереднім представництвом у суді, а також у випадках, коли законом чітко визначено необхідність суб'єкта владних повноважень вчиняти певні дії у конкретних правовідносинах.

Таким чином, суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив рішення із додержанням норм матеріального і процесуального права.

Відповідно до ст. 198 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право, зокрема, залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін.

Згідно приписів ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Колегія суддів із наведеними висновками суду першої інстанції погодилась, оскільки вони знайшли своє підтвердження в ході апеляційного розгляду справи. Судом було вірно встановлено фактичні обставини справи, надано належну оцінку дослідженим доказам, прийнято законне та обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права. У зв'язку з цим колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу - залишити без задоволення, а постанову суду - без змін.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу заступника прокурора Запорізької області - залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 25.02.2014 року у справі за адміністративним позовом заступника прокурора Запорізької області в інтересах держави в особі Міністерства аграрної політики та продовольства до Державної реєстраційної служби України про скасування рішення та зобов'язання вчинити дії,, - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, а якщо її було прийнято за наслідками розгляду у письмовому провадженні, - через п'ять днів після направлення їх копій особам, які беруть участь у справі. Касаційна скарга на судові рішення подається в порядку та строки, визначені ст.ст. 211, 212 КАС України.

Головуючий суддя А.Г. Степанюк

Судді В.В. Кузьменко

О.І. Шурко

Головуючий суддя Степанюк А.Г.

Судді: Кузьменко В. В.

Шурко О.І.