Постанова № 38727366, 16.05.2014, Апеляційний суд Волинської області

Справа № 163/754/14-п Провадження №33/773/114/14 Суддя в 1 інстанції: Мосієвич І.В. Категорія:ч.1 ст.483 МК України Доповідач: Оксентюк В. Н.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 травня 2014 року місто Луцьк

Суддя судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду Волинської області Оксентюк В.Н.,

з участю прокурора - Шевчука В.М.,

представника митниці - Пікалюка М.С.,

особи, яка притягується до адміністративної відповідальності -ОСОБА_3,

захисника - адвоката ОСОБА_4,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Луцьку апеляційну скаргу ОСОБА_3 на постанову Любомльського районного суду Волинської області від 25 березня 2014 року, якою ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянин Німеччини, житель АДРЕСА_1, працює приватним підприємцем, закордонний паспорт НОМЕР_2 виданий 28.11.2013 року паспортним столом м.Меммінген Німеччина, визнаний винним у вчиненні правопорушення передбаченого ч.1 ст.483 Митного кодексу України,

В С Т А Н О В И В:

Зазначеною постановою ОСОБА_3 визнаний винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.483 Митного Кодексу України далі (МК України) та на нього накладено стягнення у виді штрафу в розмірі 118080 грн. з конфіскацією в дохід держави товару «відходи із вмістом дорогоцінних та рідкоземельних металів» загальною вагою 123 кг., вартістю 118080 грн., вилучених згідно протоколу та опису затриманих предметів №1998/20500/2013 від 14.11.2003 року. Також, з останнього, в користь Ягодинської митниці стягнуті витрати за зберігання товарів та витрати на залучення експерта.

ОСОБА_3 притягнутий до адміністративної відповідальності за те, що він 27 вересня 2013 року близько 11 год. 45 хв. слідуючи з України в Німеччину через митний пост «Ягодин» Ягодинської митниці автомобілем «Мерседес» номерний знак НОМЕР_1 намагався незаконно з приховуванням від митного контролю перемістити через митний кордон України товар «відходи з вмістом дорогоцінних та рідкоземельних металів до яких зокрема відносяться відпрацьовані каталізатори, відходи електронної промисловості в подальшому з яких отримують вторинну сировину (у тому числі дорогоцінні та рідкоземельні метали)» вагою 123 кг. загальною вартістю 118080 грн., шляхом надання одним товарам вигляду інших.

Не погоджуючись із постановою суду першої інстанції ОСОБА_3 09 квітня 2014 року подав апеляційну скаргу в якій просить поновити строк на апеляційне оскарження постанови Любомльського районного суду від 25 березня 2014 року. Посилається на те, що про час та місце розгляду справи повідомлений не був, а копію постанови суду отримав лише 07 квітня 2014 року, коли приїхав на територію України з Німеччини, тому вважає, що строк на оскарження пропустив з поважних причин.

Також вказує, що протокол про порушення митних правил №1998/20500/2013 від 14 листопада 2013 року щодо нього складався без його участі і про його існування він дізнався лише 10 лютого 2014 року про що і зробив запис у протоколі. Зазначає, що його відсутність під час складання протоколу та розгляду справи в суді першої інстанції позбавила його можливості дати пояснення по суті. Товар від митного контролю він не приховував та не надавав йому вигляду іншого, оскільки пакувальні мішки знаходились у вільному доступі та використовувались як ємкості для відходів. Зазначає, що він як громадянин іншої держави був позбавлений права скористатися правовою допомогою.

Вказує, що у даному випадку вчинене ним правопорушення не є триваючим, а тому справа про порушення митних правил щодо нього підлягає закриттю у зв'язку із закінченням, передбачених ст.467 МК України, строків накладення адміністративного стягнення.

Також висловлює сумнів щодо експертного висновку №142001101-4199 від 01.11.2013 року Міністерства доходів і зборів України, оскільки вважає його не конкретизованим та побудованим на припущеннях.

Просить постанову Любомльського районного суду від 25 березня 2014 року щодо нього скасувати, а провадження у справі закрити у зв'язку із закінченням строку накладення адміністративного стягнення.

Заслухавши ОСОБА_3 та його захисника - адвоката ОСОБА_4, які апеляцію підтримали, просили поновити строк на апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції, постанову скасувати, а провадження у справі закрити в зв'язку з закінченням строку накладення адміністративного стягнення, прокурора та представника митниці, які апеляцію заперечили, перевіривши матеріали справи та доводи апеляції, приходжу до висновку, що пропущений строк на апеляційне оскарження постанови апелянту слід поновити, а сама апеляційна скарга до задоволення не підлягає з наступних підстав.

Враховуючи те, що ОСОБА_3 не був присутній під час розгляду справи щодо нього в суді першої інстанції, даних про отримання ним копії постанови від 25 березня 2014 року в матеріалах справи немає, а копію постанови він отримав лише 07 квітня 2014 року, про що свідчить відмітка на супровідному листі (а.с.80), тому строк на апеляційне оскарження постанови Любомльського районного суду від 25 березня 2014 року ОСОБА_3 слід поновити, так як він пропущений із поважних причин, оскільки останній перебував закордоном (а.с.93).

Доводи скаржника про те, що справу про притягнення його до адміністративної відповідальності розглянуто у його відсутності, оскільки він не був належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи, не заслуговують на увагу.

З матеріалів справи вбачається, що 07 березня 2014 року на адресу ОСОБА_3 було надіслане повідомлення про те, що 25 березня 2014 року у Любомльському районному суді відбудеться розгляд справи щодо нього. Вказане повідомлення було вручено матері правопорушника 22.03.2014 року, що стверджується наданою представником митниці копією даного повідомлення і не заперечується самим апелянтом. Саме в той день і був проведений розгляд справи. Однак, в судове засідання ОСОБА_3 не з'явився, причини неявки не повідомив, клопотання про відкладення розгляду справи не подавав. Відповідно до ч.2 ст.268 КУпАП та ст.498 МК України участь правопорушника при розгляді даної справи в суді не є обов'язковою. За таких обставин суд першої інстанції правомірно розглянув справу у його відсутності.

Висновок суду про вчинення ОСОБА_3 адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.483 МК України, за обставин зазначених в постанові підтверджується зібраними по справі доказами, а саме: протоколом про порушення митних правил №1998/20500/2013 від 14 листопада 2013 року (а.с.1-4), відповідно до якого під час митного контролю (огляду) автомобіля «Мерседес» р.н. НОМЕР_1, яким керував ОСОБА_3, працівниками митниці у вантажному відділенні автомобіля було виявлено порошок чорного кольору невідомого складу та походження, який був поміщений у чотирьох паперових мішках з написом «Портландцемент» ПЦІ-500-Н, загальною вагою 123 кг. Після проведеного експрес аналізу порошку було встановлено, що маркування на мішках не відповідає товару, який знаходився всередині. Після проведення спеціалізованої експертизи (висновок №142001101-4199 від 01.11.2013 року) було встановлено, що в мішках знаходились відходи із вмістом дорогоцінних та рідкоземельних металів, до яких зокрема відносяться відпрацьовані каталізатори, відходи електронної промисловості, в подальшому з яких отримують вторинну сировину (в тому числі дорогоцінні та рідкоземельні метали), середня вартість яких становить 960,00 грн. за 1 кг. Відповідно загальна вартість товару, який ОСОБА_3 мав намір перемістити через митний кордон України з приховуванням від митного контролю, тобто шляхом надання одному товару вигляду іншого, становить 118080,00 грн.

Та обставина, що вказаний товар не був задекларований стверджується приєднаною до справи митною декларацією від 27.09.2013 року (а.с.8), актом про проведення огляду транспортного засобу (а.с.5) та службовою запискою інспектора Ягодинської митниці Марчука В.С.(а.с.25).

Відповідно до п.п. 1, 2 ст. 515 МК України, якщо для з'ясування питань, що виникають у справі про порушення митних правил виникла потреба у спеціальних знаннях з окремих галузей науки, техніки, мистецтва, тощо призначається експертиза. Проведення такої експертизи доручається експертам спеціалізованого митного органу з питань експертного забезпечення, його відокремлених підрозділів та інших установ або окремими спеціалістами, які призначаються посадовою особою митного органу, у провадженні якої знаходиться справа про порушення митних правил. Особа, щодо якої порушено зазначену справу, має право на проведення за її рахунок незалежної експертизи.

01 жовтня 2013 року Ягодинською митницею була призначена така експертиза, виконання якої було доручено експертам Спеціалізованої лабораторії з питань експертизи та досліджень Міндоходів. Згідно висновку експерта від 01 листопада 2013 року (а.с.29-34) надані на дослідження зразки являються відходами з вмістом дорогоцінних та рідкоземельних металів ринкова вартість яких становить 960, 00 грн. за 1 кг. Відповідно, загальна вартість 123 кг товару, переміщуваного ОСОБА_3 з приховуванням від митного контролю шляхом надання одному товару вигляду іншого, становить 118080,00 грн.

Така ж вартість переміщуваного товару зазначена і в протоколі про порушення митних правил від 14 листопада 2013 року №1998/20500/2013. ОСОБА_3 з результатами проведеної експертизи, тобто з визначенням товару та його оцінкою погодився, про що свідчить його власноручний підпис у протоколі і зазначенням, що доповнень і зауважень до протоколу не має (а.с.3). У відповідності до ч.2 ст.515 МК України іншого висновку в суд першої чи апеляційної інстанції ОСОБА_3 не надав.

Тому, його доводи про поверхневість та упередженість проведеної Ягодинською митницею експертизи судом до уваги не приймаються.

Посилання апелянта, що його відсутність під час складання протоколу позбавила його можливості давати пояснення до уваги судом також не приймається, оскільки в самому протоколі про порушення митних правил від 14 листопада 2013 року зафіксовано, що давати пояснення щодо обставин переміщення через митний кордон України зазначеного товару ОСОБА_3 у відповідності до вимог ст.63 Конституції України відмовився і при цьому клопотання про залучення до справи адвоката не заявляв (а.с.3).

Оскільки, в паперових мішках з написом «Портландцемент» ПЦІ-500-Н знаходився не цемент, а, як встановлено експертизою - відходи із вмістом дорогоцінних та рідкоземельних металів, до яких зокрема відносяться відпрацьовані каталізатори, відходи електронної промисловості, в подальшому з яких отримують вторинну сировину (в тому числі дорогоцінні та рідкоземельні метали), то судом першої інстанції вірно кваліфіковано дії ОСОБА_3 як переміщення товару з приховуванням від митного контролю шляхом надання одним товарам вигляду інших. Посилання апелянта на те, що мішки використовувались лише як ємності і під час огляду до них був вільний доступ не впливають на правильність кваліфікації його дій та прийнятого судом першої інстанції рішення.

Відповідно до ч.2 ст.467 МК України якщо справи про порушення митних правил відповідно до ст.522 цього Кодексу розглядаються судами (суддями), адміністративне стягнення за порушення митних правил може бути накладене не пізніше, ніж через шість місяців з дня вчинення правопорушення, а в разі розгляду судами (суддями) справ про триваючі порушення митних правил, у тому числі передбачені статтями 469, 477-485 цього Кодексу, - не пізніше, ніж через шість місяців з дня виявлення цих правопорушень.

Оскільки порушення митних правил ОСОБА_3 вчинив 27 вересня 2013 року, чого не заперечує і сам правопорушник, то за правилами ч.2 статті 467 МК України шестимісячний строк накладення стягнення спливає 27 березня 2014 року.

Суд першої інстанції розглянув справу 25 березня 2014 року, тобто у межах строку притягнення його до адміністративної відповідальності.

Тому доводи апелянта, що справу про порушення ним митних правил необхідно закрити у зв'язку із закінченням на день прийняття рішення в суді першої інстанції строку накладення адміністративного стягнення не відповідають дійсності і апеляційним судом до уваги не приймаються.

Таким чином, аналіз матеріалів справи свідчить, що при її розгляді, суд першої інстанції з'ясував всі обставини справи, дослідив наявні у ній докази, яким дав належну юридичну оцінку і обґрунтовано прийшов до висновку, що в діях ОСОБА_3 є склад правопорушення, передбаченого ч.1 ст.483 МК України.

При визначенні виду стягнення ОСОБА_3 суд першої інстанції врахував спосіб і характер вчиненого проступку, особу правопорушника, інші обставини справи і обрав стягнення в межах санкції ч.1 ст.483 МК України.

Отже, постанова Любомльського районного суду Волинської області від 25 березня 2014 року щодо ОСОБА_3 є законною та обґрунтованою і підстав для її скасування та закриття провадження у справі немає.

Керуючись ст. 294 КУпАП , -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 залишити без задоволення, а постанову Любомльського районного суду Волинської області від 25 березня 2014 року щодо нього - без змін.

Постанова остаточна й оскарженню не підлягає.

Суддя Апеляційного суду

Волинської області В.Н. Оксентюк