Постанова № 38727234, 01.04.2014, Сумський окружний адміністративний суд

КОПІЯ

СУМСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

01 квітня 2014 р. Справа №818/496/14

Сумський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Опімах Л.М.

за участю секретаря судового засідання - Шевченко В.М,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Суми адміністративну справу за позовом публічного акціонерного товариства "Аграрник" до Державної податкової інспекції у м. Сумах Головного управління Міндоходів у Сумській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,-

В С Т А Н О В И В:

В лютому 2014 року позивач звернувся до суду з позовом, який його представник підтримав в судовому засіданні, мотивуючи позовні вимоги тим, що Державною податковою інспекцією у м.Сумах проведено документальну позапланову виїзну перевірку публічного акціонерного товариства "Аграрник», за результатами якої складений акт № 1289/2204/21126515/112 від 11.10.2013 року «Про результати документальної позапланової виїзної перевірки ПАТ «Аграрник» з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства при здійсненні операцій з придбання продукції та подальшої її реалізації на експорт у січні-серпні 2013 року». 31 жовтня 2013 року на підставі акту перевірки відповідачем прийняте податкове повідомлення-рішення №0000922204 про збільшення грошового зобов»язання з податку на додану вартість в розмірі 1642537,53 грн.

На думку податкового органу для визначення договірних цін та економічної доцільності здійснених операцій ПАТ «Аграрник» повинен був враховувати всі понесені витрати на придбання товарів, у тому числі і сплату податку на додану вартість, оскільки, реальні витрати покупця, понесені у зв'язку з придбанням товару, відповідають ціні, сплаченій ним постачальнику; ПАТ «Аграрник» уклав договори пов'язаних з реалізацією товару на умовах гірших з точки зору витрат порівняно з умовами купівлі-продажу на внутрішньому ринку; операції на експорт продукції не мали на меті настання реальних правових наслідків, що свідчать про безтоварність господарської операції; товар постачався від комісіонера до контрагента без фізичного переміщення товару. Відповідно операції не пов»язані з господарською діяльністю позивача, здійснені без мети отримання доходу, застосування схеми ухилення в період з 01.01.2013 по 31.08.2013 було направлено на зменшення податкових зобов»язань зі сплати до бюджету податку на додану вартість в сумі 1095025,02 грн. На підставі таких висновків відповідачем зазначено про порушення позивачем вимог п.14.1.36 п.14.1 ст.14, п.198.1 ст.198, п.198.3 ст.198 Податкового кодексу України.

Позивач не погоджується з податковим повідомленням-рішенням, вважає його протиправним та просить скасувати, зазначаючи, що висновки податкового органу не відповідають фактичним обставинам справи та не узгоджуються з вимогами законодавства.

Представник відповідача проти позову заперечив та пояснив, що в порушення п. 198.1, п. 198.3 ст. 198 Податкового Кодексу України позивачем було завищено податковий кредит з податку на додану вартість за період з січня 2013р. по серпень 2013р. на загальну суму 1 095 025,02 грн. по операціях з придбання та подальшої реалізації на експорт товарів легкої промисловості, розторопші п'ятнистої та титану діоксиду пігментного, здійснених поза межами господарської діяльності платника податку. На підставі наданих на перевірку договорів, первинних документів та даних бухгалтерського і податкового обліку було встановлено, що за перевірений період витрати позивача на придбання вказаного товару становлять 6 767 654,56 грн. ( у т.ч. за безпосередньо за договорами поставки - 6590150,16 грн., послуги автотранспорту - 1000,00 грн., послуги комісії -176504,40 грн.), а дохід від реалізації цього товару на експорт згідно даних ВМД та платіжних доручень складає всього 5 836 152,75 грн.

Фінансовий результат ПАТ «Аграрник» від здійснення операцій з придбання та експорту товарів легкої промисловості, розторопші п'ятнистої та титану діоксиду пігментного, навіть без врахування фактичних витрат на оплату супутніх послуг становить 931 501,8 грн. збитків, що виключає економічну обґрунтованість вказаної діяльності.

Загальна сума витрат на придбання товару визначена за результатами перевірки з урахуванням сум податку на додану вартість, сплаченого позивачем у ціні товарів, оскільки для визначення договірних цін та економічної доцільності здійснених операцій слід враховувати всі понесені витрати на придбання товарів, у тому числі і витрати на сплату податку на додану вартість, оскільки реальні витрати покупця, понесені у зв'язку з придбанням товару, відповідають ціні, сплаченій постачальникам.

Пунктом 18 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 16 "Витрати", затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31.12.99 p. N 318 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 19.01.2001 р. за N 27/4248, передбачено включення до складу витрат податків, зборів, інших передбачених законодавством обов'язкових платежів (крім податків, зборів та обов'язкових платежів, що включаються до виробничої собівартості продукції, робіт, послуг) визначених як загальногосподарські витрати.

Виключення податку на додану вартість, сплаченого у ціні товарів (робіт, послуг) зі складу витрат передбачено лише правилами оподаткування податком на прибуток ( п.п. 139.1.6 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України), - для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток.

Згідно п. 198.1 ст.198 Податкового кодексу, право на віднесення сум податку на додану вартість до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів ( у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Пунктом 198.3 ст. 198 Кодексу встановлено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

За змістом вказаних норм, необхідною умовою для віднесення сум податку на додану вартість, сплачених у ціні товарів (послуг), є факт придбання товарів чи послуг з метою їх використання в господарській діяльності.

Згідно підпункту 14.1.36 п. 14.1 ст.14 Податкового кодексу України, господарська діяльність визначена як діяльність особи, що пов'язана з виробництвом виготовленням та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Відповідно до статті 3 Господарського кодексу України, під господарською діяльністю розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на

виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Згідно статті 42 Господарського кодексу України підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.

Досягнення економічних і соціальних результатів, а також мети одержання прибутку, визначених частиною 2 статті З ГК України визначальними характеристиками підприємництва, передбачає розсудливість у визначенні розміру витрат при здійсненні господарської операції у їх співвідношенні з очікуваним доходом.

Підпункт 14.1.231 п. 14.1 ст.14 Податкового кодексу України містить визначення розумної економічної причини (ділової мети) для цілей оподаткування - це причина, яка може бути наявна лише за умови, що платник податків має намір одержати економічний ефект у результаті господарської діяльності.

Економічний ефект - це приріст (збереження) активів платника податків та/або їх вартості, а так само створення умов для такого приросту (збереження) у майбутньому.

Відповідно економічний ефект відсутній в операціях, які призводять до збільшення витрат платника податків та зменшують об'єкт його оподаткування без можливості отримання додаткового приросту активів чи збереження їх вартості.

Господарські операції, здійснені за відсутності розумних економічних причин (ділової мети) є такими, що вчинені поза межами господарської діяльності.

Укладення позивачем договорів комісії з метою реалізації придбаного товару на експорт, свідчить про завищення позивачем витрат у зв'язку з оплатою комісійної винагороди, тоді як позивач мав об'єктивну можливість скоротити витрати шляхом безпосереднього оформлення експортних контрактів з нерезидентами Росії, Болгарії, Польщі та Арабських Еміратів.

ПАТ «Аграрник» при укладанні договорів комісії погодився з умовами продажу товару на експорт за ціною, що не покрила його витрат у зв'язку з їх придбанням на внутрішньому ринку, при тому що тривалість часу, який пройшов між придбанням та експортом не міг істотно вплинути на зміну ціни на один і той же товар.

Позивач при укладанні договорів комісії встановив мінімальну ціну реалізації вказаного товару за ціною, що не покривала його витрат на придбання. Тому встановлена перевіркою збитковість діяльності позивача була цілком передбачувана: визначалась волею позивача.

З огляду на те, що товар постачався від Комісіонерів до покупців без фактичної участі позивача, без фізичного переміщення товару на адресу ПАТ «Аграрник», а самі операції з продажу товарів мають збитковий характер, вказані операції направлені на зменшення податкових зобов'язань зі сплати до бюджету податку на додану вартість та отримання права на бюджетне відшкодування.

Заслухавши пояснення сторін, дослідивши письмові докази у справі, суд вважає, що позовні вимоги обґрунтовані та підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що Державною податковою інспекцією у м.Сумах проведено документальну позапланову виїзну перевірку публічного акціонерного товариства "Аграрник», за результатами якої складений акт № 1289/2204/21126515/112 від 11.10.2013 року «Про результати документальної позапланової виїзної перевірки ПАТ «Аграрник» з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства при здійсненні операцій з придбання продукції та подальшої її реалізації на експорт у січні-серпні 2013 року». 31 жовтня 2013 року на підставі акту перевірки відповідачем прийняте податкове повідомлення-рішення №0000922204 про збільшення грошового зобов»язання з податку на додану вартість в розмірі 1642537,53 грн., в тому числі основного зобов»язання на суму 1095025,02 грн, штрафних санкцій на суму 547512,51 грн. ( том 1 а.с.12, 14-80).

Як вбачається зі змісту акта перевірки, відповідачем зроблений висновок про те, що в період з січня 2013р. по серпень 2013р. позивач здійснював діяльність по придбанню та реалізації на експорт товарів легкої промисловості, розторопші п'ятнистої та титану діоксиду пігментного, не направлену на отримання прибутку, як наслідок в порушення п. 198.1, п. 198.3 ст. 198 Податкового Кодексу України позивачем було завищено податковий кредит з податку на додану вартість за період з січня 2013р. по серпень 2013р. на загальну суму 1 095 025,02 грн. по цих операціях.

Такий висновок податкового органу ґрунтується на тому, що для визначення договірних цін та економічної доцільності здійснених операцій ПАТ «Аграрник» повинен був враховувати всі понесені витрати на придбання товарів, у тому числі і сплату податку на додану вартість, оскільки, реальні витрати покупця, понесені у зв'язку з придбанням товару, відповідають ціні, сплаченій ним постачальнику; ПАТ «Аграрник» уклав договори пов'язаних з реалізацією товару на умовах гірших з точки зору витрат порівняно з умовами купівлі-продажу на внутрішньому ринку; операції на експорт продукції не мали на меті настання реальних правових наслідків, що свідчать про безтоварність господарської операції; товар постачався від комісіонера до контрагента без фізичного переміщення товару.

На думку суду висновок відповідача є хибним, не відповідає фактичним обставинам справи, відповідно податкове повідомлення-рішення є протиправним та підлягає скасуванню з огляду на таке.

В ході судового розгляду справи встановлено, що згідно договору поставки від 27.11.2012р. №78/12 та Специфікації до договору від 24.01.2013р. у ТОВ «Продекспортгруп» м. Суми позивачем було придбано 20 т титану діоксиду пігментного марки Sum TITAN R-202 на загальну суму 441 600,0 грн. з ПДВ.

Придбання товару підтверджується видатковою накладною №РН-0000002 від 30.01.2013р., податковими накладними від 28.01.2013р. №5 та від 29.01.2013р. №6 та платіжними дорученнями.

За результатами вказаної операції позивачем було сформовано податковий кредит з податку на додану вартість за січень 2013р. в сумі 75 477,60 грн. на підставі податкових накладних, виписаних ТОВ «Продекспортгруп».

Придбаний товар в день його отримання від постачальника було передано на комісію для подальшої реалізації на експорт, згідно договору комісії №5/К-13 від 15.01.2013р., укладеного позивачем з ТОВ «Союзпартнер-Північ» м. Суми, Специфікації №1 від 24.01.2013р. до цього договору та акту прийому-передачі №1 від 30.01.2013р.

Комісійна плата становила 24 578,80 грн. з ПДВ, сума ПДВ - 4 096,47 грн. також включена позивачем до податкового кредиту.

Додатково позивачем були понесені витрати на транспортування титану діоксиду пігментного від вул. Харківської, 12 ( адреса ПАТ «Сумихімпром») до вул. Воровського,35, у сумі 500 грн. з ПДВ. Сума ПДВ - 83,33 грн. була також включена до складу податкового кредиту за січень 2013р.

Згідно Специфікації№1 від 24.01.2013р. сторонами договору комісії було обумовлено ціну майна, за якою комісіонер зобов'язувався продати це майно - 1 515 000 рос. руб.

Вказаний товар (двоокис титану пігментний) було реалізовано на експорт ТОВ «ИСТ» м. Курськ РФ та отримано виручку від реалізації в сумі 409 646,60 грн., що підтверджується декларацією форми МД-2 №805130000/2013/000893 від 30.01.2013р. та банківськими виписками від 28.01.2013р., 29.01.2013р., 05.03.2013, 20.03.2013 р. Зазначене підтверджується копіями перелічених, долучених до справи ( том 1 а.с. 127-148), та досліджувалось податковим органом в ході перевірки.

Відповідно до цього ж договору та Специфікації від 20.02.2013р. у ТОВ «Продекспортгруп» м. Суми позивачем було придбано 20 т титану діоксиду пігментного на загальну суму 441 600,0 грн. з ПДВ. Придбання товару підтверджується видатковою накладною №РН-0000008 від 26.02.2013р., податковими накладними від 26.02.2013р. №13 та від 22.02.2013р. №12 та платіжними дорученнями. За результатами вказаної операції позивачем було сформовано податковий кредит з податку на додану вартість за лютий 2013р. в сумі 71 722,40 грн. на підставі вказаних вище податкових накладних, виписаних ТОВ «Продекспортгруп».

Придбаний товар в день його отримання від постачальника (26.02.2013р.) позивачем було передано на комісію для подальшої реалізації на експорт, згідно договору комісії №5/К-13 від 15.01.2013р., укладеного з ТОВ «Союзпартнер-Північ» м. Суми, Специфікації №2 від 20.02.2013р. до цього договору та акту прийому-передачі №2 від 26.02.2013р. Комісійна плата становила 11 942 грн. з ПДВ, сума ПДВ - 83,33 грн. включена позивачем до податкового кредиту. Додатково позивачем були понесені витрати на транспортування титану діоксиду пігментного від вул. Харківської, 12 ( з території ПАТ «Сумихімпром») до Сумської митниці - вул. Воровського, 35, у сумі 500 грн. з ПДВ. Сума ПДВ- 83,33 грн. була також включена до складу податкового кредиту за лютий 2013р.

Згідно Специфікації №2 від 20.02.2013р. сторонами договору комісії було обумовлено ціну майна, за якою комісіонер зобов'язувався продати це майно - 1 515 000 рос. руб. Вказаний товар був реалізований на експорт лише за 1 475 000 рос. руб. ТОВ «Один» м. Суджа РФ та отримано виручку від реалізації в сумі 398 094,46 грн. що підтверджується ВМД №805130000/2013/002024 від 27.02.2013 та банківськими виписками від 21.02.2013, 11.03.2013, 21.03.2013 ( том 1 а.с. 149-172).

Окрім того, згідно договору поставки від 12.12.2012р. №26 у ТОВ СГП «CIJIBA» с. Бубликове Білопільського району Сумської області позивачем було придбано 20 000 кг розторопші п'ятнистої на загальну суму 196 000,0 грн. з ПДВ. Придбання товару підтверджується видатковою накладною №ОтС-0000002 від 16.01.2013р., податковими накладними від 16.01.2013р. №2/2 та від 17.12.2012р. №40/2 та платіжними дорученнями. За результатами вказаної операції позивачем було сформовано податковий кредит з податку на додану вартість за грудень-січень 2013р. в сумі 32 666,66 грн. Товар на територію підприємства позивача не завозився, а був переданий на комісію для подальшої реалізації на експорт, - згідно договору комісії №5/К-11 від 02.09.2011р., укладеного з TOB «НІКА С» м. Суми, та акту прийому-передачі №7 від 16.01.2013р. Витрати на транспортування товару, згідно умов договору комісії, покладались на Комісіонера. Комісійна плата становила 27135,87 грн. з ПДВ, сума ПДВ - 4 522,65 грн. включена Позивачем до податкового кредиту.

Від реалізації вказаного товару на експорт Позивачем було отримано 171 690,0 грн., що підтверджується декларацією МД-2 №805130000/2013/000518 від 21.01.2013 та банківськими виписками ( том 1 а.с. 91-123).

Також згідно договору поставки від 22.03.2013р. №22/03 у ТОВ «СЄБО ПЛЮС» м. Суми позивачем було придбано тканину в кількості 20 030,80 м п. на загальну суму 278 246,02 грн. з ПДВ.

Придбання вказаного товару підтверджується видатковою накладною №0т-0000002 від 16.04.2013, податковою накладною від 16.04.2013 №1, банківськими виписками.

За результатами вказаної операції позивачем було сформовано податковий кредит з податку на додану вартість за квітень 2013р. в сумі 46 374,34 грн.

Товар на територію підприємства позивача не завозився, отримувався від продавця за довіреністю безпосередньо головою правління ПАТ «Аграрник» Панченко JI.B. та в день його придбання переданий позивачем на комісію, відповідно до договору комісії №8К-13 від 08.04.2013р., укладеного з ПП «Суми-Руно» , Спеціфікації №1 від 16.04.2013р. до цього договору та акту прийому-передачі №1 від 16.04.2013.

Комісійна плата становила 17 767,80 грн. з ПДВ, сума ПДВ - 2 961,30 грн. включена позивачем до податкового кредиту за квітень 2013р. За змістом Специфікації №1 від 16.04.2013р., загальна вартість майна, переданого на комісію, складає 253 825,78 грн.

Вказаний товар реалізований на експорт ТОВ «ИСТ» м. Курськ РФ та отримано виручку від реалізації в сумі 253 825,78 грн., що підтверджується ВМД №807100000/2013/016848 від 17.04.2013 та банківськими виписками ( том 1 а.с.173-196).

Також відповідно до цього договору позивачем було придбано 3911,60 кв. м тканини на загальну суму 293 463,88 грн. з ПДВ. Придбання вказаного товару підтверджується видатковою накладною №0т-000005, податковою накладною від 27.06.2013 №3, банківськими виписками.

За результатами вказаної операції позивачем було сформовано податковий кредит з податку на додану вартість за червень 2013р. в сумі 48 910,65 грн.

Товар на територію підприємства позивача не завозився, отриманий у продавця за довіреністю безпосередньо головою правління ПАТ «Аграрник» Панченко Л.В. та в цей же день (27.06.2013) позивачем переданий на комісію згідно договору комісії №8К-13 від 08.04.2013р., укладеного з ПП «Суми-Руно» та акту прийому-передачі №4 від 27.06.2013.

Комісійна плата становила 2 110,42 грн. з ПДВ, сума ПДВ - 422,08 грн. включена позивачем до податкового кредиту за червень 2013р.

Згідно вказаного договору комісії, загальна вартість майна, переданого позивачем на комісію, складає 253 249,89 грн. Вказаний товар було реалізовано на експорт нерезиденту AVKUN TRADING LLC Болгарія та отримано виручку від реалізації в сумі 253 249,89 грн., що підтверджується ВМД №805130000/2013/008148 від 05.07.2013 та банківськими виписками ( том 1 а.с. 210-226).

На виконання цього ж договору позивачем було придбано тканину виробництва Китай у кількості 15 856,9 м п. на загальну суму 250 841,78 грн. з ПДВ.

Придбання вказаного товару підтверджується видатковою накладною №ОтСт-000003 від 26.06.2013, податковою накладною від 26.06.2013 №1, банківськими виписками.

За результатами вказаної операції позивачем було сформовано податковий кредит з податку на додану вартість за червень 2013р. в сумі 41 806,96 грн.

Товар до позивача не перевозився, отриманий у продавця безпосередньо головою правління ПАТ «Аграрник» Панченко Л.В. за довіреністю та в день його придбання (26.06.2013) переданий на комісію згідно договору комісії №8К-13 від 08.04.2013р., укладеного з ПП «Суми-Руно», специфікації №3 від 26.06.2013р. до договору та акту прийому-передачі №3 від 26.06.2013.

Комісійна плата становила 11121,38 грн. з ПДВ, сума ПДВ - 1 853,56 грн. також включена позивачем до податкового кредиту за червень 2013р.

За змістом Специфікації до договору комісії, загальна вартість товару, переданого на комісію, складає 222 427,61 грн. , був реалізований на експорт та отримана виручка від реалізації в сумі 225 466,33 грн., що підтверджується ВМД №805130000/2013/007713 від 27.06.2013, банківськими виписками. ( том 1 а.с. 197-209).

В липні 2013 року на виконання цього ж договору позивачем придбано товари легкої промисловості ( тканини, білизну та одяг) на загальну суму 612 488,82 грн. з ПДВ.

Придбання вказаного товару підтверджується видатковою накладною №ОтСт-000008 від 16.07.2013, податковою накладною від 16.07.2013 №1 та платіжними дорученнями.

За результатами вказаної операції позивачем сформований податковий кредит з податку на додану вартість за липень 2013р. в сумі 102 081,47 грн.

Товар до позивача не перевозився, отриманий у продавця безпосередньо головою правління ПАТ «Аграрник» Панченко JI.B. за довіреністю та в день його придбання (16.07.2013) переданий на комісію, згідно договору комісії №8К-13 від 08.04.2013р., укладеного з ПП «Суми-Руно», Специфікації №5 від 16.07.2013р. до договору та акту прийому-передачі №5 від 16.07.2013.

Комісійна плата становила 21 688,88 грн. з ПДВ, сума ПДВ - 3 614,81 грн. також включена позивачем до податкового кредиту за липень 2013р.

За змістом Специфікації до договору комісії та акту прийому-передачі, загальна вартість товару, переданого на комісію, складає 542 222,09 грн., реалізований на експорт та отримана виручка від реалізації в сумі 542 222,10 грн., що підтверджується банківською випискою ( том 1 а.с. 227-241).

Також на виконання умов цього договору 31.07.2013 року позивачем придбано у ТОВ «СЄБО ПЛЮС» товари легкої промисловості (білизна та одяг). на загальну суму 1 059 655,22 грн.

Придбання вказаного товару підтверджується видатковою накладною №ОтСт-000015 від 31.07.2013, податковою накладною від 31.07.2013 №5, банківськими виписками.

За результатами вказаної операції позивачем сформований податковий кредит з податку на додану вартість за липень 2013р. в сумі 176 609.20 грн.

Товар до позивача не перевозився, отриманий головою правління ПАТ «Аграрник» Панченко JI.B. за довіреністю та в день його придбання (31.07.2013) переданий на комісію згідно договору комісії №8К-13 від 08.04.2013р., укладеного з ПП «Суми-Руно», Специфікації №6 від 31.07.2013р. до договору та акту прийому-передачі №6 від 31.07.2013.

Комісійна плата становила 9 098 грн. з ПДВ, сума ПДВ - 1 516,38 грн. також включена Позивачем до податкового кредиту за серпень 2013р.

За змістом специфікації до договору комісії та вказаного акту прийому-передачі, загальна вартість товару, переданого на комісію, складає 909 828,37 грн., від реалізації на експорт отримана виручка в сумі 909 828,37 грн., що підтверджується ВМД форми МД-2 №805130000/2013/009450 від 01.08.2013 і банківськими виписками ( том 1 а.с.242-250, том 2 а.с.1-8).

Згідно договору купівлі-продажу від 25.03.2013р. №25/03 у ТОВ «Сумитекстильторг» (м. Суми) позивачем було придбано тканину у кількості 16 884,80 кг на загальну суму 1 783 034,88 грн. з ПДВ.

Придбання товару підтверджується видатковою накладною №0т-00000054 від

24.05.2013, податковою накладною від 24.05.2013 №6 та платіжними дорученнями.

За результатами вказаної операції позивачем сформований податковий кредит з податку на додану вартість за травень 2013р. в сумі 297 172,48 грн.

Товар на територію підприємства позивача не завозився, отриманий у продавця головою правління ПАТ «Аграрник» Панченко Л.В. та в день його придбання (24.05.2013) переданий на комісію, згідно договору комісії №8К-13 від 08.04.2013р., укладеного з ПП «Суми-Руно», спеціфікації №2 від 23.05.2013р. до цього договору та акту прийому-передачі №2 від 24.05.2013.

Комісійна плата становила 40 083,18 грн. з ПДВ, сума ПДВ - 6 680,53 грн. включена позивачем до складу податкового кредиту за травень 2013р.

За змістом специфікації №2 від 23.05.2013р., загальна вартість майна, переданого на комісію, складає 1 603 327,22 грн., отримана виручка від реалізації в сумі 1 632 814,16 грн., що підтверджується ВМД №805130000/2013/005852 від 24.05.2013 та банківськими виписками. ( том 2 а.с.9-24).

Відповідно до договору поставки від 21.01.2013р. №14 у ТОВ «Союз партнер-Північ» м. Суми позивачем було придбано тканину в кількості 7 103,70 кв. м на загальну суму 1 253 262,16 грн.

Придбання товару підтверджується видатковою накладною №РН-0006203 від 16.08.2013, податковою накладною від 16.08.2013 №5 та платіжними дорученнями.

За результатами вказаної операції позивачем було сформовано податковий кредит з податку на додану вартість за серпень 2013р. в сумі 208 877.03 грн.

Згідно накладної від 16.08.2013р. №5411 частину товару було повернуто постачальнику та зменшено податковий кредит на 3 340.44 грн.

Товар до позивача не перевозився, отриманий у продавця безпосередньо головою правління ПАТ «Аграрник» Панченко JIB. Та в день його придбання (16.08.2013) переданий на комісію, згідно договору комісії №8К-13 від 08.04.2013р., укладеного з ПП «Суми-Руно», специфікації №7 від 16.08.2013р. до договору та акту прийому-передачі №7 від 16.08.2013.

Комісійна плата становила 10 554,90 грн. з ПДВ, сума ПДВ - 1 759,15 грн. також включена позивачем до податкового кредиту за серпень 2013р.

За змістом Специфікації до договору комісії та вказаного акту прийому-передачі, загальна вартість товару, переданого на комісію, складає 1 055 490,28 грн. виручка від реалізації в склала 1 055 490,28 грн., що підтверджується ВМД форми МД-2 №807100000/2013/010196 від 16.08.2013 та банківськими виписками. ( том 2 а.с.25-52).

Відповідно до підпункту 14.1.27. пункту 14.1. статті 14 ПК України "витрати це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником)".

В підпункті 14.1.36. пункту 14.1. статті 14 ПК України визначено, що господарська діяльність це діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами, а підпунктом 14.1.231. пункту 14.1. статті 14 цього Кодексу визначено, що розумна економічна причина (ділова мета) це причина, яка може бути наявна лише за умови, що платник податків має намір одержати економічний ефект у результаті господарської діяльності.

Стаття 138 ПК України регулює склад витрат і порядок їх визначення, зокрема в ній йдеться, що витрати, які враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, визначених згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті: інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Згідно підпункту 139.1.6. пункту 139.1. статті 139 ПК України не включаються до складу витрат суми податку на прибуток, а також податків, установлених пунктом 153.3 статті 153 та статтею 160 цього Кодексу; податку на додану вартість, включеного до ціни товару (роботи, послуги), що придбаваються платником податку для виробничого або невиробничого використання, податків на доходи фізичних осіб, які відраховуються із сум виплат таких доходів згідно з розділом IV цього Кодексу.

Розділом V (статті 180 - 211) ПК України регулюється податок на додану вартість і згідно пункту 185.1. статті 185 об'єктом оподаткування, зокрема, є операції платників податку з вивезення товарів за межі митної території України.

Відповідно до статті 193 ПК України, яка визначає розміри ставок податку, ставки податку встановлюються від бази оподаткування в таких розмірах: а) 20 відсотків; б) 0 відсотків; в) 7 відсотків по операціях з постачання лікарських засобів, дозволених для виробництва і застосування в Україні та внесених до Державного реєстру лікарських засобів (у тому числі аптечними закладами), а також з постачання виробів медичного призначення за переліком, затвердженим Кабінетом Міністрів України, а статтею 195 цього Кодексу передбачено операції, що підлягають оподаткуванню за нульовою ставкою і серед них, зокрема, вивезення товарів за межі митної території України:

а) у митному режимі експорту;

б) у митному режимі реекспорту, якщо товари поміщені у такий режим відповідно до пункту 5 частини першої статті 86 Митного кодексу України;

в) у митному режимі безмитної торгівлі;

г) у митному режимі вільної митної зони.

Товари вважаються вивезеними за межі митної території України, якщо таке вивезення підтверджене в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України, митною декларацією, оформленою відповідно до вимог Митного кодексу України.

Разом з тим, статтею 197 ПК України передбачено операції, які звільнені від оподаткування ПДВ.

Згідно статті 198 ПК України передбачено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення, зокрема, операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду, в тому числі, у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

В статті 201 ПК України визначено правило, згідно з яким платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну або у паперовому вигляді або в електронній формі. Також ця норма містить вичерпний перелік вимог до податкової накладної форма та порядок заповнення якої затверджуються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує, державну податкову і митну політику. Податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

В статті 13 та 14 Закону України "Про ціни і ціноутворення" від 21.06.2012 № 5007-VI визначено способами державного регулювання цін та порядок формування і встановлення цін під час проведення експортних (імпортних) операцій та на експортні (імпортні) товари, згідно з яким під час проведення експортних (імпортних) операцій у розрахунках з іноземними суб'єктами господарювання застосовуються контрактні (зовнішньоторговельні) ціни, що формуються відповідно до цін і умов світового ринку.

Статтею 2 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" зазначено, що сфера дії Закону поширюється на всіх юридичних осіб створених відповідно до законодавства України, незалежно від їх організаційно-правових форм і форм власності, які зобов'язані вести бухгалтерський облік та подавати фінансову звітність згідно з законодавством.

Виходячи з вимог п. 2 ст.3 цього ж Закону України, бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку. Правила податкового обліку визначаються відповідними нормативними документами, що регламентують порядок оподаткування в Україні.

Необхідність підтвердження господарських операцій первинними документами визначена п.п. 1.2 п.1, п.п.2.1 п.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.95р. №88 і зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 05.06.95р. за № 168/704, первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації на їх проведення.

Статтею 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" встановлено вимоги до первинних документів, які є підставою для бухгалтерського та податкового обліку. Згідно з даною нормою, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Такі первинні документи повинні мати обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Суд вважає, що бухгалтерські документи по операціях з виконання зазначених договорів мають всі обов'язкові реквізити визначені законодавством, а відтак є первинними документами бухгалтерського та податкового обліку та відображають фактично здійснені позивачем господарські операції.

Оскільки підприємство має належним чином оформлені податкові накладні, то, суд вважає, що сума податку на додану вартість правомірно віднесена позивачем до складу податкового кредиту. Витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Суд вважає надуманою позицію податкового органу про неправомірне віднесення до складу податкового кредиту сум ПДВ по придбаних товарах через те, що при їх реалізації на експорт ціна не покрила витрат з їх придбанням на внутрішньому ринку України і тому операції з продажу товарів на експорт мають збитковий характер, оскільки в ціні товару не враховані суми податку на додану вартість, сплачені при придбанні товарів на внутрішньому ринку.

Положенням (стандартом) бухгалтерського обліку 9 "Запаси", затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 31.12.1999 № 318 визначено що первісною вартістю запасів, що придбані за плату, є собівартість запасів, яка складається, зокрема, з таких фактичних витрат, як суми, що сплачуються згідно з договором постачальнику (продавцю), за вирахуванням непрямих податків.

Відповідно до п.п. 14.1.178. ст.14 ПК України, податок на додану вартість - непрямий податок, який нараховується та сплачується відповідно до норм розділу V цього Кодексу. Зазначеним розділом Податкового кодексу України передбачено відшкодування податку на додану вартість.

Враховуючи, що податок на додану вартість є податком, який відшкодовується підприємству, то він не підлягає включенню до собівартості та первісної вартості запасів.

Аналогічні норми містить і п. п. 139.1.6. п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України, відповідно до якого не включаються до складу витрат, суми податку на додану вартість, включеного до ціни товару (роботи, послуги), що придбаваються платником податку для виробничого або невиробничого використання.

Відповідно до п. 18 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 16 «Витрати» податки, збори, інші передбачені законодавством платежі (крім податків, зборів та обов'язкових платежів, що включаються до виробничої собівартості продукції, робіт, послуг) визначені як загальногосподарські витрати, однак суд вважає, що згідно Податкового кодексу України податковий облік є максимально наближеним до бухгалтерського. Стаття 138 ПК України не містить обмежень щодо формування собівартості реалізованих товарів, однак підпунктом 139.1.6 ПК України визначено, що не включаються до складу витрат, суми податку на додану вартість, включеного до ціни товару (роботи, послуги), що придбаваються платником податку для виробничого або невиробничого використання.

Виходячи з аналізу перелічених норм законодавства, та згідно до порядку обліку податку на додану вартість, що встановлений Інструкцією Міністерства фінансів України від 01.07.1997 № 141 "Про затвердження Інструкції з бухгалтерського обліку податку на додану вартість", та ПК України, суми ПДВ не впливають на склад доходів та витрат підприємства, суми ПДВ, що сплачені постачальнику в ціні товару не є витратами підприємства.

Доходом, у розумінні п. 14.1.54 ст. 14 Податкового кодексу України, є будь-який дохід, отриманий резидентами або нерезидентами, у тому числі від будь-яких видів їх діяльності на території України у вигляді доходів від продажу рухомого та нерухомого майна.

Акт перевірки не містить жодних зауважень, щодо порушення порядку відображення продавцями товару своїх податкових зобов'язань. В судовому засіданні достовірно встановлено, що придбаний позивачем товар в повному обсязі був використаний в оподатковуваних податком на додану вартість операціях, у межах його господарської діяльності, результат від цих господарських операцій відображений по бухгалтерському обліку що підтверджується актом перевірки.

Також суд зазначає, що відповідно до ст.42 Господарського кодексу України підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.

Під господарською діяльністю у ст.3 цього Кодексу розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Також, Податковим кодексом України господарська діяльність визначена, як діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи (п.п. 14.1.36 п. 14.1 ст.14 ПКУ).

В свою чергу діюче законодавство визначило прибуток (доход) суб'єкта господарювання як показник фінансових результатів його господарської діяльності, що визначається шляхом зменшення суми валового доходу суб'єкта господарювання за певний період на суму валових витрат та суму амортизаційних відрахувань (ст.142 ГКУ).

Таким чином, прибуток - це мета всій діяльності, а не результат кожної окремої операції, яка здійснюється в процесі цієї діяльності, як помилково вважає ДПІ у м. Сумах. Господарська операція, яка направлена на отримання доходу, не завжди може мати позитивний економічний ефект, що є об'єктивним процесом здійснення господарської діяльності, оскільки при здійсненні господарських операцій існує звичайний комерційний ризик не отримати доходу від конкретної операції. При цьому збитковість господарської операції не може бути підставою для визначення виробничої діяльності як негосподарської.

Тому, твердження відповідача про те що зазначені операції з продажу позивачем товарів мають збитковий характер, що свідчить про направленість даних операцій на зменшення податкових зобов'язань зі сплати до бюджету податку на додану вартість, суд вважає безпідставним оскільки статтею 195 ПК України визначено, що операції з вивезення товарів за межі митної території України у митному режимі експорту оподатковуються за нульовою ставкою, тобто законодавством визначено, що при реалізації товару на експорт податок на додану вартість до бюджету не сплачується.

На підставі викладеного, суд вважає, що позивачем не доведено ні в ході перевірки господарської діяльності ПАТ «Аграрник», ні в ході розгляду справи відсутність наміру платника податків одержати економічний ефект у результаті господарської діяльності, а твердження позивача про реальність результатів від його діяльності не спростовані.

Відповідно до статті 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову і суб'єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.

Суд вважає, що відповідач не надав суду жодних доказів порушення податкового законодавства платником податків, а також не довів суду правомірності прийнятого ним рішення, відтак позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Керуючись ст. ст. 86, 94, 98, 158-163, 167, 186, 254 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Публічного акціонерного товариства "Аграрник" до Державної податкової інспекції у м. Сумах Головного управління Міндоходів у Сумській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення - задовольнити.

Визнати протиправним і скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м.Сумах Головного управління Міндоходів у Сумській області №0000922204 від 31 жовтня 2013 року про збільшення публічному акціонерному товариству "Аграрник" грошового зобов"язання з податку на додану вартість в сумі 1642537 ( один мільйон шістсот сорок дві тисячі п"ятсот тридцять сім) грн. 53 коп.

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Сумський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги на постанову суду протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Суддя (підпис) Л.М. Опімах

Повний текст постанови складений 07 квітня 2014 року.

З оригіналом згідно

Суддя Л.М.Опімах