Постанова № 38727199, 29.04.2014, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29 квітня 2014 року 810/2083/14

Київський окружний адміністративний суд в складі: головуючого - судді Щавінського В.Р. при секретарі судового засідання Роздобудько Я.В., за участю представника позивача, розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Києві адміністративну справу

за позовом Публічного акціонерного товариства „Миронівський завод по виготовленню круп і комбікормів"

до Миронівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області

про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И В:

Публічне акціонерне товариство «Миронівський завод виготовленню круп і комбікормів» звернувся до суду з позовом до Миронівської ОДПІ ГУ Міндоходів у Київській області про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень №0000142301 від 04.02.2013 р. та №0000132301 від 04.02.2013 р.

У обґрунтування своєї правової позиції вказує, що Миронівською ОДПІ ГУ Міндоходів у Київській області проведено документальну виїзну позапланову перевірку ПАТ «Миронівський завод виготовленню круп і комбікормів», щодо взаємовідносин із ТОВ «Промислова група «Інтексторг» за 2009 - 2012 р.». За результатами перевірки від 18.01.2013 р. складено акт №33/22-011/00951770 (далі - Акт перевірки).

На підставі висновків, зроблених за наслідками перевірки Миронівською ОДПІ ГУ Мінодоходів у Київській області прийняті податкові повідомлення рішення: №0000142301 від 04.02.2013 р., яким зменшено суму бюджетного відшкодування (у тому числі заявленого в рахунок зменшення податкових зобов'язань наступних періодів) з ПДВ у розмірі 38641,00 грн., в тому числі 25761,00 грн. за основним платежем та 12880,00 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) та №0000132301 від 04.02.2013 р., яким визначено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств в розмірі 48301,00 грн., в тому числі 32201,00 грн. за основним платежем та 16100,00 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами).

Вказує, що ПАТ «Миронівський завод виготовленню круп і комбікормів» не погоджується з висновками Акту перевірки та вважає, що контролюючий орган неправильно визначив суму грошового зобов'язання та прийняв рішення, що суперечить законодавству та виходить за межі повноважень контролюючого органу, встановлених законами України.

У судових засіданнях представник позивача підтвердив обставини викладені у позовній заяві, позовні вимоги підтримав, просив їх задовольнити.

Відповідач - Миронівська ОДПІ ГУ Міндоходів у Київській області в судове засідання не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином. Про причини неявки суд не повідомив, відзиву на позов не надав, будь-яких заяв чи клопотань про відкладення розгляду справи не заявляв.

Заслухавши пояснення представників позивача, дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню виходячи з наступного.

Судом встановлено, що ПАТ "Миронівський завод по виготовленню круп і комбікормів" є юридичною особою, зареєстрованою 13.06.1996 р. Миронівською районною державною адміністрацією Київської області (код ЄДРПОУ 00951770), як платник податків перебуває на обліку в ДПІ у Миронівському районі Київської області з 19.06.1996 р., зареєстроване як платник податку на додану вартість з 20.06.1997 р. (свідоцтво № 13933598).

Основними видами діяльності позивача за КВЕД є: виробництво готових кормів для тварин, що утримуються на фермах, виробництво нерафінованої олії та жирів, виробництво продуктів борошномельно-круп'яної промисловості, оптова торгівля зерном, насінням та кормами для тварин, інші види оптової торгівлі, роздрібна торгівля в неспеціалізованих магазинах з перевагою продовольчого асортименту.

Посадовими особами Миронівської ОДПІ ГУ Міндоходів у Київській області проведено документальну виїзну позапланову перевірку ПАТ «Миронівський завод виготовленню круп і комбікормів», щодо взаємовідносин із ТОВ «Промислова група «Інтексторг» за 2009 - 2012 р.». За результатами перевірки від 18.01.2013 р. складено акт №33/22-011/00951770.

Перевіркою встановлено порушення позивачем вимог п. 3.1 ст.3, п.10.1 ст.10, п.4.1 ст.4, п. 5.1. ст.. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 р. M996-XIV, а також ст. 202, ст. 203, п. 1, п.2 ст. 215, п.1 ст216, ст. 228, 234, 662, 655, 656 ЦК України в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними по правочинах при придбанні товарів (робіт, послуг), відсутність об'єкту оподаткування, є по своїй суті безтоварними, встановлено неправомірність формування витрат, що призвело до їх завищення за 2010 р. в сумі 128803,83 грн., та заниження податку на прибуток за 2010 р. в сумі 32200,96 грн.

- п. 7.2.1, п.п. 7.2.3, п.п.7.2.6, п.7.2, п.п.7.4.1, п.п. 7.4.5, п.7.4, п.п. 7.7.1, п.7.7, ст. 7 Закону України ".Про податок на додану вартість", ст. 9 Закону України ".Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 р. №996- XIV, а також ст. 202, ст. 203, п.1, п. 2 ст. 215 ст.216, ст. 228, 234, 662, 655, 656 ЦК України в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними по правочинах при придбанні товарів (робіт, послуг), відсутність об'єкту оподаткування, встановлено неправомірність формування податкового кредиту за листопад місяць 2010 р. в сумі 25760,77 гри.

За результатами розгляду матеріалів перевірки Миронівською ОДПІ ГУ Міндоходів у Київській області винесено податкові повідомлення-рішення №0000142301 від 04.02.2013 р., яким зменшено суму бюджетного відшкодування (у тому числі заявленого в рахунок зменшення податкових зобов'язань наступних періодів) з ПДВ у розмірі 38641,00 грн., в тому числі 25761,00 грн. за основним платежем та 12880,00 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) та №0000132301 від 04.02.2013 р., яким визначено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств в розмірі 48301,00 грн., в тому числі 32201,00 грн. за основним платежем та 16100,00 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами).

Надаючи правову оцінку оскаржуваним податковим повідомленням-рішенням суд зазначає наступне.

Суд вважає, що витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків та віднесення понесених витрат до складу валових.

Судом встановлено, що між ПАТ «Миронівський завод виготовленню круп і комбікормів» та ТОВ «Промислова група «Інтексторг» укладено договір поставки.

На виконання договірних зобов'язань ТОВ «Промислова група «Інтексторг» поставили товар, а ПАТ «Миронівський завод виготовленню круп і комбікормів» прийнято у власність та оплачено за поставлений товар.

Факт отримання Позивачем від вищезгаданих контрагентів товару підтверджується видатковими накладними, що підтверджуються матеріалами справи.

Факт розрахунку позивачем за отримання товару підтверджується виписками по рахунку позивача, картками рахунку позивача та квитанціями, які були надані для перевірки та відображені в акті перевірки.

В матеріалах справи наявні товарно-транспортні накладні, що підтверджують транспортування товару.

Обсяги придбання товару від контрагента відображені позивачем в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджується первинними документами.

Відповідно п. п. 7.4.5. п. 7.4. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту). П. п. 7.2.6. п. 7.2. ст. 7 встановлює зокрема, що податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Відповідно до п. п. 7.2.1. п. 7.2. ст. 7 платник податку зобов'язаний надати покупцю податкову накладну, що має містити зазначені окремими рядками;

а) порядковий номер податкової накладної;

б) дату виписування податкової накладної;

в) повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість;

г) податковий номер платника податку (продавця та покупця);

д) місце розташування юридичної особи або місце податкової адреси фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість;

е) опис (номенклатуру) товарів (робіт, послуг) та їх кількість (обсяг, об'єм);

є) повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах отримувача;

ж) ціну поставки без врахування податку;

з) ставку податку та відповідну суму податку у цифровому значенні;

и) загальну суму коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.

З поганих до перевірки податкових накладних, вбачається, що вони містять усі передбачені п. п. 7.2.1. п. 7.2. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» реквізити.

Відповідно до підпункту 7.5.1. п. 7.5. ст. 7 Закону України «Проподаток на додану вартість» датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається: дата здійснення першої з подій; або дата списання коштів з банківського рахунку платника податків в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків: або дата отримання податкової накладної, що засвідчує Факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг);

Згідно пп. 7.2.6. п. 7.2 ст. 7 Закону "Про податок на додану вартість" підставою для нарахування податкового кредиту є саме факт сплати податку в наслідок придбання товарів (послуг).

При цьому покупець не несе відповідальності за несплату продавцем податку на додану вартість.

Відповідно до позицію Верховного Суду України, викладену у Постанові від 26.09.2008 р. по справі № 21-358во06/06/54: «Відповідно до п.1.3. ст..1 Закону «Про податок на додану вартість» платник податку - особа, яка згідно з цим Законом зобов'язана здійснювати утримання та внесення до бюджету податку, що сплачується покупцем, або особа, яка імпортує товари на митну територію України.

Платники податку, визначені у пп. «а», «в», «г», «д» п.10.1. ст.10 відповідають за дотримання достовірності та своєчасності визначення сум податку, а також за повноту та своєчасність його внесення до бюджету відповідно до закону (п.10.2 ст.10 Закону).

Таким чином, як випливає з вищенаведеного, сама по собі несплата податку продавцем (у тому числі у разі ухилення від сплати) при фактичному здійсненні господарської операції не впливає на податковий кредит покупця та суму бюджетного відшкодування.

Отже, податкові органи не можуть нараховувати податок на додану вартість та накладати штрафні санкції на покупця при несплаті цього податку продавцем, оскільки чинне законодавство не встановлює підстав для такого нарахування та накладення штрафних санкцій».

Відповідно до п.п. 7.4.1. п. 7.4. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду, зокрема, у зв'язку з придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, в тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку. Як вбачається із цієї норми підставою для Формування податкового кредиту у покупця, є саме нарахування, або сплата (в залежності від першої події) ПДВ у ціні придбаних товарів, що придбаваються з метою подальшого використання у виробництві.

Вимоги діючого на час здійснення спірних операцій і формування податкового обліку у частині віднесення витрат підприємства до складу валових витрат з податку на прибуток було встановлено ст. 5 Закону України від 28.12.1994 р. № 334/94-ВР "Про оподаткування прибутку підприємств", який був спеціальним нормативним документом який визначав порядок формування валових витрат з податку на прибуток. Згідно з п.5.1 ст. 5 даного закону валові витрати - це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності». Пп. 5.2.1 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств встановлювалось, що до складу валових витрат включаються «суми будь - яких витрат, сплачених (нарахованих-) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Судом встановлено, що ПАТ «Миронівський завод по виготовленню круп і комбікормів» займається виготовленням комбікормів та соняшникової олії. Зернові культури та насіння соняшнику придбавається як сировина для виробництва. Таким чином витрати на придбання зернових та олійних культур віднесені до складу його валових витрат згідно із правилами ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств".

В пп. 5.3.9 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" встановлено, що не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку. Проте ПАТ «Миронівський завод по виготовленню круп і комбікормів» має усі необхідні документальні підтвердження. При цьому слід врахувати, що спеціальних нормативних документів (правил), які встановлювали обов'язковий перелік документів, які повинні вестись та зберігатись щодо кожної господарської операції небуло, проте у відповідності до Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», встановлено, що витрати в податковому обліку можуть бути підтверджені розрахунковими, платіжними та будь якими іншими документами.

При цьому п 5.11. Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» встановлено, що установлення додаткових обмежень щодо віднесення витрат до складу валових витрат платника податку, крім тих, що зазначені у цьому Законі, не дозволяється.

Таким чином ПАТ «Миронівський завод по виготовленню круп і комбікормів» має усі передбачені законом підстави для формування валових витрат за документально підтвердженими правочинами придбання товару для використання у господарській діяльності у ТОВ «Промислова група «Інтексторг», а висновок інспекторів про нікчемність них правочинів обґрунтовані припущеннями інших осіб щодо нікчемності інших правочинів жодним чином не можуть впливати на правила оподаткування встановлені Законами України з питань оподаткування та бути підставою для зміни останніх.

Тобто, податковий кредит ПАТ «Миронівський завод по виготовленню круп і комбікормів» сформувало у відповідності до Закону України «Про податок на додану вартість», на підставі наданих постачальником податкових накладних, які відповідають усім передбаченим вимогами та не визнані не дійсними і на даний час у підприємства не має передбачених зазначеним законом підстав для коригування або виключення цих сум з податкового кредиту.

Відповідно до п. 2 ст. 3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" - бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, грунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Разом з цим, ч. 1 ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Листом Вищого адміністративного суду України від 02.06.2011 року №742/11/13-11, визначено, що згідно ст. 1 Закону України від 16.07.99 № 996-ХІV "Про бухгалтерський облік та Фінансову звітність в Україні", первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Таким чином умови укладених між позивачем та вказаними вище суб'єктами господарської діяльності договорів - виконані, про що свідчать первинні документи та про наявність яких зазначено безпосередньо у акті перевірки.

У листі Вищого адміністративного суду України № 742/11/13-11 від 02.06.2011 р. «Щодо однакового застосування адміністративними судами окремих приписів Податкового кодексу України та Кодексу адміністративного судочинства України» зазначено, що для висновків про наявність порушень податкового законодавства в діях платника податків в обов'язковому порядку необхідно з'ясувати можливу обізнаність такого платника щодо дефектів у правовому статусі його контрагентів (відсутність реєстрації їх як платників податку на додану вартість, відсутність у відповідних посадових осіб чи інших представників контрагента повноважень на складання первинних, розрахункових документів, податкових накладних тощо). Відповідні обставини можуть бути з'ясовані, зокрема, з використанням даних Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, а також офіційно оприлюднених даних щодо анульованих свідоцтв платника податку на додану вартість.

У постанові Верховного суду України від 13.01.2009 р. по справі № 09/05 викладено, що покупець не може нести відповідальність ані за несплату податків продавцем, ані за можливу недостовірність відомостей про продавця, що містяться у Єдиному реєстрі, за діяльності продавцем.

Крім того, у довідці Вищого адміністративного суду України від 15.04.2010 р. «Про результати вивчення та узагальнення практики застосування адміністративними судами окремих норм Закону «Про податок на додану вартість» викладено, зокрема, що ведення податкового обліку покладено на кожного окремого платника податку, при цьому такий платник несе самостійну відповідальність за порушення правил ведення податкового обліку. Зазначена відповідальність стосується кожного окремого платника податку і не може автоматично поширюватися на третіх осіб, у тому числі на його контрагентів.

Отже, у разі допущення порушення одним платником податків у відображенні у податковому обліку певної господарської операції, не впливають на права та обов'язки іншого платника податків.

Зокрема, ч. 2 ст. 61 Конституції України встановлено, що юридична відповідальність особи має індивідуальний характер, тобто ніхто не може відповідати за порушення закону, вчинені іншою особою.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, яка відповідно до законодавства є джерело права в Україні, платник ПДВ не повинен нести відповідальність за зловживання, вчинені його постачальниками, якщо платник ПДВ не знав про такі зловживання і не міг про них знати (справа «Булвес» проти Болгарії, 2009 рік, заява № 3991/03).

А у справі Інтерсплав проти України (2007 рік, заява № 803/02) судом було визначено, що платника податку не може бути позбавлено права на бюджетне відшкодування ПДВ за відсутності доказів того, що його було залучено до протиправної діяльності, пов'язаної з незаконним отриманням бюджетного відшкодування.

Таким чином, висновки відповідача про податкові порушення ПАТ «Миронівський завод по виготовленню круп і комбікормів» побудовані на підставі даних про порушення його постачальника.

Посилання відповідача щодо неможливості здійснення контрагентами позивача господарської діяльності у зв'язку з відсутністю у підприємства основних засобів та трудових ресурсів для здійснення такої діяльності, є необгрунтованими, оскільки чинним цивільним та господарським кодексами дійсність і реальність договорів та правомірність виписаних за ними, зокрема, видаткових та податкових накладних не обумовлені наявністю у постачальника матеріальних та трудових ресурсів для здійснення фінансово-господарської діяльності.

У зв'язку з вищевикладеним суд вважає, що податкові повідомлення-рішення №0000142301 від 04.02.2013 р. та №0000132301 від 04.02.2013 р., винесено протиправно, а тому має бути скасовані.

Згідно ч.1 ст.94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 8, 69, 70, 71, 72, 94, 128, 158-163, 167, 2442 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

1. Позов задовольнити.

2. Визначити протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Миронівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області №0000142301 від 04.02.2013 р.

3. Визначити протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Миронівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області №0000132301 від 04.02.2013 р.

4. Стягнути з Державного бюджету України на користь Публічного акціонерного товариства „Миронівський завод по виготовленню круп і комбікормів" сплачений судовий збір у сумі 182 (сто вісімдесят дві) грн. 70 коп.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано в установлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга на постанову суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Щавінський В. Р.

Дата виготовлення і підписання повного тексту постанови - 05 травня 2014 р.