Рішення № 38726961, 14.05.2014, Апеляційний суд Харківської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

___________

Провадження №22ц/790/3727/14 Головуючий 1 інстанції

Справа № 640/16297/13-ц Діденко С.А.

Категорія: договірні Доповідач: Черкасов В.В.

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 травня 2014 року судова колегія судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Харківської області в складі:

головуючого судді - Черкасова В.В.

суддів - Кукліної Н.О., Пономаренко Ю.А.

при секретарі - Чемерис Л.М.

розглянула у відкритому судовому засіданні в м.Харкові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2

на рішення Київського районного суду м.Харкова від 11 квітня 2014 року

по цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до Відкритого акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» про захист прав споживача, -

В С Т А Н О В И Л А:

У вересні 2013 році ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до ВАТ «Райффайзен Банк Аваль» про захист прав споживачів.

В обґрунтування позовної заяви ОСОБА_2 вказував, що 22 червня 2007 року між ВАТ «Райффайзен Банк Аваль» та ОСОБА_4, який діяв від його імені, укладений кредитний договір на надання невідновленої кредитної лінії, за яким позичальник отримав кредит у вигляді не відновлювальної кредитної лінії з лімітом 296 738 доларів США призначені для використання на споживчі цілі, а саме, придбання майнових прав на приміщення 2.1. та 2.2. на першому поверсі, 2-ї секції, що знаходяться у будинку на розі вулиць Сухумської та Лопанської у м.Харкові та на сплату комісій Банку за цим договором. 22 червня 2007 року між ОСОБА_4 та ВАТ "Райффайзен Банк Аваль" були укладені договори іпотеки № 014/1932/74/88638/1 та № 014/1932/74/88638/2, в забезпечення виконання позичальником ОСОБА_2 умов кредитного договору, а предметом іпотеки виступали майнові права ОСОБА_4 на приміщення 2.1,2.2 на 1-му поверсі, 2 -ї секції, що знаходиться у будинку на розі АДРЕСА_1. ОСОБА_4 діючи від імені ОСОБА_2, підписуючи кредитний договір на отримання кредиту для придбання майнових прав на приміщення, діяв саме в своїх власних інтересах, оскільки саме ОСОБА_4 є власником зазначених майнових прав і на їх оплату і було укладено зазначений кредитний договір.

Позивач, ОСОБА_2, зазначав, що за кредитним договором від 22 червня 2007 року грошові кошти у розмірі 296 738,00 дол. США не отримував, заяву на видачу готівки не підписував, а також не надавав для оплати будь-яких платіжних доручень, про що свідчить висновок спеціаліста НДЕКЦ при ГУУМВС України в Харківській області в якому зазначено, що ОСОБА_2 не підписував документи, які складаються при отримання грошових коштів, у тому числі заяву на видачу готівки № 15/1 від 22.06.2007 року. Вважає, що спірний кредитний договір підписано з порушенням вимог чинного законодавства України.

Тому, ОСОБА_2 просив суд визнати недійсним кредитний договір №014/1932/74/88638 від 22 червня 2007 року, укладений між ним та ВАТ «Райффайзен Банк Аваль».

Під час судового розгляду судом в якості 3-ї особи було залучено ОСОБА_4 В судове засідання ОСОБА_4 не з'явився, за даними поштового повідомлення зазначена особа померла, проти цього факту позивач не заперечував.

Рішенням Київського районного суду м.Харкова від 11 квітня 2014 року в позові ОСОБА_2 відмовлено. Стягнуто з ОСОБА_2 судові витрати за вирішення спору в розмірі 229,40 грн. на користь держави.

В апеляційній скарзі ОСОБА_2 ставить питання про скасування рішення суду першої інстанції з ухваленням нового рішення, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги заявник посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, вказує, що судом першої інстанції не враховані положення договорів іпотеки, а також те, що він не отримував грошових коштів за кредитним договором; крім того, судом неправомірно стягнуто з нього суму судового збору, оскільки він, як споживач, звільняється від сплати судового збору.

Колегія суддів, перевіривши матеріали справи, заслухавши доповідь судді апеляційного суду, пояснення осіб, які приймали участь у справі, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення районного суду у відповідності до ст. 303 ЦПК України в межах доводів апеляційної скарги та вимог заявлених у суді першої інстанції, знаходить апеляційну скаргу підлягаючою задоволенню частково.

При цьому колегія суддів виходить із наступного.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог та стягуючи з позивача суму судового збору на користь держави суд першої інстанції виходив з того, що при укладенні кредитного договору ОСОБА_4 діяв від імені ОСОБА_2 в межах наданих позивачем повноважень, які не припинялися на момент укладення спірного договору, протилежного суду не доведено.

Проте повністю погодитись з таким висновком суду першої інстанції колегія суддів не може.

Відповідно до статей 1049, 1050, 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. Якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів.

Судом встановлено та підтверджується наявними в матеріалах справи доказами, що 09 червня 2007 року ОСОБА_2 довіреністю уповноважив ОСОБА_4 бути його представником у Харківській обласній дирекції ВАТ «Райффайзен Банк Аваль» з питань відкриття, користування та розпорядження, відкритим на його ім'я в національній та/або іноземній валюті рахунком. Для цього надано право відкривати або закривати рахунок в зазначеній банківській установі підписувати та подавати від його імені заяви, платіжні доручення, довідки, документи, їх дублікати, скрізь за нього розписуватися, одержувати з рахунку гроші (в тому числі відсотки) в будь-яких сумах на свій розсуд в національній та/або іноземній валютах, в одержанні грошей розписуватися, здійснювати від його імені розрахунково-касові операції, одержувати довідки та інші документи про наявність грошових сум, руху грошових коштів на рахунку, виписки з рахунку, вновити гроші на рахунок, укладати та підписувати з вказаною банківською установою відповідні договори, а також кредитні договори на умовах на свій розсуд, зміни та доповнення до цих договорів та договори і угоди про їх розірвання, в разі необхідності закрити рахунок і виконувати усі дії в межах та обсязі, передбаченому законодавством України для такого роду уповноважень (а.с.15).

22 червня 2007 року ОСОБА_2, від імені якого на підставі нотаріально посвідченої довіреності діяв ОСОБА_4, уклав з ВАТ «Райффайзен Банк Аваль» кредитний договір невідновленої кредитної лінії з лімітом 296738,00 доларів США (а.с.5-8).

Разом з тим були укладені договори іпотеки № 014/1932/74/88638/1 та № 014/1932/74/88638/2 від 22 червня 2007 року в забезпечення виконання позичальником ОСОБА_2 забов'язань за кредитним договором. Предметом іпотеки виступали майнові права ОСОБА_4 на приміщення 2.1 та 2.2 на 1-му поверсі, 2 -ї секції, що знаходиться у будинку на розі АДРЕСА_1, будівництво яких не завершено (а.с. 16-27).

Відповідно до п.2.1 Кредитного договору кредитні кошти призначені для використання на споживчі цілі: придбання майнових прав на приміщення 2.1 та 2.2 на 1-му поверсі, 2 -ї секції, що знаходиться у будинку на розі АДРЕСА_1 та на сплату комісії банку за цим Договором. Забезпеченням забов'язань Позичальника за цим Договором є майнові права на приміщення 2.1 та 2.2 на 1-му поверсі, 2 -ї секції, що знаходиться у будинку на розі АДРЕСА_1.

Згідно ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ст. 627 Цивільного кодексу України).

Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли усіх істотних умов договору згідно ст. 638 ЦК України.

Відповідно до ст. 204 Цивільного кодексу України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Підставою недійсності правочину відповідно до статті 215 Цивільного кодексу України, є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою ст. 203 Цивільного кодексу України.

Статтями 10, 11, 60 ЦПК України передбачено, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності, згідно з яким кожна сторона повинна довести ті обставини, на які посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, а суд розглядає справу в межах заявлених вимог і вирішує справу на підставі наданих доказів.

Судом першої інстанції обґрунтовано встановлено, що позивач відповідно до нотаріально посвідченої довіреності від 20.06.2007 року уповноважив ОСОБА_4 строком на три роки до 09 червня 2010 року бути його представником у Харківській обласній дирекції ВАТ "Райффайзен Банк Аваль" з питань вдкриття, користування та розпорядження, відкритим на його імя, в національній та/або іноземній валюті, рахунком., підписувати та подавати від його імені заяви, платіжні доручення,одержувати з розрахунку гроші, здійснювати від його імені розрахунково-касові операції(а.с.15).

Матеріали справи свідчать, що представництво інтересів ОСОБА_2 на протязі дії довіреності не припинялось і з даним позовом позивач звернувся до суду 04.09.2013 р., після того як дізнався, що ОСОБА_4 помер.

Таким чином, суд першої інстанції обґрунтовано прийшов до висновку про відмову у задоволенні позовних вимог, оскільки позивачем не доведено підстав недійсності кредитного договору.

Проте колегія суддів не може погодитись зі стягненням на користь держави з ОСОБА_2 суму судового збору.

Відповідно до ЗУ «Про захист прав споживачів», ЗУ «Про судовий збір» споживачі звільняються від сплати судового збору за позовами, що пов'язані з порушенням їх прав.

Згідно роз'яснень, які містяться в п. 5 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 5 від 30 березня 2012 року «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин», зі змінами, внесеними постановою Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 7 від 07 лютого 2014 року позовна заява про вирішення спору, що виникає з кредитних правовідносин, за формою і змістом повинна відповідати загальним правилам, встановленим статтею 119 ЦПК, а залежно від предмета та підстави позову - і вимогам, які містяться у спеціальному законодавстві. До позовної заяви має бути додано документ, що підтверджує сплату судового збору за ставками, встановленими Законом України "Про судовий збір" . При цьому від сплати судового збору (пункт 17 статті 5 цього Закону), наприклад, за подання позовів, апеляційної/касаційної скарги у спорах, що виникають із кредитних правовідносин, споживачі звільнені лише в разі, якщо вони виступають у процесуальному статусі позивачів, а не відповідачів, наприклад за позовом банку про стягнення кредитної заборгованості, що відповідає змісту частини третьої статті 22 Закону України "Про захист прав споживачів".

Тому, суд першої інстанції з порушенням норм чинного законодавства стягнув суму судового збору з позивача, як із споживача.

Доводи апеляційної скарги частково підтверджуються матеріалами справи та вимогами чинного законодавства.

За таких обставин судова колегія відповідно до вимог ст.. 309 ЦПК України вважає за необхідне рішення суду першої інстанції змінити.

Керуючись ст. ст. 303 304, п.2ч.1ст.307, ст.309, 313,314,316,317,319,324 ЦПК України, колегія суддів, -

В И Р І Ш И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - задовольнити частково.

Рішення Київського районного суду м.Харкова від 11 квітня 2014 року - змінити, скасувавши його в частині стягнення з ОСОБА_2 суму судових витрат за вирішення спору в розмірі 229,40 грн. на користь держави. В іншій частині рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Рішення суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту його проголошення та може бути оскаржено в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.

Головуючий:

Судді: