Вирок № 38726298, 23.04.2014, Звягельський міськрайонний суд Житомирської області (до 25.04.2025 - Новоград-Волинський міськрайонний суд Житомирської області)

Єдиний унікальний номер № 285/1425/14-к

Провадження № 1-кп/0285/130/14

В И Р О К

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 квітня 2014 року

Новоград-Волинський міськрайонний суд Житомирської області

в складі: головуючого-судді Верозуб О. А.,

за участю секретаря Касянчук І.В.,

прокурора Тещенка М.М.,

захисника ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду у м. Новограді-Волинському кримінальне провадження по обвинуваченню ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Житомира, громадянина України, з вищою освітою, одруженого, на утриманні неповнолітніх дітей немає, працює за сумісництвом фінансовим директором ТзОВ «РІВНЕ АГРО ПЛЮС», мешканця АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, раніше несудимого, за ч. 2 ст. 286 КК України, -

встановив :

Судом визнано доведеним, що що 07.02.2014 р., близько 14 год. 50 хв., ОСОБА_2 перебував за кермом технічно справного автомобіля «Міtsubishi Оutlander», д/н НОМЕР_3 та рухався по лівій смузі по 219 км. автодороги Київ-Чоп в с. Перемога, Новоград-Волинського району, Житомирської області, в напрямку м. Житомир.

Керуючи у вказаний день, час та місці зазначеним транспортним засобом, водій ОСОБА_2 в порушення вимог п.2.3 б) Правил дорожнього руху України, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України №1306 від 10.10.2001 р. проявив неуважність до дорожньої обстановки та її змін, в порушення вимог п.1.7 вказаних вище Правил, не проявив особливої уважності до такої категорії учасників дорожнього руху, як діти, при наближенні до нерегульованого пішохідного переходу позначеного дорожніми знаками 5.35.1 та 5.35.2 ГІДР України, порушуючи вимоги п. 18.1 зазначених Правил, по якому зліва направо по відношенню до напрямку руху автомобіля переходив проїзну частину малолітній пішохід ОСОБА_4, якого ОСОБА_2 завчасно об'єктивно спроможний був виявити, в порушення вимог п.12.3 вказаних вище Правил при виникненні небезпеки для руху або перешкоди негайно не вжив заходів для зменшення швидкості аж до зупинки свого транспортного засобу, в результаті чого скоїв наїзд на малолітнього пішохода ОСОБА_4

Внаслідок даної ДТП малолітній пішохід ОСОБА_4 отримав тілесні ушкодження, які мають прямий причинний зв'язок із настанням його смерті. Смерть ОСОБА_4 настала від поєднаної травми грудної клітини та живота з ушкодженням внутрішніх органів.

Порушення водієм ОСОБА_2 вимог пунктів 12.3 та 18.1. Правил дорожнього руху України знаходяться у прямому причинному зв'язку із створенням аварійної обстановки, виникненням даної дорожньо-транспортної пригоди та її наслідками.

Допитаний в судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_2 свою вину в скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України визнав повністю, дав покази, підтвердив обставини скоєння кримінального правопорушення, викладені в установочній частині вироку, щиро розкаявся в скоєному.

Покази обвинуваченого ОСОБА_2 в судовому засіданні послідовні і логічні, а тому не викликають сумнівів суду у правильності розуміння ним змісту обставин кримінального правопорушення, добровільності та істинності його позиції.

Крім повного визнання вини обвинуваченим, його винність повністю стверджується наступними доказами, дослідженими в судовому засіданні.

Потерпіла ОСОБА_5 в судовому засіданні пояснила, що її син ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_5, навчався в першому класі і щодня вони з чоловіком вранці садили його на автобус, щоб він їхав до школи, а в обідню пору зустрічали зі школи. 07.02.2014 р., близько 14 год. 30 хв., вона пішла до автобуса зустрічати сина зі школи. Коли підійшла до автобуса, побачила сина лежачого на розподільчій смузі. Навколо були люди, які надавали йому першу медичну допомогу. Вона була перелякана і ні обвинуваченого, ні його автомобіля не бачила. Невдовзі приїхала карета швидкої допомоги, сина перекладали на ноші, він був ще живий, розмовляв. Вподальшому син помер. Обвинувачений відшкодував їй та її чоловіку заподіяну матеріальну і моральну шкоду. Цивільного позову не заявляла. Просить не позбавляти обвинуваченого волі.

Відповідно до вимог ч. 3 ст. 349 КПК України, суд прийшов до висновку про недоцільність дослідження доказів стосовно фактичних обставин справи, які обвинуваченим не оспорюються, зміст даної статті ОСОБА_2 роз'яснено.

Наведене свідчить про повну доведеність вини обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення за обставин, встановлених судом.

Проаналізувавши всі досліджені докази в їх сукупності, суд знаходить доведеною винність обвинуваченого ОСОБА_2 і його необережні дії кваліфікує за ч. 2 ст. 286 КК України, як порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило смерть потерпілого.

При обранні виду і міри покарання обвинуваченому, суд враховує характер і ступінь суспільної небезпечності вчиненого кримінального правопорушення, особу винного, обставини справи, що пом'якшують та обтяжують покарання, думку потерпілої.

Обставинами, що пом'якшують покарання обвинуваченого ОСОБА_2 є щире каяття, активне сприяння розкриттю злочину, добровільне відшкодування завданої шкоди.

Обставин, що обтяжують покарання обвинуваченого, судом не встановлено.

Обвинувачений раніше несудимий, вперше вчинив тяжкий необережний злочин, вину визнав, розкаявся у вчиненому, завдану шкоду добровільно відшкодував, працює, за місцем роботи характеризується позитивно.

Враховуючи вищевикладене, суд призначає обвинуваченому ОСОБА_2 покарання у вигляді позбавлення волі з позбавленням права керувати транспортними засобами, в межах санкції ч. 2 ст. 286 КК України із застосуванням ст. 75 КК України, вважаючи його необхідним і достатнім для виправлення обвинуваченого та попередження нових злочинів.

Керуючись ст.ст. 370, 371, 374 КПК України, суд, -

засудив :

ОСОБА_2 визнати винним у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України і призначити йому покарання у вигляді 4 років позбавлення волі з позбавленням права керувати транспортними засобами строком на 2 роки.

На підставі ст. 75 КК України звільнити засудженого від відбування призначеного судом основного покарання із випробуванням, встановивши йому іспитовий строк тривалістю 2 роки.

На підставі ст. 76 п.п. 2, 3 КК України зобов'язати засудженого:

- не виїжджати за межі України на постійне місце проживання без дозволу кримінально-виконавчої інспекції;

- повідомляти кримінально-виконавчу інспекцію про зміну місця проживання, роботи.

Запобіжний захід засудженому у вигляді домашнього арешту залишити до вступу вироку в законну силу.

Стягнути із засудженого ОСОБА_2 на користь УДКСУ у м. Житомирі 442 грн. 26 коп. судових витрат за проведену експертизу технічного стану транспортного засобу.

Стягнути із засудженого ОСОБА_2 на користь Житомирського відділення Київського науково-дослідного інституту судових експертиз (вул. Театральна, 17/20, м. Житомир, код ЄДРПОУ 02883096) 934 грн. 80 коп. судових витрат за проведену судову автотехнічну експертизу.

Речові докази по справі:

- «Міtsubishi Оutlander», д/н НОМЕР_3, повернути власнику,

- тканину чорного кольору, зберігати при матеріалах кримінального провадження.

Вирок може бути оскаржений до апеляційного суду Житомирської області через Новоград-Волинський міськрайонний суд Житомирської області протягом 30 днів з дня його проголошення.

Головуючий: