Постанова № 38725089, 19.05.2014, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

копія

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 травня 2014 р. Справа № 804/6025/14 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого суддіЗлатіна Станіслава Вікторовича при секретаріЛісна А.М. за участю: представник позивача представник відповідача Домашовець К.О. Герасік В.Ю. розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпропетровську адміністративну справу за адміністративним позовом Товариство з обмеженою відповідальністю "ІНТЕРВЕНТО" до Державна податкова інспекція у Амур-Нижньодніпровському районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області про визнання дій незаконними та зобов'язання вчинити певні дії

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся з позовом до суду, у якому просить:

- визнати протиправними дії Державної податкової інспекції в Амур-Нижньодніпровському районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області щодо винесення наказу від 09.04.2014 року № 340 "Про призначення документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ «Інтервенто» (код ЄДРПОУ 38198809) та скасувати дане рішення суб'єкта владних повноважень;

- визнати незаконними дії Державної податкової інспекції в Амур-Нижньодніпровському районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області по проведенню документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ «Інтервенто» (код ЄДРПОУ 38198809) з питань дотримання вимог податкового законодавства України з податку на додану вартість за період січень 2014 року;

- визнати незаконним дії Державної податкової інспекції в Амур-Нижньодніпровському районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області по визнанню нікчемними правочинів, які були укладені ТОВ «Інтервенто» з ТОВ «Авист»;

- визнати протиправними дії Державної податкової інспекції в Амур-Нижньодніпровському районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області щодо корегування показників податкової звітності ТОВ «Інтервенто» за січень 2014 року, яке відбулося на підставі акту № 894/04-61-22-4/38198809 від 16.04.2014 року «Про результати документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ «Інтервенто» (код ЄДРПОУ 38198809) з питань дотримання вимог податкового законодавства України з податку на додану вартість за період січень 2014 року», в тому числі дії з виключення з інформаційної системи податкового органу АІС «Податковий блок», АІС «Система обробки податкових зобов'язань та податкового кредиту у розрізі контрагентів» сум податкового кредиту з податку на додану вартість, які визначені ТОВ «Інтервенто» у податкових деклараціях за січень 2014 року у зв'язку з придбанням товарів/послуг у ТОВ «АВИСТ» (код ЄДРПОУ 38781508);

- зобов'язати Державну податкову інспекцію в Амур-Нижньодніпровському районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області відновити показники податкової звітності ТОВ «Інтервенто» за січень 2014 року, в тому числі зобов'язати відобразити в інформаційній системі податкового органу АІС «Податковий блок», АІС «Система обробки податкових зобов'язань та податкового кредиту у розрізі контрагентів» суми податкового кредиту з податку на додану вартість, які ТОВ «Інтервенто» включило до податкових декларацій з податку на додану вартість за січень 2014 року», у зв'язку з придбанням товарів/послуг у ТОВ «АВИСТ» (код ЄДРПОУ 38781508).

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що обов'язковий запит відповідача оформлено з порушенням вимог Податкового кодексу України, а тому позивач відмовив відповідачу у наданні витребуваних документів та інформації. Наказ про проведення перевірки позивач отримав вже під час проведення зазначеної перевірки, що є порушенням норм Податкового кодексу України. Позивач зазначає, що підставою для висновків про не підтвердження реальності здійснення господарських операцій позивача з його контрагентами слугували висновки акту про неможливість проведення зустрічної звірки контрагента позивача. Податковий кодекс України не ставить виникнення у платника податку на додану вартість права на податковий кредит у залежність від дотримання вимог податкового законодавства іншими суб'єктами господарювання. Законодавством України не передбачено право податкового органу самостійно, в позасудовому порядку, визнавати нікчемними або недійсними правочини і дані, які відображені платником податків у податковій звітності. Відповідач не мав законних підстав на підставі акту перевірки здійснювати корегування показників податкової звітності позивача з ПДВ без винесення податкового повідомлення - рішення та його узгодження у встановленому порядку.

Ухвалою суду від 30.04.2014 року відкрито провадження у справі.

Позивач у судовому засіданні підтримав заявлені позовні вимоги.

Відповідач у судовому засіданні заперечував проти задоволення позовних вимог, вказуючи на те, що оскаржувані дії вчинено ним на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Відповідач зазначає, що перевірка позивача призначена ним у зв'язку з отриманням податкової інформації, яка може свідчити про можливі порушення позивачем вимог податкового законодавства. У зв'язку з тим, що позивачем не надано всіх витребуваних документів на обов'язковий запит відповідача, то останній прийняв рішення про проведення перевірки позивача. Копію наказу на перевірку та повідомлення про проведення перевірки направлено позивачу поштою. Також відповідач надав суду довідку, з якої вбачається, що відповідачем здійснено корегування (зміну) податкових зобов'язань та податкового кредиту на підставі акту перевірки № 894/04-61-22-4/38198809 від 16.04.2014 року. Відповідач також наголосив на тому, що податкове повідомлення - рішення не виносилося на підставі акту № 894/04-61-22-4/38198809 від 16.04.2014 року.

Суд дослідивши письмові докази наявні у матеріалах справи, заслухавши пояснення представників сторін, встановив наступне.

09.04.2014 року відповідачем прийнято наказ № 340 «Про призначення документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ «Інтервенто (код ЄДРПОУ 38198809)», у відповідності до якого на підставі п.п.78.1.1 ст. 78 та п.п.75.1.2 ст. 75 ПК України та у зв'язку з отриманням податкової інформації про можливі порушення податкового законодавства позивачем у січні 2014 року призначено з 09.04.2014 року перевірку позивача.

Вказаний наказ направлено позивачу 10.04.2014 року та отримано останнім 14.04.2014 року.

Як вбачається із матеріалів справи підставою для прийняття відповідачем наказу від 09.04.2014 року № 340 слугувала інформація отримана від інших органів державної податкової служби, а саме: акт від 03.04.2014 року № 943/26-59-22-03/38781508 «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «АВИСТ».

У зв'язку з отриманням вказаної вище інформації відповідач направив позивачу запит від 20.03.2014 року № 4901/10/04-61-15-01 про надання пояснень та документів.

Позивач листами від 28.03.2014 року № 2803/01, від 07.04.2014 року № 704/1 та від 07.04.2014 року № 704/1 надав відповідачу пояснення та витребувані документи.

Відповідно до пункту 79.1 статті 79 Податкового кодексу України документальна невиїзна перевірка здійснюється у разі прийняття керівником органу державної податкової служби рішення про її проведення та за наявності обставин для проведення документальної перевірки, визначених статтями 77 та 78 цього Кодексу . Документальна невиїзна перевірка здійснюється на підставі зазначених у підпункті 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 цього Кодексу документів та даних, наданих платником податків у визначених цим Кодексом випадках, або отриманих в інший спосіб, передбачений законом.

Відповідно до пункту 79.2 статті 79 Податкового кодексу України документальна позапланова невиїзна перевірка проводиться посадовими особами органу державної податкової служби виключно на підставі рішення керівника органу державної податкової служби, оформленого наказом, та за умови надіслання платнику податків рекомендованим листом із повідомленням про вручення або вручення йому чи його уповноваженому представнику під розписку копії наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки та письмового повідомлення про дату початку та місце проведення такої перевірки.

Виконання умов цієї статті надає посадовим особам органу державної податкової служби право розпочати проведення документальної невиїзної перевірки.

Оскільки на практиці таке правове регулювання призводить до того, що на момент отримання платником податків інформації щодо призначення невиїзної перевірки її результати вже є оформленими відповідним актом або довідкою, то як наслідок, у цьому випадку необхідно визначатися із юридичною долею податкових повідомлень-рішень, винесених за результатами невиїзних перевірок, проведених із процедурними порушеннями.

Виходячи з вищезазначеного та враховуючи, що фактичне проведення перевірки нівелює правові наслідки процедурних порушень, допущених контролюючим органом при призначенні та проведенні податкової перевірки та те, що задоволення позову в цій частині не призводить до відновлення порушених прав платника податків, то суд відмовляє у задоволенні позовних вимог - визнати протиправними дії Державної податкової інспекції в Амур-Нижньодніпровському районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області щодо винесення наказу від 09.04.2014 року № 340 "Про призначення документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ «Інтервенто» (код ЄДРПОУ 38198809) та скасувати дане рішення суб'єкта владних повноважень; визнати незаконними дії Державної податкової інспекції в Амур-Нижньодніпровському районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області по проведенню документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ «Інтервенто» (код ЄДРПОУ 38198809) з питань дотримання вимог податкового законодавства України з податку на додану вартість за період січень 2014 року.

Щодо позовної вимоги:

- визнати незаконним дії Державної податкової інспекції в Амур-Нижньодніпровському районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області по визнанню нікчемними правочинів, які були укладені ТОВ «Інтервенто» з ТОВ «Авист», то суд зазначає наступне.

Відповідачем у акті перевірки № 894/04-61-22-4/38198809 від 16.04.2014 року «Про результати документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ «Інтервенто» (код ЄДРПОУ 38198809) з питань дотримання вимог податкового законодавства України з податку на додану вартість за період січень 2014 року» зроблено висновок про те, що правочин укладений між позивачем та ТОВ «АВИСТ» є нікчемним в силу ч.1 ст. 207 Господарського кодексу України та ст.ст. 203, 215 та 228 Цивільного кодексу України; правочин між позивачем та ТОВ «АВИСТ» не спрямований на настання реальних правових наслідків, що обумовлений ними по прав чинах, здійснених ТОВ «Інтервенто» при придбанні та наступному продажі товарів (послуг), «нереальність» та юридичну дефектність первинних документів при проведенні господарських відносин між ТОВ «Інтервенто» з контрагентом постачальником ТОВ «АВИСТ» та здійсненні операцій пов'язаних з наданням податкової вигоди для третіх осіб.

Вказаний висновок зроблений на підставі акту від 03.04.2014 року № 943/26-59-22-03/38781508 «Про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання ТОВ «АВИСТ» щодо підтвердження господарських відносин з контрагентами за період з 01.01.2014 року по 31.01.2014 року, у якому зроблено висновок про те, що правочини укладені ТОВ «АВИСТ» порушують публічний порядок, суперечать інтересам держави та суспільства, вчинені удавано з метою ухилення від сплати податків.

У листі Вищого адміністративного суду України від 02.06.2011 року № 742/11/13-11 зазначено, що не є обов'язковою передумовою для визначення контролюючим органом грошових зобов'язань визнання недійсними (у тому числі і нікчемними) правочинів, які укладалися за ланцюгом між попередніми посередниками, через ланцюг яких декларувався рух товарів чи послуг, нібито придбаних останнім у такому ланцюгу платником податку. При цьому взаємовідносини між учасниками попередніх ланцюгів постачань товарів та послуг не мають безпосереднього впливу на дослідження факту реальності господарської операції, вчиненої між останнім у ланцюгу постачань платником податків та його безпосереднім контрагентом.

Оцінуватися при дослідженні факту здійснення господарської операції повинні відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку.

Суд також зазначає, що не є підставою для відмови у праві на податковий кредит порушення податкової дисципліни, вчинені ТОВ «АВИСТ» (аналогічну позицію займає Верховний Суд України у постанові від 13.01.2009 року, номер судового рішення в ЄДРСР - 3060678), а також не знаходження ТОВ «АВИСТ» за юридичною адресою.

Відповідно до частини першої статті 207 Господарського кодексу України господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

У відповідності до п.18 постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 06.11.2009 року «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» встановлено, що перелік правочинів, які є нікчемними як такі, що порушують публічний порядок, визначений статтею 228 ЦК. Такими є правочини, що посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема: правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об'єктами права власності українського народу - землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (стаття 14 Конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна; правочини, що порушують правовий режим вилучених з обігу або обмежених в обігу об'єктів цивільного права тощо. Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об'єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок.

При кваліфікації правочину за статтею 228 ЦК має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.

У відповідності до листа Вищого адміністративного суду України № 742/11/13-11 від 02.06.2011 року судам потрібно враховувати, що умовою для визнання недійсним правочину, який суперечить інтересам держави та суспільства, є встановлення умислу в діях осіб, що уклали такий правочин. При цьому носіями протиправного умислу юридичних осіб-сторін такого правочину є посадові особи цих юридичних осіб. Відповідні обставини повинні бути відображені в мотивувальній частині судового рішення про визнання недійсним правочину як такого, що вчинений юридичними особами із завідомо суперечною інтересам держави та суспільства метою. Зокрема, слід установити персоналії посадових осіб, у яких виник умисел на вчинення протиправного правочину, зміст їх умислу, обставини, за яких такий умисел виник, тощо.

Судам варто мати на увазі, що обов'язковість установлення умислу поширюється лише на визнання недійсними правочинів, вчинених із метою, що суперечить інтересам держави та суспільства (частина третя статті 228 Цивільного кодексу України). Проте встановлення факту нереальності вчинення господарської операції не потребує з'ясування змісту умислу учасників такої операції. Відсутність реально вчиненої господарської операції та, як наслідок, юридична дефектність відповідних первинних документів, за змістом пункту 44.1 Податкового кодексу України не дозволяє формувати дані податкового обліку незалежно від спрямованості умислу платників податку-учасників відповідної операції.

Отже, аналіз наведених приписів дає підстави для висновку про те, що для кваліфікації правочину як такого, що порушує публічний порядок, та як наслідок -застосування зазначених конфіскаційних санкцій до учасників такого правочину, закон передбачає наявність умислу сторін (сторони) на незаконний результат, а також суперечність цього правочину публічно-правовим актам держави, що одночасно становить правопорушення у вигляді злочину чи адміністративно-правового делікту. Враховуючи, що юридична особа набуває цивільних прав та обов'язків і здійснює їх через свої органи (частина перша статті 92 Цивільного кодексу України), то виявлення умислу в діях учасників правочину передбачає обов'язкове встановлення персоналій посадових осіб, у яких виник умисел на вчинення протиправного правочину, зміст їх умислу, обставин, за яких такий умисел виник.

Без з'ясування наведених фактичних даних саме по собі порушення норм податкового законодавства є підставою для нарахування податкових зобов'язань платникам -учасникам такого правочину. Так само і власне штучне збільшення витрат платника всупереч меті господарської діяльності (яка полягає в отриманні прибутку), а також формування податкового кредиту за відсутності факту здійснення господарської операції з метою отримання прибутку за рахунок коштів з бюджету у вигляді безпідставного бюджетного відшкодування тягне відповідне зменшення податкового кредиту та валових витрат платника, однак не може бути підставою для висновку про укладення правочину, який порушує публічний порядок, без доведення податковим органом належними засобами доказування наявності у сторони під час укладення правочину суб'єктивного наміру створити відповідні наслідки у податковому обліку.

Аналогічну позицію займає Вищий адміінстратиний суд України в ухвалі від 07.07.2011 року по справі № К/9991/15373/11 (номер у ЄДРСР 16851150).

В акті перевірки відповідачем не установлено персоналії посадових осіб, у яких виник умисел на вчинення протиправного правочину, зміст їх умислу, обставини, за яких такий умисел виник, не зазначено вироку суду або постанови у справі про адміністративне правопорушення, який би встановлював дані обставини.

Судом під час розгляду справи встановлено, що первинні документи (акти наданих послуг) складені на виконання правочинів, укладених між позивачем та ТОВ «АВИСТ», відповідають вимогам ч.2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

Податкові накладні видані позивачем ТОВ «АВИСТ» оформлено у відповідності до норм Податкового кодексу України. Судом також встановлено, що позивач та ТОВ "АВИСТ" на момент виписки (отримання) податкових накладних були платниками ПДВ.

На підставі викладеного судом встановлено рух активів між позивачем та ТОВ «АВИСТ», тобто правочини укладені між позивачем та ТОВ «АВИСТ» спрямовані на настання реальних правових наслідків обумовленим ними та як наслідок, правомірність віднесення позивачем сум податку на додану вартість до податкового кредиту та правомірність формування позивачем валових витрат.

Суд зазначає, що чинним законодавством України податковим органам не надано право визнання угод недійсними або нікчемними в актах податкової перевірки.

На підставі викладеного, суд зазначає про безпідставність та необґрунтованість висновків відповідача щодо взаємовідносин позивача з ТОВ «АВИСТ», що зроблені у акті перевірки № 894/04-61-22-4/38198809 від 16.04.2014 року «Про результати документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ «Інтервенто» (код ЄДРПОУ 38198809) з питань дотримання вимог податкового законодавства України з податку на додану вартість за період січень 2014 року».

Одночасно суд зазначає, що у відповідності до правової позиції Верховного Суду України, що викладена у постанові від 10.09.2013 року по справі № 21-237а13, акт перевірки не є рішенням суб'єкта владних повноважень у розумінні статті 17 КАС, не зумовлює виникнення будь-яких прав і обов'язків для осіб, робота (діяльність) яких перевірялися, тому його висновки не можуть бути предметом спору. Відсутність спірних відносин, в свою чергу, виключає можливість звернення до суду, оскільки відсутнє право, що підлягає судовому захисту. Акт перевірки є носієм доказової інформації про виявлені контролюючим органом порушення вимог податкового, валютного та іншого законодавства суб'єктами господарювання, документом, на підставі якого приймається відповідне рішення контролюючого органу, а тому оцінка акта, в тому числі й оцінка дій службових осіб контролюючого органу щодо його складання, викладення у ньому висновків перевірки, може бути надана судом при вирішенні спору щодо оскарження рішення, прийнятого на підставі такого акта.

На підставі викладеного суд відмовляє у задоволенні позовної вимоги - визнати незаконним дії Державної податкової інспекції в Амур-Нижньодніпровському районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області по визнанню нікчемними правочину, який був укладений ТОВ «Інтервенто» з ТОВ «Авист».

Судом на підставі довідки, що надана відповідачем, встановлено, що відповідач на підставі Акту № 894/04-61-22-4/38198809 від 16.04.2014 року здійснив корегування (зміну) показників податкового кредиту позивача з ПДВ по взаємовідносинах з ТОВ «АВИСТ».

Одночасно судом встановлено, що відповідач на підставі акту перевірки не приймав податкових повідомлень - рішень, що підтверджується поясненнями відповідача наданими у судовому засіданні.

Судом на підставі Акту № 894/04-61-22-4/38198809 від 16.04.2014 року встановлено, що позивач згідно податкової декларації з ПДВ за січень 2014 року декларував податкові зобов'язання та податковий кредит по взаємовідносинах з наступними з ТОВ «АВИСТ» у січні 2014 року.

Суд зазначає, що процес зіставлення даних податкової звітності з ПДВ у розрізі контрагентів є формальним рівнем податкового контролю, на стадії якого податковий орган фактично порівнює задекларовані контрагентами кореспондуючі суми податкових зобов'язань та податкового кредиту з метою оперативного виявлення платників, що підлягають документальній перевірці.

Зазначений етап контрольно-перевірочної роботи не передбачає здійснення податковим органом оцінки дотримання платником вимог податкового законодавства та аналізу змісту та характеру правовідносин, що стали підставою для формування даних податкового обліку платника. Адже питання правильності відображення платником в обліку проведених господарських операцій досліджуються податковим органом при проведенні податкової перевірки платника з дослідженням фінансово-господарських документів, пов'язаних з нарахуванням і сплатою податку.

Сама по собі здійснена відповідачем кваліфікація операцій за відсутності відмінності між задекларованими показниками податкової звітності контрагентів не може слугувати підставою для внесення змін до електронної бази даних «Автоматизована система співставлення Інформаційної системи Міністерства доходів і зборів України «Податковий блок».

Висновок щодо правильності (або недостовірності) задекларованих платником даних податкового обліку як підстави для внесення змін до вказаної бази даних може бути зроблений податковим органом після визначення платникові податкових зобов'язань та їх узгодження у встановленому законом порядку.

Слід також наголосити, що у податковому праві визнається критерій добросовісності платника, який передбачає законність дій платника у сфері податкових правовідносин (у тому числі і щодо формування даних податкового обліку), доки це не спростовано у порядку, встановленому Податковим кодексом України. Наведене також виключає можливість застосування до платника негативних правових наслідків (зокрема, у вигляді вилучення з електронної бази даних задекларованих ним показників) до моменту донарахування платникові податкового зобов'язання в порядку статті 54 Податкового кодексу України та його узгодження.

Отже, дії податкового органу по виключенню з Деталізованої бази задекларованих платником податків показників податкового кредиту та податкових зобов'язань в даному випадку є протиправними, оскільки відображення таких відомостей з урахуванням того, що такі відомості повинні співпадати з показниками у податковій декларації платника податку або з грошовими зобов'язаннями визначеними податковим органом у відповідності до узгодженого податкового повідомлення - рішення, фактично формує податкові зобов'язання на майбутнє, а отже спричиняє реальні зміни майнового стану такого платника, а належним способом захисту прав та інтересів платника податків повинно бути відновлення в цій базі таких показників податкового кредиту та податкових зобов'язань, які задекларував платник податків або грошових зобов'язань, визначених податковим органом у відповідності до узгодженого податкового повідомлення - рішення.

Також суд звертає увагу на те, що самостійна зміна відповідачем в автоматизованій системі співставлення показників податкового кредиту та податкових зобов'язань позивача без прийняття податкового повідомлення - рішення та без зміни цих показників самостійно позивачем шляхом подання декларації (розрахунків) порушує права та інтереси позивача, оскільки позивач, як платник податків, має право розраховувати на те, що задекларовані ним в податкових деклараціях показники податкового кредиту та податкових зобов'язань відповідають показникам з централізованої бази даних податкової звітності.

Аналогічну позицію займає і Вищий адміністративний суд України в ухвалі від 13.02.2013 року по справі № К/9991/74156/12 (номер у ЄДРСР 29332909), від 01.04.2014 року по справі № К/800/39683/13 (номер у ЄДРСР 38021607) та у постанові від 01.04.2014 року по справі № К/800/47935/13 (номер у ЄДРСР 38021663).

За таких обставин суд доходить до висновку про протиправність дій Державної податкової інспекції в Амур-Нижньодніпровському районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області щодо корегування показників податкової звітності ТОВ «Інтервенто» за січень 2014 року, яке відбулося на підставі акту № 894/04-61-22-4/38198809 від 16.04.2014 року «Про результати документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ «Інтервенто» (код ЄДРПОУ 38198809) з питань дотримання вимог податкового законодавства України з податку на додану вартість за період січень 2014 року», в тому числі дії з виключення з інформаційної системи податкового органу АІС «Податковий блок», АІС «Система обробки податкових зобов'язань та податкового кредиту у розрізі контрагентів» сум податкового кредиту з податку на додану вартість, які визначені ТОВ «Інтервенто» у податкових деклараціях за січень 2014 року у зв'язку з придбанням товарів/послуг у ТОВ «АВИСТ» (код ЄДРПОУ 38781508) без винесення податкового повідомлення - рішення та його узгодження.

На підставі викладеного суд вважає за необхідне зобов'язати Державну податкову інспекцію в Амур-Нижньодніпровському районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області відновити показники податкової звітності ТОВ «Інтервенто» за січень 2014 року, в тому числі зобов'язати відобразити в інформаційній системі податкового органу АІС «Податковий блок», АІС «Система обробки податкових зобов'язань та податкового кредиту у розрізі контрагентів» суми податкового кредиту з податку на додану вартість, які ТОВ «Інтервенто» включило до податкових декларацій з податку на додану вартість за січень 2014 року», у зв'язку з придбанням товарів/послуг у ТОВ «АВИСТ» (код ЄДРПОУ 38781508).

На підставі викладеного суд частково задовольняє заявлені позовні вимоги позивача.

Відповідно до ч.3 ст. 94 КАС України у разі якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійсненні позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог, а відповідачу - відповідно до тієї частини вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

Керуючись ст.ст. 2, 11, 50, 70, 71, 72, 86, 159-163 КАС України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов - задовольнити частково.

Визнати протиправними дії Державної податкової інспекції в Амур-Нижньодніпровському районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області щодо корегування показників податкової звітності ТОВ «Інтервенто» за січень 2014 року, яке відбулося на підставі акту № 894/04-61-22-4/38198809 від 16.04.2014 року «Про результати документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ «Інтервенто» (код ЄДРПОУ 38198809) з питань дотримання вимог податкового законодавства України з податку на додану вартість за період січень 2014 року», в тому числі дії з виключення з інформаційної системи податкового органу АІС «Податковий блок», АІС «Система обробки податкових зобов'язань та податкового кредиту у розрізі контрагентів» сум податкового кредиту з податку на додану вартість, які визначені ТОВ «Інтервенто» у податкових деклараціях за січень 2014 року у зв'язку з придбанням товарів/послуг у ТОВ «АВИСТ» (код ЄДРПОУ 38781508).

Зобов'язати Державну податкову інспекцію в Амур-Нижньодніпровському районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області відновити показники податкової звітності ТОВ «Інтервенто» за січень 2014 року, в тому числі зобов'язати відобразити в інформаційній системі податкового органу АІС «Податковий блок», АІС «Система обробки податкових зобов'язань та податкового кредиту у розрізі контрагентів» суми податкового кредиту з податку на додану вартість, які ТОВ «Інтервенто» включило до податкових декларацій з податку на додану вартість за січень 2014 року», у зв'язку з придбанням товарів/послуг у ТОВ «АВИСТ» (код ЄДРПОУ 38781508).

В іншій частині заявлених позовних вимог - відмовити.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтервенто» судовий збір у розмірі 36,54 грн.

Постанова суду може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги через Дніпропетровський окружний адміністративний суд з одночасним направленням копії апеляційної скарги особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі складення постанови у повному обсязі, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

У разі якщо справа розглядалась судом за місцезнаходженням суб'єкта владних повноважень і він не був присутній у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, але його було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо у суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Постанова суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Повний текст постанови складено 19 травня 2014 року

Суддя (підпис) Постанова не набрала законної сили станом на 19.05.2014 року Суддя С.В. Златін С.В. Златін