Ухвала суду № 38724088, 19.02.2014, Апеляційний суд Донецької області (м. Маріуполь)

22-ц/775/299/2014(м)

264/8272/13-ц

Головуючий у 1-й інстанції Іванченко А.М. Категорія 79

Суддя-доповідач Сорока Г.П.

У Х В А Л А

І м е н е м У к р а ї н и

17 лютого 2014 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Донецької області в складі:

головуючого - Баркової Л.Л.,

суддів - Сорока Г.П., Кочегарової Л.М.,

при секретарі - Кузнецові А.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Маріуполі апеляційну скаргу Приморського відділу державної виконавчої служби Маріупольського міського управління юстиції Донецької області на ухвалу Іллічівського районного суду міста Маріуполя Донецької області від 27 грудня 2013 року по справі за скаргою ОСОБА_2 на дії державного виконавця Приморського відділу державної виконавчої служби Маріупольського міського управління юстиції Донецької області,-

В С Т А Н О В И Л А :

11 листопада 2013 року ОСОБА_2 звернувся до суду зі скаргою на дії державного виконавця Приморського відділу державної виконавчої служби Маріупольського міського управління юстиції Донецької області (далі Приморський ВДВС) та просив визнати дії державного виконавця неправомірними, зобов'язати його усунути порушення та винести постанову про закриття виконавчого провадження №23387001 від 22.12.2010 р. за виконавчим листом №2-5823 від 25.08.2010 р., виданим Іллічівським районним судом м.Маріуполя Донецької області.

Ухвалою Іллічівського районного суду міста Маріуполя Донецької області від 27 грудня 2013 року скаргу ОСОБА_2 на дії ВДВС Приморського району Маріупольського міського управління юстиції Донецької області задоволено.

Визнано протиправними дії державного виконавця по опису та арешту іпотечного майна з метою його реалізації, а саме: квартири, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1, яка є власністю ОСОБА_2

Скасовано акт державного виконавця ВДВС Приморського району Маріупольського міського управління юстиції Донецької області АА№ 565980 від 17.02.2011 року опису та арешту майна, яке належить ОСОБА_2., а саме квартири, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1

Зобов'язано державного виконавця ВДВС Приморського району Маріупольського міського управління юстиції Донецької області винести постанову про закриття виконавчого провадження № 23387001 від 22.12.2010 року по виконавчому листу № 2- 5823 від 25.08.2010 року, виданого Іллічівським районним судом м.Маріуполя.

Не погодившись з зазначеною ухвалою, Приморський ВДВС в апеляційній скарзі просить ухвалу скасувати, посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи, неправильне застосування та порушення норм матеріального і процесуального права.

Представник стягувача АТ «УкрСиббанк» в судове засідання не з'явився, про час та місце судового засідання був повідомлений належним чином, подав до суду заяву про розгляд справи у його відсутності, просив апеляційну скаргу задовольнити. Тому, відповідно до вимог ст.305 ЦПК України, колегія суддів дійшла до висновку про розгляд справи у його відсутності.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника Приморського ВДВС Лапай А.В., який доводи апеляційної скарги підтримав, просив апеляційну скаргу задовольнити, ухвалу суду першої інстанції скасувати та в задоволенні скарги відмовити, заперечення ОСОБА_2, який просив апеляційну скаргу відхилити, ухвалу суду залишити без змін, пояснення представника зацікавленої особи ОСОБА_5 - ОСОБА_6, який просив апеляційну скаргу задовольнити, ухвалу скасувати та в задоволенні скарги відмовити, перевіривши матеріали справи в межах апеляційного оскарження та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно вимог ст.312 ЦПК України розглянувши апеляційну скаргу на ухвалу суду першої інстанції, апеляційний суд: 1) відхиляє апеляційну скаргу і залишає ухвалу без зміни, якщо судом першої інстанції постановлено ухвалу з додержанням вимог закону; 2) змінює або скасовує ухвалу суду першої інстанції і постановляє ухвалу з цього питання, якщо воно було вирішено судом першої інстанції з порушенням норм процесуального права або при правильному вирішенні було помилково сформульовано суть процесуальної дії чи підстави її застосування; 3) скасовує ухвалу і передає питання на новий розгляд до суду першої інстанції, якщо останній порушив порядок, встановлений для його вирішення.

Задовольняючи скаргу, суд першої інстанції виходив з того, що арешт на квартиру, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1, накладений державним виконавцем в ході проведення виконавчих дій за виконавчим провадженням по примусовому виконанню рішення суду від 10.08.2010 року № 2-5823/2010 про стягнення з ОСОБА_2 та ОСОБА_5 на користь АТ «УкрСиббанк» боргу за кредитним договором у сумі 210129,15 гривень. Оскільки зазначене майно перебуває в іпотеці у АТ «УкрСиббанк» згідно іпотечного договору від 23.01.2008 року, та на нього приватним нотаріусом ОСОБА_7 накладено заборону відчуження, посилаючись на положення ст.ст.575,590 ЦК України, ч.8 ст.54 Закону України «Про виконавче провадження» та ч.1,3 ст.33, ст.39 Закону України «Про іпотеку», суд першої інстанції прийшов до висновку, що дії державного виконавця в даному виконавчому провадженні направлені на звернення стягнення на предмет іпотеки за відсутності відповідного судового рішення, не грунтуються на законі, тому є неправомірними.

З такими висновками суду першої інстанції колегія суддів погодитись не може.

Відповідно до ст. 383 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їх права чи свободи.

Згідно ст. 387 ЦПК України у разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов'язує державного виконавця або іншу посадову особу державної виконавчої служби задовольнити вимогу заявника та усунути порушення або іншим шляхом поновлює його порушені права чи свободи.

Зі справи вбачається, що в провадженні Приморського ВДВС знаходиться виконавче провадження по примусовому виконанню рішення Іллічівського районного суду м.Маріуполя від 10.08.2010 року по справі № 2-5823/2010 про стягнення з ОСОБА_2 та ОСОБА_5 на користь АТ «УкрСиббанк» заборгованості за кредитними договорами №11114859000 від 06.02.2007 року та №11286949000 від 23.01.2008 року у сумі 210129,15 гривень, виданим Іллічівським районним судом м.Маріуполя 25.08.2010 року.

Постановою державного виконавця від 22.12.2010 року було відкрито виконавче провадження з виконання виконавчого листа про стягнення заборгованості за вказаним рішенням з ОСОБА_2 та запропоновано боржнику добровільно виконати рішення у семиденний строк з моменту отримання постанови про відкриття провадження. Цією ж постановою накладено арешт на все нерухоме та рухоме майно, що належить боржнику і накладено заборону здійснювати відчуження будь-якого майна, належного боржнику (а.с.109).

Постанова про відкриття виконавчого провадження 23.12.2010 року була направлена боржнику та стягувачу, а також у ВРЕР ДАІ м.Маріуполя і БТІ м.Маріуполя (а.с.108).

Після отримання копії постанови про відкриття виконавчого провадження боржник ОСОБА_2 13.01.2011 року ознайомився з матеріалами виконавчого провадження, що підтверджується його записом та підписом на супроводжувальному листі (а.с.108).

20.01.2013 року ОСОБА_2 звернувся до державного виконавця з письмовою заявою про звернення стягнення за вказаним виконавчим листом на належну йому квартиру АДРЕСА_1 (а.с.111).

17.02.2012 року державний виконавець у присутності ОСОБА_2 склав акт опису та арешту майна, яке належить заявнику, а саме: квартири, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 (а.с.112-113).

Зазначене майно перебуває в іпотеці у АТ «УкрСиббанк» згідно нотаріально посвідченого іпотечного договору від 06.02.2007 року та від 23.01.2008 року, укладеного з ОСОБА_2 на забезпечення виконання його зобов'язань за кредитними договорами №11114859000 від 06.02.2007 року та №11286949000 від 23.01.2008 року, на нього приватним нотаріусом ОСОБА_7 накладено заборону відчуження (а.с.103-107,114).

Порядок передачі майна у заставу та звернення стягнення на це майно визначений ст. ст. 572 - 597 ЦК України, Законом України "Про іпотеку", Законом України "Про заставу", Законом України "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень".

Відповідно до ст. 572 ЦК України в силу застави кредитор (заставодержатель) має право у разі невиконання боржником (заставодавцем) зобов'язання, забезпеченого заставою, одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника, якщо інше не встановлено законом (право застави).

Застава (іпотека) як правовий інститут цивільного законодавства виконує забезпечувальну функцію, тобто спрямована на те, щоб гарантувати кредитору-заставодержателю задоволення його вимог за рахунок певного, заздалегідь визначеного сторонами майна, незалежно від майнового стану боржника, і наявності у нього заборгованості перед іншими кредиторами, отже застава встановлюється для гарантування майнових інтересів кредитора-заставодержателя.

Відповідно до п. п. 1 та 6 ст. 52 Закону України "Про виконавче провадження" звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні та примусовій реалізації. Стягнення на майно боржника звертається в розмірі і обсязі, необхідних для виконання за виконавчим документом, з урахуванням стягнення виконавчого збору, витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій, штрафів, накладених на боржника під час виконавчого провадження. У разі якщо боржник володіє майном спільно з іншими особами, стягнення звертається на його частку, що визначається судом за поданням державного виконавця.

Відповідно до п. 1 ст. 54 Закону України "Про виконавче провадження" звернення стягнення на заставлене майно в порядку примусового виконання допускається за виконавчими документами для задоволення вимог стягувача-заставодержателя.

Згідно п. 8 ст. 54 Закону України "Про виконавче провадження" примусове звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється державним виконавцем з урахуванням положень Закону України "Про іпотеку".

З матеріалів справи вбачається, що АТ "УкрСиббанк»" одночасно є і іпотекодержателем і стягувачем, тобто у державного виконавця не було перешкод для складання акта опису і арешту майна, що є предметом іпотеки згідно договору іпотеки від 23.01.2008 року на забезпечення виконання зобов'язань ОСОБА_2, який є одночасно позичальником та іпотекодавцем, за кредитними договорами від 06.02.2007 року та від 23.01.2008 року (а.с.74-75).

При цьому, предметом оскарження є дії по складанню акта опису та арешту майна від 22 березня 2011 року, згідно якого було описано та арештовано належне боржнику нерухоме майно, а не дії по реалізації предмету іпотеки, що підтвердив скаржник в судовому засіданні апеляційного суду.

Таким чином, виходячи з того, що АТ «УкрСиббанк» одночасно є і іпотекодержателем, і стягувачем, звертаючись до Приморського ВДВС із заявою про відкриття виконавчого провадження стягувач просив накласти арешт на рухоме та нерухоме майно боржника, в тому числі і на предмет іпотеки (а.с.102), боржник також просив звернути стягнення на предмет іпотеки, борг не погашено, колегія суддів вважає, що у державного виконавця не було перешкод для опису та арешту заставленого майна, належного боржнику. Тому висновок суду про неправомірність дій державного виконавця по опису та арешту майна боржника не може бути визнаний обґрунтованим та законним.

Крім того, до висновку про покладання на Приморський ВДВС зобов'язань по винесенню постанови про закриття виконавчого провадження суд першої інстанції дійшов всупереч вимогам Закону України «Про виконавче провадження» (ст.ст.47-49), якими не передбачено такої процесуальної дії державного виконавця як винесення постанови про закриття виконавчого провадження.

З огляду на викладене, ухвалу суду першої інстанції не можна визнати законною та обґрунтованою, оскільки вона не відповідає вимогам ст.213 ЦПК України, у зв'язку з чим підлягає скасуванню з постановленням нової ухвали про відмову в задоволенні скарги.

Таким чином, апеляційна скарга підлягає задоволенню.

У зв'язку із задоволенням апеляційної скарги та відмовою в задоволенні скарги ОСОБА_2, судовий збір у розмірі 121,80грн., сплата якого була відстрочена Приморському ВДВС при подачі апеляційної скарги, відповідно до вимог ст.88 ЦПК Українпи, Закону України «Про судовий збір» підлягає стягненню в дохід держави з ОСОБА_2

Керуючись ст.ст.307,312 ЦПК України, колегія суддів,-

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу Приморського відділу державної виконавчої служби Маріупольського міського управління юстиції Донецької області задовольнити.

Ухвалу Іллічівського районного суду міста Маріуполя Донецької області від 27 грудня 2013 року скасувати.

В задоволенні скарги ОСОБА_2 про визнання неправомірними дій державного виконавця Приморського відділу державної виконавчої служби Маріупольського міського управління юстиції Донецької області та зобов'язання державного виконавця усунути порушення та винести постанову про закриття виконавчого провадження №233870002 від 22.12.2010 року за виконавчим листом №2-5823 від 25.08.2010 року, виданим Іллічівським районним судом м.Маріуполя , відмовити.

Стягнути з ОСОБА_2 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1) в дохід держави судовий збір за подачу апеляційної скарги у розмірі 121 гривня 80 копійок (на розрахунковий рахунок 31212206780004, код класифікації доходів бюджету 22030001, МФО 834016, банк отримувача ГУДКС України в Донецькій області ЄДРПОУ 38033949, отримувач Державний бюджет м.Донецьк Ворошиловський район, отримувач Апеляційний суд Донецької області (м.Маріуполь), код ЄДРПОУ 02891428).

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий : Баркова Л.Л.

Судді : Сорока Г.П.

Кочегарова Л.М.