Ухвала суду № 38723268, 14.05.2014, Донецький апеляційний адміністративний суд

Головуючий у 1 інстанції - Кисельова Є.О.

Суддя-доповідач - Арабей Т. Г.

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 травня 2014 року справа №812/1434/14 приміщення суду за адресою:83017, м. Донецьк, бул. Шевченка, 26

Донецький апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючої Арабей Т.Г.

суддів Геращенка І.В., Губської Л.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в м. Краснодоні та Краснодонському районі Луганської області на постанову Луганського окружного адміністративного суду від 27 березня 2014 р. у справі № 812/1434/14 за позовом Приватного підприємства "Фелікс" до Управління Пенсійного фонду України в м. Краснодоні та Краснодонському районі Луганської області про визнання недійсною та скасування вимоги про сплату боргу № Ю-962 від 07.02.2014,-

ВСТАНОВИВ:

Приватне підприємство "Фелікс" звернулось до суду з позовом до Управління Пенсійного фонду України в м. Краснодоні та Краснодонському районі Луганської області про визнання недійсною та скасування вимоги про сплату боргу № Ю-962 від 07.02.2014.

Постановою Луганського окружного адміністративного суду від 27 березня 2014 р. у справі № 812/1434/14 адміністративний позов задоволено в повному обсязі, внаслідок чого, визнано протиправною та скасовано вимогу про сплату боргу від 07.02.2014 року №Ю-962 винесену управлінням Пенсійного фонду України в м. Краснодоні та Краснодонському районі Луганської області.

Не погодившись з судовим рішенням, Управління Пенсійного фонду України в м. Краснодоні та Краснодонському районі Луганської області подало апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Луганського окружного адміністративного суду від 27 березня 2014 р. у справі № 812/1434/14 та ухвалити нову постанову, якою відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог в повному обсязі, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права.

Представники сторін у судове засідання не з'явилися, про дату, час та місце розгляду справи повідомлялись належним чином, апелянт письмово просив розглянути справу за відсутністю його представника. Колегія суддів розглядає дану справу відповідно до вимог ст. 197 КАС України у порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, вважає за необхідне вимоги, викладені в апеляційній скарзі, залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції залишити без змін, з наступних підстав.

В суді першої та апеляційної інстанції встановлено, що ПП "Фелікс" зареєстроване в якості юридичної особи виконавчим комітетом Краснодонської міської ради Луганської області, перебуває на обліку в якості платника страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування в Управлінні.

З 01 січня 2011 року набрав чинності Закон України від 08 липня 2010 року № 2464-VI "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" (далі - Закон № 2464-VI), яким запроваджено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування як консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов'язкового державного соціального страхування в обов'язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб та членів їхніх сімей на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування, та визначені правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку.

Згідно з абзацом 5 пункту 7 розділу VIII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону № 2464-VI стягнення заборгованості із сплати страхових внесків за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування та сум штрафних санкцій, нарахованих та/або не сплачених у період до 1 січня 2011 року, в тому числі страхових внесків, строк сплати яких на 1 січня 2011 року не настав, здійснюється фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування відповідно до законодавства, що діяло на момент виникнення такої заборгованості або застосування штрафних санкцій. Погашення заборгованості з використанням коштів, що надходять у рахунок сплати єдиного внеску, забороняється.

Абзацом 6 пункту 7 розділу VIII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону № 2464-VI передбачено, що на період до повного стягнення заборгованості із сплати страхових внесків за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування та сум штрафних санкцій, нарахованих та/або не сплачених у період до 1 січня 2011 року, в тому числі нарахованих внесків, строк сплати яких на 1 січня 2011 року не настав, та відповідних штрафних санкцій за фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування зберігаються повноваження щодо контролю за правильністю нарахування, своєчасністю сплати страхових внесків, застосування фінансових санкцій, якими вони були наділені до набрання чинності цим Законом.

Таким нормативним актом, що регулював вищезазначені правовідносини був Закон України від 09 липня 2003 року № 1058-ІV "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (далі - Закон № 1058-ІV).

Частиною шостою статті 20 Закону № 1058-ІV передбачено, що страхувальники зобов'язані сплачувати страхові внески, нараховані за відповідний базовий звітний період, не пізніше ніж через 20 календарних днів із дня закінчення цього періоду.

Відповідно до ст. 106 Закону № 1058-ІV суми страхових внесків своєчасно не нараховані та/або не сплачені страхувальниками у строки, визначені статтею 20 цього Закону, в тому числі обчислені територіальними органами Пенсійного фонду у випадках, передбачених частиною третьою статті 20 цього Закону, вважаються простроченою заборгованістю із сплати страхових внесків (далі - недоїмка) і стягуються з нарахуванням пені та застосуванням фінансових санкцій.

Страхувальник у разі незгоди з розрахунком суми недоїмки, зазначеної у вимозі про сплату недоїмки, узгоджує її з органами Пенсійного фонду в порядку, встановленому правлінням Пенсійного фонду, а в разі неузгодження вимоги із органами Пенсійного фонду має право на оскарження вимоги в судовому порядку.

У разі якщо страхувальник, який одержав вимогу територіального органу Пенсійного фонду про сплату недоїмки і протягом десяти робочих днів після її отримання не сплатив зазначену у вимозі суму недоїмки разом з застосованою до нього фінансовою санкцією, включеної до вимоги, або не узгодив вимогу з відповідним органом Пенсійного фонду, або не оскаржив вимогу в судовому порядку, а також у разі якщо страхувальник узгодив вимогу, але не сплатив узгоджену суму недоїмки протягом десяти робочих днів після отримання узгодженої вимоги, відповідний орган Пенсійного фонду звертається в установленому законом порядку і подає вимогу про сплату недоїмки до відповідного підрозділу державної виконавчої служби. У зазначених випадках орган Пенсійного фонду також має право звернутися до суду чи господарського суду з позовом про стягнення недоїмки.

Судом першої інстанції встановлено, що Управлінням ПФУ в м. Краснодоні та Краснодонському районі Луганської області, 07 лютого 2013 року було сформовано вимогу про сплату боргу № Ю-962 на суму недоїмки у розмірі 496 907,31 грн., сума заборгованості якої обліковується за позивачем станом на 31.01.2014 року.

Правовою підставою для виконання вимоги є посилання на статтю 106 Закону № 1058-ІV (а.с.3).

Як зазначає апелянт недоїмка складається зі страхових внесків за період з 01.05.2010 року по 24.10.2013 року в сумі 467171грн.22 коп., та за період з 01.05.2010 року по 29.08.2012 року в сумі 29736 грн.09 коп., що підтверджується карткою особового рахунку платника та звітами позивача(а.с.42-47).

Задовольняючи позовні вимоги , суд першої інстанції посилався на вимоги п. 1 ст. 72 КАС України, відповідно до яких, обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Так, судом було встановлено, що це вже не перша вимога, яка виставляється позивачу управлінням Пенсійного фонду, які були предметом оскарження в суді.

Отже, постановою Луганського окружного адміністративного суду від 22 липня 2013 у справі №812/1787/13-а адміністративний позов Приватного підприємства «Фелікс» до Управління Пенсійного фонду України в м. Краснодоні та Краснодонському районі Луганської області про визнання недійсною та скасування вимоги про сплату боргу №1083 від 07.02.2013, з визначеною сумою боргу в розмірі 532807,31 грн. станом на 01.02.2013 року,було задоволено у повному обсязі. Визнано протиправною та скасовано вимогу управління Пенсійного фонду України в м. Краснодоні та Краснодонському районі Луганської області від 07 лютого 2013 року № Ю-1083. (а.с.22-27). Вказана постанова було залишена без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 07 листопада 2013 року (а.с.28-32).

Отже, рішенням суду було підтверджено відсутність у позивача заборгованості по сплаті недоїмки станом на 01.02.2013 року, що не було від кореговано відповідачем в картці особового рахунку позивача, а після 01.02.2013 року додаткових заборгованостей позивач не має, що також підтверджується карткою особового рахунку платника.

Враховуючи вищевикладене та відповідно до наведених норм законодавства, судова колегія погоджується з висновками суду першої інстанції, що органом Пенсійного фонду неправомірно сформовано вимогу від 07 лютого 2014 року № Ю-962, оскільки відсутність заборгованості у визначеній в вимозі сумі неодноразово встановлена у судовому порядку і доведено до відома відповідача, що в свою чергу вказує на недобросовісність дій відповідальних посадових осіб Управління при прийнятті оскаржуваної вимоги .

Приймаючи викладене до уваги суд апеляційної інстанції вважає, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи та ухвалено постанову з додержанням норм матеріального і процесуального права,доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції.

На підставі наведеного, керуючись статтями 184, 195, 197, п.1 ч. 1ст. 198, 200, п. 1 ч. 1 ст. 205, 206, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ :

Апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в м. Краснодоні та Краснодонському районі Луганської області - залишити без задоволення.

Постанову Луганського окружного адміністративного суду від 27 березня 2014 р. у справі № 812/1434/14 - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь в справі, та може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції.

Судді Т.Г.Арабей

І.В.Геращенко

Л.В.Губська