Ухвала суду № 38722694, 13.05.2014, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 810/991/14 Головуючий у 1-й інстанції: Панова Г.В. Суддя-доповідач: Мацедонська В.Е.

У Х В А Л А

Іменем України

13 травня 2014 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Мацедонської В.Е.,

суддів Грищенко В.П., Лічевецького І.О.,

при секретарі Горяіновій Н.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Києві справу за апеляційною скаргою Переяслав-Хмельницької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області на постанову Київського окружного адміністративного суду від 05 березня 2014 року у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Розподільчий центр «Плюс» до Переяслав-Хмельницької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області про визнання протиправним і скасування податкового повідомлення-рішення,-

в с т а н о в и в:

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 05 березня 2014 року адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю «Розподільчий центр «Плюс» до Переяслав-Хмельницької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області про визнання протиправним і скасування податкового повідомлення-рішення задоволено повністю, визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Переяслав-Хмельницької ОДПІ ГУ Міндоходів у Київській області від 14 жовтня 2013 року №0000012201 в частині нарахування суми грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість в сумі 18956624,05 грн., з них: 15800292,60 грн. за основним платежем та 3156331,45 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції з мотивів порушення судом норм матеріального та процесуального права та прийняти нову постанову, якою відмовити у задоволенні позовних вимог. Свої вимоги апелянт обгрунтовує тим, що оформлення операцій між позивачем та ДП «КК «Рошен» з придбання нетипової продукції та реалізації її на експорт здійснювалось позивачем без господарської мети, а лише з метою одержання безпідставної податкової вигоди у вигляді податкового кредиту з податку на додану вартість, за рахунок якого мала зменшитись сума податку, яку підприємство повинно було сплатити від здійснення своєї основної діяльності.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що у період з 06 серпня 2013 року по 03 вересня 2013 року Переяслав-Хмельницькою ОДПІ ГУ Міндоходів у Київській області проведено планову виїзну перевірку ТОВ «Розподільчий центр «Плюс» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01 жовтня 2010 року по 31 грудня 2012 року, валютного та іншого законодавства за період з 01 жовтня 2010 року по 31 грудня 2012 року, за результатами якої складено акт від 24 вересня 2013 року №855/22-0/32395764, в якому встановлено порушення позивачем п.п.5.3.9 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», п.138.1, п.138.2, п.138.8 ст.138, п.п.139.1.9 п.139.1 ст.139 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податку на прибуток в періоді, що перевірявся, на загальну суму 17773857,29 грн., у тому числі за IV квартал 2010 року - 2235653,73 грн., І квартал 2011 року - 1845402,42 грн., ІІ квартал 2011 року - 1953459,94 грн., ІІІ квартал 2011 року - 1812804,84 грн., IV квартал 2011 року - 2260293,33 грн., І квартал 2012 року - 1949827,96 грн., ІІ квартал 2012 року - 1672453,99 грн., ІІІ квартал 2012 року - 1966194,65 грн., IV квартал 2012 року - 2077766,43 грн.; порушення п.п.7.4.5 Закону України «Про податок на додану вартість», п.198.3, п.198.6 ст.198, п.201.8 ст.201 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податку на додану вартість в період, що перевірявся, на загальну суму 15817929,80 грн., у тому числі за жовтень 2010 року - 810394,94 грн., листопад 2010 року - 396867,31 грн., грудень 2010 року - 581260,71 грн., січень 2011 року - 499028,81 грн., лютий 2011 року - 605734,42 грн., березень 2011 року - 371774,51 грн., квітень 2011 року - 692539,59 грн., травень 2011 року - 351762,49 грн., червень 2011 року - 654131,05 грн., липень 2011 року - 597015,86 грн., серпень 2011 року - 519244,10 грн., вересень 2011 року - 459394,65 грн., жовтень 2011 року - 708378,56 грн., листопад 2011 року - 651698,47 грн., грудень 2011 року - 703387,68 грн., січень 2012 року - 433853,43 грн., лютий 2012 року - 813548,44 грн., березень 2012 року - 513742,96 грн., квітень 2012 року - 650538,74 грн., травень 2012 року - 451545,33 грн., червень 2012 року - 500729,25 грн., липень 2012 року - 599055,35 грн., серпень 2012 року - 562102,63 грн., вересень 2012 року - 711408,35 грн., жовтень 2012 року - 621672,61 грн., листопад 2012 року - 624485,99 грн., грудень 2012 року - 732636,57 грн.

Висновки відповідача ґрунтуються на тому, що перевіркою встановлено здійснення позивачем операцій з придбання та експорту товарів, які є невластивими в контексті діяльності платника податку ТОВ «Розподільчий центр «Плюс», а саме: кондитерських виробів (постачальник ДП «КК «Рошен»). Основний вид діяльності позивача: 52.10 - складське господарство, позивач здійснює операції із надання логістичних (складських) послуг. В ході перевірки позивачем надано акт інвентаризації основних засобів, згідно інвентаризаційним описам по ТОВ «Розподільчий центр плюс» значиться в наявності 2157 найменувань на суму 4641650,95 грн. (залишкова вартість), балансова вартість основних фондів становить - 19009497,22 грн.

Згідно договорів оренди №109.1 від 01 лютого 2008 року та №109.1/10 від 31 грудня 2010 року позивач орендує у ДП «КК «РОШЕН» і використовує у господарській діяльності наступні основні засоби: адміністративно-побутовий комплекс - 3458,5 кв.м, контрольно-пропускний пункт - 13,0 кв.м, склад сировини - 23296,5 кв.м, склад готової продукції - 31025,0 кв.м, 6 під'їзних залізничних колій загальною протяжністю - 2095,3 м, вагонне депо - 119,6 кв.м, майданчики для контейнерів та стоянки автомобілів під'їзні дороги, очисні споруди площею 132,4 кв.м, системи відеоспостереження, охоронної сигналізації, контролю доступу та голосового сповіщення.

В ході перевірки, на підставі наданих первинних документів встановлено, що питома вага вартості реалізації наданих платником логістичних послуг у загальному обсязі реалізації товарів (робіт, послуг) становить: за період з 01 жовтня 2010 року по 31 грудня 2010 року - 63,6%; за період з 01 січня 2011 по 31 березня 2011 року - 78,1%.

В ході перевірки встановлено, що підприємство здійснювало операції з продажу товарів, які є не типовими для основного виду діяльності підприємства, а саме: реалізацію кондитерських виробів. Про нетиповість операцій з придбання та продажу нетипової продукції для діяльності позивача свідчать значні відмінності у структурі витрат та структурі податкового кредиту під час здійснення звичайної діяльності платника та під час здійснення операцій з придбання та продажу нетипової продукції.

Структура реалізаційної вартості надання логістичних послуг в межах основної діяльності вказує, що в такій вартості значну частку займають витрати по оренді складського комплексу, матеріальні витрати та вартість труда персоналу з нарахуванням на фонд оплати праці.

Натомість, діяльність з придбання та продажу нетипової продукції має лише одну складову витрат - витрати на придбання такої продукції (вартість таких товарів). Собівартість реалізованих товарів за експортними операціями складається із вартості придбання таких товарів, що відображено в регістрах бухгалтерського обліку: Дт 902 «Собівартість реалізованих товарів» - Кт 281 «Товари на складі».

При цьому, до складу податкового кредиту віднесено суми ПДВ з вартості придбаних товарів (кондитерських виробів), які в подальшому були реалізовані покупцям-нерезидентам, а вартість таких кондитерських виробів реально не вплинула на зміну майнового стану позивача.

На підставі акту перевірки №855/22-0/32395764 від 24 вересня 2013 року Переяслав-Хмельницькою ОДПІ ГУ Міндоходів у Київській області прийнято податкове повідомлення-рішення від 14 жовтня 2013 року №0000012201, згідно якого за порушення п.п.7.4.5 Закону України «Про податок на додану вартість», п.198.3, п.198.6 ст.198, п.201.8 ст.201 Податкового кодексу України позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) на суму 18978674,30 грн., у тому числі 15817932,80 грн. за основним платежем та 3160741,50 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.

Не погоджуючись із оскаржуваним податковим повідомленням-рішенням, позивач оскаржив його до ГУ Міндоходів у Київській області та Міністерства доходів та зборів України, за результатом розгляду скарг рішенням ГУ Міндоходів у Київській області №1756/10/10-36-10-01/206/869 від 23 грудня 2013 року та рішенням Міністерства доходів та зборів України №1828/6/99-99/10-11-15 від 03 лютого 2014 року оскаржуване податкове-повідомлення-рішення залишено без змін, скаргу позивача - без задоволення.

Суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги, дійшов висновку, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення є протиправним та підлягає скасуванню, всі надані первинні документи містять усі обов'язкові реквізити, матеріалами справи підтверджується надання та використання товару у господарській діяльності позивача, а тому останній правомірно включив відповідні суми податку на додану вартість до складу податкового кредиту.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, з огляду на наступне:

Відповідно до пп.7.7.1 п.7.7 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» (в редакції, що була чинною на час спірних правовідносин) сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду. При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пп.7.7.1 цього пункту, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для відповідного податкового періоду. При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пп.7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

У відповідності до пп.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» (в редакції, що була чинною на час спірних правовідносин) податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п.6.1 ст.6 та ст.8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Підпунктом 7.5.1 п.7.5 ст.7 вищезазначеного Закону передбачено, що датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Згідно до пп.7.2.6 п.7.2 ст.7 Закону України «Про податок на додна вартість» податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

За змістом пп.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» не дозволяється включення до податкового кредиту сум сплаченого (нарахованого) податку на додану вартість, що не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пп.7.2.6 цього Закону).

З вищенаведеними нормами Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» також кореспондуються норми Податкового кодексу України (для взаємовідносин, що мали місце після набрання ним чинності).

Згідно п.198.1 ст.198 Податкового кодексу України, який набрав чинності з 01 січня 2011 року, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій, серед іншого, з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Пунктом 198.3 ст.198 Податкового кодексу України передбачено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст.39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п.193.1 ст.193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

У відповідності до п.198.2 ст.198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулась раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог ст.201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими п.201.11 ст.201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

З аналізу положень податкового законодавства вбачається, що право на формування податкового кредиту з податку на додану вартість виникає у платника податків за наступних умов: наявності у сторін спеціальної податкової правосуб'єктності (особа, що видає податкову накладну, повинна бути зареєстрованою як платник податку на додану вартість); фактичного (реального) здійснення оподатковуваних операцій постачальником на користь покупця; наявності причинно-наслідкового зв'язку між операцією з придбання товарів чи послуг та потребою використання в господарській діяльності; документального підтвердження факту здійснення господарської операції сукупністю належним чином складених (оформлених) первинних та інших документів (у т.ч. платіжних), які супроводжують операції певного виду та підтверджують їх фактичне виконання; наявності у покупця належним чином складеної податкової накладної, яка має усі обов'язкові реквізити.

Під господарською діяльністю розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність (ст.3 ГК України).

Згідно пп.14.1.36 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України господарська діяльність - діяльність особи, пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Як вбачається з вищенаведених норм, обов'язковими ознаками господарської діяльності є здійснення її суб'єктами господарювання у сфері суспільного виробництва, яка спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг; результати зазначеної діяльності - продукція, роботи чи послуги - мають вартісний характер і цінове вираження. Господарська діяльність здійснюється у загальній економічній сфері, а тому має економічні властивості, що неможливе без вартісної оцінки і взаємооцінки, еквівалентності обміну, відповідних обчислень і розрахунків.

За таких обставин, аналіз реальності господарської діяльності має здійснюватись на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту господарських операцій.

Як вбачається з матеріалів справи, між позивачем (покупець) та ДП «Кондитерська корпорація «Рошен» (постачальник) було укладено договір поставки товару №99 від 09 липня 2007 року, відповідно до умов якого постачальник зобов'язується передавати у власність покупця товар, визначений у п.1.2 цього договору, а покупець зобов'язується приймати цей товар та своєчасно здійснювати його оплату на умовах даного договору. Предметом поставки є: спеції, кондитерська сировина, кондитерська продукція, продукція харчосмакової промисловості та інші продовольчі товари. Конкретна кількість, асортимент, найменування та ціна товару на чергову партію товару узгоджується сторонами у видаткових накладних при відвантажені товару (п.1.2).

Згідно договору про внесення змін до договору поставки товару від 15 лютого 2008 року, поставка здійснюється на умовах франко-склад постачальника, адреса складу - Київська обл., м.Яготин, вул.Філатова, 122.

Позивачем для підтвердження факту виконання господарських зобов'язань за вищевказаним договором надано накладні та податкові накладні.

Крім того, між позивачем (комітент) та ДП «КК «Рошен» (комісіонер) було укладено договір комісії №1 від 10 липня 2007 року, відповідно до умов якого комісіонер зобов'язується за дорученням комітента за винагороду продавати кондитерську та іншу харчову продукцію на власному ринку від свого імені в інтересах комітента. Комітент має право по окремих поставках встановлювати граничні ціни реалізації. Комісіонер самостійно та за власний рахунок несе всі накладні, транспортні та інші види витрат з продажу продукції третім особам. Комітент довіряє комісіонеру самостійно укладати договори з організаціями, які надають брокерські послуги.

Комісіонер зобов'язаний: від свого імені в письмовій формі укладати договори по продажу продукції третім особам; за вказівкою комітента своєчасно вивозити продукцію та здійснювати безперебійний прийом продукції на своїх складах; забезпечувати повне збереження якості та кількості продукції на складі на час перебування на комісії; надавати комітенту повну інформацію про хід реалізації продукції та її запасах на складах (п.2.1 договору). Комітент зобов'язаний: безперебійно передавати комісіонеру продукцію на реалізацію; в разі необхідності на свій розсуд розпоряджатися продукцією, яка знаходиться на складі комісіонера (п.3.1 договору).

Згідно умов договору комісії комісіонер має право самостійно встановлювати ціни на продукцію, передану йому на комісію, виходячи з риночної кон'юктури. Розрахунки з комітентом за продукцію проводяться по цінах, встановлених комітентом згідно п.1.3 договору. Продукція, передана комісіонеру, є власністю комітента до моменту її передачі покупцю.

За договором комісіонер - ДП «КК «Рошен» - зобов'язана перераховувати грошові кошти за продукцію комітенту протягом 60-ти днів після отримання їх від покупця. Комісійна винагорода згідно цього договору перераховується на розрахунковий рахунок комісіонера та вилученню з виручки за товар не підлягає.

Не пізніше 3-го робочого дня місяця, наступного за звітним, комісіонер подає комітенту акт про виконання послуг, в якому вказується сума продажу та винагороди, податкову накладну на суму винагороди. Комісійна винагорода виплачується комісіонеру не пізніше 90 днів з дати отримання акта про надання послуг та останнього звіту комісіонера.

Передача продукції на комісію здійснюється згідно товаросупровідних документів на складі комітента у присутності представників комісіонера та комітента. Транспортування здійснюється за рахунок комісіонера. Витрати, понесені комісіонером по транспортуванню та зберіганню продукції, комітентом не відшкодовуються.

На підтвердження виконання умов вищезазначеного договору позивачем надано акти виконаних робіт, податкові накладні, митні декларації, акти передачі на реалізацію товарно-матеріальних цінностей згідно договору комісії, товарні звіти комісіонера.

Фактично придбаний товар (кондитерські вироби) був реалізований покупцям-нерезидентам, які є також покупцями ДП «КК «Рошен».

Відповідно до Статуту ТОВ «Розподільчий центр «Плюс», витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців одним із видів господарської діяльності позивача є неспеціалізована оптова торгівля продуктами харчування, напоями та тютюновими виробами, що спростовує висновки відповідача щодо здійснення позивачем операцій, які є невластивими в контексті його діяльності.

Судова практика вирішення податкових спорів виходить з презумпції добросовісності платників та інших учасників правовідносин у сфері економіки. У зв'язку з цим презюмується, що дії платника, результатом яких є отримання податкової вигоди, вважаються економічно виправданими, а відомості, що містяться у податковій та бухгалтерській звітності платника, - достовірні. Подання платником до контролюючого органу усіх належним чином оформлених первинних документів, передбачених податковим законодавством, з метою отримання податкової вигоди є підставою для її отримання, якщо податковий орган не доведе неправдивість, недостовірність або суперечливість відомостей, що містяться у таких документах. Доводи ж податкового органу про отримання платником необґрунтованої податкової вигоди мають ґрунтуватись на сукупності доказів, що безспірно підтверджують існування обставин, які виключають право платника, зокрема, на формування податкового кредиту. Разом з тим, у справі, що переглядається, податковим органом не подано безумовних та достовірних доказів здійснення позивачем та його контрагентом узгоджених дій, спрямованих на створення штучних умов для отримання незаконної податкової вигоди.

Відповідач не надав суду будь-яких доказів на підтвердження факту укладення між позивачем і ДП «КК «Рошен» безтоварних правочинів або господарських зобов'язань, які б було вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства. В матеріалах справи відсутні і відповідачем не надані суду будь-які докази наявності судових рішень, які б набрали законної сили, з приводу незаконних дій посадових осіб ТОВ «Розподільчий центр «Плюс» і ДП «КК «Рошен». Також відсутні докази, що установчі документи, свідоцтво про державну реєстрацію та свідоцтво платника податку на додану вартість ДП «КК «Рошен» були скасовані чи визнані недійсними за рішенням суду, як на дату укладання чи виконання договорів, так і на дату складання первинних бухгалтерських документів, а тому судом не встановлено дефектів у юридичному статусі контрагента позивача, який на момент здійснення господарських операцій та виписки податкових накладних був платником податку на додану вартість, що зареєстрований у встановленому чинним законодавством порядку.

Згідно ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. Надані позивачем первинні бухгалтерські документи, відповідають вимогам ст.9 вищенаведеного Закону.

Як вбачається з акту перевірки, жодних податкових правопорушень у діях позивача відповідачем не виявлено; відповідач не ставить під сумнів правильність здійснення позивачем розрахунку податкового кредиту за первинними документами податкового і бухгалтерського обліку.

Доводи відповідача, що питома вага продажу кондитерських виробів позивача була значнішою, ніж основні види діяльності (логістичні послуги), обґрунтовано не взято судом до уваги, оскільки чинним законодавством не встановлено величину питомої ваги для визначення типовості або нетиповості господарських операцій.

Крім того, в акті перевірки відсутні фактичні дані, на підставі яких податковий орган дійшов висновку про малоприбутковість операцій та відсутність ділової мети. Натомість, позивачем зазначено про отримання прибутку в розмірі 370572,93 грн., що не спростовано відповідачем. Разом з тим, податкове законодавство не містить терміну «малоприбутковість» та не надає право податковому органу встановлювати норми прибутковості.

За таких обставин колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що позивачем у відповідності до вимог чинного законодавства до складу податкового кредиту включено суму податку на додану вартість на підставі податкових накладних, отриманих позивачем від платника податку - ДП «КК «Рошен», встановлення судом на підставі матеріалів справи реальності здійснення господарських операцій, наявності поставленого товару (наданих послуг) та проведення оплати за них, використання придбаного товару (послуг) у господарській діяльності позивача, натомість, відповідачем в порушення ч.2 ст.71 КАС України не доведено правомірності оскаржуваного податкового повідомлень-рішень від 14 жовтня 2013 року №0000012201, яке є протиправним та підлягає скасуванню в частині нарахування суми грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість в сумі 18956624,05 грн., з них: 15800292,60 грн. за основним платежем та 3156331,45 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.

На підставі вищенаведеного, приймаючи до уваги, що судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, висновки суду першої інстанції доводами апелянта не спростовані, колегія суддів приходить до висновку про відсутність підстав для зміни або скасування постанови суду.

Керуючись ст.ст.195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд,-

у х в а л и в:

Апеляційну скаргу Переяслав-Хмельницької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області - залишити без задоволення.

Постанову Київського окружного адміністративного суду від 05 березня 2014 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня її складення в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Повний текст ухвали виготовлено 19 травня 2014 року.

Головуючий суддя В.Е.Мацедонська

Судді Т.М.Грищенко

І.О.Лічевецький

.

Головуючий суддя Мацедонська В.Е.

Судді: Лічевецький І.О.

Грищенко Т.М.