Постанова № 38722623, 12.05.2014, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА

01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

12 травня 2014 рокуз 08:20 № 826/4434/14

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі:

головуючого судді Шулежка В.П.,

при секретарі Пасічнюк С.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче підприємство «Транс Лок» до Київської міжрегіональної митниці Міндоходів України, за участю третьої особи – Головного управління Державної казначейської служби України у м. Києві про визнання протиправним та скасування рішення, стягнення надмірно сплачених коштів,-

В С Т А Н О В И В:

З позовом до Окружного адміністративного суду міста Києва звернулось товариство з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче підприємство «Транс Лок» (надалі – ТОВ «НВП «Транс Лок», позивач) до Київської міжрегіональної митниці Міндоходів України (надалі – Київська міжрегіональна митниця, відповідач), за участю третьої особи Головного управління Державної казначейської служби України у м. Києві (надалі – ГУ ДКС України у м. Києві, третя особа) про визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості товарів №100250002/2014/000141/2 від 21.03.2014р. та стягнення з відповідача суми надмірно сплачених коштів у розмірі 78 346,18 грн.

Свої позовні вимоги ТОВ «НВП «Транс Лок» обґрунтовує тим, що відповідач неправомірно застосував резервний метод визначення митної вартості товару, оскільки, відповідно до положень чинного законодавства України, повинен був застосовуватись основний метод визначення митної вартості товару – за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються.

Позивач стверджує, що ним надано відповідачу для митного оформлення товару документи, що передбачені ч. 2 ст. 53 Митного кодексу України. Подані документи ідентифікували товар та містили об’єктивні та достовірні дані, що піддавалися обчисленню, які чітко підтверджували ціну товарів, що підлягала сплаті позивачем на користь продавця, тобто підтверджували митну вартість товарів за ціною договору, згідно з вимогами ч.ч. 4, 5 ст. 58 Митного кодексу України.

Представник позивача у судовому засіданні підтримав позовні вимоги у повному обсязі та просив суд задовольнити позов.

Представник відповідача у судовому засіданні проти задоволення позовних вимог заперечував у повному обсязі з підстав, викладених у письмових запереченнях, та зазначив суду, що оскаржуване рішення прийняте митним органом відповідно до вимог чинного законодавства.

Зокрема, відповідач у письмових запереченнях зазначив, що у митного органу були відсутні законні підстави для застосування основного методу визначення митної вартості товару - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, оскільки позивачем для здійснення митного контролю та митного оформлення надано товаросупровідні документи, за результатами перевірки яких виявлено розбіжності та неповноту відомостей.

Представник третьої особи у судове засідання не прибув, письмових заперечень чи пояснень з приводу заявлених позовних вимог суду не надав.

Відповідно до приписів частини шостої статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

За таких обставин, з урахуванням вимог статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України, суд прийшов до висновку про розгляд справи в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали судом встановлено наступне.

ТОВ «НВП «Транс Лок» (Покупець), Україна укладено зовнішньоекономічний контракт від 29.11.2010р. № 1919/2010-TLK/F з ТОВ «Свеза-JIec», Росія (Продавець) на поставку товару — «фанера клеєна, березова, ламінована плівкою на основі полімеру», виробник ОАО Фанплит, країна виробництва Росія.

Також ТОВ «НВП «Транс Лок» укладено додаткові угоди до Контракту - від 29.11.2010р. № 1 (щодо оплати товару) та від 22.02.2012р. № 4 (щодо уточнення реквізитів сторін). Поставка товару здійснена на умовах FCA RU Кострома (відповідно до Інкотермс 2000).

Позивачем подано до митного оформлення митну декларацію від 20.03.2014р. № 100250002/2014/062689 та товаросупровідні документи на товар.

Митна вартість товару заявлена за основним методом визначення митної вартості - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції) у розмірі 349 329,33 російських рублів (97 801,73 грн.).

На підтвердження обґрунтованості заявленої позивачем у декларації митної вартості товарів останнім подано митному органу наступний пакет документів: зовнішньоекономічний контракт від 29.11.2010р. № 1919/2010- TLK/F; картка обліку особи, яка здійснює операції з товарами №100/2012/0006830 від 21.02.2014р.; міжнародна автомобільна накладна №425759 від 17.03.2014р.; документ, що підтверджує вартість перевезення товару № 950 від 17.03.2014р.; рахунок-фактура (інвойс) №000420773 від 17.03.2014р.; доповнення до зовнішньоекономічного контракту №1 від 29.11.2010 року; доповнення до зовнішньоекономічного контракту № 230-F від 06.03.2014 року; доповнення до зовнішньоекономічного контракту № 4 від 22.02.2012 року; доповнення до зовнішньоекономічного контракту № 8 від 11.12.2012 року; інформація про позитивні результати здійснення радіологічного контролю товару № 2730 від 17.03.2014 року; резервна позиція № 915 від 26.07.2001 року; декларація про походження товару № 000420773; копія митної декларації країни-відправлення № 10117080/170314/0002131 від17.03.2014р.; митна декларація, за якою було відмовлено у випуску товарів № 100250002.2014.062689 від 20.03.2014р.

Київською міжрегіональною митницею, з метою належного та об'єктивного визначення митної вартості задекларованих позивачем товарів, витребувано у останнього додаткові документи, а саме: договір з третіми особами, пов'язаний з угодою про поставку товару, рахунки про здійснення платежів від третіх осіб на користь продавця товару, рахунки про сплату комісійних посередницьких послуг, ліцензійний чи авторський договір покупця, виписку з бухгалтерської документації, каталоги, специфікації, прейскуранти виробника товару, копію митної декларації країни-відправлення, висновки про якісні та вартісні характеристики товарів та ін.

У відповідь на запит митних органів про надання додаткових документів для митного оформлення декларації позивачем надані додаткові документи.

За результатами розгляду поданих документів Київською міжрегіональною митницею прийнято оскаржуване рішення про коригування митної вартості від 21.03.2014р. №100250002/2014/000141/2, яким визначено митну вартість товарів за резервним методом у сторону збільшення та встановлено, що загальна митна вартість товарів складає 596 217,36 російських рублів (163 090,21 грн. та 6 300,00 грн. - транспортні витрати).

Товар випущено у вільний обіг 21.03.2013р. за митною декларацією №100250002/2014/062733 без застосування гарантій, відповідно до вимог п.7 ст.55 Митного кодексу України.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку про необґрунтованість позовних вимог виходячи з наступного.

Відповідно ч.ч. 1,2 ст. 52 Митного кодексу України заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.

Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов’язані подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об’єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню.

Згідно ч. 1 ст. 53 Митного кодексу України у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Відповідно до частин 1-3 ст. 54 Митного кодексу України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється органом доходів і зборів під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється органом доходів і зборів шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.

За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів орган доходів і зборів визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.

Частиною 5 ст. 54 Митного кодексу України передбачено, що митний орган має право упевнитися в достовірності та точності будь-якої заяви, документа, рахунку поданих для цілей визначення митної вартості.

Також, відповідно до пункту 6 Методичних рекомендацій щодо роботи посадових осіб митних органів з аналізу, виявлення та оцінки ризиків при здійсненні контролю правильності визначення митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, затверджених наказом Державної митної служби України від 13.07.2012р. № 362, при перевірці розрахунку, здійсненого декларантом або уповноваженою ним особою при визначенні митної вартості товарів за основним методом, та чисельного значення заявленої митної вартості, здійснено в тому числі такі заходи: вивчення характеристик товарів, які впливають на рівень їх митної вартості; вивчення маршруту транспортування товарів та перевірки достовірності декларування витрат на транспортування до митного кордону У країни; порівняння рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, митне оформлення яких вже здійснено; перевірка наявності ознак підробки документів та наявності розбіжностей у документах, які підтверджують митну вартість товарів.

Перелік документів, які підтверджують митну вартість товарів визначений ч.2 ст. 53 Митного кодексу України: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Як вбачається з матеріалів справи, для здійснення митного контролю та митного оформлення позивачем разом із ВМД надано товаросупровідні документи, за результатами перевірки яких виявлено розбіжності та неповноту відомостей.

Зокрема, статтею 9 Закону України від «Про транспортно-експедиторську діяльність» від 01.07.2004 №1955-IV передбачено, що підтвердженням витрат експедитора є документи (рахунки, накладні тощо), видані суб’єктами господарювання, що залучалися до виконання договору транспортного експедирування.

Крім цього, відповідно до наказу Міністерства фінансів України №599 від 24.005.2012р., зареєстрованого в Міністерстві юстиції України за № 984/21296 від 18.06.2012р., до документів, що підтверджують транспортні витрати можуть належати: рахунок-фактура (акт виконаних робіт, наданих послуг) від виконавця договору про надання транспортно-експедиційних послуг, що містить реквізити сторін, суму та умови платежу, інші відомості, відповідно до яких встановлюється належність послуг до товарів; банківські та платіжні документи, що підтверджують факт оплати транспортно-експедиторських послуг відповідно до виставленого рахунка-фактури; калькуляція транспортних витрат (якщо перевезення товарів здійснюється з використанням власного транспорту), що містить відомості про маршрут перевезення, його протяжність у кілометрах до місця ввезення на митну територію України та по митній території України, розмір тарифної ставки на перевезення ї за одиницю виміру (вагу) товару за 1 кілометр маршруту.

Також, підприємство, яке надало рахунок-фактуру (акт виконаних робіт (наданих послуг)), які повинні однозначно ідентифікуватись з підприємством, що здійснило перевезення оцінюваного товару.

Якщо, перевезення здійснювало інше підприємство, ніж те, що надало довідку, необхідно надати документ, який підтверджує уповноваження такого підприємства на підтвердження ним витрат на транспортування з відповідними реквізитами.

Провівши системний аналіз вищезазначених норм права, суд приходить до висновку, що документ, який підтверджує вартість витрат на транспортування має в обов’язковому порядку містити всі реквізити сторін, суму та умови платежу, інші відомості, відповідно до яких можна чітко встановити належність послуг до товарів, а суб’єкта господарської діяльності до перевезення конкретної поставки товару.

Судом встановлено, що позивач для підтвердження транспортних витрат надав при митному оформлені довідку, виписану ТОВ « ІВЕРС - ТРЕЙД» від 17.03.2014р. № 950. В той час, як в CMR від 17.03.2014р. №425759 безпосереднім Перевізником товару є фірма «SHVED I.V.».

Документів, які б підтверджували повноваження фірми «SHVED I.V.» на перевезення товару та конкретної поставки до митного органу надано не було.

Положеннями ст. 53 Митного кодексу України визначено, що у разі якщо надані документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов’язаний протягом 10 календарних днів надати (за наявності) додаткові документи.

З матеріалів справи вбачається, що під час проведення консультацій, декларанту відповідно до вимог ч.3 ст.53 Митного кодексу України запропоновано надати наступні додаткові документи: договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; виписку з бухгалтерської документації; каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; копію митної декларації країни відправлення; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

За результатами опрацювання додатково наданих документів митним органом встановлено, що надане платіжне доручення в іноземній валюті від 20.03.2014р. №777 неможливо ідентифікувати з оцінюваними товарами, оскільки воно не містить посилання на інвойс (а саме цей документ підтверджує здійснення конкретної поставки, оскільки на виконання контракту може здійснюватись одна або більше поставок товару), а лише на контракт.

Сума, яка зазначена в документі, а саме 1 701 257,29 російських рублів, відрізняється від суми вказаної в інвойсі (349 329,33 російських рублів). Документів (додаткових угод про зміну конкретних умов контракту на виконання п.10.4 Контракту, яким передбачено письмову зміну будь-яких умов контракту) якими б було змінено вартість контракту, позивачем надано не було. Отже, у митного органу була відсутня можливість перевірити за якою поставкою товарів здійснено перерахування коштів. Також на платіжному дорученні відсутні відмітки банку.

Окрім того, наданий ТОВ «НВП «Транс Лок» прайс-лист виробника не містить дати складання та кінцевої дати дії ціни. Прайс-лист сформований без зазначення переліку всієї продукції виробника.

Статтею 57 Митного кодексу України передбачено вичерпний перелік методів визначення митної вартості товарів. Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Основний метод визначення митної вартості товарів за ціною угоди щодо товарів, які імпортуються не був застосований, оскільки використані декларантом відомості не підтверджені документально.

Другорядні методи не були застосовані з наступних причин. Метод за ціною договору щодо ідентичних товарів - не був застосований у зв’язку з відсутністю у митного органу даних щодо вартості операцій з ідентичними товарами, скоригованими відповідно до комерційних умов поставки та партії товару (кількості).

Метод за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів не був застосований у зв’язку з відсутністю у митного органу даних щодо вартості операцій з подібними (аналогічними) товарами, скоригованими відповідно до комерційних умов поставки та партії товару (кількості).

Методи на основі віднімання вартості та на основі додавання вартості (обчислена вартість) не були використані митним органом через відсутністю даних, необхідних для проведення розрахунків.

Окрім того, частиною 2 статті 58 Митного кодексу України встановлено, що метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов'язковою при її обчисленні.

Оскільки відповідачем встановлено, що заявлена позивачем митна вартість товарів нижче рівня митної вартості таких товарів, час експорту яких є максимально наближеним до часу експорту оцінюваного товару, митне оформлення яких вже здійснено та інформація по яким міститься у ціновій базі даних Єдиної автоматизованої системи Державної митної служби України, суд приходить до висновку, що відповідачем правомірно митну вартість товару визначено із застосуванням резервного методу (визначена митна вартість товару ґрунтується на митній вартості товару, подібного за якісними характеристиками, митне оформлення якого уже здійснено).

Таким чином, оскільки в наданих документах виявлені неточності/розбіжності, вимога про надання додаткових документів у повному обсязі не виконана, Київська міжрегіональна митниця не мала підстав для підтвердження митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції), як наслідок, у повній відповідності до вимог Митного кодексу України та Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товарів, затверджених наказом Мінфіну від 24.05.2012р. № 598, митним органом прийнято оскаржуване рішення про коригування митної вартості товарів № 100250002/2014/000141/2 від 21.03.2014р., яким відкориговано митну вартість товару за резервним методом.

Митна вартість товару ґрунтується на раніше визнаних (визначених) органами доходів і зборів митних вартостях згідно Митної декларації від 23.12.2013р. №100250002/2013/37946.

Окрім того, оскільки оскаржуване рішення прийняте митним органом у межах повноважень та з підстав, визначених чинним законодавством України, у суду відсутні підстави для стягнення з відповідача суми надмірно сплачених коштів у розмірі 78 346,18 грн.

Відповідно до частини першої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

В даному випадку відповідачем у повному обсязі доведено правомірність прийнятого рішення.

З урахуванням викладеного, суд приходить до висновку про необґрунтованість позовних вимог і відсутність підстав для їх задоволення.

Враховуючи положення ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України відшкодування судового збору позивачу не здійснюється.

Керуючись ст.ст. 94, 158-163 КАС України суд,-

П О С Т А Н О В И В:

В задоволенні позовних вимог товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче підприємство «Транс Лок» відмовити повністю.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подачі до Окружного адміністративного суду міста Києва апеляційної скарги на постанову протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає до Київського апеляційного адміністративного суду.

Якщо апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений ст. 186 КАС України, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку.

Суддя В.П. Шулежко