Постанова № 38722609, 12.05.2014, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

12 травня 2014 року № 826/3016/14

Окружний адміністративний суд міста Києва в складі судді Григоровича П.О., розглянув в порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Січер-Україна»до про Київської міжрегіональної митниці Міндоходів визнання протиправними та скасування рішень про коригування митної вартості товарів від 09.12.2013 №№100250002/2013/500496/2, 100250002/2013/500497/2, зобов'язання повернути фінансову гарантію.ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Січер-Україна» звернулось до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до Київської міжрегіональної митниці Міндоходів про визнання протиправними та скасування рішень про коригування митної вартості товарів від 09.12.2013 №№100250002/2013/500496/2, 100250002/2013/500497/2, зобов'язання повернути фінансову гарантію.

Ухвалою суду від 14.04.2014 відкрито провадження, закінчено підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду в судовому засіданні на 22.04.2014, яке в подальшому відкладалось з метою отримання додаткових доказів по справі.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідачем, в порушення норм Митного кодексу України, було необґрунтовано використано резервний метод визначення митної вартості товарів, які переміщувались позивачем через митний кордон України, що призвело до того, що митна вартість товару була значною мірою збільшена. Позивач також зазначає, що у відповідача не було підстав для непогодження із заявленою ним митною вартістю, визначеною за основним методом №1 (ціною договору), а тому оскаржувані рішення підлягають скасуванню.

Представник відповідача проти позову заперечував та просив суд в позові відмовити, посилаючись при цьому на недотриманні позивачем вимог ч.2 ст.53 МК України в частині надання всіх необхідних для митного оформлення документів.

Справа розглянута в порядку письмового провадження відповідно до ч.6 ст.128 КАС України за відсутності необхідності заслуховувати свідків чи експертів.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

09 грудня 2013 відповідачем прийнято оскаржувані рішення про коригування митної вартості товарів №№100250002/2013/500496/2, 100250002/2013/500497/2, якими митну вартість товару, що імпортується, скориговано із застосуванням резервного методу визначення митної вартості відповідно до ст.64 Митного кодексу України.

Як вбачається з матеріалів справи, підставою для прийняття вказаних спірних рішень про коригування митної вартості стали наступні обставини, про що зазначено в графі 33 рішень, а саме.

Так, митна вартість товарів не може бути визначена за ціною договору щодо товарів, які імпортуються (вартість операції) через невідповідність обраного декларантом методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 Митного кодексу України та неподанням декларантом додаткових документів в повному обсязі на письмову вимогу митного органу, а надані документи не підтверджують числові значення митної вартості.

В даному випадку суд вважає за необхідне зауважити, що митним органом в оскаржуваних рішеннях жодним чином не вказано, які саме з наданих позивачем документів містять неповні відомості та/або розбіжності. Аналогічним чином митним органом не вказано, які саме документи, на думку суб'єкта владних повноважень, не містять в собі всіх даних на підтвердження обраного методу визначення митної вартості.

За таких обставин, митну вартість товарів визначено із застосуванням резервного методу визначення митної вартості.

На думку відповідача, вказані обставини є достатніми підставами для відмови позивачу у визначенні митної вартості товарів за основним методом за ціною контракту.

Окружний адміністративний суд м. Києва критично ставиться до таких тверджень відповідача, як до належних та допустимих доказів коригування митної вартості імпортованих товарів за резервним методом, враховуючи наступне.

Відповідно до статті 9 Конституції України чинні міжнародні договори, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.

Згідно з пунктом 2 параграфу (а) статті VII Генеральної угоди з тарифів і торгівлі 1994 року оцінка імпортованого товару для митних цілей повинна базуватися на дійсній вартості імпортованого товару, на який розраховується мито або аналогічного товару і не повинна базуватися на вартості товару національного походження чи на довільній або фіктивній вартості.

Відповідно до пункту 2 параграфу (b) статті VII Генеральної угоди з тарифів і торгівлі 1994 року під «дійсною вартістю» слід розуміти ціну, за яку, під час та в місці, визначеними законодавством імпортуючої країни, такий чи аналогічний товар продається або пропонується до продажу при звичайному ході торгівлі за умов повної конкуренції.

Згідно з пунктом 2 параграфу (с) статті VII Генеральної угоди з тарифів і торгівлі 1994 року якщо дійсна вартість не може бути визначена відповідно до параграфу (b) цього параграфа, оцінка для митних цілей повинна базуватися на найближчому еквіваленті такої вартості, який можна визначити.

Згідно з частиною першою статті 246 Митного кодексу України метою митного оформлення є забезпечення дотримання встановленого законодавством України порядку переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, а також забезпечення статистичного обліку ввезення на митну територію України, вивезення за її межі і транзиту через її територію товарів.

Відповідно до частини першої статті 248 Митного кодексу України митне оформлення розпочинається з моменту подання митному органу декларантом або уповноваженою ним особою митної декларації або документа, який відповідно до законодавства її замінює, та документів, необхідних для митного оформлення, а в разі електронного декларування - з моменту отримання митним органом від декларанта або уповноваженої ним особи електронної митної декларації або електронного документа, який відповідно до законодавства замінює митну декларацію.

Згідно із частиною першою статті 257 Митного кодексу України декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення. При застосуванні письмової форми декларування можуть використовуватися як електронні документи, так і документи на паперовому носії.

Відповідно до частини шостої статті 264 Митного кодексу України митна декларація приймається для митного оформлення, якщо вона подана за встановленою формою, підписана особою, яка її подала, і перевіркою цієї декларації встановлено, що вона містить всі необхідні відомості і до неї додано всі документи, визначені цим Кодексом. Факт прийняття митної декларації засвідчується посадовою особою митного органу, яка її прийняла, шляхом проставлення на ній відбитка відповідного митного забезпечення та інших відміток (номера декларації, дати та часу її прийняття тощо), у тому числі з використанням інформаційних технологій.

Згідно зі статтею 54 Митного кодексу України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.

За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.

Відповідно до частини першої статті 337 Митного кодексу України перевірка документів та відомостей, які відповідно до статті 335 цього Кодексу подаються митним органам під час переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, здійснюється візуально, із застосуванням інформаційних технологій (шляхом проведення формато-логічного контролю, контролю співставлення, контролю із застосуванням системи управління ризиками) та в інші способи, передбачені цим Кодексом.

Відповідно до статті 49 Митного кодексу України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Згідно із приписами статті 57 Митного кодексу України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами:

1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції);

2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

При цьому, кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Згідно з частиною другою статті 53 Митного кодексу України документами, які підтверджують митну вартість товарів, є:

1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості;

2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності;

3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу);

4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару;

5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару;

6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів;

7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню;

8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Так, відповідно до частини третьої статті 53 Митного кодексу України у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи:

1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається;

2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом);

3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту);

4) виписку з бухгалтерської документації;

5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів;

6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару;

7) копію митної декларації країни відправлення;

8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідно до митних декларацій №100250000/2013/036809 та №100250000/2013/036810 від 29.11.2013, поданих до митного поста «Західний» Київської міжрегіональної митниці Міндоходів, ТОВ «Січер-Україна» подано до митного оформлення товар «склоподібна фрита у вигляді порошку, торговельна марка SICER, виробник SICER S.Р.A., країна виробництва Італія.

Згідно гр. 14 оскаржуваних рішень, до митного оформлення позивачем було подано наступні документи:

- картка обліку особи, що здійснює операції з товарами;

- міжнародна автомобільна накладна (CMR);

- Книжка МДП (Carnet TIR);

- документ, що підтверджує вартість перевезення товару;

- рахунок-фактура (Інвойс);

- пакувальний лист;

- рахунок-проформа;

- доповнення до зовнішньоекономічного контракту;

- зовнішньоекономічний договір (контракт);

- сертифікат походження товару загальної форми.

Митна вартість товарів була заявлена позивачем за основним методом за ціною договору щодо товарів, які імпортуються (вартість операції).

З урахуванням положень ст.53 МК України, вбачається за можливе прийти до висновку, що позивачем до митного оформлення імпортованих товарів було надано повний пакет необхідних документів, згідно з переліком частини 2 вказаної статті МК України.

Втім, як вже зазначалось, під час митного оформлення товару та визначенні митної вартості товарів, приводом для висновку відповідача про те, що митна вартість імпортованих товарів не може бути визначена за ціною договору щодо товарів, які імпортуються та витребування від декларанта додаткових документів і, як наслідок, прийняття рішення про коригування митної вартості стало те, що позивачем обрано метод визначення митної вартості товару не у відповідності до умов, наведених у главі 9 Митного кодексу України та наданням позивачем документів, що, на думку КРМ, не підтверджують числові значення митної вартості.

На підставі ч.3 ст.53 МК України митним органом запропоновано декларанту протягом 10 календарних днів надати додаткові документи, а саме:

- виписку з бухгалтерської документації;

- каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару;

- висновок про якісні та вартісні характеристики товару, підготовлений спеціалізованою експертною організацією.

Втім, оскільки гр.33 оскаржуваних рішень не містить в собі викладення обставин наявності розбіжностей, ознак підробки тощо (ч.3 ст.53 МК України) в конкретних наданих позивачем документах, суд приходить до висновку про передчасність та помилковість витребування у позивача додаткових документів.

Стосовно посилань відповідача, викладених в письмових запереченнях та рішенні про результати розгляду скарги щодо: 1) неспівпадання банківських реквізитів продавця в додатках до контракту №№44, 45 та в інвойсі від 14.11.2013 №5/1193; 2) відмінностях в умовах поставки (EXW Vendita - EXW Torrina), суд зазначає наступне.

Згідно статті 344 Господарського кодексу України, міжнародні розрахунки регулюються нормами міжнародного права, банківськими звичаями і правилами, умовами зовнішньоекономічних контрактів, валютним законодавством країн - учасниць розрахунків.

Тобто, розрахунки з нерезидентом здійснюються на будь-який вказаний валютний рахунок нерезидента, що не суперечить законодавству України про валютне регулювання та валютний контроль, а реквізит банківського рахунку не є складовою митної вартості товару.

В інвойсі від 14.11.2013 №5/1193 та в проформі інвойсу від 14.11.2013 №1/565 зазначено умови поставки EX WORKS, а слова «Vendita» (продаж) та «Samples» (зразки) зазначено окремо (в інших графах таблиці), що не означає пункт або географічне місце поставки.

В інвойсі від 14.11.2013 №5/1193 продубльовано умови поставки EX WORKS TORRIANA. При цьому, в проформі інвойсу від 14.11.2013 №1/565 умови поставки не продубльовано, у зв'язку відсутністю необхідності внесення умов поставки в митну декларацію відповідно до наказу №651 від 30.05.2012 Міністерства фінансів України, а також згідно частини 7 статті 52 Митного кодексу України. При цьому, заявлені умови поставки підтверджуються даними декларації країни експортера, яка була надана на вимогу митного органу, однак залишена КРМ поза увагою.

Таким чином, доводи, викладені в письмових запереченнях жодним чином не спростовують правильність визначення декларантом митної вартості товару за ціною договору, не ставлять під сумнів достовірність і точність відомостей про вартість товару, які містяться в передбачених законом і доданих до декларації для митного оформлення товару основних документах.

За таких обставин, суд дійшов висновку, що відповідачем безпідставно та необґрунтовано застосовано другорядний метод визначення митної вартості, а тому рішення Київської міжрегіональної митниці про коригування митної вартості товарів від 09.12.2013 №№100250002/2013/500496/2, 100250002/2013/500497/2 є протиправними та такими, що підлягають скасуванню.

Втім, суд не знаходить підстав для задоволення позовної вимоги №2 про зобов'язання Київської регіональної митниці повернути фінансову гарантію, вмотивовуючи це наступним.

Так, позивачем не надано суду доказів того, що він звертався до митного органу із відповідною заявою про повернення надміру сплачених платежів за законодавчо визначеною процедурою і Київською міжрегіональною митницею Міндоходів йому було відмовлено у задоволенні такої заяви.

А тому позов в цій частині не підлягає задоволенню.

Відповідна позиція суду узгоджується з позицією Вищого адміністративного суду України, висловленої в ухвалах від 22.01.2013 №К/9991/1320/12, №К/9991/6392/12, від 26.03.2013 К/800/13680/13.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 69, 70, 71, 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Позов задовольнити частково.

Визнати протиправними та скасувати рішення Київської регіональної митниці від 09.12.2013 №№100250002/2013/500496/2, 100250002/2013/500497/2 про коригування митної вартості товару.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Судові витрати в сумі 73 (сімдесят три) грн. 08 коп. присудити на користь ТОВ "СІЧЕР-УКРАЇНА" (код ЄДРПОУ 38133484, адреса: 02002, м.Київ, ВУЛИЦЯ ЧЕЛЯБІНСЬКА, будинок 5-Б, квартира 31) з Державного бюджету України.

Постанова набирає законної сили в порядку, визначеному статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України. Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя П.О. Григорович