Постанова № 38722538, 03.10.2013, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 жовтня 2013 р. Справа № 804/8241/13-а Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді Дєєва М.В., при секретарі судового засідання Пополітові І.М., за участю представників: позивача - Кокіна А.Ж., відповідача - Петрашку О.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Славгород - Агро»

до Дніпропетровської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень,-

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Славгород - Агро» звернулося до Дніпропетровського окружного адміністративного суду із адміністративним позовом до Дніпропетровської міжрайонної державної податкової інспекції Дніпропетровської області Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень від 17.05.2013 року № 0000941530 та № 0000951510.

Під час судового розгляду справи замінено відповідача на його правонаступника - Дніпропетровську об'єднану державну податкову інспекцію Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що відповідачем було проведено документальну позапланову невиїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю «Славгород - Агро», на підставі якої були винесені оскаржувані податкові повідомлення - рішення. Позивач вважає висновки податкового органу, викладені в акті перевірки необґрунтованими, винесені податкові повідомлення - рішення такими, що прийняті з порушенням норм чинного законодавства, а тому вони підлягають скасуванню.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав та просив позов задовольнити в повному обсязі, посилаючись, при цьому, на обставини, викладені у позовній заяві.

Представник відповідача проти задоволення позовних вимог заперечував, зазначивши, що відповідачем була проведена перевірка позивача в ході якої встановлені порушення вимог діючого законодавства, в результаті чого завищено податковий кредит на суму 75200 грн. у березні 2012 року та занижено податок на прибуток на суму 78960 грн. у 1 кварталі 2012 року. За наслідками встановлених порушень Дніпропетровською об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області складено акт перевірки та винесені податкові повідомлення - рішення від 17.05.2013 року № 0000941530 та № 0000951510.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, з'ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, заслухавши пояснення представників сторін, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню, з наступних підстав.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Славгород - Агро» зареєстроване виконавчим комітетом Синельниківської міської ради від 13.06.2002 року. Позивач перебуває на обліку, як платник податків у Дніпропетровській об'єднаній державній податковій інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області.

Відповідно до пункту 20.1.4 статті 20 Податкового кодексу України органи податкової служби мають право проводити перевірки платників податків (крім Національного банку України) в порядку, встановленому цим Кодексом.

Підпунктом 75.1 статті 75 Податкового кодексу України передбачено, що органи державної податкової служби мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Відповідно до ст.75.1.2. статті 75 Податкового кодексу України (далі - ПК України), документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, а також отриманих в установленому законодавством порядку органом державної податкової служби документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Документальна позапланова перевірка не передбачається у плані роботи органу державної податкової служби і проводиться за наявності хоча б однієї з обставин, визначених цим Кодексом. Документальною невиїзною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться в приміщенні органу державної податкової служби.

Про проведення документальної позапланової перевірки керівник органу державної податкової служби приймає рішення, яке оформлюється наказом.

Судом встановлено, що у період з 18.04.2013 року по 26.04.2013 року, відповідно п.п.78.1.1 п. 78.1 ст. 78, ст. 79, п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України, на підставі наказу Дніпропетровської МДПІ від 18.04.2013 року № 346 головним державним податковим ревізором - інспектором сектору перевірок фінансових установ та контролю за операціями у сфері ЗЕД Васянович С. М. була проведена позапланова невиїзна перевірка Товариства з обмеженою відповідальністю «Славгород - Агро» з питань здійснення експорту товару не власного виробництва за березень 2012 року, за результатами якої складено акт перевірки № 432/223/31824780 від 26.04.2013 року.

Під час проведення перевірки податковим органом встановлені наступні порушення:

- п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України, внаслідок чого завищено податковий кредит на суму 75200 грн. у березні 2012 року;

- п. 138.1 ст. 138 Податкового кодексу України, внаслідок чого занижено податок на прибуток на суму 78960 грн. у І кварталі 2012 року.

За результатами проведеної перевірки, 17.05.2013 року податковим органом винесені податкові повідомлення - рішення:

- № 0000951510 про донарахування податкового зобов'язання по податку на прибуток на суму 98700 грн., з яких, 78960 грн. - за основним платежем та 19740 грн. - штрафних санкцій;

- № 0000941530 про донарахування податкового зобов'язання по податку на додану вартість на суму 94000 грн., з яких 75200 грн. - за основним платежем та 18800 грн. - штрафних санкцій.

Суд вважає вищевказані податкові повідомлення - рішення протиправними та такими, що підлягають скасуванню, з огляду на наступне.

ТОВ «Славгород-Агро» в березні 2012 року здійснювало експорт товару (українська нерафінірована олія) нерезиденту СLЕNСОКЕ СRAIN BV- Нідерланди, яку було придбано у підприємства «Сєрна» згідно договору № S076-11 від 26.09.2011 року. Загальна вартість договору 3290000 грн., ПДВ - 658000 грн.

На виконання умов вищевказаного договору підприємством ПІІ «Сєрна» продано товар на що виписані видаткові та податкові накладні.

Розрахунки між ТОВ «Славгород - Агро» та ПІІ «Сєрна»» проводились у безготівковій формі. Заборгованість по договору № S076-11 від 26.09.2011 року між ТОВ «Славгород - Агро» та ПІІ «Сєрна» відсутня.

ТОВ «Славгород-Агро», ПІІ «Сєрна» та ТОВ ПКФ «Олір» ЛТД - «Експедитор», складено акт приймання - передачі масла соняшникового на ПАО Ільїчовський масложировий комбінат» №б/н від 17.02.2012 року про переоформлення 40 тон масла соняшникового на ТОВ «Славгород-Агро», згідно договору № S076-11 від 26.09.2011 року, що знаходилось на зберіганні на карточці ТОВ ПКФ «Олір» ЛТД та яке належить ПІІ «Сєрна» на базі ПАО «Ільїчовський масложировий комбінат».

Підприємством ТОВ «Славгород-Агро» укладено контракт №Р572428 від 06.09.2011 року з нерезидентом СLЕNСОКЕ СRAIN BV - Нідерланди на експорт товару українська нерафінована олія). Перевезення товару здійснювалось на підставі укладеного договору транспортно - експедиторського обслуговування № ТП/ОА-19 від 06.09.2011 року з ТОВ ПКФ «Олір» ЛТД- «Виконавець».

На виконання умов контракту СLЕNСОКЕ СRAIN BV здійснено оплату на користь ТОВ «Славгород-Агро» згідно банківського документу №1 від 23.03.2012 року на суму 48000 дол. США, що підтверджено регістрами бухгалтерського обліку по рахунку 632 «Розрахунки з іноземними покупцями».

Заборгованість між ТОВ «Славгород-Агро» та СLЕNСОКЕ СRAIN BV відсутня.

Суми податку на додану вартість за зазначеною податковою накладною ТОВ «Славгород-Агро» включено до податкового кредиту у березні 2012 року, відображено у реєстрі отриманих податкових накладних.

Проведеною перевіркою встановлено, що в результаті проведення вказаних господарських операцій підприємством отримано збиток в сумі 67883 грн. 40 коп., тобто при отриманні від покупця 383316 грн. 60 коп. необхідно провести оплату постачальнику в сумі 451200 грн.

У зв'язку з вищевикладеним, податковим органом здійснено висновок, що при проведені операцій по експорту продукції підприємством не відбулось збільшення активу або зменшення зобов'язання, що зумовили зростання власного капіталу. Крім того, в результаті проведення цих операцій не відбулось збільшення економічних вигод підприємства. Отже, підприємством проводилась закупівля вищезгаданих товарів з подальшим їх експортом з метою заниження об'єкту оподаткування з податку на прибуток. В зв'язку з чим дії підприємства призвели до втрат дохідної частини Державного бюджету України.

За березень 2012 року ТОВ «Славгород-Агро» придбавало олію соняшника на суму 576000 грн. при цьому обсяг придбання в розмірі 376000 грн. віднесений підприємством до складу валових витрат в І кварталі 2012 року.

У березні 2012 року ТОВ «Славгород-Агро» реалізовувало олію соняшника межами митної території України згідно зовнішньоекономічного експортного контракту. При цьому ціна, по якій товариство реалізовувало олію соняшника на експорт, була значно нижчою, ніж ціна, яку сплатило підприємство на адресу постачальника - ПІІ «Серна».

У зв'язку з наведеним, відповідач вважає, що відсутність економічного ефекту від укладених угод свідчить про направленість дій на ухилення від сплати податків та отримання податкової вигоди переважно чи за рахунок бюджету.

Крім того, відповідач, звертає увагу на те, що у період, що перевірявся ТОВ «Славгород-Агро», здійснювало закупівлю олію соняшникову з подальшим її експортом, при цьому ціна, по якій товариство реалізовувало зазначений товар на експорт, визначалась без врахування суми ПДВ, яка була сплачена товариством постачальнику при придбанні товарів та віднесена до складу податкового кредиту в сумі 75200 грн., що нижча порівняно з ціною його придбання. У зв'язку з наведеним податковий орган зробив висновок, що у ТОВ «Славгород - Агро» не було передбачених п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України підстав для включення до податкового кредиту сум ПДВ, нарахованих у зв'язку з придбанням зазначених товарів.

Також, ТОВ «Славгород-Агро» було укладено контракт від 06.09.2011 року з Грейн БВ (Нідерланди) стосовно реалізації соняшникової олії у кількості 350 тонн.

Згодом, ТОВ «Славгород-Агро» укладено договір від 26.09.2011 року № S076-11, за яким придбано у підприємства ПІІ «Сєрна» соняшникову олію у кількості 350 тонн.

Перевіркою встановлено, що на виконання умов контракту нерезидентом СLЕNСОКЕ СRAIN BV здійснено оплату на користь ТОВ «Славгород-Агро» згідно банківського документу №1 від 23.03.2012 року на суму 48000 дол. США.

При цьому, ціна за якою ТОВ «Славгород-Агро» реалізувало продукцію Гленкор Грейн БВ (Нідерланди) була сформована раніше, ніж ціна за якою ТОВ «Славгород-Агро» придбав олію у ПІІ «Сєрна», у зв'язку з чим, податковий орган, дійшов висновку, що у ТОВ «Славгород-Агро» завідомо не було наміру продавати товар Гленкор Грейн БВ за більшою ціною ніж ціна придбання, що є порушенням норм пункту 138.6 ст.138 Податкового кодексу України щодо визначення собівартості продукції.

Суд не погоджується з висновками податкового органу, викладеним у акті перевірки № 432/223/31824780 від 26.04.2013 року, з огляду на наступне.

Судом встановлено, що сторонами не оспорюються фактичні обставини справи та товарність операцій, які вказані вище.

Згідно п.п.14.1.181 п.14.1 ст. 14 ПК України податковий кредит - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V Податкового кодексу України.

Пунктом 188.1 ст. 188 ПК України встановлено, що база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, але не нижче звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками - суб'єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів (крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів), а також збору на обов'язкове державне пенсійне страхування на вартість послуг стільникового рухомого зв'язку).

Згідно Прикінцевих положень ПК України стаття 39 ПК України набирає чинності з 01.01.2013 року.

До 01.01.2013 року діє пункт 1.20 ст.1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

Суд зазначає, що Податковий кодекс України не містить положення про те, що продукція суб'єкта господарювання не може бути реалізована за ціною, що є нижчою за ціну придбання такої продукції.

Отже, позивач вправі реалізувати свій товар на внутрішньому ринку і на експорт за ціною, що є нижчою за ціну його придбання, однак така ціна має знаходитись в межах звичайних цін.

Відповідно до п.14.1.71 ст. 14 ПК України, звичайна ціна - ціна товарів (робіт, послуг), визначена сторонами договору, якщо інше не встановлено Податковим кодексом України.

Якщо не доведено зворотне, вважається, що така звичайна ціна відповідає рівню ринкових цін.

Пункт 1.20 ст. 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (далі - Закон України № 334/94), який діяв до 01.01.2013 року, визначає поняття звичайної ціни та порядок її застосування.

Зокрема, підпунктом 1.20.8 пункту 1.20 статті 1 Закону України № 334/94, обов'язок доведення того, що ціна договору не відповідає рівню звичайної ціни у випадках, визначених цим Законом, покладено на податковий орган у порядку, встановленому законом.

Згідно підпункту 1.20.10 пункту 1.20 статті 1 Закону України № 334/94, податковий орган має право застосувати звичайні ціни для визначення бази оподаткування у випадках, передбачених законом, незалежно від виду господарської операції, що здійснюється платником цього податку, або податкового статусу іншої сторони такої операції.

В порушення вимог підпункту 1.20.2 пункту 1.20 статті 1 Закону України № 334/94, відповідачем не проведено детального та обґрунтованого аналізу цін, які існували на світовому ринку щодо товарів, які реалізовував позивач, не здійснено аналізу договорів з ідентичними (однорідними) товарами у співставних економічних умовах, не проаналізовано та не дана оцінка наявності або відсутності будь-яких інших об'єктивних умов, що існували на ринку ідентичних (однорідних) товарів та могли вплинути на ціну.

Аналогічну позицію також займає і Верховний Суд України у своїй постанові від 07.11.2011 року по справі № 21-328а11.

Також, згідно правової позиції Верховного Суду України, яка викладена у постанові від 28.02.2011 року по справі № 21-13а11, збитковість господарської діяльності не може бути підставою для визначення такої діяльності як негосподарської. Неотримання суб'єктом господарювання доходу від окремої господарської операції не свідчить про те, що така операція не пов'язана з господарською діяльністю, оскільки при здійсненні господарських операцій існує звичайний комерційний ризик не отримати дохід від конкретної операції.

На підставі викладеного, суд вважає податкові повідомлення-рішення від 17.05.2013 року № 0000941530 та № 0000951510, винесені Дніпропетровською об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області протиправними та такими, що підлягають скасуванню.

Відповідно до частини 1, 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Доказів, які б спростували доводи позивача, відповідач суду не надав. З огляду на вищевикладене, суд доходить висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими, та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст.94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова особа чи службова особа).

Як підтверджується матеріалами справи, судові витрати позивача складають 1927 грн.

З огляду на викладене, суд доходить висновку про необхідність присудження з Державного бюджету України позивачу документально підтверджених судових витрат в сумі 1297 грн.

Керуючись ст.ст. 70, 71, 94, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Славгород - Агро» - задовольнити.

Скасувати податкові повідомлення - рішення від 17.05.2013 року № 0000941530 та № 0000951510, винесені Дніпропетровською об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області.

Судові витрати в розмірі 1297 грн. (одна тисяча двісті дев'яносто сім гривень) присудити на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Славгород - Агро» з Державного бюджету України.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги в порядку, встановленому ст.254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку та в строки, встановлені ст. 186 Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст постанови виготовлений 08.10.2013 року.

Суддя М.В. Дєєв