Постанова № 38721966, 15.05.2014, Львівський апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 травня 2014 року Справа № 1296/13

Львівський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Затолочного В.С.,

суддів Каралюса В.М., Матковської З.М.,

розглянувши у письмовому провадженні в м. Львові апеляційну скаргу Лисецької селищної ради Тисменицького району Івано-Франківської області на постанову Тисменицького районного суду Івано-Франківської області від 10.12.2012 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Лисецької селищної ради Тисменицького району Івано-Франківської області, треті особи ОСОБА_2, ОСОБА_3 про зобов'язання вчинити дії, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернулася до суду з адміністративним позовом до Лисецької селищної ради Тисменицького району Івано-Франківської області про зобов'язання вчинити дії.

Постановою від 10.12.2013 року Тисменицький районний суд Івано-Франківської області суд позов задовольнив. Зобов'язано Лисецьку селищну раду Тисменицького району Івано-Франківської області надати ОСОБА_1 дозвіл на приватизацію земельної ділянки для будівництва та обслуговування житлового будинку і господарських будівель по АДРЕСА_1 у розмірі 0,15 га.

Відповідач оскаржив дане судове рішення в апеляційному порядку, просить його скасувати та ухвалити нове рішення про відмову в позові.

Вимоги апеляційної скарги обґрунтовані тим, що Лисецькою селищною радовю виконано рішення суду щодо надання дозволу позивачу на приватизацію земельної ділянки, а чинне законодавство мінімальних розмірів меж земельної ділянки, яка приватизується, не встановлює. Зобов'язавши відповідача винести рішення щодо надання позивачу дозволу на приватизацію земельної ділянки, суд вийшов за межі своєї компетенції, оскільки вирішення такого питання є виключною компетенцією органу місцевого самоврядування. Суд не дав належної оцінки чинним рішенням відповідача щодо надання дозволу позивачу на приватизацію земельної ділянки в розмірі 0,06 га, а також щодо надання дозволу на виготовлення проекту відведення земельної ділянки третім особам за тією ж адресою, що у позивача.

Сторони правом на участь у судовому засіданні не скористалися, у зв'язку з чим справа розглядалася в порядку письмового провадження.

Вислухавши суддю-доповідача, дослідивши обставини справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку про те, що апеляційну скаргу слід задовольнити повністю з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що постановою Тисменицького районного суду від 30.12.2008 року, яка набрала законної сили, по адміністративній справі № 2-а-23 за 2008 рік задоволено позов ОСОБА_1, визнано нечинним рішення Лисецької селищної ради від 25.07.2006 року про відмову у закріпленні за нею земельної ділянки по АДРЕСА_1 та зобов'язано селищну раду надати їй дозвіл на приватизацію земельної ділянки за вказаною адресою у межах норм, визначених ЗК України. Вказаним судовим рішенням встановлено що позивачка з 21.12.1971 року прописана та проживає у будинку по АДРЕСА_1 протягом цього часу добросовісно, відкрито і безперервно користується земельною ділянкою по АДРЕСА_1.

У результаті обміру, проведеного ДП «Івано-Франківський інститут землеустрою» за ухвалою суду в ході розгляду даної справи, встановлено, що площа спірної земельної ділянки фактично складає 0,1590 га з урахуванням того, що 0,1010 га займає прибережна смуга р. Млинівка, що відноситься до земель водного фонду, які відповідно до вимог ст.ст. 58, 83 ЗК України не можуть передаватись у приватну власність.

Суд першої інстанції дійшов висновку, що позивачка має право на приватизацію земельної ділянки для будівництва та обслуговування житлового будинку і господарських будівель по АДРЕСА_1 площею 0,15 га, що відповідає вимогам ст. 121 ЗК України. Це право позивачки відповідач порушує незважаючи на те, що попереднє рішення відповідача про відмову в закріпленні за нею спірної земельної ділянки від 25.07.2006 року скасовано у судовому порядку. Вказаних обставин, на думку районного суду, сторона відповідача не спростувала.

Суд апеляційної інстанції не погоджується з такими висновками суду попередньої інстанції.

Так, на виконання постанови Тисменицького районного суду від

30.12.2008 року про зобов'язання Лисецької селищної ради надати дозвіл

ОСОБА_1 на приватизацію земельної ділянки по АДРЕСА_1 у

межах норм, визначених ЗК України, селищною радою прийнято рішення від 24.12.2009 року про надання дозволу на приватизацію земельної ділянки, площею 0,06 га, тобто в межах норм безоплатної передачі земельної ділянки, визначеної ст. 121 Земельного кодексу

України. Стаття 121 ЗК України не встановлює мінімальний розміру меж норм

безоплатної передачі земельної ділянки громадянам.

Зобов'язавши Лисецьку селищну раду Тисменицького району Івано-

Франківської області надати ОСОБА_1 дозвіл на приватизацію

земельної ділянки для будівництва та обслуговування житлового будинку і

господарських будівель, суд першої інстанції порушив норми Земельного кодексу

України, Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», оскільки до виключної компетенції органу місцевого самоврядування відноситься вирішення питань щодо розпорядження земельними ділянками.

Суд не вправі приймати рішення з питань, віднесених до виключної компетенції органів місцевого самоврядування, а також зазначати, яке конкретно рішення повинно бути прийнято.

Суд першої інстанції, ухвалюючи спірне рішення, залишив поза увагою те, що у позивача на спірну земельну ділянку залишається чинним рішення Лисецької селищної ради від 24.12.2009 року про надання дозволу на приватизацію земельної ділянки, площею 0,06 га, Дане рішення ради позивач не оскаржив, постановою суду воно не скасоване, а тому

є чинним.

Крім того, залишаються в силі рішення сесії ради від 26.06.2007 року про надання дозволу на виготовлення проекту відведення земельної ділянки площею 0,10 га третім особам ОСОБА_2 та від 24.02.2010 року про надання дозволу на виготовлення проекту відведення земельної ділянки площею 0,08 га ОСОБА_3

Надання дозволу на приватизацію спірної земельної ділянки за позивачем порушує права зазначених осіб.

Критична оцінка судом зазначених рішень відповідача про надання дозволу тертім особам на виготовлення проекту відведення земельної ділянки не ґрунтується на матеріалах справи, оскільки ними не підтверджено повну тотожність земельних ділянок, на які претендують позивачка та треті особи.

До того ж судом зобов'язано відповідача надати дозвіл на приватизацію позивачем земельної ділянки в розмірі 0,15 га, тоді як її розмір за експертним висновком становить 0,1590 га. Із спірного судового рішення не вбачається, на яких підставах суд першої інстанції дійшов до висновку, що позивачка має займати земельну ділянку саме зазначеного в рішенні розміру.

Таким чином, суд при прийнятті вказаного рішення неповно з'ясував обстави, що мають значення для справи; грубо порушив норми матеріального та процесуального права; висновки суду не відповідають обставинам справи. Внаслідок цього суд виніс рішення, яке призвело до неправильного вирішення спору.

З огляду на викладене, оскаржувану постанову слід скасувати та ухвалити нове рішення про відмову в позові.

Керуючись ст.ст. 195, 197, 198, 202, 205, 207, 254 КАС України, апеляційний суд -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Лисецької селищної ради Тисменицького району Івано-Франківської області задовольнити повністю.

Постанову Тисменицького районного суду Івано-Франківської області від 10.12.2012 року у справі № 2а/0915/16/12 скасувати.

Винести нову постанову, якою в позові ОСОБА_1 до Лисецької селищної ради Тисменицького району Івано-Франківської області про зобов'язання вчинити дії відмовити повністю.

Постанова набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддя В.С. Затолочний

Судді В.М. Каралюс

З.М. Матковська