Ухвала суду № 38721843, 01.04.2014, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

01 квітня 2014 р.м.ОдесаСправа № 814/3423/13-а

Категорія: 8.3.3 Головуючий в 1 інстанції: Середа О. Ф.

Одеський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді Бойка А.В.,

суддів: Танасогло Т.М.,

Яковлєва О.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження в місті Одесі апеляційну скаргу Жовтневої об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Миколаївській області на постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 09 вересня 2013 року по справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «ДІОНІСІЙ VN» до Жовтневої об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Миколаївській області про скасування податкового повідомлення-рішення,

В С Т А Н О В И В:

29.07.2013 року товариство з обмеженою відповідальністю «ДІОНІСІЙ VN» звернулось до суду першої інстанції з адміністративним позовом до Жовтневої об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Миколаївській області про скасування податкового повідомлення-рішення № 0000302200 від 18.07.2013 року, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 111 970 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції в розмірі 55 985 грн.

Постановою Миколаївського окружного адміністративного суду від 09.09.2013 року адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю «ДІОНІСІЙ VN» задоволено.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Жовтневої міжрайонної державної податкової інспекції Миколаївської області Державної податкової служби № 0000302200 від 18.07.2013 року

Не погоджуючись з постановою суду першої інстанції, 23.09.2013 року Жовтнева об'єднана державна податкова інспекція Головного управління Міндоходів у Миколаївській області подала апеляційну скаргу на вказану постанову суду.

Апелянт зазначає, що вказана постанова ухвалена з порушенням норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

В своїй апеляційній скарзі Жовтнева об'єднана державна податкова інспекція Головного управління Міндоходів у Миколаївській області посилалась на те, що в ході проведеної перевірки ТОВ «ДІОНІСІЙ VN» було встановлено заниження товариством податку на додану вартість за жовтень 2011 року на суму 111 970 грн. по контрагенту ТОВ «Саноіл Торг».

Податковий орган посилався на те, що згідно отриманого від ДПІ у Шевченківському районі м. Києва акту від 22.03.2013 року про результати документальної невиїзної позапланової перевірки ТОВ «Саноіл Торг», здійснювані вказаним товариством операції носять безтоварний характер. Зважаючи на зазначене, податковий орган дійшов висновку про проведення ТОВ «Саноіл Торг» транзитних фінансових потоків, спрямованих на здійснення операцій з надання податкової вигоди переважно з контрагентами, які не виконують свої податкові зобов'язання, з метою штучного формування валових витрат та податкового кредиту, які не мають реального товарного характеру.

Таким чином, Жовтнева об'єднана державна податкова інспекція Головного управління Міндоходів у Миколаївській області вважає, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення прийнято обґрунтовано та скасуванню не підлягає.

На підставі викладеного ставиться питання про скасування постанови Миколаївського окружного адміністративного суду від 09.09.2013 року та постановлення нової, якою відмовити у задоволенні позовних вимог ТОВ «ДІОНІСІЙ VN».

Відповідно до вимог п. 2 ч. 1 ст. 197 КАС України суд апеляційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на основі наявних у ній доказів, у разі неприбуття жодної з осіб, які беруть учать у справі, у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши законність та обґрунтованість судового рішення в межах апеляційної скарги, вивчивши матеріали справи колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав:

Судом першої інстанції встановлено, що у період з 14.06.2013 року по 18.06.2013 року Жовтневою міжрайонною державною податковою інспекцією Миколаївської області ДПС була проведена документальна позапланова невиїзна перевірка ТОВ «ДІОНІСІЙ VN» з питань правових відносин з товариством з обмеженою відповідальністю «Саноіл Торг» та правильності їх відображення в податковому обліку за жовтень 2011 року.

За результатами проведеної перевірки складено акт від 26.06.2013 року № 267/22-33231825, на підставі якого Жовтневою міжрайонною державною податковою інспекцією Миколаївської області ДПС було прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000302200 від 18.07.2013 року, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 111 970 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції в розмірі 55 985 грн.

В акті перевірки податковим органом зазначено, що ТОВ «ДІОНІСІЙ VN» було порушено вимоги п. 1, п. 5 ст. 203, ст. 210, п.1, п.2 ст. 215, п. 1 ст. 216, ст. 228, ст. 626, ст. 629, ст. 650, ст. 655, ст. 658, ст. 662 ЦК України в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними по правочинах, здійсненних ТОВ "ДІОНІСІЙ VN" з зазначеними в акті перевірки постачальниками, а також п. 185.1 ст. 185, п. 188.1 ст. 188, п. 198.2, п. 198.3, п. 198.4, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України в результаті чого позивачем занижено податок на додану вартість в сумі 111 970,00 грн., в т.ч. за жовтень 2011 року - 111 970,00 грн.

Податковий орган зазначив, що позивачем було неправомірно віднесено до складу податкового кредиту суму податку на додану вартість по операції з ТОВ «Саноіл Торг». В обґрунтування вказаного висновку Жовтнева МДПІ посилалась на те, що згідно акту ДПІ у Шевченківському районі м. Києва від 22.03.2013 року «Про результати документальної невиїзної позапланової перевірки ТОВ «Саноіл Торг»» встановлено, що здійснювані вказаним товариством операції носять безтоварний характер, а також у товариства відсутні об'єкти оподаткування по операціях з придбання та продажу товарів (послуг) у підприємств-постачальників/покупців, що свідчить про відсутність у ТОВ "ДІОНІСІЙ VN" права на формування податкового кредиту по вказаному контрагенту.

Колегія суддів суду апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції стосовно задоволення позовних вимог ТОВ "ДІОНІСІЙ VN", зважаючи на наступне:

П.п. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України встановлено, що податковий кредит - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу;

Відповідно до п. 187.1. ст. 187 Податкового кодексу України датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; б) дата відвантаження товарів, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Згідно пункту 198.2 статті 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Пунктом 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до п. 198.6 ст. 198 ПК України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Як встановлено актом перевірки та підтверджено матеріалами справи, товариством з обмеженою відповідальністю «ДІОНІСІЙ VN» було віднесено до складу податкового кредиту жовтня 2011 року суму податку на додану вартість по господарським операціям з ТОВ «Саноілторг».

Так, згідно матеріалів справи, 03.10.2011 року товариством з обмеженою відповідальністю «ДІОНІСІЙ VN» було укладено з ТОВ «Саноіл Торг» договір поставки нафтопродуктів № ДП-40 (а.с. 32).

У підтвердження виконання ТОВ «Саноіл Торг» умов зазначеного договору ТОВ «ДІОНІСІЙ VN» були надані наступні первинні документи: податкові накладні № 921 від 04.10.2011 року, № 1144 від 18.10.2011 року, № 1445 від 26.10.2011 року; специфікації до договору поставки № 1 від 04.10.2011 року, № 2 від 18.10.2011 року, № 3 від 26.10.2011 року; видаткові накладні від 04.10.2011 року, від 18.10.2011 року, від 26.10.2011 року, а також товарно-транспортні накладні (а.с. 34-45).

Дослідивши вказані первинні документи колегія суддів вважає, що факт отримання ТОВ «ДІОНІСІЙ VN» товару від ТОВ «Саноіл Торг» підтверджується належним чином складеними первинними документами.

Слід зазначити, що юридичним фактом, який породжує право платника на податкову вигоду (зокрема, у вигляді права на зменшення об'єкта оподаткування ПДВ на суму податкового кредиту), є реальність господарської операції.

За відсутності факту придбання товарів відповідні суми не можуть включатися до складу податкового кредиту.

Підтвердженням реального здійснення господарської операції є первинні документи, які свідчать про фактичну поставку товарів продавцем та їх отримання покупцем, документи, підтверджуючі використання вказаних товарів у власній господарській діяльності.

Відмовляючи особі у праві на податковий кредит, податковий орган повинен довести саме недобросовісність у діях платника.

Необґрунтована податкова вигода характеризується відсутністю фактичного виконання господарських операцій, здійсненням операцій без ділової мети та обліком операцій безвідносно до їх реального економічного змісту, узгодженістю дій покупця та постачальника для штучного створення умов для податкової економії.

Таким чином, визначальною умовою виникнення у платника права на податковий кредит та на формування валових витрат, окрім документального оформлення господарської операції, є реальність здійснення цієї операції в рамках провадження господарської діяльності платника.

ДПІ не подано доказів того, що по спірним операціям між ТОВ «ДІОНІСІЙ VN» та ТОВ «Саноіл Торг» у позивача була відсутня розумна ділова мета, або того, що позивач та ТОВ «Саноіл Торг» діяли спільно з метою отримання необґрунтованої податкової вигоди.

В свою чергу, досліджені в ході судового розгляду справи докази свідчать про те, що господарська операція між ТОВ «ДІОНІСІЙ VN» та ТОВ «Саноіл Торг» реально відбулася та тягне настання правових наслідків.

Так в наданих документах зазначається вся необхідна інформація стосовно товару, що постачався, а в товарно-транспортних накладних вказано автопідприємство, яке здійснювало перевезення вантажу, автомобіль, яким здійснювалось перевезення, вказано замовника, вантажовідправника та вантажоодержувача, кому здійснювалось переадресування, пункт навантаження та пункт розвантаження, назва товару, який перевозився його кількість.

Таким чином на підставі викладеного, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що факт придбання позивачем товару (дизельного палива) ТОВ «Саноіл Торг» дійсно мав місце, що підтверджується всіма необхідними первинними документами, тому позивач правомірно включив до складу податкового кредиту у жовтні 2011 року суму ПДВ у розмірі 111 969,75 грн.

При цьому, що стосується посилань податкового органу на порушення позивачем п. 1, п. 5 ст. 203, ст. 210, п.1, п.2 ст. 215, п. 1 ст. 216, ст. 228, ст. 626, ст. 629, ст. 650, ст. 655, ст. 658, ст. 662 ЦК України в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів з ТОВ «Саноіл Торг», слід зазначити наступне:

Частиною 1 ст. 215 Цивільного кодексу України передбачено, що підставою недійсності правочину, є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, визначені статтею 203 ЦК України, згідно із якою зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом.

Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Необхідними умовами для визнання угоди нікчемною в силу вимог ст. 228 Цивільного кодексу України є її укладання з метою, завідомо суперечною інтересам держави і суспільства та наявність умислу хоча б у однієї із сторін щодо настання відповідних протиправних наслідків.

При кваліфікації правочину за статтею 228 Цивільного кодексу України має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.

Проте, існування відповідних обставин у даній справі податковим органом не доведено.

Крім того, жодним нормативно-правовим актом не визначено право податкового органу самостійно надавати оцінку укладеним (вчиненим) договорам з визначенням їх нікчемними, недійсними із застосуванням відповідних наслідків в результаті вчинення таких правочинів оскільки правочини, що мають ознаки оспорюваності, визнаються недійсними в судовому порядку та за рішенням суду.

Колегія суддів суду апеляційної інстанції також погоджується з висновком суду першої інстанції стосовно безпідставності посилань податкового органу на акт іншого податкового органу про результати документальної невиїзної позапланової перевірки контрагента позивача, а також інших підприємств в ланцюгу постачання, оскільки допущені попередніми постачальниками у ланцюгу постачання товару певні порушення податкового законодавства тягнуть негативні наслідки саме для таких постачальників та не впливають на право позивача на віднесення сум до складу валових та до складу податкового кредиту.

Таким чином, порушення ТОВ «Саноіл Торг» та контрагентами в ланцюгу постачання порядку здійснення господарської діяльності не може бути підставою для відповідальності ТОВ «ДІОНІСІЙ VN».

В свою чергу, судом першої інстанції вірно встановлено, що в ході перевірки податковим органом не були досліджені належним чином первинні документи, а висновки перевіряючих ґрунтуються на суб'єктивних припущеннях та не підтверджуються жодними документами.

При цьому, акт перевірки складено з порушеннями вимог чинного законодавства, оскільки не містить, зокрема, чіткого викладення змісту порушення з посиланням на конкретні пункти і статті законодавчих актів, що порушені платником податків, зазначення періоду (місяць, квартал, рік) фінансово-господарської діяльності платника податків та господарської операції, в результаті якої здійснено це порушення.

Зважаючи на зазначене, колегія суддів вважає, що в даному випадку висновки Жовтневої міжрайонної державної податкової інспекції Миколаївської області ДПС щодо заниження ТОВ «ДІОНІСІЙ VN» податку на додану вартість в жовтні 2011 року є необґрунтованими та спростовуються наданими позивачем первинними документами, а товариством правомірно було сформовано податковий кредит за рахунок сум податку на додану вартість по операціям з ТОВ «Саноіл Торг».

Слід зазначити, що судом першої інстанції в ході розгляду справи також було встановлено відсутність підстав у Жовтневої МДПІ, передбачених пп. 78.1.1 Податкового кодексу України, для проведення позапланової невиїзної документальної перевірки ТОВ «ДІОНІСІЙ VN».

Так, відповідно до п.п. 78.1.1 п. 78.1 ст. 78 Податкового кодексу України документальна позапланова перевірка проводиться у разі, якщо за наслідками перевірок інших платників податків або отримання податкової інформації виявлено факти, що свідчать про можливі порушення платником податків податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на обов'язковий письмовий запит органу державної податкової служби протягом 10 робочих днів з дня отримання запиту;

В свою чергу, в даному випадку на запит Жовтневої МДПІ за № 2885/10/22-122 від 28.03.2013 року стосовно правомірності формування податкового кредиту по контрагенту-продавцю ТОВ «Саноіл Торг» за період з 01.10.2011 року по 30.11.2011 року, ТОВ «ДІОНІСІЙ VN» були надані пояснення та документальне підтвердження.

При цьому, судом першої інстанції вірно встановлено, що податковим органом не було зазначено, які саме було виявлено факти, які б свідчили про порушення ТОВ «ДІОНІСІЙ VN» податкового законодавства.

Також слід зазначити, що відповідь на запит була надана позивачем 09.04.2013 року за № 156 (вх. №1189/10 від 10.04.2013 року), тоді як Жовтневою МДПІ перевірка була розпочата 14.06.2013 року.

Все вищезазначене, а також встановлені судом першої інстанції інші порушення, допущені Жовтневою МДПІ при прийнятті оскаржуваного податкового повідомлення-рішення свідчить про його необґрунтованість та неправомірність, що є підставою для його скасування.

Зважаючи на зазначене, колегія суддів приходить до висновку, що судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи, правильно по суті вирішено справу, та постановлено судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, відповідно до ст. 200 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін.

Керуючись ст. ст. 184, 185, 197, 198, 200, 205, 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції, -

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Жовтневої об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Миколаївській області залишити без задоволення, а постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 09 вересня 2013 року - без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили відповідно до ст. 254 КАС України та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції.

Головуючий: Бойко А.В.

Судді: Танасогло Т.М.

Яковлєв О.В.