Постанова № 38721824, 13.05.2014, Донецький апеляційний адміністративний суд

Головуючий у 1 інстанції - Волгіна Н.П.

Суддя-доповідач - Шишов О.О.

УКРАЇНА

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 травня 2014 року справа №805/2716/14

приміщення суду за адресою: 83017, м. Донецьк, бул. Шевченка, 26

Донецький апеляційний адміністративний суд у складі головуючого судді Шишова О.О., суддів Сіваченка І.В., Попова В.В., секретарі судового засідання Сульженко А.В. розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги управління Пенсійного фонду України в м. Докучаєвську Донецької області, Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м.Докучаєвську Донецької області на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 02 квітня 2014 року у справі № 805/2716/14 за позовом управління Пенсійного фонду України в м. Докучаєвську Донецької області до Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Докучаєвську Донецької області про стягнення заборгованості по сплаченим пенсіям, -

В С Т А Н О В И В:

Постановою Донецького окружного адміністративного суду задоволені частково позовні вимоги управління Пенсійного фонду України в м.Докучаєвську Донецької області до Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Докучаєвську Донецької області про стягнення заборгованості по сплаченим пенсіям.

Стягнуто з Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійного захворювання України в м. Докучаєвську заборгованість по витратам по особових справах потерпілих, яким виплачено пенсії у зв'язку з втратою годувальника, котрий помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання за період з 1 вересня 2013 року по 31 січня 2014 року у розмірі 1 970,90 грн.

В решті позовних вимог відмовлено.

З рішенням суду першої інстанції не погодився відповідач Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Докучаєвську Донецької області та звернулись з апеляційною скаргою у якій вказали, що рішення суду першої інстанції прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права. Зазначили, що відділення не може погодитись з вимогами позивача про відшкодування витрат, пов'язаних з виплатою пенсій по інвалідності особам, які переїхали з України або в Україну, оскільки ні національне законодавство України про соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, ні вищезазначена Угода не покладають на Фонд обов'язок здійснювати виплати потерпілим, які отримали ушкодження здоров'я за її межами і переїхали на постійне проживання в Україну. Просили скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову, якою відмовити в задоволенні позовних вимог позивача.

Також з рішенням суду першої інстанції не погодився позивач та звернулись з апеляційною скаргою у якій вказали, що рішення суду першої інстанції прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права. Зазначили, що згідно ст. 24 Закону № 1105-ХIV якщо після призначення застрахованій особі матеріальної допомоги чи надання соціальних послуг між Фондом соціального страхування від нещасних випадків і страховиками з інших видів соціального страхування виникають спори щодо понесення витрат, виплата здійснюється страховиком, до якого звернувся застрахований. При цьому страховик, до якого звернувся застрахований, має право звернутися до відповідного страховика з інших видів соціального страхування щодо відшкодування понесених ним витрат, тобто Пенсійний фонд має право звернутися до Фонду соціального страхування щодо відшкодування понесених ним витрат з виплати пенсій по інвалідності та у зв'язку з втратою годувальника внаслідок нещасного випадку у тому числі у зв'язку втратою годувальника який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві на території Російської Федерації. Просили скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову, якою задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Представник відповідача в судовому підтримав доводи апеляційної скарги, просив задовольнити її, постанову суду першої інстанції скасувати та прийняти нову, якою відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Представник позивача в судовому засіданні заперечували проти доводів апеляційної скарги, підтримав вимоги своєї апеляційної скарги просив скасувати постанову суду та задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, встановила наступне.

Позивачем була сплачена пенсія по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або профзахворювання та пенсія у зв'язку з втратою годувальника, який помер в наслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 за період з 1 вересня 2013 року по 31 січня 2014 року у загальному розмірі 2 726,85 грн (2 698,15 грн - основний розмір пенсії; 10,85 грн - цільова грошова допомога; 17,85 грн - витрати на виплату та доставку пенсії). Зазначена сума була включена позивачем до відповідних актів щомісячної звірки витрат по особових справах зазначених вище осіб.

Як вбачається з додатків до актів щомісячної звірки відповідачем вказана сума до заліку не прийнята (а.с. 7-11).

Між сторонами немає розбіжностей щодо обставин справи, встановлених судом.

З набранням чинності Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, що спричинили втрату працездатності" від 23 вересня 1999 року № 1105-XIV (далі - Закон № 1105-ХIV) обов'язок відшкодування шкоди, заподіяної працівникові внаслідок ушкодження його здоров'я або в разі його смерті при настанні страхового випадку, зокрема, виплати йому або особам, які перебувають на його утриманні пенсій по інвалідності у зв'язку із втратою годувальника, покладено на Фонд соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань. Тобто, чинним законодавством саме на Фонд соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань покладений обов'язок відшкодовувати шкоду при настанні страхового випадку.

Відповідно до п. 2 Порядку, затвердженого постановою правління ПФУ від 3 березня 2003 року № 5-4 та правління Фонду соцстрахування від нещасних випадків України від 4 березня 2003 року № 4, цей Порядок визначає механізм відшкодування на централізованому рівні Фондом соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України ПФУ витрат, пов'язаних з виплатою пенсій по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсій у зв'язку із втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, які призначені особам, що застраховані згідно із Законом № 1105-ХIV (крім осіб, зазначених у п. 2 ст. 8 цього Закону), у тому числі добровільно застраховані, та потерпілим особам, право яких на отримання відшкодування шкоди раніше було встановлено згідно із законодавством СРСР або законодавством України про відшкодування шкоди, заподіяної працівникам внаслідок травмування на виробництві або професійного захворювання, пов'язаних з виконанням ними трудових обов'язків.

Пунктом 5 Порядку встановлено, що органи ПФУ щомісяця, до 10 числа місяця, наступного за звітним, на підставі списку осіб, яким виплачено пенсії по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсії у зв'язку із втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, та списку померлих осіб і осіб, знятих з обліку з інших причин, які отримували пенсії по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсії у зв'язку із втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, проводять з відділеннями виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в районах та містах обласного значення звірку витрат за особовими справами потерпілих, складають акт щомісячної звірки витрат за особовими справами потерпілих, яким виплачено пенсії по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсії у зв'язку із втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, у якому визначають загальну суму витрат, що підлягає відшкодуванню, та до 15 числа місяця, наступного за звітним, подають його відповідно головним управлінням Пенсійного фонду України в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі і управлінням виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі.

Згідно п. 6 зазначеного Порядку Головні Управління Пенсійного фонду та управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на підставі акта щомісячної звірки витрат за особовими справами потерпілих, яким виплачено пенсії по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсії у зв'язку із втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, узагальнюють і узгоджують довідку про відшкодування Фондом соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України Пенсійному фонду України витрат, пов'язаних з виплатою пенсій по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсій у зв'язку із втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, та до 20 числа місяця, наступного за звітним, подають її відповідно до Пенсійного фонду та Фонду соціального страхування від нещасних випадків.

Відповідно до ст. 24 Закону № 1105-ХIV, якщо після призначення застрахованій особі матеріальної допомоги чи надання соціальних послуг між Фондом соціального страхування від нещасних випадків і страховиками з інших видів соціального страхування виникають спори щодо понесених витрат, виплата здійснюється страховиком, до якого звернувся застрахований. Страховик, до якого звернувся застрахований, має право звернутись до відповідного страховика з інших видів соціального страхування щодо відшкодування понесених ним витрат.

Отже, вказаною нормою обумовлено право Пенсійного фонду на звернення до суду із даним позовом.

Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_5 згідно розпорядження (а.с.11) призначена пенсія по втраті годувальника (батька) ОСОБА_8, який 26 січня 1967 року отримав трудове каліцтво внаслідок нещасного випадку на виробництві в колгоспі "Росія", який розташований за адресою: ст. Мекенська, Наурського району ЧИАССР, про що свідчить складений акт про нещасний випадок на виробництві від 26 січня 1967 року (а.с. 14). ОСОБА_5 з 1 січня 1991 року встановлена друга група інвалідності, що підтверджено випискою МСЕК (а.с. 12);

ОСОБА_6 ІНФОРМАЦІЯ_1, згідно розпорядження призначена пенсія по втраті годувальника (чоловіка) ОСОБА_9 (а.с. 17), який був визнаний недієздатним рішенням Печенегського районного народного суду Мурманської області (а.с. 19). Останній отримав трудове каліцтво на виробництві 3 грудня 1982 року, про був складений акт № 137 про нещасний випадок на виробництві (а.с. 15-16). Також ОСОБА_6 встановлена перша група інвалідності (а.с. 18);

ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2, згідно розпорядження призначена пенсія по інвалідності (а.с. 23), яка настала в наслідок нещасного випадку 13 березня 1982 року на виробництві Чукотьске ДРСУ, яке розташоване за адресою: п. Лаврентія, Чукотський район, Магаданська область, при виконанні своїх трудових обов'язків, що підтверджується актом № 1 про нещасний випадок на виробництві (а.с. 20-21). ОСОБА_3 встановлена третя група інвалідності (а.с. 22);

ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_3, згідно розпорядження (а.с. 26) призначена пенсія по інвалідності, яка настала в наслідок отримання каліцтва на виробництві 25 травня 1995 року при виконанні своїх трудових обов'язків, про що складений акт № 2 від 25 травня 1995 року про нещасний випадок. На момент отримання каліцтва пенсіонер працював у Лянторському управлінні енергетичного господарства НГДУ, що розташоване за адресою: Росія, Тюменська область (а.с. 24-25). Згідно Витягу із акту огляду МСЕК, ОСОБА_4 визнаний інвалідом 2 групи (а.с. 27).

Як встановлено, позивачем виплачена пенсія ОСОБА_5 у зв`язку з нещасним випадком на виробництві, який стався 26 січня 1967 року на території СРСР; ОСОБА_6 у зв`язку з нещасним випадком на виробництві, який стався 3 грудня 1982 року на території СРСР; ОСОБА_3 у зв'язку з нещасним випадком на виробництві, який стався 13 березня 1982 року на території СРСР.

Згідно ч. 2 ст. 2 Закону № 1105-ХIV особи, право яких на отримання відшкодування шкоди раніше було встановлено згідно із законодавством СРСР або законодавством України про відшкодування шкоди, заподіяної працівникам внаслідок травмування на виробництві або професійних захворювань, пов'язаних з виконанням трудових обов'язків, мають право на забезпечення по страхуванню від нещасного випадку відповідно до цього Закону. При цьому право на таке забезпечення, яке встановлено в Україні, не залежить від того, у якій з колишніх республік СРСР стався нещасний випадок на виробництві з застрахованою особою або виникло професійне захворювання, пов'язане з виконанням нею трудових обов'язків.

Відповідно п. "а" ст. 27 Закону України "Про пенсійне забезпечення" громадянам України - переселенцям з інших держав, які не працювали в Україні, пенсії по інвалідності внаслідок трудового каліцтва або професійних захворювань призначаються незалежно від стажу роботи.

Згідно п. 3 розділу XI Прикінцевих положень Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійних захворювань, які спричинили втрату працездатності" відшкодування шкоди, медична, професійна та соціальна реабілітація провадяться Фондом соціального страхування від нещасних випадків також зазначеним у ст. 8 цього Закону особам, які потерпіли до набрання ним чинності та мали право на зазначені страхові виплати і соціальні послуги.

Абзацом 3 п. 3 розділу XI цього Закону встановлено, що вся заборгованість потерпілим на виробництві та членам їх сімей, яким до набрання чинності цим Законом підприємства, установи та організації не відшкодували матеріальної і моральної (немайнової) шкоди, заподіяної ушкодженням здоров'я, виплачується цими підприємствами, установами і організаціями, а в разі їх ліквідації без правонаступника - Фондом соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України. Таким чином, обов'язок Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань відшкодувати потерпілим на виробництві та членам їх сімей матеріальну і моральну (немайнову) шкоду, заподіяну ушкодженням здоров'я, не залежить від сплати Фонду страхових взносів підприємств, на яких ушкоджено здоров`я потерпілого.

Як вбачається з абз. 7 п. 3 розділу XI Прикінцевих положень Закону № 1105-ХIV, Фонд соціального страхування від нещасних випадків є правонаступником державного, галузевих та регіональних фондів охорони праці, передбачених ст. 21 Закону України "Про охорону праці", які ліквідуються.

Відповідно до Законів України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійних захворювань, які спричинили втрату працездатності", «Про страхові тарифи на загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійних захворювань, які спричинили втрату працездатності" та «Про пенсійне забезпечення" розроблено Порядок відшкодування Фондом соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України Пенсійному фонду України витрат, пов'язаних з виплатою пенсій по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійних захворювань та пенсій у зв'язку із втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійних захворювань.

Цей Порядок визначає механізм відшкодування на централізованому рівні Фондом соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України Пенсійному фонду України витрат, пов'язаних з виплатою пенсій по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійних захворювань та пенсій у зв'язку з втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійних захворювань. Так, відшкодуванню підлягають пенсії, призначені відповідно до пунктів "а", "в", "г" ст. 26, ст.ст. 37-38, та пенсії, виплачені відповідно до ст.ст. 91, 92 Закону України "Про пенсійне забезпечення" в разі настання страхових випадків.

Згідно Закону № 1105-ХIV встановлено, що страхові виплати мають бути пов'язані із страховими випадками, що спричинені ушкодженням здоров'я або професійних захворювань застрахованої особи.

Відповідно до ст. 2 Угоди "Про взаємне визнання прав на відшкодування шкоди, завданої працівникам каліцтвом, професійним захворюванням або іншим ушкодженням здоров'я, пов'язані з виконанням ними трудових обов'язків" від 9 вересня 1994 року відшкодування шкоди, завданої працівнику внаслідок трудового каліцтва, іншого ушкодження здоров'я (у тому числі при настанні втрати працездатності в результаті нещасного випадку на виробництві, пов'язаного з виконанням працівниками трудових обов'язків, після переїзду потерпілого на територію іншої Сторони), смерті здійснюється роботодавцем Сторони, законодавство якої поширювалось на працівника в момент одержання каліцтва, іншого ушкодження здоров'я, смерті. Роботодавець, відповідальний за завдання шкоди, здійснює її відшкодування відповідно до свого національного законодавства.

Як вбачається з зазначеної норми Закону, вона регулює відносини, які є предметом спору у цій справі та пов'язані з відшкодуванням витрат ПФУ, понесених у зв'язку з виплатою пенсій особам, які стали інвалідами внаслідок нещасного випадку на виробництві на території інших республік СРСР до проголошення Україною незалежності.

Відповідно ст. 1 Угоди "Про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у сфері пенсійного забезпечення" від 13 березня 1992 року, пенсійне забезпечення громадян держав - учасниць даної Угоди та членів їх сімей здійснюється за законодавством держави, на території якої вони проживають. Статтею 3 Угоди встановлено, що всі витрати, пов'язані зі здійсненням пенсійного забезпечення за даною Угодою, несе держава, яка надає забезпечення.

Враховуючи вищевикладене, посилання відповідача на положення Угоди "Про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у сфері пенсійного забезпечення", щодо не встановлення обов`язку відшкодування Фондом сплачених пенсії не приймається судом до уваги, оскільки за змістом цієї норми взаємні розрахунки між державами можуть проводитися лише на підставі двосторонніх договорів.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов висновку, що страховиком, який має виплачувати пенсію по інвалідності особі, яка стала інвалідом від нещасного випадку на виробництві на території колишніх республік СРСР, а в разі виплати такої органами Пенсійного фонду України - відшкодувати останньому витрати, є Фонд соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України.

На підставі викладеного, суд першої інстанції дійшов висновку що позовні вимоги Управління Пенсійного фонду України в м. Докучаєвську Донецької області до Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України м. Докучаєвську Донецької області про стягнення заборгованість з відшкодування основного розміру пенсії, витрат на її виплату та доставку та щомісячної цільової допомоги на прожиття ОСОБА_3, ОСОБА_5, ОСОБА_6 за період з 1 вересня 2013 року по 31 січня 2014 року у загальному розмірі 1 970,90 грн є обґрунтованими, у зв`язку із чим підлягають задоволенню.

Щодо стягнення основного розміру пенсії по особової справі потерпілого ОСОБА_4 за період з 1 вересня 2013 року по 1 січня 2014 року у розмірі 755,95 грн, у тому числі витрати на виплату та доставку зазначеної пенсії у розмірі 5,95 грн, суд першої інстанції прийшов до висновку, що відповідно до ст.6 Угоди між Урядом України і Урядом Російської Федерації про трудову діяльність і соціальний захист громадян України і Росії, які працюють за межами кордонів своїх країн від 14 січня 1993 року, сторони додержуватимуться такого порядку щодо відшкодування працівникам шкоди внаслідок каліцтва або іншого ушкодження здоров'я, одержаного у зв'язку з виконанням трудових обов'язків: а) відшкодування шкоди внаслідок трудового каліцтва або іншого ушкодження здоров'я, а також смерті потерпілого здійснюється Стороною, законодавство якої поширювалось на працівника на момент одержання каліцтва; б) відшкодування шкоди внаслідок професійного захворювання або смерті потерпілого, яка настала у зв'язку з ним, здійснюється Стороною, законодавство якої поширювалось на працівника під час його трудової діяльності, яка викликала професійне захворювання, навіть якщо зазначене захворювання вперше було виявлене на території іншої Сторони. Відтак, страховиком, який має виплачувати пенсію по інвалідності особі, котра стала інвалідом від нещасного випадку на виробництві на території Російської Федерації, є уповноважений орган Російської Федерації.

Факт нещасного випадку на виробництві, який стався з ОСОБА_4, підтверджений актом № 2 про нещасний випадок від 25 травня 1995 року. Нещасний випадок стався на підприємстві роботодавця, яке знаходиться на території незалежної держави - Російської Федерації (а.с. 24-25).

З огляду на вищевикладене суд першої прийшов до висновку, що у відповідача не виникає зобов'язання по відшкодуванню витрат в разі виплати такої пенсії органами Пенсійного фонду України відповідно до вимог Угоди між Урядом України і Урядом Російської Федерації про трудову діяльність і соціальний захист громадян України і Росії, які працюють за межами кордонів своїх країн від 14 січня 1993 року

З вказаними висновками суду першої інстанції не погоджується колегія суддів.

Так Статтею 1 Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від 14 січня 1998 року № 16/98-ВР (далі - Основи) встановлено, що загальнообов'язкове державне соціальне страхування - це система прав, обов'язків і гарантій, яка передбачає надання соціального захисту, що включає матеріальне забезпечення громадян у разі хвороби, повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати страхових внесків власником або уповноваженим ним органом, громадянами, а також бюджетних та інших джерел, передбачених законом.

Залежно від страхового випадку є такі види загальнообов'язкового державного соціального страхування: пенсійне страхування; страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням; медичне страхування; страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності; страхування на випадок безробіття. Відносини, що виникають за зазначеними у частині першій цієї статті видами загальнообов'язкового державного соціального страхування, регулюються окремими законами, прийнятими відповідно до Основ (стаття 4 Основ у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин).

Відповідно до пункту 4 статті 25 Основ за страхуванням від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання надаються такі види соціальних послуг і матеріального забезпечення: профілактичні заходи по запобіганню нещасним випадкам на виробництві та професійним захворюванням; відновлення здоров'я та працездатності потерпілого; допомога по тимчасовій непрацездатності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання; відшкодування збитків, заподіяних працівникові каліцтвом чи іншим ушкодженням здоров'я, пов'язаним з виконанням ним своїх трудових обов'язків; пенсія по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання; пенсія у зв'язку із втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання; допомога на поховання осіб, які померли внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання.

Ураховуючи те, що пенсія по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання є наслідком страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, належним страховиком, відповідно до статті 25 Основ є Фонд, що також передбачено статтею 21 Закону № 1105-XIV, яка визначає перелік соціальних послуг та виплат, які здійснюються та відшкодовуються Фондом.

Згідно з частиною четвертою статті 26 Основ, якщо після призначення застрахованій особі матеріальної допомоги чи надання соціальних послуг між страховиками виник спір щодо понесених витрат, виплата здійснюється страховиком, до якого звернулася застрахована особа. При цьому неналежний страховик має право звернутися до належного страховика щодо відшкодування понесених ним витрат.

Аналогічне правило закріплене частиною другою статті 24 Закону № 1105-XIV, відповідно до пункту 5 якої якщо після призначення застрахованій особі матеріальної допомоги чи надання соціальних послуг між Фондом і страховиками з інших видів соціального страхування виникають спори щодо понесених витрат, виплата здійснюється страховиком, до якого звернувся застрахований. При цьому страховик, до якого звернувся застрахований, має право звернутися до відповідного страховика з інших видів соціального страхування щодо відшкодування понесених ним витрат.

За змістом статті 21 Закону № 1105-XIV у разі настання страхового випадку Фонд соціального страхування від нещасних випадків зобов'язаний у встановленому законодавством порядку своєчасно та в повному обсязі відшкодовувати шкоду, заподіяну працівникові внаслідок ушкодження його здоров'я або в разі його смерті, виплачуючи йому або особам, які перебували на його утриманні: допомогу у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю до відновлення працездатності або встановлення інвалідності; одноразову допомогу в разі стійкої втрати професійної працездатності або смерті потерпілого; щомісяця грошову суму в разі часткової чи повної втрати працездатності, що компенсує відповідну частину втраченого заробітку потерпілого; пенсію по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання; пенсію у зв'язку з втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання тощо. Усі види соціальних послуг та виплат, передбачені цією статтею, надаються застрахованому та особам, які перебувають на його утриманні, незалежно від того, перебуває на обліку підприємство, на якому стався страховий випадок, як платник страхових внесків чи ні.

Відповідно до статті 1 Угоди про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у сфері пенсійного забезпечення від 13 березня 1992 року, пенсійне забезпечення громадян держав-учасниць даної Угоди та членів їх сімей здійснюється за законодавством держави, на території якої вони проживають.

Статтею 3 цієї Угоди встановлено, що всі витрати, пов'язані зі здійсненням пенсійного забезпечення за даною Угодою, несе держава, яка надає забезпечення.

За змістом цієї норми взаємні розрахунки між державами можуть проводитися лише на підставі двосторонніх договорів.

Таким чином, витрати, понесені органами ПФУ у зв'язку із виплатою та доставкою пенсій по інвалідності від трудового каліцтва (у тому числі й пенсій особам, які стали інвалідами від нещасного випадку на виробництві на території колишніх республік СРСР) підлягають відшкодуванню за рахунок Фонду як належного страховика від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання.

Зазначена позиція викладена в рішенні Верховного суду України від 12 листопада 2013 року № 21-394/а13.

Пунктом 3 частини 1 статті 198 КАС України визначено, що за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати її та прийняти нову постанову суду.

Пунктом 4 частини 1 статті 202 КАС України встановлено, що підставами для скасування постанови або ухвали суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання.

Колегія вважає, що суд першої інстанції при вирішенні питання порушив норми матеріального права, тому постанову суду першої інстанції необхідно скасувати та позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

Повний текст рішення складений 16 травня 2014 року.

Керуючись статтями 24, 160, 167, 184, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України в м.Докучаєвську Донецької області на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 02 квітня 2014 року у справі № 805/2716/14 - задовольнити.

Апеляційну скаргу Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м.Докучаєвську Донецької області на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 02 квітня 2014 року у справі № 805/2716/14 - залишити без задоволення.

Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 02 квітня 2014 року у справі № 805/2716/14 - скасувати.

Позовні вимоги управління Пенсійного фонду України в м.Докучаєвську Донецької області - задовольнити в повному обсязі.

Стягнути з Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійного захворювання України в м.Докучаєвську заборгованість по витратам по особових справах потерпілих, яким виплачено пенсії у зв'язку з втратою годувальника, котрий помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання за період з 1 вересня 2013 року по 31 січня 2014 року у розмірі 2726,85 грн.

На підставі частини 3 статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України складення рішення у повному обсязі відкласти на строк - до 5 днів.

Рішення набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом 20 днів з дня складення в повному обсязі.

Головуючий О.О.Шишов

Судді І.В.Сіваченко

В.В.Попов