Постанова № 38721669, 26.02.2014, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

26 лютого 2014 року № 826/15237/13-а

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Шрамко Ю.Т., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями "Дока Україна Т.О.В." до Київської міжрегіональної митниці Міністерства доходів і зборів України третя особа Головне управління Державного казначейства України в м. Києвіпро визнання протиправними та скасування рішень, карток відмови, стягнення сплачених сум ввізного мита та податку на додану вартість ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Дока Україна Т.О.В.», (надалі - позивач, ТОВ «Дока Україна Т.О.В."), звернулось до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до Київської міжрегіональної митниці Міністерства доходів і зборів України (надалі - відповідач), третя особа Головне управління Державного казначейства України в м. Києві, (надалі - третя особа, ГУ ДКУ в м.Києві), про визнання протиправними та скасування рішень, карток відмови, стягнення сплачених сум ввізного мита та податку на додану вартість.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що позивачем подано всі документи і дотримані всі умови, визначені ст. 53 Митного кодексу України, необхідні для визначення митної вартості за основним методом, а відтак, позивач вважає прийняте відповідачем рішення про коригування митної вартості товарів та картки відмови протиправними та просить їх скасувати та стягнути з Державного бюджету України на користь позивача суми надміру сплачених сум ввізного мита та податку на додану вартість.

Представник відповідача заперечував проти задоволення позовних вимог з підстав викладених у письмових запереченнях, які долучено до матеріалів справи з підстав наявності розбіжностей у поданих позивачем до митного оформлення документах, що стало підставою для коригування заявленої митної вартості ввезених товарів за резервним методом, оскільки додатково надані позивачем документи також не підтверджували задекларовану митну вартість товару.

Представник третьої особи, будучи належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи, у судові засідання не з'являвся, суду надано письмові заперечення проти позовних вимог.

Необхідність у заслуховуванні свідка чи експерта у справі відсутня, так само, як і відсутні перешкоди для розгляду справи у судовому засіданні.

Відповідно до вимог ч. 6 ст. 128 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду справи, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Приймаючи до уваги викладене, розгляд справи здійснюється у письмовому провадженні.

Розглянувши подані сторонами документи та матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва встановив наступне.

Між ТОВ «Дока Україна Т.О.В.», (як покупцем), та Підприємством «Дока Італія С.п.А.» (Італія), (як продавець), було укладено зовнішньоекономічний контракт від 13.03.2013 №ІM8/2013, (далі - Контракт), відповідно до умов якого здійснювалась поставка Покупця в Україну нового опалубкового матеріалу та такого, що був у використанні, торгівельної марки «Doka Die Schalungstechniker» (виробник - «Doka Indastrie GmbH»), програмного забезпечення та рекламної продукції, (надалі - Товар).

Пунктом 14.2 вказаного Контракту передбачено, що всі додатки до нього є невід'ємними частинами, а їх положення мають пріоритет по відношенню до загальних. Так, невід'ємними частинами Контракту є Додаткова угода №1 від 13.03.2013 та 13.03.2013 та Додаткова угода №2 від 13.03.2013 та 13.03.2013, які передбачають викладення в новій редакції пунктів стосовно банківських реквізитів сторін та умов поставки, порядку прийому-передачі Товару.

Відповідно до п.1.2 Контракту, точне найменування Товару, ціни, а також його кількість вказані в інвойсі, який також є невід'ємним додатком до даного Контракту, на кожну поставку окремо.

Пунктом 3.2 Контракту передбачено проведення сторонами Контракту платежів в Євро, а умови оплати згідно п.3.1 передбачають переказ коштів за Контрактом протягом 90 днів, з дати вказаної на товарних інвойсах.

Згідно п. 4.1 Контракту, (з урахуванням Додатку до нього), визначено поставку Товару на умовах FCA або CPT, використовуючи прийняті умови «Інкотермс 2010» Міжнародної торгової палати.

Позивачем, через уповноважену особу, подано відповідачу митну декларацію та наступні документи для митного оформлення:

декларації митної вартості;

зовнішноекономічний Контракт купівлі-продажу від 13.03.2013 №ІM8/2013;

інвойс від 19.03.2013 №330507582;

інвойс від 19.03.2013 №33050792;

міжнародну автомобільну накладну (СМR) №806069 від 21.03.2013;

міжнародну автомобільну накладну (СМR) №564705 від 22.03.2013;

довідку про транспортні витрати №25-03/13-3 від 25.03.2013;

довідку про транспортні витрати №27-03/2013 від 27.03.2013.

Митна вартість товарів була заявлена позивачем за основним методом, тобто за ціною вказаного Контракту.

Під час здійснення відповідачем контролю правильності визначення митної вартості товару відповідачем встановлено, що подані до митного оформлення документи не містять всіх відомостей, проте, суд звертає увагу, що відповідачем не зазначено яких саме відомостей не містять подані позивачем відповідачу документи.

Крім того суд звертає увагу, що відповідачем вказувалось на необхідність подання позивачем додаткових документів, а саме:

транспортні (перевізні) документи;

за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару;

виписки з бухгалтерської документації (видаткові накладні);

висновок про вартісні характеристики товарів, підготовлений спеціалізованою експертною організацією;

виписку з бухгалтерських та банківських документів покупця, що стосується відчуження оцінюваних товарів, ідентичних та/або подібних (аналогічних) товарів на території України;

довідкову інформацію щодо вартості у країні-експортері товарів, що є ідентичними та/або подібними (аналогічними) оцінюваним товарам;

розрахунок ціни (калькуляції).

Листами від 13.06.2013 №414 та від 13.06.2013 №415 позивачем подано витребувані відповідачем додаткові документи.

Рішеннями Київської регіональної митниці від 28.03.2013 №100250000/2013/200369/2 та від 28.03.2013 №100250000/2013/600367/2 скориговано митну вартість імпортованих товарів за резервним методом.

А також, прийнято картки відмови в прийняті митної декларації №100250000/2013/00455 від 27.03.2013 та №100250000/2013/00457 від 27.03.2013.

Спірні правовідносини врегульовано нормами Конституції України; Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України); Митного кодексу України (далі - МК України).

Згідно ст. 49 МК України (далі - МК України) митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Відповідно до ст.ст. 51, 53 МК України заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.

Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов'язані:

1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом;

2) подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню;

3) нести всі додаткові витрати, пов'язані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації.

Статтею 54 МК України визначено, що контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.

За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.

Митний орган під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов'язаний:

1) здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари;

2) надавати декларанту або уповноваженій ним особі письмову інформацію про причини, за яких заявлена ними митна вартість не може бути визнана;

3) надавати декларанту або уповноваженій ним особі письмову інформацію щодо порядку і методу визначення митної вартості, застосованих у разі коригування митної вартості, а також щодо підстав здійснення такого коригування;

4) випускати у вільний обіг товари, що декларуються:

- у разі визнання митним органом заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю;

- у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною митним органом;

- у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу X цього Кодексу в розмірі, визначеному митним органом відповідно до частини сьомої статті 55 цього Кодексу.

Митний орган з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право:

1) упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості;

2) у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості;

3) у випадках, встановлених цим Кодексом, здійснювати коригування заявленої митної вартості товарів;

4) проводити в порядку, визначеному статтями 345 - 354 цього Кодексу, перевірки правильності визначення митної вартості товарів після їх випуску;

5) звертатися до митних органів інших країн із запитами щодо надання відомостей, необхідних для підтвердження достовірності заявленої митної вартості;

6) застосовувати інші передбачені цим Кодексом форми митного контролю.

Митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі:

1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості;

2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари;

3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу;

4) надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

У разі, якщо під час проведення митного контролю митний орган не може аргументовано довести, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, заявлена декларантом або уповноваженою ним особою митна вартість вважається визнаною автоматично.

Згідно ст. 55 МК України, рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

Прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити:

1) обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано;

2) наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом;

3) вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана митним органом;

4) обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування;

5) інформацію про:

а) право декларанта або уповноваженої ним особи на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються:

у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною митним органом;

у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу X цього Кодексу в розмірі, визначеному митним органом відповідно до частини сьомої цієї статті;

б) право декларанта або уповноваженої ним особи оскаржити рішення про коригування заявленої митної вартості у митному органі вищого рівня відповідно до глави 4 цього Кодексу або до суду.

Відповідно до ч. 7 ст. 55 МК України, у випадку незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування заявленої митної вартості товарів митний орган за зверненням декларанта або уповноваженої ним особи випускає товари, що декларуються, у вільний обіг за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю цих товарів, визначеною декларантом або уповноваженою ним особою, та забезпечення сплати різниці між сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною декларантом або уповноваженою ним особою, та сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною митним органом, шляхом надання гарантій відповідно до розділу X цього Кодексу. Строк дії таких гарантій не може перевищувати 90 календарних днів з дня випуску товарів.

Протягом 80 днів з дня випуску товарів декларант або уповноважена ним особа може надати митному органу додаткові документи для підтвердження заявленої ним митної вартості товарів, що декларуються.

У разі надання декларантом або уповноваженою ним особою додаткових документів митний орган розглядає подані додаткові документи і протягом 5 робочих днів з дати їх подання виносить письмове рішення щодо визнання заявленої митної вартості та скасовує рішення про коригування заявленої митної вартості або надає обґрунтовану відмову у визнанні заявленої митної вартості з урахуванням додаткових документів. У такому випадку надана фінансова гарантія відповідно повертається (вивільняється) або реалізується в порядку та у строки, визначені цим Кодексом.

Якщо митний орган протягом строку, зазначеного у частині дев'ятій цієї статті, не надає обґрунтованої відмови у визнанні заявленої митної вартості з урахуванням додаткових документів, вважається, що декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість товарів визначено правильно. У такому випадку митний орган скасовує рішення про коригування заявленої митної вартості, а надана фінансова гарантія повертається (вивільняється) у порядку та строки, визначені цим Кодексом.

Враховуючи викладене, суд не може погодитись з доводами відповідача-1 про неможливість застосування першого методу визначення митної вартості з огляду на виявлені невідповідності у поданих позивачем документах.

У письмових запереченнях на позовну заяву відповідач звертав увагу суду на те, що наданий позивачем документи не містили всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів.

Суд критично відноситься до таких тверджень відповідача, оскільки відповідачем при оцінці змісту наданих позивачем експертних висновків не доведено факту розбіжностей, ознак підробки або відсутність всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості, чи відомостей щодо ціни, що підлягає сплаті за ці товари, не надано жодних аргументів (доказів), які б викликали обґрунтовані сумніви в достовірності проведеного позивачем розрахунку митної вартості Товару за ціною Договору (контракту).

Враховуючи викладене, суд не може погодитись з доводами відповідача про неможливість застосування першого методу визначення митної вартості з огляду на виявлені невідповідності у поданих позивачем документах, оскільки всі подані позивачем разом з митною декларацією документи оформлені належним чином та є достатніми для визначення митної вартості товару за першим методом.

Інших переконливих аргументів, які б викликали обґрунтовані сумніви в достовірності проведеного позивачем розрахунку митної вартості товарів за ціною договору, відповідачем не наведено, а обставин, які б впливали на рівень задекларованої митної вартості товарів, судом не встановлено.

Оскільки відповідачем не було допустимими доказами спростовано твердження позивача, що надані позивачем в сукупності документи фактично підтверджують контрактну ціну імпортованого товару та підтверджують правильність визначення за вказаною ціною його митної вартості, підстави для висновку суду про те, що заявлена позивачем митна вартість товару за ціною договору є заниженою чи необ'єктивною, відсутні.

Що стосується заявленої позивачем позовної вимоги про стягнення зайво сплаченої до бюджету суму податку на додану вартість у сумі 108189,74 грн., суд зазначає наступне.

Частиною 1 ст.301 Митного кодексу України визначено, що повернення помилково та/або надміру сплачених сум митних платежів здійснюється відповідно до Бюджетного та Податкового кодексів України.

Згідно з приписами частини третьої зазначеної статті Митного кодексу України, помилково та/або надміру зараховані до державного бюджету суми митних платежів повертаються з державного бюджету в порядку, визначеному центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері фінансів.

Відповідно до приписів ч.2 ст.45 Бюджетного кодексу України, центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, веде бухгалтерський облік усіх надходжень Державного бюджету України та за поданням органів, що контролюють справляння надходжень бюджету, здійснює повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до бюджету.

На виконання частини другої статті 45 Бюджетного кодексу України розроблено Порядок повернення платникам податків коштів, що обліковуються на відповідних рахунках митного органу як передоплата, і митних та інших платежів, помилково та/або надмірно сплачених до бюджету, контроль за справлянням яких здійснюється митними органами, затверджений наказом Державної митної служби України від 20.07.2007 р. № 618 (далі - Порядок № 618).

Розділом ІІІ зазначеного Порядку передбачено, що для повернення з Державного бюджету України митних та інших платежів, помилково та/або надмірно сплачених до бюджету, контроль за справлянням яких здійснюється митними органами, платником податків до загального відділу митного органу, яким здійснювалось оформлення митної декларації, подається заява довільної форми, яка підписується керівником і головним бухгалтером суб'єкта господарської діяльності або фізичною особою.

Заява може бути подана не пізніше 1095-го дня, наступного за днем зарахування коштів до Державного бюджету України.

Заява, зареєстрована в загальному відділі, після розгляду керівником (заступником керівника) митного органу разом з пакетом документів передається до Відділу для перевірки обґрунтованості повернення заявлених сум. Відділ перевіряє факт перерахування митних та інших платежів з відповідного рахунку до Державного бюджету України та наявність переплати.

Для підготовки висновку про повернення з Державного бюджету України помилково та/або надмірно зарахованих до бюджету митних та інших платежів, контроль за справлянням яких покладається на митні органи (далі - Висновок про повернення), керівництвом Відділу за потреби ініціюється проведення перевірки в митному органі щодо правильності митного оформлення із залученням відповідних підрозділів митного органу.

Спільним наказом Державної митної служби України та Державного казначейства України від 20.07.2007 №611/147 затверджено Порядок взаємодії митних органів з органами Державного казначейства України в процесі повернення з Державного бюджету України помилково та/або надмірно зарахованих до бюджету митних та інших платежів, контроль за справлянням яких покладається на митні органи (далі - Порядок №611/147).

Згідно з пунктом 2 вказаного вище Порядку, повернення помилково та/або надмірно зарахованих до бюджету митних та інших платежів здійснюється на підставі висновку митного органу, що здійснював оформлення митної декларації.

Зазначений висновок оформлюється відповідно до заяви платника, яка подається до митного органу, що здійснював оформлення митної декларації (далі - митний орган).

Пунктом 5 Порядку №611/147 передбачено, що митний орган на підставі заяви платника готує висновок про повернення з Державного бюджету України помилково та/або надмірно зарахованих до бюджету митних та інших платежів, контроль за справлянням яких покладається на митні органи (далі - Висновок про повернення), форма якого наведена в додатку 1 до цього Порядку, та не пізніше п'яти робочих днів від дня прийняття керівником (заступником керівника) митного органу рішення про повернення з Державного бюджету України помилково та/або надмірно зарахованих до бюджету митних та інших платежів, контроль за справлянням яких покладається на митні органи, направляє його для виконання відповідному органу Державного казначейства України разом із супровідним листом, в якому вказується кількість висновків, загальна сума, яка підлягає поверненню, а також наводиться перелік висновків із зазначенням такої інформації: номера та дати висновку, найменування юридичної або ім'я фізичної особи - платника, ідентифікаційного коду за ЄДРПОУ платника - юридичної особи або ідентифікаційного номера за ДРФО платника - фізичної особи (за наявності), суми, яка підлягає поверненню за кожним з висновків.

На підставі отриманого висновку про повернення відповідний орган Державного казначейства України готує платіжні документи на перерахування коштів з рахунку з обліку доходів державного бюджету на рахунок, зазначений у Висновку про повернення, та протягом п'яти робочих днів від дати отримання Висновку про повернення здійснює повернення коштів з бюджету (пункт 7 Порядку №611/147).

Під час судового розгляду справи представником позивача не надано суду доказів подання до митного органу заяви про повернення з Державного бюджету України надмірно сплаченого податку на додану вартість, у зв'язку з чим суд дійшов висновку, що позивачем не дотримано визначеного вказаними вище нормативними актами порядку повернення надмірно сплачених платежів.

Аналогічна правова позиція наведена в постанові Вищого адміністративного суду України від 22.01.2013 у справі К/9991/1320/12.

Відтак, позовні вимоги позивача про стягнення з Державного бюджету України надмірно сплаченого податку на додану вартість задоволенню не підлягають, оскільки є формою втручання в дискреційні повноваження митних органів та органів Державного казначейства України та виходять за межі завдань адміністративного судочинства.

Шляхом логічного аналізу зазначених вище норм, наданих доказів та фактичних обставин справи, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Відповідно до ч.3 ст.94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог, а відповідачу - відповідно до тієї частини вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

Приймаючи до уваги викладене у сукупності, керуючись вимогами ст. ст. 69-71, 94, 158-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва

П О С Т А Н О В И В:

1. Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Дока Україна Т.О.В.» задовольнити частково.

2. Визнати протиправними та скасувати Рішення Київської регіональної митниці про коригування митної вартості товарів від 28.03.2013 №100250000/2013/200369/2 та від 28.03.2013 №100250000/2013/600367/2 та картки відмови в прийняті митної декларації №100250000/2013/00455 від 27.03.2013 та №100250000/2013/00457 від 27.03.2013.

3. У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

4. Судові витрати в сумі 721,26 грн. (сімсот двадцять одна гривня двадцять шість копійок) присудити на користь Товариства з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями "Дока Україна Т.О.В." (ідентифікаційний номер 30530955) за рахунок Державного бюджету України.

Постанова набирає законної сили в порядку, передбаченому ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена в апеляційному порядку повністю або частково за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 КАС України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги.

Суддя Ю.Т. Шрамко