Постанова № 38720150, 29.04.2014, Шевченківський районний суд міста Києва

Справа № 761/2492/14-а

Провадження №2-а/761/124/2014

П О С Т А Н О В А

іменем України

29 квітня 2014 року Шевченківський районний суд м. Києва

у складі: головуючого - судді Гриньковської Н.Ю.

при секретарі Кривошия О.О.

за участю позивача ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до інспектора ДПС ДАІ взводу по ОСП №2 «Першотравенський» БДПС ДАІ ГУ МВС України в Дніпропетровській області Яшкіна Івана Анатолійовича про визнання протиправною та скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення,-

в с т а н о в и в:

До Шевченківського районного суду м.Києва надійшов адміністративний позов ОСОБА_1, в якому поставлено питання про визнання незаконною та скасування постанови серії АА2 №919417 від 12.01.2014р. у справі про адміністративне правопорушення про накладення на нього адміністративного стягнення за ч.1 ст.122 КУпАП в розмірі 255,00грн. Також, позивач просив закрити провадження по справі про притягнення його до адміністраивної відповідальності.

В обгрунтування адіністративного позову позивач посилався на те, що притягнення його до адміністративної відповідальності за ст.122 КУпАП є незаконним та необґрунтованим, оскільки факт порушення правил дорожнього руху позивач категорично заперечує. При цьому, позивач вказував, що 12.01.2014 р. приблизно о 09:30 год. він дійсно рухався в напрямку м.Києва по автодорозі Знам'янка - Луганськ - Ізваріно. На 324 км. автомобіль було зупинено інспектором ДАІ та складено протокол відносно позивача про вчинення ним адіністративного правопорушення з посиланням на те, що водієм (позивачем у справі) перевищено доволену швидкість руху, а саме, в межах дії дор. знаку 3.29 «Обмеження максимальної швидкості 40 км/год», автомобіль рухався зі швидкістю 72 км./год. Водночас, як стверджував позивач, такий дорожній знак був відсутній, а отже, в населенному пункті, в якому приладом «Візир» зафіксовано швидкість руху автомобіля, обмежено максимальну швидкість до 60 км./год. За таких обставин, позивач заперечував порушення зі свого боку п.12.10 ПДР, та просив задовольнити адміністративний позов в повному обсязі.

У судовому засіданні позивач підтримав вимоги позовної заяви з підстав, викладених у позові. Крім того, ознайомившись із письмовими запереченнями відповідача пояснив, що під час складання протоколу про адміністративне правопорушення інспектор також вказував про обмеження руху на цій ділянці до 40 км/год з посиланням на велику кількість ДТП на данному відрізку шляху, однак, позивач наполягав, що такий знак був відсутній.

Відповідач у судове засідання не прибув, у письмовій заяві просив розглядати справу без його участі, а у письмових запереченнях проти задоволення позову заперечував, з посиланням на наявність доказів на підтвердження скоєння позивачем адміністртаивного правопорушення, зокрема, фото- та відеоматеріалу, на якому чітко зафіксовано, що саме автомобіль Рено Кенго д.н.з. НОМЕР_1 рухався зі швидкістю 072 км/год. Таким чином, відповідач стверджував про неспроможність доводів позивача стосовно неправоірності оскаржуваної постанови.

Заслухавши пояснення позивача, дослідивши матеріали справи у т.ч. відеоматеріал, доданий до заперечення, суд вважає встановленими наступні обставини та відповідні їм правовідносини.

12.01.2014 року о 09:20 автомобіль марки Рено Кенго д.н.з. НОМЕР_1 під керуванням водія ОСОБА_1 рухався зі швидкістю 72 км/год в напрямку м.Києва по автодорозі М-04. На 324 км зазначеної автодороги за результатами вимірювання швидкості руху приладом "Візир", вказаний автомобіль було зупинено працівником ДАІ - інспектором ДПС ДАІ ГУ МВС України в Дніпропетровській області Яшник І.А. та складено відносно водія ОСОБА_1 протокол про вчинення правопорушення (щодо порушення водієм п.12.10-2 А Правил дорожнього руху), а саме, перевищення на 32 км/год максимальної швидкості руху в межах дії дорожнього знаку 3.29. Крім того, в присутності водія інспектором ДПС згідно приписів ст.ст. 283-285 КУпАП було складено постанову про притягнення водія ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності, якою на порушника накладено штраф в розірі 255,00 грн. Копію постанови було вручено позивачеві і останній скористався своїм правом на її оскарження, що передбачено ст.171-2 КАС України.

Статтею 171-2 КАС України передбачено, що постанову уповноваженого органу (посадової особи) про накладення адміністративного стягнення може бути оскаржено до суду в порядку адміністративного судочинства.

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Так, відповідальність за перевищення швидкості більш ніж на 20 км/год передбачена ч. 1 ст. 122 КпАП України.

Відповідно п. 12.10-2 ПДР обмеження дозволеної швидкості руху вводяться постійно виключно:

а) на небезпечних ділянках доріг та вулиць (небезпечні повороти, ділянки з обмеженою видимістю, місця звуження дороги тощо);

б) у місцях розміщення наземних нерегульованих пішохідних переходів;

в) у місцях розташування стаціонарних постів Державтоінспекції;

г) на ділянках доріг (вулиць), прилеглих до території дошкільних та загальноосвітніх навчальних закладів, дитячих оздоровчих таборів.

При цьому, у разі, коли дорожні знаки обмеження швидкості руху 3.29 встановлені з порушенням визначених ПДР вимог щодо їх введення чи з порушенням вимог національних стандартів або залишені після усунення обставин, за яких їх було встановлено, водій не може бути притягнений до відповідальності за перевищення встановлених обмежень швидкості руху (п. 12.10 ПДР).

В судовому засіданні під час розгляду адміністративної справи судом було переглянуто запис відеофіксації вимірювання швидкості руху автомобіля марки Рено Кенго д.н.з. НОМЕР_1 під керуванням водія ОСОБА_1 приладом «Візир» №-0812502, за показами якого складено адміністративний протокол.

Позивач не заперечував того, що приладом «Візир» було зафіксовано реальну швидківсть руху автомобіля - 72 км/год. Між тим, у судовому засіданні позивач стверджував про відсутність обмежуючих швидкість руху дорожніх знаків на цій ділянці автошляху. Так само, в протоколі про адміністративне правопорушення водій ОСОБА_1 власноручно написав, що не погоджується з протоколом, оскільки знаку з обмеженням швидкості руху не має, а в селі, де зупинено автомобіль, діє максимально дозволена швидкість руху 60 км/год.

Разом з тим, а ні з письмових заперечень (не додано доказів), а ні з відеозапису, судом не встановлено наявності дорожнього знаку 3.29 «Обмеження максимальної швидкості 40 км/год» на відрізку ділянки автодороги, в якій вимірювалася швидкість руху автомобіля позивача.

Згідно ч. 1 ст. 69 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Відповідно до ст. 86 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Таким чином, з урахуванням положень ст. 71 КАС України, якою саме на відповідача, як суб'єкта владних повноважень, покладено обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, суд приходить до висновку, що доказів на підтвердження вчинення позивачем адміністративного правопорушення, за наслідками якого складено постанову серії АА2 №919417 від 12.01.2014 р., суду не представлено.

За таких обставин, суд дійшов висновку, що належних та допустимих доказів, які б свідчили про правомірність дій інспекора під час складання протоколу про адміністративне правопорушення чи винесенні постанови про притягнення позивача до адміністративної відповідальності, відповідач суду не наддав, а відтак, в діях позивача не вбачається складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.122 КУпАП.

Отже, оцінюючи зібрані у справі докази, суд дійшов висновку, що оскаржувана постанова у справі про адміністративне правопорушення є незаконною та підлягає скасуванню.

Щодо позовних вимог про закриття провадження у справі про адміністративне правопорушення, такі вимоги адміністративного позову задоволенню не підлягають, оскільки це питання не підлягає вирішенню в порядку адміністративного судочинства.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 71, 128, 160-163, 167, 171-2 КАС України, суд, -

п о с т а н о в и в:

Позов ОСОБА_1 задовольнити частково.

Визнати незаконною та скасувати постанову серії АА2 №919417 від 12.01.2014 р. про притягнення ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 до адміністративної відповідальності за ст.122 ч.1 КУпАП.

В задоволенні іншої частини позову відмовити.

Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя