Ухвала суду № 38719895, 09.04.2014, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"09" квітня 2014 р. м. Київ К/9991/63622/12

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі: Лосєва А.М., Бившевої Л.І., Шипуліної Т.М., розглянувши у попередньому судовому засіданні

касаційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Запоріжжі Державної податкової служби

на постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 11.04.2012

та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 25.09.2012

у справі № 0870/684/12

за позовом Публічного акціонерного товариства «Електрометалургійний завод «Дніпроспецсталь» ім. А.М. Кузьміна

до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Запоріжжі,

за участю прокуратури Запорізької області

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

В С Т А Н О В И Л А:

Публічне акціонерне товариство «Електрометалургійний завод «Дніпроспецсталь» ім. А.М. Кузьміна (надалі - позивач, ПАТ «Електрометалургійний завод «Дніпроспецсталь» ім. А.М. Кузьміна) звернулося до Запорізького окружного адміністративного суду із адміністративним позовом до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Запоріжжі (надалі - відповідач, СДПІ по роботі з ВПП у м. Запоріжжі), у якому просило суд визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 16.01.2012 № 0000110801 та № 0000380801.

Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 11.04.2012, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 25.09.2012, адміністративний позов ПАТ «Електрометалургійний завод «Дніпроспецсталь» ім. А.М. Кузьміна задоволено: визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення - рішення СДПІ по роботі з ВПП у м. Запоріжжі від 16.01.2012 № 0000110801 та № 0000380801.

У касаційній скарзі відповідач, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати їх рішення та ухвалити нове, яким у задоволенні позову відмовити в повному обсязі.

Позивач надав письмові заперечення на касаційну скаргу відповідача, за змістом яких проти вимог останньої заперечує з мотивів її необґрунтованості та просить вказану касаційну скаргу залишити без задоволення, а рішення судів першої та апеляційної інстанцій без змін.

Відповідно до частини першої статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, представниками податкового органу проведено документальну позапланову виїзну перевірку позивача з питань правомірного декларування від'ємного значення за жовтень 2011 року та достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника податку у банку за жовтень 2011 року, яка виникла за рахунок від'ємного значення з податку на додану вартість, що декларувалось в період з 01.09.2011 по 30.09.2011, за результатами якої 04.01.2012 складено акт № 1/08-01/00186536 (надалі акт).

Перевіркою встановлено порушення позивачем приписів п.п. 14.1.181, п. 14.1. ст. 14, п. 198.1, п. 198.3 ст. 198, п. 200.1, п. 200.3, п. 200.4 ст. 200 Податкового кодексу України; п. 10.18 Порядку ведення реєстру отриманих та виданих податкових накладних, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України № 1002 від 24.12.2010, що виразилося у завищенні суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість за листопад 2011 року на загальну суму 437 884,00 грн.

На підставі акта позивачем прийнято податкові повідомлення-рішення від 16.01.2012: № 0000110801, яким зменшено позивачу суму від'ємного значення податку на додану вартість на 437 884,00 грн.; № 0000380801, яким зменшено позивачу бюджетне відшкодування податку на додану вартість на суму 437 884,00 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 218 942,00 грн.

Задовольняючи адміністративний позов, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем під час розгляду справи не було доведено правомірності своїх рішень.

Суд апеляційної інстанції погодився із таким висновком суду першої інстанції, посилаючись на те, що останній правильно встановив обставини справи та ухвалив рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Відповідно до п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України, у редакції, яка діяла на час виникнення спірних правовідносин, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст. 39 даного Кодексу, та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду. Необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, між позивачем (покупець) та ТОВ «Дієг-Авіастар», ТОВ «Трейдсплав» (постачальники) були укладені договори постачання феросплавів та інших матеріалів.

На момент укладення та виконання зазначених договорів контрагенти позивача перебували в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців та були зареєстровані як платники податку на додану вартість.

Факт реальності виконання спірних договорів підтверджено наявними у справі первинними документами, а саме податковими та видатковими накладними, рахунками-фактурами, платіжними дорученнями про перерахування грошових коштів в оплату товару, товарно-транспортними накладними, специфікаціями, які були предметом дослідження податковим органом та відображені в акті.

Усі первинні документи відповідають вимогам чинного, на той час, податкового законодавства.

Господарські операції між позивачем та його контрагентами за період, що перевірявся здійснювалися відповідно до умов вищезазначених Договорів.

Таким чином, наданими позивачем первинними документами підтверджено реальність господарських операцій з безпосередніми постачальниками - ТОВ «Дієг-Авіастар» і ТОВ «Трейдсплав».

З огляду на викладене, колегія суддів Вищого адміністративного суду України погоджується з висновком судів попередніх інстанцій про те, що обґрунтованих підстав вважати, вищевказані господарські операції такими, що не мають реального характеру, немає. Тому віднесення позивачем до складу податкового кредиту податку на додану вартість, сплаченого у ціні придбаних товарів та послуг, було правомірним.

Також суди попередніх інстанцій правильно зазначили, що відшкодування з бюджету податку на додану вартість не передбачає обов'язкової умови фактичного надходження цих сум до бюджету, а у разі невиконання контрагентом платника податків зобов'язань з сплати податку до бюджету, негативні наслідки (відповідальність) настають лише для нього й зазначена обставина не є підставою для позбавлення добросовісного платника податків права на його відшкодування у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування і має документальне підтвердження розміру податкового кредиту.

Такий висновок відповідає позиції Верховного Суду України, викладеній у його постановах від 09.09.2008 у справі № 21-500во08, від 01.06.2010 у справі № 21-573во10, постанові від 31.01.2011 у справі за позовом ЗАТ «Мукачівський лісокомбінат» до Мукачівської ОДПІ про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення, постанові від 31.01.2011 у справі за позовом ТОВ «Фірма «ВІК» до ДПІ у м. Херсоні про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень. Зокрема, Судова палата в адміністративних справах Верховного Суду України дійшла висновку, що якщо контрагент не виконав свого зобов'язання щодо сплати податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме для цієї особи. Зазначені обставини не є підставою для позбавлення платника податку права на відшкодування податку на додану вартість у випадку, коли останній виконав усі передбачені законом умови стосовно отримання такого відшкодування та має необхідні документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Більше того, вищезазначена правова позиція узгоджується із практикою Європейського Суду з прав людини. Так, у справі «БУЛВЕС» АД проти Болгарії» (заява № 3991/03) Європейський Суд з прав людини у своєму рішення від 22.01.2009 зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати податок на додану вартість вдруге, а також сплачувати пеню. На думку Суду, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватись між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту прав власності.

Вищезазначеним спростовуються доводи касаційної скарги стосовно порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваних судових рішень.

Відповідно до статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

За наведених обґрунтувань та з урахуванням зазначеного, колегія суддів Вищого адміністративного суду України не знаходить підстав, які могли б призвести до скасування оскаржуваних судових рішень.

Керуючись ст.ст. 210, 214, 215, 220, 220-1, 223, 224, 230, 231, ч. 5 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,

У Х В А Л И Л А:

1. Касаційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Запоріжжі Державної податкової служби без задоволення.

2. Постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 11.04.2012 та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 25.09.2012 у справі № 0870/684/12 залишити без змін.

3. Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у порядку та в строки, встановлені статтями 236 - 238, 2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя:(підпис)А.М. Лосєв Судді(підпис)Л.І. Бившева (підпис) Т.М. Шипуліна