Ухвала суду № 38719835, 17.04.2014, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 квітня 2014 року м. Київ К/9991/37905/12

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

головуючого судді: Сіроша М.В.,

суддів: Блажівської Н.Є.,

Усенко Є.А.

розглянувши у порядку попереднього розгляду касаційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в м. Хмельницькому Хмельницької області (далі - УПФУ) на постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 7 лютого 2012 року та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 26 квітня 2012 року у адміністративній справі за позовом ОСОБА_2 до УПФУ, третя особа: Головне управління Державної казначейської служби у Хмельницькій області (далі - Казначейство),

про повернення безпідставно сплаченого збору на обов'язкове пенсійне страхування, -

В С Т А Н О В И Л А :

У грудні 2011 року ОСОБА_2 звернулася до суду з адміністративним позовом про визнання протиправним та скасування рішення УПФУ щодо відмови у поверненні помилково сплаченого збору на обов'язкове державне пенсійне страхування за відчуження автомобіля, у розмірі 7 042,50 грн. та стягнення з Казначейства зазначених коштів.

7 лютого 2012 року постановою Хмельницького окружного адміністративного суду залишеною без змін ухвалою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 26 квітня 2012 року, позов задоволений частково.

Стягнуто з Державного бюджету України на користь ОСОБА_2 збір на обов'язкове державне пенсійне страхування, у розмірі 7 042,50 грн.

УПФУ звернулося із касаційною скаргою про скасування постанови Хмельницького окружного адміністративного суду та ухвали Вінницького апеляційного адміністративного суду і ухвалення нової постанови про відмову у задоволенні позову, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права.

Перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено судами першої та апеляційної інстанцій, 21.05.2011 року ОСОБА_2 придбала автомобіль Toyota Camry Executive за ціною 300 000,00 грн.

15 червня 2011 року ОСОБА_2 на рахунок УПФУ сплатила 7 042,50 грн. обов'язкового пенсійного збору, у розмірі 3% вартості автомобіля, який стягується при відчуженні легкового автомобіля.

Спірні правовідносини регулюються Законом України №400/97 від 26.06.1997 року «Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон №400/97) відповідно до якого /п.7 ст.1/ платниками збору на обов'язкове державне пенсійне страхування є юридичні та фізичні особи при відчуженні легкових автомобілів, крім легкових автомобілів, якими забезпечуються інваліди, та тих автомобілів, які переходять у власність спадкоємцям за законом.

Згідно з п. 6 ст. 2 Закону №400/97 об'єктом оподаткування для платників збору, визначених пунктом 7 статті 1 цього Закону, є вартість легкового автомобіля.

Відповідно до ст. 4 цього Закону для платників збору, визначених пунктом 7 статті 1 цього Закону, на обов'язкове державне пенсійне страхування встановлюються ставка збору у розмірі 3 відсотків від об'єкта оподаткування, визначеного пунктом 6 статті 2 цього Закону.

Згідно з ст. 3 Закону №400/97 збір на обов'язкове державне пенсійне страхування платники збору сплачують до Пенсійного фонду України у порядку, визначеному законодавством України.

На виконання вимог Закону №400/97 постановою Кабінету Міністрів України №1740 від 3.11.1998 року затверджено Порядок сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з окремих видів господарських операцій (далі - Порядок №1740) пунктом 1 якого визначено, що цей порядок регулює питання сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з окремих видів господарських операцій згідно із Законом України «Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування».

Згідно з п. 12 Порядку №1740 платниками збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з операцій з відчуження легкових автомобілів є підприємства, установи та організації всіх форм власності, а також фізичні особи, які набувають право власності на легкові автомобілі шляхом: купівлі легкових автомобілів, у тому числі у виробників або торгівельних організацій (крім випадків забезпечення автомобілями інвалідів згідно із законодавством); міни; дарування (безоплатної передачі); успадкування (крім випадків успадкування легкового автомобіля за законом); з інших підстав, передбачених законодавством.

Наведені норми Закону №400/97 передбачають обов'язок сплачувати збір при відчуженні автомобіля, а не при його придбанні.

Виходячи із загальних засад пріоритетності законів над підзаконними актами та враховуючи частину 4 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України відповідно до якої, у разі невідповідності нормативно-правового акта Конституції України, законам України, міжнародному договору, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою або іншому правовому акту, суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу. При вирішенні даного питання пріоритетним є Закон України «Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування».

Таким чином, з аналізу зазначених норм вбачається, що обов'язок сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування не може бути покладений на особу, яка набуває право власності у відповідності до Порядку сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з окремих видів господарських операцій, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №1740 від 3.11.1998 року, оскільки це суперечить акту вищої юридичної сили.

Висновок судів першої та апеляційної інстанцій про те, що положення Закону мають вищу юридичну силу над постановою Кабінету Міністрів України та обов'язок сплати збору продавцем автомобіля є правильним.

Суди попередніх інстанції обґрунтовано зазначили, що ОСОБА_2 має право на повернення примусово сплаченого до Пенсійного фонду України збору на обов'язкове державне пенсійне страхування, у розмірі 7 042,50 грн.

Відмова УПФУ у поверненні ОСОБА_2 помилково сплаченого збору не була оформлена у формі рішення, у зв'язку з чим позовні вимоги про визнання протиправним та скасування рішення УПФУ не підлягають задоволенню.

Згідно з ч. 1 ст. 224 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права під час ухвалення судових рішень чи вчинення процесуальних дій.

Колегія суддів дійшла висновку, що судові рішення ухвалені з дотриманням норм матеріального та процесуального права, правова оцінка обставинам у справі дана правильно, підстав для їх скасування з мотивів, викладених в касаційній скарзі, немає.

Керуючись ст., ст. 220-1, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України,

У Х В А Л И Л А :

Касаційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в м. Хмельницькому Хмельницької області відхилити.

Постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 7 лютого 2012 року та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 26 квітня 2012 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, і оскарженню не підлягає, але може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, визначених ст. 237 Кодексу адміністративного судочинства України.

Судді: Сірош М.В.

Блажівська Н.Є.

Усенко Є.А.