Постанова № 3871931, 13.02.2009, Рівненський окружний адміністративний суд

справа № 2-а-6234/08

ПОСТАНОВА

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 лютого 2009 року 10 год. 15 хв.  м. Рівне

Рівненський окружний адміністративний суд під головуванням судді Боймиструка С.В

за участю секретаря судового засідання Пушкової О.В.

позивачів  не з'явились

представника відповідача

 ОСОБА_1.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовами: ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12

до Управління Пенсійного фонду України в Радивилівському районі Рівненської області про зобов'язання нарахування недоплаченої щомісячної соціальної державної допомоги до пенсії,-

В С Т А Н О В И В:

Позивачі звернулися до суду з позовом до відповідача про зобов'язання нарахування недоплаченої щомісячної соціальної допомоги до пенсії за період із січня 2006 року по грудень 2007 року в сумі по 2 733 грн. 30 коп. кожному. Позивачі в судове засідання не з'явились та надали суду заяви в яких позовні вимоги підтримують в повному обсязі та просять здійснити розгляд справи за їх відсутності.

Представник відповідача в судовому засіданні позов не визнав та надав письмові заперечення, в яких вказав, що відповідач діяв в межах повноважень, наданих йому законами України та підзаконними нормативно-правовими актами. Також посилаючись на ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», ст. 4, ст. 7 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», ст. 111 Закону України «Про державний бюджет на 2007 рік», Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України», зазначив, що відсутня затверджена величина мінімальної пенсії за віком, від якої має бути обраховано 30 відсотків підвищення до пенсії дітям війни; мінімальний розмір пенсії за віком, встановлений абз. 1 ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», застосовується виключно для визначення розмірів пенсій, призначених згідно з цим Законом і для обчислення розміру підвищення до пенсій особам, які мають статус «дитина війни» відповідно до Закону України «Про соціальний захист дітей війни», не застосовується; фінансове забезпечення державних соціальних гарантій, передбачених цим Законом, здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України; Законом України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» не передбачено фінансування на 2007 рік витрат на виплату підвищення дітям війни, відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни». Після прийняття Конституційним Судом України рішення від 09.07.2007 року зміни до Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» щодо питання фінансування витрат на підвищення до пенсії дітям війни внесені не були, порядок реалізації ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», затверджений постановою КМУ чи іншим нормативно-правовим актом, відсутній. Просить в задоволенні позову відмовити повністю, наполягаючи на пропущенні позивачем строку звернення до суду.

Заслухавши пояснення представника відповідача, повно і всебічно дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що позов підлягає до задоволення частково з таких підстав.

 Згідно із статтею 1 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" особа, яка є громадянином України та якій на час закінчення (2 вересня 1945 року) Другої світової війни було менше 18 років є дитиною війни.

З матеріалів справи вбачається, що:

ОСОБА_2 народилася ІНФОРМАЦІЯ_1 року, отже є дитиною війни, що підтверджується паспортом позивача та відповідною відміткою в пенсійному посвідченні;

ОСОБА_3 народилася ІНФОРМАЦІЯ_2 року, отже є дитиною війни, що підтверджується паспортом позивача та відповідною відміткою в пенсійному посвідченні;

ОСОБА_4 народився ІНФОРМАЦІЯ_3 року, отже є дитиною війни, що підтверджується паспортом позивача та відповідною відміткою в пенсійному посвідченні;

ОСОБА_5 народилася ІНФОРМАЦІЯ_4 року, отже є дитиною війни, що підтверджується паспортом позивача та відповідною відміткою в пенсійному посвідченні;

ОСОБА_6 народився ІНФОРМАЦІЯ_5 року, отже є дитиною війни, що підтверджується паспортом позивача та відповідною відміткою в пенсійному посвідченні;

ОСОБА_7 народилася ІНФОРМАЦІЯ_6 року, отже є дитиною війни, що підтверджується паспортом позивача та відповідною відміткою в пенсійному посвідченні;

ОСОБА_8 народилася ІНФОРМАЦІЯ_7 року, отже є дитиною війни, що підтверджується паспортом позивача та відповідною відміткою в пенсійному посвідченні;

ОСОБА_9 народився ІНФОРМАЦІЯ_8 року, отже є дитиною війни, що підтверджується паспортом позивача та відповідною відміткою в пенсійному посвідченні;

ОСОБА_10 народилася ІНФОРМАЦІЯ_9 року, отже є дитиною війни, що підтверджується паспортом позивача та відповідною відміткою в пенсійному посвідченні;

ОСОБА_11 народилася ІНФОРМАЦІЯ_10 року, отже є дитиною війни, що підтверджується паспортом позивача та відповідною відміткою в пенсійному посвідченні;

ОСОБА_12 народився ІНФОРМАЦІЯ_11 року, отже є дитиною війни, що підтверджується паспортом позивача та відповідною відміткою в пенсійному посвідченні;

Виходячи із цього, позивачі мають право на пільги та соціальні гарантії, передбачені Законом України «Про соціальний захист дітей війни».

Відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищується на 30 % мінімальної пенсії за віком.

Дію зазначеної статті було зупинено на 2006 рік згідно із Законом України від 20.12.2005 року № 3235-IV. Законом України “Про внесення змін до Закону України "Про Державний бюджет України на 2006 рік” від 19.01.2006 року дію статті 6 відновлено (з 02.04.2006року) у зв'язку з виключенням пункту 17 статті 77 Закону України від 20.12.2005 року N 3235-IV. Таким чином, позивач з 02.04.2006 року по 31.12.2006 року має право на підвищення розміру пенсії відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни».

У відповідності із пунктом 12 статті 71 Закону України «Про державний бюджет України на 2007 рік» від 19.12.06 року № 489-V дію ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» було зупинено на 2007 рік з урахуванням ст. 111 Закону № 489-V, яка передбачала, що у 2007 році підвищення до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, яка виплачується замість пенсії, відповідно до статті 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" виплачується особам, які є інвалідами (крім тих, на яких поширюється дія Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту"), у розмірі 50 відсотків від розміру надбавки, встановленої для учасників війни.

Рішенням Конституційного Суду України від 09.07.2007 року по справі №6-рп\2007 були визнані неконституційними положення пункту 12 статті 71 та ст. 111 Закону України «Про державний бюджет України на 2007 рік». А отже, з 09.07.2007року дію ст.6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" було відновлено в повному обсязі. Відповідно до пункту 5 резолютивної частини вказаного рішення Конституційного Суду, воно має преюдиціальне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв'язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дії положень статей зазначених законів, що визнані неконституційними. Отже з 09.07. по 31.12.2007 року позивачі мають право на підвищення розміру пенсії відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни».

Згідно з ч.3 статті 46 Конституції України пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Тому, пенсії та інші види соціальних виплат, що є єдиним джерелом існування не можуть бути нижче від прожиткового мінімуму, який встановлюється законом.

Відповідно до ч.1 ст. 2 Закону України "Про прожитковий мінімум" від 15 липня 1999 року № 966-14 для встановлення розмірів мінімальної заробітної плати та мінімальної пенсії за віком застосовується прожитковий мінімум.

Тобто, з вищезазначеного випливає, що прожитковий мінімум є базою для розрахунку мінімальної заробітної плати, мінімальної пенсії за віком, інших соціальних виплат виходячи з вимог Конституції України та законів України, та ґрунтується, зокрема, на частині 3 статті 46 Конституції, у відповідності до якої пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги не можуть бути нижчими ніж прожитковий мінімум, встановлений законом.

Розмір прожиткового мінімуму для осіб, що втратили працездатність визначено Законами України про державний бюджет на відповідний рік (2006, 2007 роки). Так, прожитковий мінімум для вказаної категорії осіб становив: 350 грн. - в період з 01.01. по 31.03.2006 року; 359 грн. в період з 01.04. по 30.09.2006 року; 366 грн. в період з 01.10.по 31.12.2006 року; 380 грн. в період з 01.01. по 31.03. 2007 року; 410,06 грн. в період з 01.04.по 30.09.2007 року; 415,11 грн. в період з 01.10.по 31.12.2007 року.

Отже, величиною мінімальної пенсії за віком, від якої має бути обраховано 30 відсотків підвищення до пенсії дітям війни, є встановлений законом прожитковий мінімум.

Відповідно до ст. 3 Закону України “Про соціальний захист дітей війни” державні соціальні гарантії дітям війни, встановлені цим Законом, не можуть бути обмежені або скасовані іншими нормативно-правовими актами.

Як вбачається із розрахунків суми позову, позивачі у періоди з 02.04.2006 по 31.12.2006 року, з 09.07.2007 по 31.12.2007 року не отримували підвищення до пенсії в розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком, як це визначено ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», хоча мали на це право.

Згідно зі ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 7 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» фінансове забезпечення державних соціальних гарантій, передбачених цим Законом, здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України.

Пунктом 3 Положення про Пенсійний фонд України, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України № 1261 від 24.10.2007 року (далі Постанова № 1261), до основних завдань Пенсійного фонду України віднесено, зокрема, забезпечення своєчасного і в повному обсязі фінансування та виплати пенсій, допомоги на поховання, інших виплат, які згідно із законодавством здійснюються за рахунок коштів Пенсійного фонду України та інших джерел, визначених законодавством. У п.8 вказаної Постанови до джерел формування коштів Пенсійного фонду України відносяться також кошти державного бюджету та державних цільових фондів, що перераховуються до Фонду у випадках, передбачених законодавством. Відповідно до Указу Президента України № 121/2001 від 01.03.2001 року, Пенсійний фонд України є центральним органом виконавчої влади, що здійснює керівництво та управління солідарною системою загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, провадить збір, акумуляцію та облік страхових внесків, призначає пенсії та готує документи для їх виплати, забезпечує своєчасне і в повному обсязі фінансування та виплату пенсій, допомоги на поховання, інших соціальних виплат, які згідно із законодавством здійснюються за рахунок коштів Пенсійного фонду України.

А відтак, беручи до уваги те, що згідно із Законом України «Про соціальний захист дітей війни» дітям війни виплачується підвищення саме до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, суд, керуючись положеннями Указу Президента України № 121/2001 від 01.03.2001 року та зазначеної вище Постанови №1261, приходить до висновку, що саме органами Пенсійного фонду України позивачам мало виплачуватись підвищення пенсії відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни».

Суд вважає необхідним визначити, що реалізація особою права, що пов'язане з отриманням бюджетних коштів, яке базується на спеціальних та чинних на час виникнення спірних правовідносин нормативно-правових актів національного законодавства, не може бути поставлена у залежність від бюджетних асигнувань, Так, у справах «Кечко проти України» та «Бурдов проти Росії» Європейський Суд з прав людини констатував, що не приймає аргумент Уряду щодо бюджетних асигнувань, оскільки органи державної влади не можуть посилатись на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов'язань.

Керуючись принципом верховенства права, суд з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини, зазначає, що правовідносини, які виникають в процесі реалізації права на отримання надбавки до пенсії будуються на принципі юридичної визначеності. Зазначений принцип не дозволяє державі посилатися на відсутність певного нормативного акта, який визначає механізм реалізації прав та свобод громадян, закріплених у конституційних та інших актах. Як свідчить позиція Суду ЄС у справі Yvonne van Duyn v. Home Office (Case 41/74 van Duyn v. Home Office) принцип юридичної визначеності означає, що зацікавлені особи повинні мати змогу покладатися на зобов'язання, взяті державою, навіть якщо такі зобов'язання містяться у законодавчому акті, який загалом не має автоматичної прямої дії. Така дія зазначеного принципу пов'язана з іншим принципом - відповідальності держави, який полягає у тому, що держава не може посилатися на власне порушення зобов'язань для запобігання відповідальності. При цьому, якщо держава чи орган публічної влади схвалили певну концепцію, в даному випадку це надання дітям війни підвищення до пенсії, то така держава чи орган вважатимуться такими, що діють протиправно, якщо вони відступлять від такої політики чи поведінки, зокрема, щодо фізичних осіб без завчасного повідомлення про зміни в такій політиці чи поведінці, оскільки схвалення такої політики чи поведінки дало підстави для виникнення обґрунтованих сподівань у фізичних осіб стосовно додержання державою чи органом публічної влади такої політики чи поведінки.

Таким чином, суд вважає, що дії відповідача щодо не виплати позивачам підвищення пенсії на 30 % мінімальної пенсії за віком, яка визначається в розмірі прожиткового мінімуму для осіб, що втратили працездатність, за періоди з 02.04.2006 по 31.12.2006 року, з 09.07.2007 по 31.12.2007 року є протиправними.

Згідно зі ст. 87 Закону України «Про пенсійне забезпечення» суми пенсії, не одержані своєчасно з вини органу, що призначає або виплачує пенсію, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком. Крім того, оскільки порушення щодо невиплати позивачам надбавки до пенсії є триваючим, і неможливо визначити початок перебігу строку звернення до суду, строк позовної давності не застосовується.

Відповідно до ч. 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Враховуючи вищенаведене, суд прийшов до висновку, що відповідач не довів правомірність його дій, яка полягає у невиплаті позивачу підвищення до пенсії за періоди з 02.04.2006 по 31.12.2006 року, з 09.07.2007 по 31.12.2007 року встановленого ст. 6 Закону № 2195-ІV, у зв'язку з чим позовні вимоги є такими, що підлягають задоволенню в цій частині.

Відповідно до п.п.6 п.2.2 Положення про управління Пенсійного фонду України районах, містах і районах у містах № 8-2 від 30.04.2002 року, управління призначає (здійснює перерахунок) і виплачує пенсії та інші виплати відповідно до чинного законодавства.

Позивач просить суд зобов'язати відповідача нарахувати та виплатити конкретну суму підвищення до пенсії, передбаченого ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни».

 Аналіз розрахунку здійсненого позивачами вказує на його помилковість.

 Виходячи з положень абз. 2 ч. 2 ст. 162 КАС України, суд вважає за необхідне змінити спосіб захисту, обраний позивачами, і зобов'язати відповідача згідно його компетенції та відповідної кваліфікації провести нарахування та виплату позивачам такого підвищення, що буде гарантувати дотримання і захист прав і свобод інтересів позивачів.

В задоволенні позовних вимог позивачів щодо нарахування невиплаченого підвищення до пенсії за період з 01.01.2006 по 01.04.2006 року та з 01.01.07 року по 08.07.2007 року слід відмовити, оскільки у вказаний період положення Законів України про державний бюджет на 2006-2007 роки, що зупиняли дію статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», неконституційними не визнавались, не скасовувались, а тому підстав для їх незастосування не було.

Судові витрати по справі слід присудити позивачу з Державного бюджету у відповідності до вимог частини 3 статті 94 КАС України, відповідно до задоволених вимог.

Керуючись статтями 160-163, 254 КАС України, суд,-

П О С Т А Н О В И В :

Позов задовольнити частково.

Зобов'язати Управління Пенсійного фонду України в Радивилівському районі Рівненської області (35500, вул.. Почаївська, 28, м. Радивилів, код ЄДРПОУ 22554590) здійснити нарахування невиплаченого щомісячного підвищення до пенсії в розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком відповідно до ст. 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни” за період з 02 квітня по 31 грудня 2006 року, з 09 липня по 31 грудня 2007 року включно на користь :

ОСОБА_2 (ідентифікаційний код НОМЕР_1)

ОСОБА_3 (ідентифікаційний код НОМЕР_2)

ОСОБА_4 (ідентифікаційний код НОМЕР_3)

ОСОБА_5 (ідентифікаційний код НОМЕР_4)

ОСОБА_6 (ідентифікаційний код НОМЕР_5)

ОСОБА_7 (ідентифікаційний код НОМЕР_6)

ОСОБА_8 (ідентифікаційний код НОМЕР_7)

ОСОБА_9 (ідентифікаційний код НОМЕР_8)

ОСОБА_10 (ідентифікаційний код НОМЕР_9)

ОСОБА_11 (ідентифікаційний код НОМЕР_10)

ОСОБА_12 (ідентифікаційний код НОМЕР_11)

Стягнути з Державного бюджету України на користь: ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12 понесені ними судові витрати в сумі по 01 грн. 70 коп. кожному.

 Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо таку заяву не було подано. Якщо заяву про апеляційне оскарження було подано, але апеляційна скарга не була подана у встановлений строк, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Постанова може бути оскаржена до Львівського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції, який ухвалив постанову. Заява про апеляційне оскарження подається протягом 10 днів з дня складення постанови в повному обсязі. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом 20-ти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

Головуючий: С.В.Боймиструк