Постанова № 38718981, 15.11.2013, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 листопада 2013 р. Справа № 804/11704/13-а

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Букіної Л.Є., розглянувши у порядку письмового провадження у місті Дніпропетровську адміністративну справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Військової частини 1314 про визнання протиправною бездіяльність суб'єкта владних повноважень та зобов'язання суб'єкта владних повноважень вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1) 04.09.2013 року звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду із адміністративним позовом до Військової частини 1314 (далі - відповідач), з позовними вимогами про:

- визнання протиправною бездіяльність суб'єкта владних повноважень - військової частини А 1314 у вигляді не виплати грошової компенсації замість не отриманого речового майна;

- зобов'язання суб'єкта владних повноважень військову частину А 1314 вчинити певну дію, а саме зобов'язати виплатити грошову компенсацію замість не отриманого речового майна у розмірі 1822, 22 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що при звільненні зі служби військовою частиною А 1314 на підставі наказу командира військової частина А1314 № 160 від 09 серпня 2013 року було видано довідку № 18 на одержання грошової компенсації замість речового майна, що підлягає видачі, на загальну суму 1822 грн. 22.коп.

Представником відповідача надані до суду письмові заперечення проти позову, в яких зазначено, що грошові компенсації починаючи з 01.03.2000 року призупинені грошові компенсації військовослужбовців за продовольче та речове майно.

Позивач та представник відповідача в судове засідання не прибули, надали до суду клопотання про розгляд справи без їх участі.

З урахуванням неявки сторін та заявлених клопотань, відповідно до вимог статей 122 та 41 Кодексу адміністративного судочинства України справу розглянуто в порядку письмового провадження, без фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд зазначає наступне.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 проходив службу у Військовій частині А 3139, розташованій у м. Дніпропетровську, на посаді начальника зміни оперативного чергового групи збору інформації сумісного командного пункту протиповітряної оборони і армійської авіації, у військовому званні «старший лейтенант», та до моменту звільнення з військової служби знаходився на речовому забезпеченні у військовій частині А 1314, що розташована в м. Дніпропетровську та якій підпорядкована військова частина А 3139.

Наказом командира військової частини А 3139 від 09.08.2013 року № 160 на підставі наказу Командувача Сухопутних військ Збройних Сил України від 18.05.2013 року № 253 про звільнення з військової служби в запас за пп. «а» п. 6 (у зв'язку з закінченням строку контракту) ч. 6 ст. 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» ОСОБА_1 був звільнений із списків особового складу частини та усіх видів забезпечення.

На підставі наказу від 09.08.2013 року Військовою частиною А 1314 було видано довідку № 18 на одержання грошової компенсації замість речового майна, що підлягає видачі, на загальну суму 1822 грн.22 коп. Проте, грошові кошти до теперішнього часу не виплачені.

Статтею 16 «Про Збройні сили України» встановлено, що держава забезпечує соціальний і правовий захист військовослужбовців і осіб, звільнених в запас, а також гарантує отримання за рахунок держав грошового, речового, продовольчого і інших видів забезпечення.

Військова частина, як структурний підрозділ Міністерства оборони України, фінансується за рахунок Державного бюджету, забезпечення військовослужбовців здійснюється в межах виділених асигнувань з Державного бюджету України та передбачених Законами України «Про державний бюджет України» на відповідний рік.

Згідно із частиною 2 статті 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20.12.1991 року № 2011-XII, редакція якого діяла до 01.01.2007 року, військовослужбовці одержують за рахунок держави грошове забезпечення, а також речове майно і продовольчі пайки або за бажанням військовослужбовця грошову компенсацію замість них.

На виконання вимог Закону № 2011 Кабінетом Міністрів України 22.07.98 року прийнято постанову № 1135 «Про забезпечення військовослужбовців Збройних сил речовим майном у мирний час, яка діяла до 28.10.2004 року».

Порядок забезпечення військовослужбовців речовим майном на момент звільнення Позивача з військової служби здійснювалося на підставі постанови Кабінету Міністрів України «Про речове забезпечення військовослужбовців Збройних сил України та інших військових формувань у мирний час» від 28.10.2004 року № 1444.

Відповідно до пункту 27 Постанови № 1444 військовослужбовці, звільнені у запас або відставку з правом носіння військової форми одягу, за бажанням можуть отримати речове майно, яке вони не отримали під час звільнення, або грошеву компенсацію за нього за цінами на день підписання наказу про звільнення. Зазначеним особам, звільненим у запас або відставку після закінчення строку контракту, за належне їм, але не отримане протягом дії контракту речове майно виплачується грошова компенсація пропорційно часу, що минув з дня виникнення права на отримання цього майна до дати закінчення контракту, або видається речове майно на суму грошової компенсації.

Дію частини другої статті 9 Закону № 2011 призупинено в частині одержання військовослужбовцями речового майна і продовольчих пайків або за бажанням військовослужбовців грошової компенсації замість них на підставі Закону України № 1459-III від 17.02.2000 року «Про деякі заходи щодо економії бюджетних коштів». На час звернення позивача до суду зазначена норма не втратила свою юридичну силу та є чинною.

З цього часу Законами України «Про державний бюджет» на відповідні роки, починаючи з 2000 року, витрати на грошову компенсацію замість речового майна не передбачені.

Таким чином, з 11.03.2000 року військовослужбовці не наділені правом отримання грошової компенсації замість речового майна у зв'язку із зупиненням дії норми закону, що його встановлювала.

Таке зупинення дії тривало до набрання чинності Законом України від 03.11.2006 року «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України з питань соціального захисту військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, і деяких інших осіб», згідно із яким статтю 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» викладено у новій редакції, та доповнено новою статтею 91, яка і регулює відносини по забезпеченню продовольчим та речовим майном. Зазначений Закон набув чинності з 01.01.2007 року.

Статтею 91 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» виплата грошової компенсації за належне військовослужбовцям продовольче забезпечення не передбачена, а також за цією статтею якою за іншим порядком врегульовано здійснення продовольчого та речового забезпечення військовослужбовців, а саме не передбачено за бажанням військовослужбовців одержувати грошову компенсацію замість продовольчих пайків і речового майна.

Дія зазначеної норми була зупинена Законами України про державний бюджет відповідно на 2007 та 2008 роки. Так, Законом України «Про Державний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 28.12.2007 року пункт 2 статті 91 Закону № 2011 було виключено. Проте, Рішенням Конституційного Суду України № 10-рп/2008 від 22.05.2008 року зміну визнано неконституційною.

Відповідно до статті 73 Закону України «Про Конституційний Суд України» у разі якщо нормативні акти або їх окремі положення визнаються такими, що не відповідають Конституції України (неконституційними), вони оголошуються нечинними і втрачають чинність від дня прийняття Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.

При цьому слід зазначити, що положення частини 2 статті 91 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» регулюють порядок виплати компенсації замість речового майна військовослужбовцям, які проходять військову службу за контрактом або перебувають на кадровій військовій службі, і не поширюється на військовослужбовців, звільнених з військової служби.

Враховуючи, що на момент звернення до суду позивач звільнений з військової служби, суд доходить висновку, що позивач не має права на отримання грошової компенсації за речове майно, яке належало йому до видачі.

Виходячи з вищевикладеного, суд доходить висновку, про відмову у задоволенні позовних вимог.

Керуючись статтями 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 - відмовити повністю.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження, а у разі її апеляційного оскарження - з моменту проголошення судового рішення суду апеляційної інстанції.

Постанову може бути оскаржено в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд у десятиденний строк з дня отримання копії постанови.

Головуючий суддя Л.Є. Букіна