Постанова № 38718865, 13.03.2014, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

13 березня 2014 рокусправа № 2а/0470/11097/12

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Юхименка О.В.

суддів: Мельника В.В. Нагорної Л.М.

секретар судового засідання: Федосєєва Ю.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні

апеляційну скаргу Суб'єкта підприємницької діяльності

Фізичної особи ОСОБА_1

на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду

від 08 листопада 2012 року

у справі № 2а/0470/11097/12

за позовом Суб'єкта підприємницької діяльності

Фізичної особи ОСОБА_1,

АДРЕСА_1, 50027;

до відповідача Криворізької центральної міжрайонної

Державної податкової інспекції Дніпропетровської області

Державної податкової служби,

вул. Дзержинського, 42, м. Кривий Ріг Дніпропетровської, 50007;

про скасування акта, -

встановили: Суб'єктом підприємницької діяльності ОСОБА_1 подано позов до Криворізької центральної міжрайонної Державної податкової інспекції Дніпропетровської області Державної податкової служби про скасування податкових повідомлень-рішень №№ 0000411703 та 0000421703.

Дніпропетровський окружний адміністративний суд (суддя Турова О.М.) своєю постановою від 08 листопада 2012 року у позові відмовив.

Постанова суду мотивована тим, що суб'єкт підприємницької діяльності ОСОБА_1, отримавши у І кварталі 2009 року виручку понад 500.000,00 грн., втратила статус суб'єкта малого підприємництва - платника єдиного податку, і з ІІ кварталу 2009 року до оподаткування її доходів мають застосовуватись положення законодавства, що визначають порядок оподаткування на загальних засадах.

Крім того, ОСОБА_1 підлягала обов'язковій реєстрації платником ПДВ. Отримані грошові кошти за період з травня по листопад 2010 року у розмірі 423.610,28 грн. є об'єктом оподаткування ПДВ.

Не погоджуючись з прийнятим у справі судовим актом, у поданій апеляційній скарзі ОСОБА_1, Позивач, вказує на порушення норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги її заявник посилається на те, що внаслідок перевищення виручки понад 500.000,00 грн. перейшла на загальну систему оподаткування, починаючи з ІІ кварталу 2009 року.

Крім того, критерієм для реєстрації платником ПДВ є здійснення операцій з поставки товарів, що підлягають оподаткуванню згідно із Законом України «Про податок на додану вартість» від 3 квітня 1997 року N 168/97-ВР (168/97-ВР).

Поняття «отриманий дохід» та «обсяг продажу» не кореспондується з приписами підпункту 2.3.1 цього Закону.

Просить постанову окружного адміністративного суду скасувати та ухвалити нове рішення. Позов задовольнити.

Судовий розгляд адміністративної справи здійснювався з повним фіксуванням судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Обставини справи: в травні 2012 року уповноваженими фахівцями держподаткінспекції проведена позапланова невиїзна документальна перевірка Суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_1 з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01 квітня 2009 року по 30 квітня 2012 року.

За результатами перевірки складений Акт № 556 від 21 травня 2012 року.

В Акті перевірки вчинено записи про порушення -

Указу Президента України «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва» від 3 липня 1998 року N 727/98;

статті 13 Декрету Кабінету Міністрів України «Про прибутковий податок з громадян» від 26 грудня 1992 року N 13-92; статті 7 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» від 22 травня 2003 року N 889-IV;

пунктів 9.3, 9.4 статті 9 Закону України «Про податок на додану вартість» від 3 квітня 1997 року N 168/97-ВР (168/97-ВР).

Виходячи з фактичних обставин справи, Суб'єкт підприємницької діяльності ОСОБА_1

в І кварталі 2009 року перебувала на спрощеній системі оподаткування;

з ІІ кварталу 2009 року перейшла на загальну систему оподаткування;

з ІІ кварталу 2010 року перейшла на спрощену систему оподаткування.

За позицією фахівців контролюючого органу, за І квартал 2009 року встановлене перевищення граничного обсягу виручки 500.000,00 грн. від реалізації продукції зобов'язувало платника єдиного податку перейти на загальну систему оподаткування, обліку та звітності, з реєстрацією платником ПДВ, відповідно.

Сума перевищення підлягала оподаткуванню на загальних підставах. (36.100,00 грн. х 15% = 5.415,00 грн.)

Крім того, встановлене перевищення граничного обсягу виручки 500.000,00 грн. від реалізації продукції за календарний 2009 рік не надавало законодавчих підстав Суб'єкту підприємницької діяльності ОСОБА_1 для застосування спрощеної системи оподаткування у 2010 році.

Суми отриманого доходу, відповідно, підлягали оподаткуванню на загальних підставах (402.429,77 грн. х 15%).

13 червня 2012 року керівником контролюючого органу прийнято податкові повідомлення-рішення №№ 0000411703 та 0000421703.

Згідно з пунктом 54.3 статті 54 Податкового кодексу України від 2 грудня 2010 року N 2755-VI Суб'єкту підприємницької діяльності ОСОБА_1 збільшено суму грошового зобов'язання за платежем -

5111010500, податок з доходів фізичних осіб у розмірі 60.364,47 грн.;

3014010111, податок на додану вартість, у розмірі 84.722,06 грн. за основним платежем та 27.300,52 грн. штрафні (фінансові) санкції.

Скасування податкових повідомлень-рішень було предметом судового позову.

Колегія суддів, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права при винесенні оскарженої постанови, виходить з наступного.

За позицією фахівців контролюючого органу, з чим погодився суд першої інстанції, за І квартал 2009 року встановлене перевищення граничного обсягу виручки 500.000,00 грн. від реалізації продукції зобов'язувало платника єдиного податку перейти на загальну систему оподаткування, обліку та звітності, з реєстрацією платником ПДВ, відповідно.

В той же час, перелік підстав, за наявності яких особа підлягала обов'язковій реєстрації як платник ПДВ, на час виникнення спірних правовідносин між сторонами, визначався Законом України «Про податок на додану вартість» (168/97-ВР).

Відповідно до підпункту 2.3.1 цього Закону особа підлягає обов'язковій реєстрації як платник податку у разі коли загальна сума від здійснення операцій з поставки товарів (послуг), у тому числі з використанням локальної або глобальної комп'ютерної мережі, що підлягають оподаткуванню згідно з цим Законом, нарахована (сплачена, надана) такій особі або в рахунок зобов'язань третім особам, протягом останніх дванадцяти календарних місяців сукупно перевищує 300 000,00 гривень (без урахування податку на додану вартість).

Таким чином, загальна сума, що перевищує 300 000,00 гривень визначається виходячи з операцій, що підлягають оподаткуванню згідно з Законом України «Про податок на додану вартість» (168/97-ВР).

Податкова служба, виходячи з підстав визначення спірних податкових зобов'язань, безпідставно ототожнює поняття «виручка», якою згідно до Указу Президента України «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва» від 3 липня 1998 року N 727/98, є сума, фактично отримана суб'єктом підприємницької діяльності на розрахунковий рахунок або (та) в касу за здійснення операцій з продажу продукції (товарів, робіт, послуг), з поняттям «оподатковуваних операцій» в розумінні підпункту 2.3.1 пункту 2.3 статті 2 Закону України «Про податок на додану вартість» (168/97-ВР), оскільки відповідно до статті 6 Указу Президента України «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва» від 3 липня 1998 року N 727/98 платник єдиного податку не є платником ПДВ, у зв'язку з чим суми поставки товарів (послуг), здійсненні під час перебування суб'єкта підприємницької діяльності на спрощеній системі оподаткування, не підлягають оподаткуванню податком на додану вартість.

Акт перевірки, який став підставою для прийняття спірного податкового повідомлення-рішення, не містить у собі відомостей про те, що позивачем протягом останніх дванадцяти календарних місяців перевищено 300 000,00 гривень - граничну суму від здійснення операцій з поставки товарів (послуг), що підлягають оподаткуванню згідно з Законом України «Про податок на додану вартість».

Крім того, за встановлених обставин визначення суми податкового зобов'язання за результатами невиїзної перевірки не можна визнати достовірним.

Таким чином, підстави для нарахування позивачу спірних податкових зобов'язань не узгоджуються з вимогами Указу Президента України «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва» від 3 липня 1998 року N 727/98 та Закону України «Про податок на додану вартість» (168/97-ВР), що є підставою для скасування оскарженого повідомлення-рішення як протиправного.

Крім того, Суб'єкт підприємницької діяльності ОСОБА_1 з ІІ кварталу 2009 року перейшла на загальну систему оподаткування. Іншою підставою для визначення суми податкового зобов'язання стало оподаткування суми перевищення обсягу виручки 500.000,00 грн. за І квартал 2009 року.

Питання оподаткування сум, що перевищують установлений законодавцем граничний обсяг виручки, положеннями Указу врегульовані не були.

Аналіз загальних принципів оподаткування, закріплених Конституцією України та Законом України від 25 червня 1991 року № 1251-ХІІ «Про систему оподаткування», якими встановлювались засади податкових відносин в Україні на час виникнення спірних відносин, та наведених норм матеріального права дає підстави дійти висновку, що оподаткування доходів СПД-ФО - платника єдиного податку, отриманих з порушенням умов перебування на спрощеній системі оподаткування, має здійснюватись із застосуванням встановлених Законом № 889-ІV правил загальної системи оподаткування для платників податків, що не є такими суб'єктами підприємницької діяльності.

В той же час, фахівцями держподаткінспекції проведена позапланова невиїзна документальна перевірка Суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_1 з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01 квітня 2009 року по 30 квітня 2012 року.

Суму податкового зобов'язання в частині (36.100,00 грн. х 15% = 5.415,00 грн.) визначено за результатами І кварталу 2009 року, тобто, поза межами перевірки, що не можна визнати обґрунтованим.

Окрім викладеного, Суб'єкт підприємницької діяльності ОСОБА_1 з ІІ кварталу 2010 року знову перейшла на спрощену систему оподаткування.

За позицією фахівців контролюючого органу, встановлене перевищення граничного обсягу виручки 500.000,00 грн. від реалізації продукції за календарний 2009 рік не надавало законодавчих підстав Суб'єкту підприємницької діяльності ОСОБА_1 для застосування спрощеної системи оподаткування у 2010 році. Відповідно, суми отриманого доходу, відповідно, підлягали оподаткуванню на загальних підставах (402.429,77 грн. х 15%).

Безумовно, реалізація права суб'єкта малого підприємництва на запровадження спрощеної системи оподаткування, обліку та звітності залежить від виконання останнім установлених Указом вимог.

При цьому, при застосуванні терміна «рік» у розумінні Указу № 727/98, врегульовано постановою Кабінету Міністрів України від 16 березня 2000 року N 507, якою визначено, що під терміном «рік» вживається термін «календарний рік», який розпочинається 1 січня та триває по 31 грудня включно.

Порушення умов запровадження спрощеної системи оподаткування, визначених статтею 1 Указу, у тому числі перевищення граничного обсягу виручки за рік, є юридичним фактом, який виключає можливість застосування до суб'єкта малого підприємництва правил оподаткування, передбачених для платників єдиного податку.

Лише за умов додержання приписів зазначеного Указу, доходи, отримані від здійснення підприємницької діяльності, що обкладаються єдиним податком, не включаються до складу сукупного оподатковуваного доходу за підсумками звітного року такого платника податку.

Сама таке розуміння наведених нормативних актів доведено Вищим адміністративним судом України листом від 15.06.2010 року N 889/11/13-10.

Встановлене перевищення граничного обсягу виручки 500.000,00 грн. від реалізації продукції за 2009 рік, як факт встановлений, не надавало законодавчих підстав Суб'єкту підприємницької діяльності ОСОБА_1 для застосування спрощеної системи оподаткування у 2010 році.

В той же час, в силу статті 13 Декрету Кабінету Міністрів України «Про прибутковий податок з громадян» від 26 грудня 1992 року N 13-92 оподатковуваним доходом вважається сукупний чистий доход, тобто різниця між валовим доходом (виручки у грошовій та натуральній формі) i документально підтвердженими витратами, безпосередньо пов'язаними з одержанням доходу.

Виключно у випадку, якщо ці витрати не можуть бути підтверджені документально, то вони враховуються податковими органами при проведенні остаточних розрахунків за нормами.

В акті перевірки є теза про те, що Суб'єкт підприємницької діяльності ОСОБА_1 первинні бухгалтерські документи, які підтверджують витрати, до перевірки не надала.

Проте, у відповідності з Законом України «Про державну підтримку малого підприємництва» від 19 жовтня 2000 року N 2063-III для суб'єктів малого підприємництва в порядку, встановленому законодавством України, може застосовуватися спрощена система оподаткування бухгалтерського обліку та звітності, яка передбачає застосування спрощеної форми бухгалтерського обліку та звітності.

Згідно із Порядком ведення книги обліку доходів і витрат, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 26 вересня 2001 року N 1269, для визначення результатів власної підприємницької діяльності платник єдиного податку веде книгу обліку доходів та витрат.

Книгу ведуть підприємці-фізичні особи, що сплачують єдиний податок та підприємці на загальній системі оподаткування. Ведення книги за формою № 10 у цих двох категорій підприємців відрізняється. Єдинники мають дещо спрощений порядок ведення книги.

Заповненню, з огляду на саму форму Книги обліку доходів та витрат, яка затверджена додатком 10 Інструкції про прибутковий податок з громадян, затвердженої наказом Головної державної податкової інспекції України від 21 квітня 1993 року N 12, підлягають графи: «період обліку», «витрати на виробництво продукції», «сума виручки (доходу)», «чистий дохід».

При цьому, формулювання «сума виручки (доходу)» слід розуміти як щоденний підсумок (з урахуванням можливого повернення коштів за товари, послуги), а не кожний факт продажу.

Контролюючим органом не надано відомостей про витребування таких документів.

За встановлених обставин, визначення суми податкового зобов'язання згідно даних про доходи книги обліку, без урахування витрат, більш того, за результатами невиїзної перевірки, не можна визнати достовірним.

Недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими, є підставою для скасування постанови суду першої інстанції та ухвалення нового рішення.

Керуючись ст. 195, п. 3 ч. 1 ст. 198, ст. 202 Кодексу Адміністративного судочинства України, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд, -

П О С Т А Н О В И В

Апеляційну скаргу Суб'єкта підприємницької діяльності Фізичної особи ОСОБА_1 задовольнити.

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 08 листопада 2012 року у справі № 2а/0470/11097/12 скасувати та прийняти нову постанову.

Позов Суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_1 задовольнити.

Визнати протиправними і скасувати податкові повідомлення-рішення від 13 червня 2012 року №№ 0000411703 та 0000421703.

Постанова суду апеляційної інстанції за наслідками перегляду набирає законної сили з моменту проголошення.

Касаційна скарга подається безпосередньо до адміністративного суду касаційної інстанції у порядку та у строки, визначені статтею 212 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий: О.В. Юхименко

Суддя: В.В. Мельник

Суддя: Л.М. Нагорна