Ухвала суду № 38717772, 09.04.2014, Апеляційний суд Львівської області

Справа № 1304/8277/12 Головуючий у 1 інстанції: Романюк В.Ф.

Провадження № 22-ц/783/2402/14 Доповідач в 2-й інстанції: Мусіна Т. Г.

Категорія:37

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 квітня 2014 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Львівської області в складі:

головуючого - Мусіної Т.Г.

суддів - Бермеса І.В., Савуляка Р.В.

за участі секретаря - Азенко М.В.

з участю: представника позивача ОСОБА_2 - ОСОБА_3,

представника відповідача ОСОБА_4 - ОСОБА_5

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_4 на рішення Галицького районного суду м. Львова від 22 січня 2014 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_4 про визнання недійсним заповіту та визнання права власності в порядку спадкування за законом,-

в с т а н о в и л а :

у вересні 2012 року ОСОБА_2 звернулася в суд з позовом до ОСОБА_4 про визнання недійсним заповіту ОСОБА_7 від 28 жовтня 2011р. на користь ОСОБА_4, посвідчений Топорівською сільською радою Буського району Львівської області, зареєстрований в реєстрі за № 210 та визнати за ОСОБА_2 право власності на квартиру АДРЕСА_1 в порядку спадкування за законом.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1. її рідного батька ОСОБА_7 відкрилась спадщина на трикімнатну квартиру АДРЕСА_1 загальною площею 68 кв. м. Батько проживав один і помер в лікарні, про що працівники медустанови повідомили в ЛКП «Старий Львів» за місцем його реєстрації. Скориставшись ситуацією працівниця ЛКП «Старий Львів» ОСОБА_4 не повідомила доньку померлого, проникла в квартиру, викрала документи про право власності, поховала батька, без правових підстав вселилась у квартиру, привласнила останню та майно, посилаючись на заповіт батька посвідчений 28.10.2011р. в Топорівській сільській раді Буського району.

По факту фальсифікації заповіту Галицьким РВ ЛМУ МВС України було порушено кримінальну справу в межах якої експертиза встановила, що заповіт сфальсифіковано.

Посилаючись на вказані обставини, просила постановити рішення про задоволення її вимог.

Рішенням Галицького районного суду м. Львова від 22 січня 2014 року позов ОСОБА_2 задоволено частково.

Визнано заповіт ОСОБА_7 на користь ОСОБА_4 від 28.10.2011р., посвідчений Топорівською сільською радою Буського Львівської області, зареєстрований в реєстрі за № 210 - недійсним. Вирішено питання судових витрат.

У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_4 зазначає, що рішення суду ухвалено з порушенням норм матеріального та процесуального права. Зокрема, вказує на те, що суд прийняв до розгляду позовну заяву, яка оформлена з порушенням вимог ст.. 119 ЦПК України, а підпис на ній позивачки виникає сумнів, тому позовна заява підлягає залишенню без розгляду. Вважає, що заповіт складено у відповідності до вимог закону, відповідає волі спадкодавця, з яким вона проживала однією сім'єю та здійснювала за ним догляд. Суд безпідставно надав перевагу висновку експертизи про те, що підпис на заповіті не належить спадкодавцю, оскільки в розпорядженні експертів не було достатньої кількості вільних зразків підпису, висновки експертизи суперечать показам свідка ОСОБА_9 - секретаря Топорівської сільської ради.

Просить скасувати рішення суду та ухвалити нове про відмову у задоволенні позову.

Заслухавши суддю-доповідача, вислухавши доводи осіб, які з'явились у судове засідання, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах, передбачених ст. 303 ЦПК України, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

З матеріалів справи вбачається, що предметом спору є спадщина, яка відкрилась ІНФОРМАЦІЯ_1. після смерті ОСОБА_7 (вік 61 рік), який був власником квартири АДРЕСА_1, що складається з 3-х кімнат житловою площею 59,50 кв. м., загальною площею 68,00 кв. м. та комори в підвалі площею 10 кв. м. (а.с. 9-11). Спадкодавець до дня смерті був зареєстрований проживаючим один у вказаній квартирі.

Позивач у справі ОСОБА_2 є рідною донькою спадкодавця, що підтверджується свідоцтвом про народження (а.с. 6), тобто є спадкоємцем першої черги відповідно до положень ст. 1261 ЦК України, проте реалізувати своє право на спадщину не може у зв'язку із заповітом ОСОБА_7 від 28.10.2011р. в користь ОСОБА_4, посвідченого секретарем Топорівської сільської ради.

Встановлено, що відповідач ОСОБА_4 у родинних відносинах із спадкодавцем не перебувала, у спірній квартирі не була зареєстрована і не проживала, є працівницею ЛКП «Старий Львів» і забезпечена окремим житлом разом з своєю дитиною за місцем праці.

Судом встановлено, що про смерть одинокого проживаючого ОСОБА_7 відповідачці стало відомо з повідомлення працівників медустанови, які зателефонували за місцем реєстрації померлого в ЛКП «Старий Львів».

Відповідно до ст. 1233 ЦК України, заповітом є особисте розпорядження фізичної особи на випадок своєї смерті. Тобто заповіт є одностороннім правочином особи, який за своєю формою і змістом повинен відповідати загальним вимогам, встановленим чинним законодавством для правочинів, і лише при дотриманні цих обов'язкових вимог створюватиме права та обов'язки для визначених в ньому осіб.

Згідно ст. 1234 ЦК України право на заповіт має фізична особа з повною цивільною дієздатністю. Право на заповіт здійснюється особисто. Вчинення заповіту через представництво не допускається.

Ухвалюючи рішення про визнання заповіту ОСОБА_7 від 28.10.2011р. в користь

ОСОБА_4 на усе належне спадкодавцю майно недійсним, суд правильно прийшов до висновку, що заповіт не відповідав волевиявленню ОСОБА_7, оскільки останній його не вчиняв.

Зокрема, з матеріалів справи вбачається, що по факту неправомірного заволодіння квартирою АДРЕСА_1 гр. ОСОБА_4 слідчим відділом Галіцького РВ ЛМУ ГУ МВС України порушено кримінальну справу № 141-1283 по ст.. 358 ч.1 КК України.

За висновком судового експерта ОСОБА_10 науково-дослідного експертно-криміналістичного центру ГУМВС України у Львівській області № 6/421 від 23.08.2012р., наданого в межах кримінальної справи, шляхом дослідження заповіту, посвідченого від імені ОСОБА_7, складеного 28.10.2011р. та журналу реєстрації нотаріальних дій за 2011 рік Топорівської сільської ради Буського району Львівської області:

- рукописний текст «ОСОБА_7 цей заповіт прочитано вголос та власноруч підписано» в заповіті від імені ОСОБА_7, складеному 28.10.2011р. виконаний не ОСОБА_7, а іншою особою;

- підпис від імені ОСОБА_7 в графі № 9 «Розписка про одержання нотаріально оформленого документа» під номером нотаріальної дії 210 журналу реєстрації нотаріальних дій за 2011р. І Топорівської сільської ради Буського району Львівської області та в заповіті від імені ОСОБА_7 складеному 28.10.2011р. в графі «підпис» - виконані не ОСОБА_7 (а.с. 36-42).

За висновком судового експерта ОСОБА_10 № 6/22 від 21.02.2013р. короткі рукописні тексти «ОСОБА_7 цей заповіт прочитано вголос та власноруч підписано» в двох примірниках заповіту, складеного 28.10.2011р. від імені ОСОБА_7 та посвідченого секретарем Топорівської сільської ради Буського району Львівської області ОСОБА_9, зареєстрованого в реєстрі за № 210 - виконані ОСОБА_11 (а.с. 84-91).

Проведеною на підставі ухвали суду в межах даної цивільної справи судовою почеркознавчою експертизою надано висновок № 1255 від 18 червня 2013р. за яким рукописний запис, який міститься в графі «Мною» на двох примірниках заповіту ОСОБА_7 на користь ОСОБА_4, посвідченого 28.10.2011р. секретарем Топорівської сільської ради Буського району Львівської області ОСОБА_9 та зареєстрованого в реєстрі за № 210, виконані не ОСОБА_7, а іншою особою. Підпис від імені ОСОБА_7, який міститься в графі «підпис» на наданих на дослідження примірниках заповіту ОСОБА_7 на користь ОСОБА_4, посвідченого 28.10.2011р. секретарем Топорівської сільської ради Буського району ОСОБА_9 виконані не ОСОБА_7 (а.с. 139-143).

Доводи апеляційної скарги про те, що висновки експертиз не мають доказової сили з тих підстав, що експерти не мали в своєму розпорядженні достатньої кількості вільних взірців підписів спадкодавця не заслуговують на увагу, оскільки надані експертам вільні зразки записів та підписів спадкодавця ОСОБА_7 у різних заявах на адресу ЛКП «Старий Львів»,начальника Галицького РВ ЛМУ ГУ МВС України у Львівській області, заявах на видачу готівки для експертів були достатніми для висновків, з вимогами про надання додаткових зразків почерку та підписів ОСОБА_7 експерти не зверталися.

Доказів на спростування висновків почеркознавчих експертиз відповідачем не подано, а покази свідка ОСОБА_9 - секретаря Топорівської сільської ради, яка посвідчувала спірний заповіт, і не має спеціальної кваліфікації експерта за спеціальністю «дослідження почерку та підписів» не спростовують висновків експертиз.

Доводи апеляційної скарги про те, що суд неправомірно прийняв до розгляду позовну заяву, яка не підписана позивачкою тому підлягає залишенню без розгляду, не заслуговують на увагу, оскільки представник позивачки - ОСОБА_3 за належно оформленою довіреністю від 12.09.2012р. мав повноваження на підпис позовної заяви ОСОБА_2 (а.с.15).

Враховуючи, що судом першої інстанції повно і правильно встановлено фактичні обставин справи, правильно застосовано матеріальний закон, який поширюється на зазначені правовідносини, при встановленні зазначених фактів судом не було допущено порушення норм процесуального права, доводи апеляційної скарги та зміст оскаржуваного рішення також не дають підстав для висновку проте, що судом при розгляді справи допущені порушення норм матеріального та процесуального права, які передбачені ст. 309 ЦПК України, як підстави для скасування рішення суду, колегія суддів не вбачає підстав для зміни або скасування рішення суду.

Керуючись п.1 ч.1 ст.307, ст.ст. 308, 315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів,-

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу ОСОБА_4 відхилити.

Рішення Галицького районного суду м. Львова від 22 січня 2014 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, може бути оскаржена в касаційному порядку протягом 20-ти днів до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ з дня набрання ухвалою апеляційного суду законної сили.

Головуючий: Мусіна Т.Г.

Судді: Бермес І.В.

Савуляк Р.В.