Рішення № 38716750, 14.05.2014, Господарський суд Дніпропетровської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

14.05.14р. Справа № 904/1665/14

За позовом Департаменту корпоративних прав та правового забезпечення Дніпропетровської міської ради, м. Дніпропетровськ

до Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1, м. Дніпропетровськ

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні Позивача: Комунальне підприємство "Бюро обліку майнових прав та діяльності з нерухомістю" Дніпропетровської міської ради, м. Дніпропетровськ

про стягнення 2 654 грн. 20 коп.

Суддя Первушин Ю.Ю.

Представники:

Від позивача: Євстигнеєв А.О.. довіреність №10/3-145 від 30.12.2013 року, представник.

Від відповідача: не з'явився;

Від третьої особи: Євстигнеєв А.О.. довіреність №19 від 08.01.2014 року, представник.

СУТЬ СПОРУ:

Департамент корпоративних прав та правового забезпечення Дніпропетровської міської ради (далі-Позивач) звернувся до господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 (далі-Відповідач), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Комунальне підприємство "Бюро обліку майнових прав та діяльності з нерухомістю" Дніпропетровської міської ради (далі - Третя особа), про стягнення 2 654 грн. 20 коп.

Позивач обґрунтовує свої вимоги невиконанням відповідачем зобов'язань за договором оренди № 99 від 19.01.2007 року, в частині повного та своєчасного розрахунку за оренду нежитлового приміщення.

Ухвалою господарського суду від 17.03.2014 року порушено провадження у справі, прийнято позовну заяву до розгляду, справу призначено до розгляду в судовому засіданні на 14.04.2014 року.

14.04.2014 року до канцелярії суду від представника Позивача надійшла заява про збільшення розміру позовних вимог (а. с. 31-33), в якій останній просить суд стягнути з Відповідача заборгованість з орендної плати у розмірі 2 657,03 грн. та пеню у розмірі 1064,91 грн., а також судовий збір.

Ухвалою господарського суду від 14.04.2014 року розгляд справи відкладено на 30.04.2014 року у зв'язку з нявкою представника Відповідача у призначене судове засідання.

У судове засідання 30.04.2014 року представник Відповідача не з'явився, але надіслав до господарського суду клопотання про відкладення розгляду справи у зв'язку із хворобою (а. с. 48).

Ухвалою господарського суду від 30.04.2014 року клопотання Відповідача задоволено, розгляд справи відкладено на 14.05.2014 року.

06.05.2014 року до канцелярії господарського суду від представника Позивача надійшла уточнена позовна заява (а. с. 59-62) в якій останній просить суд стягнути з Відповідача на користь Позивача заборгованість з орендної плати у розмірі 2 657 грн. 03 коп. та пеню у розмірі 154 грн. 14 коп.

13.05.2014 року представник Відповідача надіслав до господарського суду клопотання про відкладення розгляду справи у зв'язку із хворобою (а. с. 68).

14.05.2014 року в судовому засіданні повноважний представник Позивача заявлені позовні вимоги підтримав та просив суд задовольнити їх в повному обсязі. Крім того, повноважний представник позивача надав для огляду суду всі оригінали первинних документів на підставі яких виник спір.

В свою чергу, повноважний представник відповідача у судове засідання не з'явився, відзив на позов на інші витребувані документи до суду не надав, про день, час та місце судового засідання повідомлений належним чином, що підтверджується поштовими повідомленнями про вручення (а.с.56-57).

Враховуючи зазначене, господарський суд вважає, що відповідач про день, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, оскільки судом було належним чином виконано вимоги ч.1 ст. 64 та ст. 87 Господарського процесуального кодексу України, у зв'язку з чим суд вважає за можливе розглянути справу в даному судовому засіданні без участі повноважного представника відповідача за наявними в ній матеріалами.

В судовому засіданні 14.05.2014 року оголошено вступну та резолютивну частини судового рішення, згідно зі ст. 85 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши подані докази, заслухавши пояснення повноважного представника позивача та третьої особи, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

19.01.2007 року між 12 ТМО (далі - Орендодавець) та Фізичною особою - підприємцем ОСОБА_1 (далі - Відповідач/Орендар) укладено договір оренди № 99 (далі - Договір), у відповідності з п.1.1. якого, Орендодавець передав, а Відповідач прийняв у строкове платне користування нежитлове приміщення загальною площею 200,00 кв. м, що розташоване за адресою: АДРЕСА_2, для розміщення молочних кухонь (далі - приміщення). Приміщення знаходиться на балансі 12 МТО. Вартість приміщення згідно з експертною оцінкою становить 162430, 00 грн. без ПДВ.

Відповідно до Додаткової угоди від 12.03.2008 року до договору оренди Управління комунальної власності Дніпропетровської міської ради було визначено орендодавцем за вищевказаним договором оренди (а.с. 18 на зворотній стороні).

Додатковою угодою від 03.10.2011 року до Договору оренди було змінено балансоутримувача орендованого майна, а саме п. 1 Договору, слова "що перебуває на балансі КЗ 12 ТМО", змінено на слова "що перебуває на балансі Комунального підприємства "Бюро обліку майнових прав та діяльності з нерухомістю" Дніпропетровської міської ради" (а.с. 21 на зворотній стороні).

Відповідно до п. 2.1 Договору, Відповідач вступає у тимчасове володіння та користування приміщенням після підписання сторонами акта приймання - передачі, який має бути підписаний уповноваженими представниками сторін.

Поміщення повинне бути передане в орендне користування Орендодавцем та прийняте Орендарем в термін наведений в п. 10.1 цього Договору, що підтверджується відповідним Актом прийому - передачі (згідно п. 2..1 Договору), а у випадку повернення Орендарем приміщення з орендного користування Орендодавцю в термін 10 робочих днів з дати закінчення строку оренди (п. 2.2 Договору).

Як зазначено в п. 2.3. Договору, передача приміщення в оренду не є передачею Орендарю права власності на це майно. Власником орендованого приміщення є Орендодавець, а Орендар користується їм протягом терміну оренди.

Пунктом 3.1. Договору передбачено, що орендна плата за оренду приміщення визначається на підставі методики розрахунку орендної плати, затвердженої Кабінетом Міністрів України від 19.01.2000 № 75 і введеної рішенням виконкому міської ради від 17.02.2000 № 411.

Додатковою угодою від 22.03.2010 року до Договору оренди змінено розмір орендної плати, яка відповідно до розрахунку орендної плати становить 483, 32 коп. без ПДВ (а.с. 19).

Додатковою угодою від 05.05.2010 року до Договору оренди було доповнено договір оренди п. 3.2.1, в якому встановлено, що орендна плата, визначена п. 3.2 Договору в період до 01.01.2011 року включно повинна була сплачуватись Орендарем в обсязі 45% встановленого розміру (а.с. 21).

Додатковою угодою від 03.10.2011 року до договору оренди змінено розмір орендної плати, яка відповідно до розрахунку орендної плати становить 530, 04 грн. без ПДВ/базова за вересень місяць 2011 року, а також викладено інші пункти розділу 3 Договору оренди, зокрема:

- згідно з п. 3.5 Договору оренди Відповідач зобов'язаний щомісяця перераховувати орендну плату за Договором не пізніше 15 числа місяця, наступного за звітним.

- згідно п. 3.4 Договору оренди, орендна плата за кожний наступний місяць визначається коригуванням орендної плати за попередній місяць з урахуванням індексу інфляції за поточний місяць.

- згідно п. 3.3 Договору оренди, за користування об'єктом оренди Орендар зобов'язаний сплачувати 50% орендної плати на користь Орендодавця до міського бюджету та 50% орендної плати на рахунок балансоутримувача.

Відповідно до п. 5.2. Договору відповідач зобов'язаний своєчасно і у повному обсязі сплачувати орендну плату.

Згідно п. 9.1. Договору, за невиконання або неналежне виконання зобов'язань за цим договором сторони несуть відповідальність передбачену чинним законодавством України.

Як зазначено в п. 3.5 Договору, за несвоєчасну сплату суми орендної плати відповідач зобов'язаний сплатити пеню у розмірі 0,5% від суми заборгованості за кожний день прострочення платежу, але не більше подвійної облікової ставки НБУ на дату нарахування пені від несплаченої суми орендної плати за кожен день прострочення платежу.

Цей Договір діє з 19.01.2007 року до 14.01.2008 року включно (п. 10.1. Договору). У разі, якщо жодна із сторін за два місяця до закінчення терміну Договору не виявить бажання розірвати Договір, він пролонгованим на той же термін оренди.

Як вбачається з матеріалів справи орендодавцем, на виконання умов вищезазначеного Договору, передано відповідачу приміщення, що підтверджується актом приймання-передачі від 01.02.2007 року (а. с. 18).

Станом на день розгляду справи, як зазначає позивач, не сплаченою залишилась орендна плата за Договором оренди № 99 від 19.01.2007 року перед міським бюджетом у розмірі 2 657, 03 грн. за період з травня 2013 року по лютий 2014 року.

За неналежне виконання відповідачем своїх обов'язків по Договору оренди, Позивачем на підставі п. 3.5. Договору оренди (з урахуванням уточненої позовної заяви - а.с. 59-62) була нарахована пеня у розмірі 154, 14 грн. за період з 16.06.2013 року по 30.04.2014 року (розрахунок - а. с. 66).

Враховуючи вищевикладене, позивач просить стягнути з відповідача заборгованість з орендної плати у розмірі 2 657, 03 грн. та пеню у розмірі 154, 14 грн., всього 2811, 17 грн.

В свою чергу, відповідач доказів належного виконання своїх зобов'язань по вищезазначеному Договору на момент розгляду спору до господарського суду не надав. Крім того, відповідач не скористався наданим йому правом на судовий захист, наведених позивачем обставин не спростував.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення повноважного представника позивача та третьої особи, оцінивши докази в їх сукупності, суд вважає за необхідне задовольнити позовні вимоги з урахуванням уточненої позовної заяви в повному обсязі виходивши із наступного.

Згідно ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Господарське зобов'язання виникає, зокрема із господарського договору (ст. 174 Господарського кодексу України).

Зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку ( ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України).

Статтею 759 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк. Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору найму (оренди).

В ст. 762 Цивільного кодексу України зазначено про те, що за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.

Частиною 1 статті 763 Цивільного кодексу України передбачено, що договір найму укладається на строк, встановлений договором.

Відповідно до ст. 785 Цивільного кодексу України у разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі. Якщо наймач не виконує обов'язку щодо повернення речі, наймодавець має право вимагати від наймача сплати неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення.

На спірні правовідносини, враховуючи, що предметом оренди є комунальне майно, розповсюджується також дія Закону України "Про оренду державного та комунального майна".

Частиною 3 статті 18 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" передбачено, що орендар зобов'язаний вносити орендну плату своєчасно і у повному обсязі.

Орендар за користування об'єктом оренди вносить орендну плату незалежно від наслідків господарської діяльності (ч. 1 ст. 19 Закону України "Про оренду державного та комунального майна").

В ч. 3 ст. 26 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" зазначено про те, що договір оренди може бути розірвано за погодженням сторін. На вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірвано за рішенням суду у разі невиконання сторонами своїх зобов'язань та з інших підстав, передбачених законодавчими актами України.

Як зазначено в ч. 1 ст. 27 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" у разі розірвання договору оренди, закінчення строку його дії та відмови від його продовження або банкрутства орендаря він зобов'язаний повернути орендодавцеві об'єкт оренди на умовах, зазначених у договорі оренди.

Згідно ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Згідно п. 2 ст. 218 Господарського кодексу України учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Статтею 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Враховуючи вищезазначені норми чинного законодавства України та умови укладеного Договору, господарський суд вважає, що вимоги позивача в частині стягнення заборгованості по орендній платі в розмірі 2 657, 03 грн. є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

Статтею 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання.

Згідно ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Частиною 6 ст. 231 Господарського кодексу України визначено, що штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір не передбачено законом або договором.

Нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання грошових зобов'язань, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано (ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України).

Як зазначено в п. 3.5 Договору, за несвоєчасну сплату суми орендної плати відповідач зобов'язаний сплатити пеню у розмірі 0,5% від суми заборгованості за кожний день прострочення платежу, але не більше подвійної облікової ставки НБУ на дату нарахування пені від несплаченої суми орендної плати за кожен день прострочення платежу.

На підставі п. 3.5 Договору Позивачем була нарахована для сплати Відповідачу пеня в розмірі 154, 14 грн., розрахунок якої судом перевірений та визнано таким, що підлягає задоволенню в повному обсязі.

Враховуючи вищевикладене, господарський суд приходить до висновку, що позовні вимоги (з урахуванням уточненої позовної заяви - а.с. 59-62) підлягають задоволенню в повному обсязі, оскільки зобов'язання повинні виконуватись належним чином та в установлені строки.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається на Відповідача.

Керуючись ст. ст. 4, 32-34, 43-45, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

Стягнути з Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 (49000, АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на користь Департаменту корпоративних прав та правового забезпечення Дніпропетровської міської ради (49000, місто Дніпропетровськ. проспект Карла Маркса, будинок 75, код ЄДРПОУ 37454258) до міського бюджету (отримувач: УДКСУ у Самарському районі міста Дніпропетровська, 22080401, код отримувача 37989295, р/р 33217871700010, банк: ГУДКСУ у Дніпропетровській області, МФО 805012) заборгованість з орендної плати в розмірі 2 657, 03 грн., пеню в розмірі 154, 14 грн. та витрати по сплаті судового збору у розмірі 1 827, 00 грн.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення суду може бути оскаржено до Дніпропетровського апеляційного господарського суду через господарський суд Дніпропетровської області протягом десяти днів з дня його оголошення, а у разі якщо в судовому засідання було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 Господарського процесуального кодексу України.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 15.05.2014 року.

Суддя Ю.Ю. Первушин