Постанова № 38715124, 05.05.2014, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД 79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2; e-mail: inbox@adm.lv.court.gov.ua; тел.: (032)-261-58-10 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

05 травня 2014 року № 813/78/14

16 год. 30 хв. зал судових засідань № 8

Львівський окружний адміністративний суд в складі:

головуючої судді Братичак У.В.,

секретар судового засідання Хміль Х.З.,

за участю:

представників позивача Чернявського А.Ю., Кошель Л.Б.,

представників відповідача Онисько З.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Р.Б. Разом» до Державної податкової інспекції у Франківському районі м. Львова Головного управління Міндоходів у Львівській області про скасування податкового повідомлення-рішення

в с т а н о в и в:

До суду надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Р.Б. Разом» до Державної податкової інспекції у Франківському районі м. Львова Головного управління Міндоходів у Львівській області про скасування податкового повідомлення-рішення від 20.12.2013 року №0000992210 та від 20.12.2013 року №0001002210.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що здійснення ТзОВ «Р.Б.Разом» бухгалтерського обліку по спірних господарських операціях, викладених в акті перевірки, здійснювалось у відповідності до законодавчо встановлених вимог, всі обставини щодо фактичності здійснення господарських операцій згідно укладених угод з контрагентами документально підтверджені. Товариством щорічно проводиться аудиторська перевірка сертифікованими аудиторами фінансово господарської діяльності підприємства, висновки якої підтверджують правильність ведення бухгалтерського та податкового обліку згідно до вимог чинного законодавства.

Відповідач подав до суду заперечення на позов від 24.01.2014р. (а.с.56-62, т.6), в якому проти позову заперечив повністю. Просив суд відмвоити у задоволенні позову. Відповідач зазначив, що здійснення ТзОВ «Р.Б.Разом» бухгалтерського обліку по господарських операціях велось з порушенням та призвело до заниження податку на прибуток підприємства та завищення від'ємного значення, яке включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду по податку на додану вартість за грудень 2012 року.

Представники позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримали повністю, просили позов задовольнити.

Представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечив з підстав, викладених у запереченні на позов та просив у позові відмовити.

Заслухавши думку представників позивача, дослідивши подані документи і матеріали, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позов підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, ДПІ у Франківському районі м. Львова Головного управління Міндоходів у Львівській на підставі направлень від 18.11.2013р. № 409, 410, 411, 412, 413, керуючись ст.77 Податкового кодексу України, за період з 07.04.2011 року по 31.12.2013 року було проведено планову виїзну документальну перевірку ТзОВ «Р.Б.Разом».

За результатами вказаної перевірки складено акт № 389/2210/37655868 від 09 грудня 2013 року (надалі - Акт), яким встановлено порушення норм податкового законодавства, а саме:

- п.44.1 ст.44, пп.138.1.1 п.138.1, п.138.2 ст.138, пп. 139.1.9 п.139.1 ст.139 ПК України від 02.12.2010р. №2755-VI, що призвело до заниження податку на прибуток за період з 07.04.2011 року по 31.12.2012 року на суму 508184 ,0 грн. в тому числі: за ІІ квартал 2011 року 69000,0 грн., ІУ квартал 2011 року 134214 грн., за І квартал 2012 року 1680 грн., за ІІ квартал 2012 року 121514 грн., за ІІІ квартал 2012 року 164011 грн., за ІУ квартал 2012 року на 17765 грн.

- п.200.2, п.200.3, п.200.4 ст.200 ПК України від 02.12.2010р. №2755-VI, пп. 4.6.4 п.4.6 Порядку заповнення та подання податкової звітності з податку на додану вартість, затвердженого наказом ДПА України від 25.11.2011р. №1492, що призвело до завищення від'ємного значення, яке включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду по податку на додану вартість за грудень 2012 року в сумі 44874,0 грн.

- ст. 51, пп. Б п.176.2 ст.176 ПК України від 02.12.2010р. №2755-VI в частині неподання в повному обсязі, з недостовірними відомостями або з помилками податкової звітності про суми доходів, нарахованих (сплачених) на користь платника податків за 3-4 кв. 2011р., І кв. 2012р.

За наслідками проведеної перевірки, на підставі висновків складеного акту, податковим органом прийнято податкове повідомлення-рішення:

- №0000992210 від 20.12.2013 року, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток на загальну суму 584426,50 грн., в т.ч. основного платежу 508184,00 грн., штрафних (фінансових) санкцій 76242,50 грн.;

- №0001002210 від 20.12.2013 року, яким позивачу зменшено від'ємне значення суми податку на додану вартість в розмірі 44874 грн.

Не погоджуюсь з податковими повідомленнями-рішеннями, позивач звернувся до суду.

Вирішуючи спір по суті, суд зазначає таке.

У висновках акта перевірки зазначено, що позивачем порушено вимоги п. 44.1 ст. 44, пп.138.1.1 п.138.1, п. 138.2 ст. 138, пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податку на прибуток за період з 07.04.2011 року по 31.12.2012 року всього на суму 508184 ,0 грн. в тому числі: за ІІ квартал 2011 року 69000,0 грн., ІУ квартал 2011 року 134214 грн., за І квартал 2012 року 1680 грн., за ІІ квартал 2012 року 121514 грн., за ІІІ квартал 2012 року 164011 грн., за ІУ квартал 2012 року на 17765 грн.

Встановлені порушення на думку податкового органу призвели до заниження позивачем витрат на суму 2335780 грн., у тому числі за 2-й квартал 2011 року на суму 300000 грн., за 4-й квартал 2011 року на суму 583538 грн., за 1-й квартал 2012 року на суму 8000 грн., за 2-й квартал 2012 року на суму 578640 грн., за 3-й квартал 2012 року на суму 781005 грн., за 4-й квартал 2012 року на суму 84597 грн.

Окрім того, в акті зроблено висновок про нікчемність угод, укладених з ТОВ «Викуп», (ст.10-13 Акту).

У відповідності до пп.14.1.228 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України - собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг для цілей розділу III цього Кодексу - це витрати, що прямо пов'язані з виробництвом та/або придбанням реалізованих протягом звітного податкового періоду товарів, виконаних робіт, наданих послуг, які визначаються відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку, що застосовуються в частині, яка не суперечить положенням цього розділу;

Згідно до пп.14.1.36 п.14.1 ст.14 Кодексу господарська діяльність - це діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

За пп.138.8.1 п.138.1 ст.138 Кодексу до складу прямих матеріальних витрат включається вартість сировини та основних матеріалів, що утворюють основу виготовленого товару, виконаної роботи, наданої послуги, придбаних напівфабрикатів та комплектувальних виробів, допоміжних та інших матеріалів, які можуть бути безпосередньо віднесені до конкретного об'єкта витрат. Прямі матеріальні витрати зменшуються на вартість зворотних відходів, отриманих у процесі виробництва, які оцінюються у порядку, визначеному в положеннях (стандартах) бухгалтерського обліку.

У п.138.9 ст. 138 Кодексу встановлено, що до складу інших прямих витрат включаються всі інші виробничі витрати, які можуть бути безпосередньо віднесені на конкретний об'єкт витрат, у тому числі внески на соціальні заходи, визначені статтею 143 цього Кодексу, плата за оренду земельних і майнових паїв.

Згідно п.9 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 9, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 27.04.2000 № 92, первісною вартістю запасів, що придбані за плату, є собівартість запасів, яка складається з таких фактичних витрат:

- суми, що сплачуються згідно з договором постачальнику (продавцю), за вирахуванням непрямих податків;

- суми ввізного мита;

- суми непрямих податків у зв'язку з придбанням запасів, які не відшкодовуються підприємству;

- транспортно-заготівельні витрати (затрати на заготівлю запасів, оплата тарифів (фрахту) за вантажно-розвантажувальні роботи і транспортування запасів усіма видами транспорту до місця їх використання, включаючи витрати зі страхування ризиків транспортування запасів).

Необхідність підтвердження господарських операцій первинними документами визначена пп. 1.2 п.1, п.п.2.1 п.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.95 №88 і зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 05.06.95 за № 168/704 (далі - Положення).

Відповідно до приписів Положення, первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації на їх проведення.

В підтвердження фактичного виконання договірних умов, позивач надав видаткові та податкові накладні, банківські виписки щодо підтвердження розрахунків отриманих товарів, робіт, послуг.

В акті перевірки зазначено про те, що загальна сума витрат за 2-3 квартал 2011 року по даних платника складає 602 738 грн. Але, за даними декларації з податку на прибуток підприємства за 2-3 квартал 2011 року загальна сума витрат складає-615 460 грн.

На підтвердження обґрунтованості визначених витрат ТзОВ «Р.Б.Разом» надані суду відповідні підтверджуючі документи.

Що стосується транспортно-заготівельних витрат, то суд зазначає до уваги наступне. Сума транспортно-заготівельних витрат, що узагальнюється на окремому субрахунку рахунків обліку запасів, щомісячно розподіляється між сумою залишку запасів на кінець звітного місяця і сумою запасів, що вибули (використані, реалізовані, безоплатно передані тощо) за звітний місяць. Сума транспортно-заготівельних витрат, яка відноситься до запасів, що вибули, визначається як добуток середнього відсотка транспортно-заготівельних витрат і вартості запасів, що вибули, з відображенням її на тих самих рахунках обліку, у кореспонденції з якими відображено вибуття цих запасів. Середній відсоток транспортно-заготівельних витрат визначається діленням суми залишків транспортно-заготівельних витрат на початок звітного місяця і транспортно-заготівельних витрат за звітний місяць на суму залишку запасів на початок місяця і запасів, що надійшли за звітний місяць.

Щодо інших витрат, які безпосередньо пов'язані з придбанням запасів і доведенням їх до стану, в якому вони придатні для використання у запланованих цілях. До таких витрат, зокрема, належать прямі матеріальні витрати, прямі витрати на оплату праці, інші прямі витрати підприємства на доопрацювання і підвищення якісно технічних характеристик запасів.

У разі, якщо на момент оприбуткування запасів неможливо достовірно визначити їх первісну вартість, такі запаси можуть оцінюватися та відображатися за справедливою вартістю з наступним коригуванням до первісної вартості.

У судовому засіданні судом було допитано сертифікованого аудитора Кошель Л.Б., яка щорічно проводить аудиторську перевірку фінансово господарської діяльності ТзОВ "Р.Б.Разом".

Аудитором було пояснено, що ведення бухгалтерського фінансового обліку на підприємстві ведеться згідно до Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" (ст. 8) від 16 липня 1999р. №996-ХІУ.

Одержані від вищевказаних суб'єктів господарювання послуги та товари, так і результат, готова продукція товариства в подальшому була реалізована покупцям, з чого сплачено необхідні податки, збори до бюджетів усіх рівнів.

Обставини щодо фактичності здійснення господарських операцій за заключеними угодами підтверджуються проведеними розрахунками, накладними на придбання товару, податковими накладними, які включені до реєстру отриманих та виданих податкових накладних, а також виписками банку по особовому рахунку, наданими позивачем в повному обсязі та долученими, як зазначено вище до матеріалів справи.

Загальна сума витрат за 2-3 квартал 2011 року, згідно даних бухгалтерського та податкового обліку товариства складає: 667 522,13 грн., витрати відображені підприємством в декларації з податку на прибуток підприємства за 9 місяців 2011 року складають-615 460 грн.

Щодо нікчемності правочинів, укладених між позивачем та з ТОВ «Викуп», викладених у акті перевірки, суд зазначає таке.

У відповідності до ст. 235 Цивільного кодексу, удаваним є правочин, який вчинено сторонами для приховання іншого правочину, який вони насправді вчинили. Та, як встановлено у ч. 2 цієї ж статті, якщо буде встановлено, що правочин був вчинений сторонами для приховання іншого правочину, який вони насправді вчинили, відносини сторін регулюються правилами щодо правочину, який сторони насправді вчинили. Удаваний правочин не має іншої мети, ніж приховування іншого правочину. Удаваний правочин не має іншої мети, ніж приховування іншого правочину. Якщо в результаті вчинення правочину настають і інші правові наслідки, правочин не може бути визнаний удаваним.

Разом з тим, податковим органом не визначено, який в дійсності правочин був укладений з ТзОВ «Викуп». Натомість, на стор. 12-13 акту, з посиланням на листи УПМ ДПС у Хмельницькій області, зазначено, що правочини є недійсними, оскільки вказані угоди, укладені з фіктивними підприємствами.

Вищенаведені висновки суперечать вимогам чинного законодавства, виходять за межі законодавчо встановленої компетенції податкового органу.

Відповідно до ч. 1 та ч. 2 ст. 18 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців», якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесені відповідні зміни; в разі, якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру і були внесені до нього, є недостовірними, третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні; третя особа не може посилатися на них у спорі у випадку, якщо вона знала або могла знати про те, що такі відомості недостовірні.

Несплата податків є порушенням податкового законодавства і також не є безумовним доказом укладення договору з метою, що суперечить інтересам держави та суспільства, якщо із змісту цього договору не випливає інше.

Визнання спірної угоди недійсною можливе виключно в судовому порядку та передбачає встановлення невідповідності змісту угоди актам цивільного законодавства.

Натомість, відповідачем не надано суду судового рішення, що набрало законної сили, і яким встановлено фіктивне підприємництво з боку ТОВ «Викуп».

Також в акті перевірки податковим органом не встановлено дійсних фактів, які свідчили б про те, що зміст угоди не відповідає дійсним намірам сторін щодо набуття цивільних прав і обов'язків і що ці наміри спрямовані на ухилення від сплати податків за фінансово-господарськими результатами виконання зазначеної угоди.

Вищенаведені обставини, на думку відповідача, свідчать про нереальність та нікчемність господарських операцій між позивачем та його контрагентами.

В свою чергу, позивачем надано первинні бухгалтерські документи в підтвердження обставин реальності господарських операцій (податкові та видаткові накладні, акти здачі-приймання робіт, платіжні доручення, тощо).

Таким чином, суд дійшов висновку, що усі витрати, які випливали з фінансово-господарських операцій ТзОВ «Р.Б.Разом» обґрунтовано включені до валових витрат підприємства, що фактично підтверджується укладеними договорами та документально підтверджується відображенням підприємством вищевказаних господарських операцій за цими договорами у бухгалтерському та податковому обліку, виходячи з первинних документів.

В акті перевірки в розділі 3.2. "Податок на додану вартість" пп. 3.2.3 "Висновок щодо декларування та своєчасності сплати податку на додану вартість, правомірності декларування сум податку, що підлягають бюджетному відшкодуванню" вказано про те, що перевіркою встановлено завищення ТОВ "Р.Б.Разом" від'ємного значення податку на додану вартість (рядок 24 Декларації з ПДВ) на суму 44874,00 грн.

При цьому, представник позивача у судовому засіданні зазначив, що товариство у вересні 2013 року надало в ДПІ у Франківському р-ні м. Львова ГУ Міндоходів у Львівський області Уточнюючий розрахунок податкових зобов'язань з податку на додану вартість у зв'язку із виправленням самостійно виявлених помилок, в якому сума по р. 24 була уточнена (в декларації за грудень 2012 року сума р. 24 була вказана 228933,00) і склала 174356,00 грн. тобто різниця склала не 44874,грн., а 54577 грн.

Вказана копія декларації за грудень 2012 року та уточнюючий розрахунок за грудень 2012 року долучені до матеріалів справи.

Таким чином, виходячи з вищенаведеного, податковим органом зроблено безпідставний висновок в п.3.1.2 розділу акту «Витрати», так, як наслідок цього, в п.3.1.4 розділу акту «Висновок щодо повноти декларування та своєчастності сплати податку на прибуток», в п. 3.2.3 розділу акту «Висновок щодо повноти декларування та своєчасності сплати податку на додану вартість, правомірності декларування сум податку, що підлягають бюджетному відшкодуванню» щодо складу валових витрат за період з 07.04.2011 по 31.12.2012 року, оскільки такі висновки не ґрунтуються на даних, відображених в бухгалтерському та податковому обліку товариства.

Відповідно до положень ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Згідно з ч.3 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Судом встановлено, що відповідні положення відповідачем дотримані не були, податкові повідомлення-рішення відповідачем прийняті протиправно, а тому позовні вимоги про їх скасування підлягають задоволенню.

Щодо судових витрат, то у відповідності до вимог ст. 94 КАС України, такі підлягають стягненню на користь позивача з Державного бюджету України.

Керуючись ст.ст. 7-14, 69-71, 86, 87, 128, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В :

1. Адміністративний позов задовольнити повністю.

2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Франківському районі м. Львова Головного управління Міндоходів у Львівській області від 20.12.2013 року №0000992210 та від 20.12.2013 року №0001002210.

3. Стягнути з Державного бюджету України на користь ТзОВ "Р.Б.Разом" судовий збір в сумі 3441 грн. 00 коп.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Львівського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції шляхом подачі апеляційної скарги в 10-денний строк з дня її проголошення. В разі складення постанови у повному обсязі відповідно до ст. 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Постанова набирає законної сили в строк та в порядку, передбаченому ст. 254 КАС України.

Повний текст постанови складений та підписаний 13.05.2014 року.

Суддя Братичак У.В.