Рішення № 38715027, 12.05.2014, Господарський суд Хмельницької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

29000, м. Хмельницький, майдан Незалежності, 1 тел. 71-81-84, факс 71-81-98

_______________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"12" травня 2014 р.Справа № 924/458/14

Господарський суд Хмельницької області у складі

суддя Димбовський В.В., розглянувши матеріали справи

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю „Пісківський завод скловиробів", смт. Пісківка, Бородянський район, Київська область

до дочірнього підприємства „Деражнянський плодоконсервний завод облспоживспілки", м. Деражня

про стягнення 280000,00 грн. - основного боргу, 28788,37 грн. - пені, 65390,87 грн. - 30% річних, 3863,17 грн. - інфляційних нарахувань

Представники сторін:

від позивача: Коваленко Р.О. - за довіреністю від 01.10.2013р.

від відповідача: Стьопін О.Ю. - за довіреністю від 12.05.2014р.

У судовому засіданні відповідно до ч. 2 ст. 85 ГПК України оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Суть спору: позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача 280000,00 грн. - основного боргу, 28788,37 грн. - пені, 65390,87 грн. - 30% річних, 3863,17 грн. - інфляційних нарахувань. Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань за договором №66 від 21.09.2012р. в частині повної оплати поставленого товару. Нарахування пені, 30% річних та інфляційних обумовлено наявністю відповідних умов договору щодо їх застосування, а річних та інфляційних також з посиланням на ст. 625 ЦК України.

Присутній у судовому засіданні представник позивача надав додаткові пояснення по справі, згідно яких повідомив, що після порушення провадження у даній справі 10.04.2014р. відповідачем здійснено оплату на суму 2000,00 грн., а саме 1000,00 грн. платіжним дорученням №145 від 30.04.2014р. та 1000,00 грн. платіжним дорученням №152 від 08.05.2014р. З огляду на викладені обставини, просить стягнути з відповідача 278000,00 грн. - основного боргу, 28788,37 грн. - пені, 65390,87 грн. - 30% річних, 3863,17 грн. - інфляційних нарахувань. У частині позовних вимог про стягнення 2000,00 грн. - основного боргу просить припинити провадження у справі на підставі п. 1-1 ст. 80 ГПК України.

Представник відповідача у судовому засіданні подав заяву, згідно якої просив зменшити розмір штрафних санкцій, посилаючись на важке матеріальне становище.

Представник позивача заперечив стосовно зменшення розміру штрафних санкцій.

Розглянувши подані документи і матеріали, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, дослідивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи по суті, суд встановив:

21.09.2012р. між товариством з обмеженою відповідальністю „Пісківський завод скловиробів" (продавець) та дочірнім підприємством „Деражнянський плодоконсервний завод облспоживспілки" (покупець) укладено договір №66, згідно умов якого продавець зобов'язується передати у власність покупця, а покупець, оплатити та прийняти банку скляну та кришку, на умовах даного договору (п. 1.1).

Згідно п. 1.4. вказаного вище договору кількість товару вказується у видаткових накладних до даного договору, які являються невід'ємною частиною договору.

У розділі 3 договору сторони передбачили ціну товару та порядок розрахунків, зокрема, згідно п.п. 3.1., 3.2. ціна на товар вказується в протоколі узгодження ціни до даного договору. Оплата товару проводиться на розрахунковий рахунок продавця на умовах відстрочки платежу до 120 календарних днів з дати відвантаження кожної партії товару, яка фіксується у видаткових накладних.

У випадку недотримання умов оплати покупець сплачує продавцю пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу. Період нарахування пені та строк позовної давності по пені складає два роки (п. п. 5.2, 5.6 договору).

При невиконанні зобов'язань з оплати поставленого товару, покупець зобов'язаний сплатити продавцю суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції, а також 30% річних від простроченої суми (п. 5.8).

На виконання умов договору позивач протягом періоду листопад 2012 року - квітень 2013 року поставив, а відповідач прийняв товар на загальну суму 524129,24 грн., про що свідчать підписані між сторонами видаткові накладні №8227 від 30.11.2012р. на суму 45630,00 грн., №8329 від 06.12.2012р. на суму 45630,00 грн., №108 від 18.01.2013р. на суму 45630,00 грн., №371 від 13.02.2013р. на суму 45630,00 грн. через ОСОБА_3 за довіреністю №00006 від 08.02.2013р.; №486 від 22.02.2013р. на суму 45630,00 грн. через ОСОБА_3 за довіреністю №000011 від 21.02.2013р.; №1147 від 06.04.2013р. на суму 40365,00 грн., №1165 від 07.04.2013р. на суму 40365,00 грн. через ОСОБА_3 за довіреністю №000024 від 05.04.2013р.; №1186 від 09.04.2013р. на суму 40365,00 грн., №1229 від 10.04.2013р. на суму 40365,00 грн., №1333 від 12.04.2013р. на суму 40365,00 грн. через ОСОБА_3 за довіреністю №000025 від 08.04.2013р.; №1632 від 23.04.2013р. на суму 56894,24 грн., №1875 від 30.04.2013р. на суму 37260,00 грн. через ОСОБА_3 за довіреністю №000033 від 22.04.2013р.

Між тим, оплату поставленого товару в повному обсязі відповідач не здійснив, лише частково розрахувавшись з позивачем в сумі 228529,24 грн., про що свідчать банківські виписки по рахунку за 26.12.2012р. на суму 10000,00 грн., за 30.04.2013р. на суму 30000,00 грн., за 31.05.2013р. на суму 10000,00 грн., за 24.07.2013р. на суму 130000,00 грн., за 11.09.2013р. на суму 28529,24 грн., за 16.10.2013р. на суму 20000,00 грн.

Крім того, між сторонами 01.04.2013р. та 01.09.2013р. було укладено угоди про зарахування зустрічних однорідних вимог загалом на суму 15600,00 грн., зокрема:

- згідно угоди №01/04/13 від 01.04.2013р. для спрощення взаємних розрахунків, на підставі статті 601 ЦК України, сторони домовились провести зарахування зустрічних однорідних вимог на суму 8190,00 грн. Після проведення заліку взаємних однорідних вимог заборгованість ДП „Деражнянський плодоконсервний завод облспоживспілки" перед ТОВ „Пісківський завод скловиробів" за отриману скляну продукцію складає 209960,00 грн. згідно договору №66 від 21.09.2012р. (п.п. 4, 5 угоди).

- згідно угоди від 01.09.2013р. для спрощення взаємних розрахунків, на підставі статті 601 ЦК України, сторони домовились про припинення взаємних зобов'язань заліком наступних зустрічних вимог на суму 7410,00 грн., між іншим, вимоги ТОВ „Пісківський завод скловиробів" до ДП „Деражнянський плодоконсервний завод облспоживспілки" по оплаті за відвантажену склобанку, піддони та рамки на суму 335939,24 грн. згідно договору №66 від 21.09.2012р.

Згідно акту звірки взаєморозрахунків, підписаного між сторонами, станом на 28.02.2014р. борг відповідача перед позивачем після проведених проплат та зарахувань зустрічних однорідних вимог складав 280000,00 грн.

Під час розгляду даної справи позивачем повідомлено про здійснення відповідачем часткової оплати боргу в сумі 2000,00 грн. та надано банківську виписку по рахунку.

У зв'язку з невиконанням взятих на себе зобов'язань згідно договору на підставі п.п. 5.2, 5.6, 5.8 відповідачу нараховано 28788,37 грн. - пені (за період, який загалом складає 31.03.2013р. - 04.04.2014р.), 65390,87 грн. - 30% річних (31.03.2013р. - 04.04.2014р.), 3863,17 грн. - інфляційних (за період квітень 2013 року - лютий 2014 року).

Досліджуючи надані докази, оцінюючи їх в сукупності, судом береться до уваги наступне.

У відповідності до ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

З матеріалів справи вбачається, що правовідносини між сторонами виникли на підставі договору №66 від 21.09.2012р., і кожна із сторін прийняла на себе певні зобов'язання щодо його виконання, зокрема, відповідач зобов'язався приймати товар та оплачувати його.

Згідно ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно з ч. 1 ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 ЦК України).

Наявні в матеріалах справи документи свідчать, що позивач поставив відповідачу товар. В свою чергу, відповідач товар прийняв, однак, не повністю оплатив його вартість.

Також відзначається, що з волі сторін, на підставі ст. 601 ЦК України, відбулось зарахування зустрічних однорідних вимог, і зобов'язання з оплати частини боргу відповідача перед позивачем припинилося.

Оскільки, відповідач зобов'язання щодо повної оплати поставленого товару, у строк встановлений договором, не виконав, він вважається боржником, що прострочив виконання грошового зобов'язання, і у нього перед позивачем виникла заборгованість, яка підлягає стягненню. Таким чином, вимога позивача про стягнення з відповідача заборгованості по оплаті поставленого товару є обгрунтованою.

Приймаючи до уваги те, що відповідачем частково сплачено суму основного боргу в розмірі 2000,00 грн., провадження у справі в цій частині підлягає припиненню на підставі п. 1-1 ст. 80 ГПК України.

У відповідності до п. 3 ст. 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Відповідно до ч. ч. 1, 3 ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Частиною другою ст. 551 ЦК України передбачено, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства. Розмір неустойки, встановлений законом, може бути збільшений у договорі.

У відповідності до ст. ст. 1, 3 Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений даним законом, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Згідно з ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Тобто, за приписами вказаної норми нарахування санкцій триває протягом шести місяців, проте договором або законом може бути передбачений інший строк.

Сторони у договорі передбачили такий вид відповідальності відповідача як пеня за порушення строків оплати товару. Крім того, сторонами погоджено нарахування пені за два роки.

Таким чином, у даному випадку при обчисленні суми пені не застосовуються обмеження шестимісячним строком, передбачені ч. 6 ст. 232 ГК України. Отже, нарахування позивачем пені за період більший ніж шість місяців є правомірним.

Перевіривши правильність нарахування розміру пені, суд погоджується з даними розрахунками. Між тим, представником відповідача подано заяву про зменшення розміру штрафних санкцій, мотивуючи тим, що відповідач знаходиться у важкому матеріальному становищі. На підтвердження зазначених обставин відповідачем подано витяг про реєстрацію в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна №43935237 від 08.04.2014р., згідно якого арештовано все рухоме майно дочірнього підприємства „Деражнянський плодоконсервний завод облспоживспілки" та витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно №1068951, згідно якого заставлено нерухоме майно підприємства.

При стягненні пені судом враховується, що у випадку нарахування неустойки, яка є явно завищеною, не відповідає передбаченим у пункті 6 статті 3, частині третій статті 509 та частинах першій, другій статті 627 Кодексу засадам справедливості, добросовісності, розумності як складовим елементам загального конституційного принципу верховенства права, суд має право її зменшувати. Наявність у кредитора можливості стягувати із споживача надмірні грошові суми, як неустойку, спотворює її дійсне правове призначення, оскільки із засобу розумного стимулювання боржника виконувати основне грошове зобов'язання неустойка перетворюється на несправедливо непомірний тягар для споживача та джерело отримання невиправданих додаткових прибутків кредитором (рішення Конституційного Суду від 11.07.2013р. №7-рп/2013).

Пунктом 1 ст. 233 ГК України закріплено право суду зменшити розмір санкцій, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Згідно ч. 3 ст. 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення. При цьому відсутність чи невисокий розмір збитків може бути підставою для зменшення судом розміру неустойки, що стягується з боржника. Вирішуючи питання про зменшення розміру пені та штрафу, які підлягають стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, суд повинен з'ясувати наявність значного перевищення розміру неустойки перед розміром збитків, а також об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов'язань, причини неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення у виконанні зобов'язання, невідповідності розміру пені наслідкам порушення, негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків.

Зі змісту наведених норм випливає, що при вирішенні питання про можливість зменшення неустойки, суд бере до уваги майновий стан сторін і оцінює співвідношення розміру заявлених штрафних санкцій, зокрема, із розміром збитків кредитора, враховує інтереси обох сторін.

Оцінивши в сукупності обставини справи та надані докази, надавши належну оцінку майновому стану відповідача, приймаючи до уваги заяву відповідача про зменшення штрафних санкцій, з огляду на те, що позивачем пеню нараховано в межах максимально можливого розміру згідно чинного законодавства і за період більший, ніж шість місяців, враховуючи скрутний фінансовий стан відповідача, з огляду на те, що позивачем нараховано і підлягає стягненню також 30% річних та інфляційних нарахувань, а також відсутність у позивача будь-якої шкоди або прямих збитків внаслідок неналежного виконання відповідачем своїх зобов'язань за договором, суд вважає за можливе задовольнити заяву відповідача про зменшення розміру штрафних санкцій та зменшити розмір загальної суми пені, що підлягає стягненню з відповідача, на 50%, тобто до 14394,18 грн. грн.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Вищого господарського суду України від 30.01.2014р. по справам №924/886/13, №913/2212/13, у постанові Рівненського апеляційного господарського суду від 25.11.2013р. по справі №924/886/13.

Згідно ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

У договорі сторони передбачили інший, ніж встановлений ч. 2 ст. 625 ЦК України, розмір процентів річних від простроченої суми. Суд, погодившись з розрахунком позивача, вважає обґрунтованими, правомірними й такими, що підлягають задоволенню, позовні вимоги в частині стягнення 30% річних та інфляційних нарахувань.

Враховуючи викладене вище, позовні вимоги підлягають задоволенню частково, в частині стягнення з відповідача 278000,00 грн. - основного боргу, 14394,18 грн. - пені, 65390,87 грн. - 30% річних, 3863,17 грн. - інфляційних нарахувань. У частині позовних вимог про стягнення 14394,19 грн. пені необхідно відмовити. У частині позовних вимог про стягнення 2000,00 грн. основного боргу провадження у справі належить припинити.

Згідно ст. 49 ГПК України витрати по оплаті судового збору покладаються на відповідача. При цьому враховується, що незважаючи на зменшення судом розміру пені, згідно з пунктом 3.17.4. постанови Пленуму Вищого господарського суду України „Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" №18 від 26.12.2011р., судовий збір у разі зменшення судом розміру неустойки покладається на відповідача без урахування зменшення неустойки.

Керуючись ст. ст. 44, 49, п. 1-1 ст. 80, ст. ст. 82-85, 115, 116 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов товариства з обмеженою відповідальністю „Пісківський завод скловиробів", смт. Пісківка, Бородянський район, Київська область до дочірнього підприємства „Деражнянський плодоконсервний завод облспоживспілки", м. Деражня про стягнення 280000,00 грн. - основного боргу, 28788,37 грн. - пені, 65390,87 грн. - 30% річних, 3863,17 грн. - інфляційних нарахувань задовольнити частково.

Стягнути з дочірнього підприємства „Деражнянський плодоконсервний завод облспоживспілки" (м. Деражня, вул. Миру, 126; код 01729677) на користь товариства з обмеженою відповідальністю „Пісківський завод скловиробів" (Київська область, Бородянський район, смт. Пісківка, вул. Жовтнева, 1; код 33894121) 278000,00 грн. (двісті сімдесят вісім тисяч гривень 00 коп.) - основного боргу, 14394,18 грн. (чотирнадцять тисяч триста дев'яносто чотири гривні 18 коп.) - пені, 65390,87 грн. (шістдесят п'ять тисяч триста дев'яносто гривень 87 коп.) - 30% річних, 3863,17 грн. (три тисячі вісімсот шістдесят три гривні 17 коп.) - інфляційних нарахувань, 7560,85 грн. (сім тисяч п'ятсот шістдесят гривень 85 коп.) - витрат по оплаті судового збору.

Видати наказ.

У частині позовних вимог про стягнення 2000,00 грн. основного боргу провадження у справі припинити.

У частині позовних вимог про стягнення 14394,19 грн. пені відмовити.

Повне рішення складено 15 травня 2014 року.

Суддя В.В. Димбовський

Віддруковано 3 примірника:

1 - до справи,

2 - позивачу (Київська область, Бородянський район, смт. Пісківка, вул. Жовтнева, 1),

3 - відповідачу.