Ухвала суду № 38714536, 15.05.2014, Апеляційний суд Черкаської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 22-ц/793/1208/14Головуючий по 1 інстанціїКатегорія : 42 Марцішевська О. М. Доповідач в апеляційній інстанції Сіренко Ю. В. УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 травня 2014 року Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Черкаської області в складі:

головуючогоСіренко Ю. В. суддівМіщенко С. В. , Трюхан Г. М. при секретаріРибасюк О.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Черкаси апеляційну скаргу ОСОБА_6 на рішення Соснівського районного суду м. Черкаси від 17 березня 2014 року у справі за позовом Державного навчального закладу «Черкаський професійний будівельний ліцей» до ОСОБА_6, яка діє також в інтересах неповнолітнього ОСОБА_7, третя особа : орган опіки та піклування виконавчого комітету Черкаської міської ради про виселення за закінченням строку договору найму житлового приміщення, заслухавши учасників судового розгляду, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, -

в с т а н о в и л а :

У грудні 2013 року Черкаський професійний будівельний ліцей звернувся до суду з позовом до ОСОБА_6, яка діє також в інтересах неповнолітнього ОСОБА_7, про виселення за закінченням строку договору найму житлового приміщення.

В обґрунтування вказаних вимог посилався на те, що в оперативному управлінні Черкаського професійного будівельного ліцею знаходиться учнівський гуртожиток, розташований за адресою: АДРЕСА_1. У зв'язку із наявністю в учнівському гуртожитку вільних кімнат адміністрація ліцею передала 02.10.2009р. в найм ОСОБА_6 житлове приміщення - кімнату АДРЕСА_1. Разом з відповідачкою у вище зазначеній кімнаті проживає її син ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_1. Термін дії договору найму закінчився 30.04.2010 року. Незважаючи на те, що термін договору найму житлового приміщення наймодавцем не продовжено, наймач продовжує користуватись житловим приміщенням та не реагує на неодноразові звернення позивача про виселення в добровільному порядку. Відповідачка, протиправно користуючись житловим приміщенням учнівського гуртожитку, перешкоджає заселенню учнів в гуртожиток Черкаського професійного будівельного ліцею. Інших можливостей на забезпечення дітей житлом навчальний заклад не має, оскільки є державною установою і додаткових коштів для забезпечення житлом державою не виділяється.

Просив суд виселити ОСОБА_6, ОСОБА_7 з кімнати АДРЕСА_1 без надання іншого житлового приміщення.

Ухвалою Соснівського районного суду м. Черкаси від 26 грудня 2013 року по даній цивільній справі залучений в якості третьої особи орган опіки та піклування виконавчого комітету Черкаської міської ради.

Рішенням Соснівського районного суду м. Черкаси від 17 березня 2014 року позов Черкаського професійного будівельного ліцею задоволено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_6, посилаючись на те, що дане рішення незаконне, ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального права, просить його скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити позивачу в позові.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в порядку статті 303 ЦПК України, колегія суддів судової палати приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення, виходячи з наступних підстав.

З урахуванням вимог ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

Згідно з вимогами ст. 214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Відповідно до вимог ст. 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

За змістом статті 10 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.

Відповідно до ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 212 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жоден доказ не має для суду наперед встановленого значення. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Результати оцінки доказів суд відображає в рішенні, в якому наводяться мотиви їх прийняття чи відмови у прийнятті.

Відповідно до ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням вимог матеріального і процесуального права.

Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Задовольняючи позовні вимоги позивача суд першої інстанції вважав їх обґрунтованими.

Судова колегія вважає, що суд повно і всебічно дослідив і оцінив обставини по справі, надані сторонами докази, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює.

Статтею 127 ЖК України та п. 2 Примірного положення про гуртожитки, затвердженого постановою Ради Міністрів УРСР від 03.06.86 р. № 208 визначено, що гуртожитки призначаються для проживання робітників, службовців, студентів, учнів, а також інших громадян у період роботи або навчання.

Згідно з Типовим положенням про студентський гуртожиток навчального закладу Міністерства освіти України, затвердженого наказом Міністерства освіти України від 9 грудня 1993 р. № 440, визначено, що студентські гуртожитки навчальних закладів призначаються для мешкання студентів на період навчання. Рішення про виділення в гуртожитках приміщень приймається власником або уповноваженим ним органом навчального закладу при погодженні з профкомом студентів. На підставі рішення про надання місця в гуртожитку власник або уповноважений ним орган навчального закладу чи студмістечка видає йому спеціальний ордер, який є єдиною підставою для мешкання на даному жилому місці.

Таким чином, студентський гуртожиток має особливий правовий режим користування, зокрема, це тимчасове проживання у період роботи чи навчання у зв'язку з трудовими відносинами або навчанням у навчальному закладі освіти, житлові приміщення надаються у тимчасове користування на умовах оплати за користування гуртожитком за спеціальними ставками оплати.

Згідно з ст.9 ЖК України ніхто не може бути виселений із займаного ним приміщення або обмежений у праві користуватись жилим приміщенням інакше як з підстав і в порядку, передбачених законом.

Встановлено, підтверджено матеріалами справи, що відповідачка була поселена і проживає з сином в учнівський гуртожиток ПТУ-15 по АДРЕСА_1, в період роботи в Черкаському обласному інституті післядипломної освіти.

09.03.2005р. ОСОБА_6 була зареєстрована у кімнаті АДРЕСА_1 вказаного гуртожитку на підставі заяви від 16.02.205р., в якій вказувала, що проживає у гуртожитку на підставі договору від 01.06.2004р., оплату за гуртожиток здійснює вчасно. Попереднє місце реєстрації відповідачки - АДРЕСА_2 за місцем проживання її батьків. 14.07.2006р. за місцем реєстрації ОСОБА_6 зареєстрований її син ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_1.

28.02.2005р. ОСОБА_6 виданий ордер № 107 на поселення з сином до кімнати АДРЕСА_1.

Учнівський гуртожиток призначений для тимчасового проживання на період роботи чи навчання та не являється жилим приміщенням, пристосованим для постійного проживання сімей.

За договором найму ОСОБА_6 ПТУ № 15 у найм надавалась кімната АДРЕСА_1 з 02.09.2009р. до 03.04.2010р. При цьому умовами наведеного договору було передбачено закінчення строку найму 30.04.2010р.

По закінченні строку дії вказаного договору відповідачка з сином продовжували проживати в спірній кімнаті учнівського гуртожитку, сплачуючи платежі за користування гуртожитком.

ПТУ №15 реорганізовано за наказом Міністерства освіти і науки України № 610 від 21.06.2010р. в державний навчальний заклад Черкаський професійний будівельний ліцей.

Адміністрація гуртожитку неодноразово доводила до відома відповідачів вимоги про виселення шляхом направлення на їх адресу відповідних листів, які залишились поза увагою відповідачів. (а.с. 14-18)

Рішенням господарського суду Черкаської області від 06.04.2011р. визнано право власності за державою в особі Міністерства освіти і науки на навчальний корпус, гуртожиток, які перебувають в оперативному управлінні ПТУ № 15. Будівля п'ятиповерхового гуртожитку по АДРЕСА_1 на баланс ПТУ № 15 за актом від 19.05.1970 р. була прийнята як студентський гуртожиток на 515 учнів, введений в експлуатацію в 1968 році.

12.12.2012р. здійснена державна реєстрація права оперативного управління позивача щодо даного учнівського гуртожитку державної власності. Згідно витягу про державну реєстрацію № 36685535 від 12.12.2012р. право власності на гуртожиток по АДРЕСА_1 зареєстроване за Державою в особі Міністерства освіти і науки України на підставі свідоцтва про право власності від 20.11.2012р. з передачею гуртожитку в оперативне управління Державного навчального закладу «Черкаський професійний будівельний ліцей».

Згідно до ст.137 ГК України право оперативного управління захищається законом відповідно до положень, встановлених для захисту права власності.

Правом оперативного управління визнається речове право суб'єкта господарювання, який володіє, користується і розпоряджається майном, закріпленим за ним власником (уповноваженим ним органом) для здійснення некомерційної господарської діяльності, у межах, встановлених цим Кодексом та іншими законами, а також власником майна (уповноваженим ним органом).

Вірними є висновки суду про те, що ОСОБА_6 не перебувала та не перебуває у трудових відносинах з власником займаного житлового приміщення, а відтак при вирішенні спору не може бути застосована ст.132 ЖК України, оскільки вселення відповідачки не було пов'язано з перебуванням з власником житла у трудових відносинах. Право користування жилим приміщенням у гуртожитку члена сім'ї відповідачки є похідним від права відповідачки на проживання у займаному приміщенні.

Крім того, позивачка як сторона договору найму від 02.10.2009р. була обізнана про закінчення його дії та те, що угоди про продовження найму між сторонами не укладались.

Врахувавши викладене та приведені вимоги закону, те, що студентський гуртожиток має особливий правовий режим користування, а відповідачі, продовжуючи користуватись займаним житлом, створюють перешкоди позивачу в користування даним учнівським гуртожитком за призначенням для забезпечення житлом учнів даного навчального закладу на період навчання, суд прийшов до обґрунтованого висновку про наявність підстав для задоволення позову.

Щодо застосування до спірних правовідносин строку позовної давності, про який було заявлено відповідачами, то суд першої інстанції, врахувавши вимоги ч. І ст. 261 ЦК України, взявши до уваги, що Державна реєстрація права оперативного управління позивача щодо даного учнівського гуртожитку державної власності була здійснена 12.12.2012 р., і в цій частині правомірно прийшов до висновку, що позивач звернувся до суду в межах строку позовної давності, а отже відсутні підстави для відмови у задоволенні позову у зв'язку зі спливом позовної давності.

З висновками суду першої інстанції погоджується і судова колегія.

Доводи апеляційної скарги зазначених висновків суду не спростовують і на їх правильність не впливають. Крім того вони були предметом розгляду суду першої інстанції та обґрунтовано визнані безпідставними.

Рішення суду ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, тому підстав для його скасування та задоволення апеляційної скарги судова колегія не вбачає.

Керуючись ст.ст. 303, 304, 307, 308, 314, 315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів,

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу ОСОБА_6 - відхилити, а рішення Соснівського районного суду м. Черкаси від 17 березня 2014 року у даній справі - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з часу проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів.

Головуючий :

Судді :