Рішення № 38713227, 16.05.2014, Амур-Нижньодніпровський районний суд міста Дніпра (до 25.04.2025 - Амур-Нижньодніпровський районний суд м. Дніпропетровська)

Справа № 199/13790/13-ц

(2/199/969/14)

РІШЕННЯ

Іменем України

12 травня 2014 року Амур-Нижньодніпровський районний суд м.Дніпропетровська в складі: головуючого судді Подорець О.Б., при секретарі Голубніченко В.О., за участі позивача ОСОБА_1, представника позивача - адвоката ОСОБА_2, відповідача ОСОБА_3, розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Дніпропетровську цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3, де третя особа - Четверта дніпропетровська державна нотаріальна контора, про визнання права власності на житло в порядку спадкування за законом, -

ВСТАНОВИВ:

У грудні 2013 року позивач звернулася до суду з позовом до ОСОБА_3, де третя особа - Четверта дніпропетровська державна нотаріальна контора, про визнання права власності на житло в порядку спадкування за законом. В обґрунтування позову зазначила, що на підставі рішення Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 17.10.1990 за нею визнано право власності на ? частину домоволодіння АДРЕСА_1. Інша ? частина зазначеного домоволодіння, згідно свідоцтва про право на спадщину за законом від 13.11.1984, виданого Четвертою Дніпропетровською державною нотаріальною конторою, належить ОСОБА_4, дружині рідного брата позивача, яка отримала спадщину після смерті чоловіка ОСОБА_5.

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 померла. Померла ОСОБА_4 була інвалідом першої групи загального захворювання та постійно знаходилась під наглядом лікаря невропатолога та терапевта, крім того її захворювання потребувало постійного догляду.

Після смерті рідного брата позивача ОСОБА_5, догляд за його дружиною ОСОБА_4 здійснювала позивачка за свої особисті кошти з 1984 року по день смерті останньої. Крім того позивачка особисто організувала, оплатила та провела за особисті кошти поховання ОСОБА_4

Після смерті ОСОБА_4 відкрилася спадщина у вигляді ? частки домоволодіння АДРЕСА_1

Спадкоємцем першої черги за законом є ОСОБА_3 Однак відповідач ОСОБА_3, відповідно до вимог закону не прийняла спадщину після смерті ОСОБА_4, тому позивачка є єдиним спадкоємцем четвертої черги за законом, оскільки померла ОСОБА_4 з 1975 року по день своєї смерті мешкала разом з позивачем однією сім'єю, позивачка повністю утримувала домоволодіння, доглядала та лікувала ОСОБА_4 на протязі 34 років.

В передбачений законом шестимісячний строк позивачка звернулася до Четвертої дніпропетровської державної нотаріальної контори з заявою про прийняття спадщини після померлої ОСОБА_4 Однак отримала постанову про відмову у вчиненні нотаріальних дій з якої вбачається, що померла нібито залишила заповіт на ОСОБА_3, а остання не отримувала свідоцтво про право на спадщину за заповітом та не надавала правовстановлюючі документи на спадкове майно.

На підставі викладеного, позивач ОСОБА_1 просить встановити факт проживання ОСОБА_1 зі спадкодавцем ОСОБА_4 однією сім'єю в домоволодінні АДРЕСА_1 з 1984 року по день смерті ОСОБА_4 - ІНФОРМАЦІЯ_1; встановити факт знаходження померлої ОСОБА_4 в період часу з 1984 року по день смерті - ІНФОРМАЦІЯ_1 на утриманні ОСОБА_1; встановити факт прийняття позивачем спадщини після смерті ОСОБА_4, яка складається з ? частини домоволодіння АДРЕСА_1 та визнати за нею право власності на ? частину вказаного домоволодіння після смерті ОСОБА_4

У судовому засіданні позивач ОСОБА_1 та представник позивача - адвокат ОСОБА_2, підтримали позовні вимоги та просили їх задовольнити в повному обсязі, посилаючись на обставини, викладені у позовній заяві.

Крім іншого, представник позивача ОСОБА_2 у судових дебатах зазначив проте, що незважаючи на заповіт, позивач має право на обов'язкову частку у спадщині.

Відповідач ОСОБА_3, в судовому засіданні позовні вимоги не визнала в повному обсязі, посилаючись на те, що ОСОБА_4 12 січня 1988 року склала заповіт на її ім'я зі своєї власної волі. Крім того, протягом тривалого часу догляд за померлою, окрім ОСОБА_1, здійснювала мати відповідача та ОСОБА_6, які є рідними сестрами померлою. На утриманні померла ОСОБА_4 у позивачки не знаходилася, тому що отримувала пенсію. Крім того, позивач отримувала пай за ОСОБА_4 Поховання ОСОБА_4 здійснювали всі родичі і допомагали чим могли.

Суд, вислухавши позивача ОСОБА_1, представника позивача ОСОБА_2, відповідача ОСОБА_3, допитавши свідків ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_6, дослідивши докази в їх сукупності, приходить до наступного.

Судом встановлено, що на підставі рішення Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 17.10.1990 за позивачем ОСОБА_1 визнано право власності на ? частину домоволодіння АДРЕСА_1. Інша ? частина зазначеного домоволодіння, згідно свідоцтва про право на спадщину за законом від 13.11.1984, виданого Четвертою Дніпропетровською державною нотаріальною конторою належить ОСОБА_4.

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 померла, що підтверджується свідоцтвом про смерть, виданого Амур-Нижньодніпровським відділом реєстрації актів цивільного стану Дніпропетровського міського управління юстиції, актовий запис № 1291 від 11 серпня 2009 року (а.с.13).

Після смерті ОСОБА_4 відкрилася спадщина у вигляді ? частини домоволодіння АДРЕСА_1

Відповідно до ст. 1264 ЦК України особи, які проживали зі спадкодавцем однією сім'єю не менш як п'ять років до часу відкриття спадщини, мають право на спадкування за законом у четверту чергу.

Згідно зі ст. 1259 ЦК України фізична особа, яка є спадкоємцем за законом наступних черг, може за рішенням суду одержати право на спадкування разом із спадкоємцями тієї черги, яка має право на спадкування, за умови, що вона протягом тривалого часу опікувалася, матеріально забезпечувала, надавала іншу допомогу спадкодавцеві, який через похилий вік, тяжку хворобу або каліцтво був у безпорадному стані.

Судом також встановлено, що позивач ОСОБА_1 та померла ОСОБА_4 проживали разом в АДРЕСА_1, що підтверджується довідками квартальної №№28,27 від 10.12.2011 та 03.05.2012, показами допитаних свідків та визнається сторонами по справі.

В судовому засіданні також встановлено, що позивач ОСОБА_1 та померла ОСОБА_4, кожна окремо, отримували пенсію майже в одному розмірі. ОСОБА_4 мала право на пай, який знаходився у Дніпропетровському районі Дніпропетровської області, отримувала допомогу від сестер.

Посилаючись на безпорадний стан померлої ОСОБА_4 протягом тривалого часу, позивачем не надано доказів цим обставинам. В матеріалах справи наявна лише медична виписка за 2001 рік. Разом з тим, допитані в судовому засіданні свідки підтвердили наступні обставини.

Так, свідок ОСОБА_7 показала, що працювала лікарем-невропатологом лікарні №20 в м. Дніпропетровську. З 1997 року вона лікувала ОСОБА_4 Раз на півроку вона, як лікар, приїздила до ОСОБА_4 Остання з 2001 року перенесла повторний інсульт. Ліки купувала ОСОБА_1 з пенсії ОСОБА_4

Свідок ОСОБА_10 показала, що з 2001 року ОСОБА_4 без сторонньої допомоги не могла обходитися і доглядала її позивач.

Свідок ОСОБА_9 показала, що вона робила уколи ОСОБА_4 за призначенням лікарів десь з 1996 року. До ОСОБА_4 приїздили сестри з м. Павлограду та м. Дніпропетровську. Сестра з м. Павлограду раз на тиждень та не на один день.

Свідок ОСОБА_8 показала, що починаючи з 1996 року сестра ОСОБА_4 ОСОБА_6 приїздила кожні вихідні дні і допомагала ОСОБА_4

ОСОБА_6 суду показала, що починаючи з 2001 року вона, сестра ОСОБА_11 та ОСОБА_1 дійсно допомагали та доглядали ОСОБА_4 Вона приїздила кожні вихідні і доглядала сестру протягом суботи, неділі та півдня понеділка. Ще одна сестра ОСОБА_4 - мати відповідачки ОСОБА_11 приїздила два рази на тиждень - субота зранку та середа. Після смерті ОСОБА_11 у 2008 році свідок 4 дня на неділі доглядала сестру. В інші дні дійсно за сестрою ОСОБА_4 доглядала позивач. Протягом цього часу і свідок, і ОСОБА_11 привозили ОСОБА_4 продукти харчування, прали, вбирали в будинку, вивозили сестру. ОСОБА_4 отримувала пенсію та мала пай, за який отримувала кошти.

За таких обставин, суд приходить до висновку, що в суді достеменно не встановлено та не надано доказів знаходження померлої ОСОБА_4 на утриманні позивача ОСОБА_1, що виключає визнання за позивачем права власності в порядку спадкування за законом.

12 січня 1988 року ОСОБА_4 склала заповіт, посвідчений державним нотаріусом Четвертої дніпропетровської державної нотаріальної контори Яворською Л.А. та зареєстрований в реєстрі за №2-155, яким заповідала відповідачу ОСОБА_3 все своє майно, де б воно не було та з чого воно б не складалося, і взагалі все те, що їй буде належати на день смерті.

Відповідно до ст. 1233 ЦК України заповітом є особисте розпорядження фізичної особи на випадок своєї смерті.

Згідно ст. 1247 ЦК України заповіт складається у письмовій формі, із зазначенням місця та часу його складання. Заповіт має бути особисто підписаний заповідачем і посвідчений нотаріусом або іншими посадовими, службовими особами, визначеними у ст. ст. 1251 -1252 цього Кодексу.

В передбачений законом шестимісячний строк позивачка ОСОБА_1 звернулася до Четвертої дніпропетровської державної нотаріальної контори з заявою про прийняття спадщини після померлої ОСОБА_4 Постановою про відмову у вчиненні нотаріальних дій від 30.11.2012 відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину на домоволодіння АДРЕСА_1 у зв'язку з тим, що ОСОБА_1 не надано документів, які підтверджують ступень споріднення між померлою ОСОБА_4 та ОСОБА_1. Крім того зазначено, що згідно матеріалів спадкової справи №931/2009 відкритої після смерті ОСОБА_4, спадкоємцем за заповітом є ОСОБА_3, яка в передбачений законом шестимісячний строк звернулася з заявою про прийняття спадщини, що підтверджується заявою ОСОБА_3 про прийняття спадщини наявною в матеріалах справи.

Як роз'яснив Пленум Верховного Суду України в п.23 своєї постанови від 30 травня 2008 року № 7 «Про судову практику у справах про спадкування» якщо постійне проживання особи зі спадкодавцем на час відкриття спадщини не підтверджено відповідними документами, у зв'язку із чим нотаріус відмовив особі в оформленні спадщини, спадкоємець має право звернутися в суд із заявою про встановлення факту постійного проживання зі спадкодавцем на час відкриття спадщини, а не про встановлення факту прийняття спадщини.

Цивільний процесуальний кодекс України передбачає право суду встановлювати факти, що мають юридичне значення відповідно до положень ст. 256 цього Кодексу, але це можливо за певних умов, а саме: факти, що підлягають встановленню, повинні мати юридичне значення, тобто від них мають безпосередньо залежати виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичної особи без повторного звернення до суду на підставі цього рішення.

Позивачка просила встановити юридичний факт проживання ОСОБА_4 та ОСОБА_1 однією сім'єю з метою визнання за ОСОБА_1 право власності на ? частину домоволодіння АДРЕСА_1

Оскільки суд дійшов висновку, що підстав передбачених законом для визнання права власності на ? частину домоволодіння АДРЕСА_1 за ОСОБА_1 немає, то цей висновок фактично виключає необхідність встановлення юридичного факту проживання ОСОБА_4 та ОСОБА_1 однією сім'єю, оскільки його встановлення не тягне за собою виникнення права власності останньої на ? частину домоволодіння.

Суд не може погодитися з посиланнями представника позивача ОСОБА_2 щодо наявності права у ОСОБА_1 на обов'язкову долю у спадщині після ОСОБА_4, з огляду на наступне.

Частиною 1 статті 1241 ЦК України передбачено, що малолітні, неповнолітні, повнолітні непрацездатні діти спадкодавця, непрацездатна вдова (вдівець) та непрацездатні батьки спадкують, незалежно від змісту заповіту, половину частки, яка належала б кожному з них у разі спадкування за законом (обов'язкова частка).

Перелік осіб, які мають право на обов'язкову частку, визначений ст. 1241 ЦК є вичерпним і не підлягає розширювальному тлумаченню. Інші особи, які не входять до цього переліку, право на спадкування за обов'язковою часткою не мають.

Статтею 10 ЦПК України визначено, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ст.60 ЦПК України кожна особа зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків встановлених статтею 61 цього Кодексу. Доказування не можуть ґрунтуватися на припущеннях.

Виходячи з викладеного, розглядаючи спір у межах заявлених правових підстав, суд вважає необхідним відмовити позивачу в задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

З урахуванням результату розгляду справи та відповідно до ст. 88 ЦПК України судові витрати віднести на позивача.

Керуючись ст.ст.10, 11, 57-60, 88, 214, 215, 218, 222 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

ОСОБА_1 в задоволенні позову до ОСОБА_3, де третя особа - Четверта дніпропетровська державна нотаріальна контора, про визнання права власності на житло в порядку спадкування за законом - відмовити у повному обсязі.

Судові витрати компенсуванню не підлягають і відносяться на рахунок позивача.

З повним текстом рішення суду сторони можуть ознайомитися 16 травня 2014 року.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення до апеляційного суду Дніпропетровської області через Амур-Нижньодніпровський районний суд міста Дніпропетровська. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Копію судового рішення із викладом вступної та резолютивної частин видати учасникам процесу негайно після його проголошення.

Суддя О.Б.Подорець