Ухвала суду № 38713129, 12.05.2014, Апеляційний суд Вінницької області

Справа № 127/27251/13-ц Провадження № 22-ц/772/1292/2014Головуючий в суді першої інстанції:Кашпрук Г. М.Категорія: 27Доповідач: Марчук В. С.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"12" травня 2014 р. м. Вінниця колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Вінницької області в складі:

Головуючої судді: Марчук В.С.,

Суддів: Матківської М.В., Сопруна В.В.

При секретарі: Пантелеймоновій А.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 14 березня 2014 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2 та ОСОБА_4 про солідарне стягнення заборгованості за договором позики,

ВСТАНОВИЛА:

11 листопада 2013 року ОСОБА_3 звернувся у Вінницький міський суд Вінницької області з позовом до ОСОБА_2 та ОСОБА_4 про солідарне стягнення з них заборгованості за договором позики у розмірі 319 700 грн. Свої вимоги позивач мотивував тим, що протягом квітня - серпня 2011 року відповідачі позичили у нього кошти на загальну суму 40 000 дол. США, що було еквівалентно 319 700 грн. станом на 21.10.2013 року, виходячи з офіційного курсу долара США до гривні. Зокрема 11.04.2011 року відповідачі позичили у позивача 6 000 дол. США; 11.06.2011 року - 24 000 дол. США та 28.08.2011 року - 80 000 грн.

На підтвердження укладення договору позики, відповідачі склали та надали позивачу розписку про отримання ними вищевказаних коштів, але боргу не повернули.

З метою повернення позичених грошей, ОСОБА_3 направив відповідачам письмову вимогу про повернення боргу, виходячи з норми ч.2 ст. 530 ЦК України.

З моменту отримання вимоги пройшло більше семи діб, проте борг не повернуто, тому з`явився зазначений позов.

Рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 14 березня 2014 року позов задоволено. Вирішено стягнути солідарно з ОСОБА_2 та ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 заборгованість за договором позики у розмірі 319 700 грн. та 3 311,71 грн. судового збору.

ОСОБА_2 оскаржив зазначене рішення суду в апеляційному порядку, посилаючись на те, що воно є незаконним, необґрунтованим, несправедливим, ухваленим з неправильним застосуванням норм матеріального та процесуального права. Просить скасувати рішення Вінницького міського суду від 14.03.2014 р. в частині солідарного стягнення заборгованості за договором позики з ОСОБА_2 та ухвалити нове рішення в цій частині, яким відмовити у задоволенні вимог до ОСОБА_2

Колегія суддів, перевіривши законність та обгрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених у суді першої інстанції, вважає що апеляційна скарга до задоволення не підлягає у зв`язку з наступним.

Відповідно до вимог ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним та обгрунтованим.

Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом.

Обгрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з`ясованих обставин на які сторони посилаються, як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_2 та ОСОБА_4 позичили у ОСОБА_3 11.04.2011 року кошти у розмірі 6000,00 доларів США, 11.06.2011 року - 24000,00 доларів США, 28.08.2011 року - 80000, 00 грн., а всього на загальну суму 40000, 00 доларів США про що ними власноручно складено розписку із відповідними підписами (а/с85).

17.10.2013 року ОСОБА_3 звернувся до ОСОБА_2 та ОСОБА_4 із письмовою вимогою про повернення позичених у нього коштів у сумі 40000, 00 доларів США протягом семи діб з дня отримання ними даної вимоги.

Згідно рекомендованих повідомлень про вручення поштового відправлення, ОСОБА_4 та ОСОБА_2 отримали вказані поштові рекомендовані повідомлення 22.10.2013 року кожен особисто (а/с5,6).

Вінницьким МВ УМВС України у Вінницькій області згідно ЖЕО №33234 від 07.10.2013 року проводилась перевірка за результатами звернення ОСОБА_3 з приводу неповернення йому коштів громадянами ОСОБА_4 та ОСОБА_2 В ході даної перевірки від громадян ОСОБА_2 та ОСОБА_4 відібрано пояснення (а/с 80-84).

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту, або інших вимог, що звичайно ставляться.

За ч. 1 ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

Крім того, відповідно до вимог ст. 1047 ЦК України договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми.

На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.

Отже, на підтвердження укладення зазначеного договору позики відповідачі ОСОБА_2 та ОСОБА_4 видали позивачеві письмову розписку про позичені гроші.

Тим самим, суд дійшов правильного висновку про наявність боргових зобов`язань за договором позики відповідачів перед позивачем, а також про розмір цих зобов`язань.

Як вбачається з письмових пояснень ОСОБА_2 від 15.10.2013 року та ОСОБА_4 від 30.10.2013 року, відповідачі не заперечують факт написання ними розписки та того, що позичені кошти не були повернуті позивачу.

Зазначених обставин відповідачі також не спростували іншими доказами.

А згідно до ч. 1 ст. 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Якщо договором не встановлений строк повернення позики або цей строк визначений моментом пред'явлення вимоги, позика має бути повернена позичальником протягом тридцяти днів від дня пред'явлення позикодавцем вимоги про це, якщо інше не встановлено договором.

Виходячи з викладеного, суд дійшов правильного висновку і про задоволення позову.

Солідарний обов'язок про повернення боргу передбачений частиною1 ст. 541 ЦК України.

Згідно ч.ч.1,2 ст. 543 ЦК України, у разі солідарного обов'язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов'язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо.

Виходячи з розписки відповідачів, вони спільно взяли грошові кошти в борг тому є солідарними боржниками та позичальник має право вимагати виконання зобов'язання як від одного з відповідачів так із обох повністю або в частці.

Отже, суд вірно дійшов висновку, про покладення на ОСОБА_2 та ОСОБА_4 обов'язку солідарно повернути ОСОБА_3 борг за вказаним договором позики .

Доводи апеляційної скарги, які зводяться до того, що зі змісту розписки, яка міститься в матеріалах справи, неможливо в повному обсязі визначити хто, коли та в якому розмірі отримував кошти не заслуговують на увагу, виходячи з норми ст. 541 ЦК України.

Таким чином, судова колегія вважає, що доводи апеляційної скарги не є істотними, а відтак не дають підстав для висновку про порушення судом першої інстанції норм процесуального та неправильне застосування норм матеріального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи.

Ч. ч. 1, 2 ст. 303 ЦПК України передбачає, що під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції; апеляційний суд досліджує лише ті докази, які судом першої інстанції були досліджені з порушенням встановленого порядку або в дослідженні яких було неправомірно відмовлено, а також нові докази, неподання яких до суду першої інстанції було зумовлено поважними причинами.

За змістом ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права; не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Керуючись ст. ст. 303, 304, 307, 308, 313-315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - відхилити.

Рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 14 березня 2014 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та з цього ж моменту може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Судді/підписи/

З оригіналом вірно

суддя: В.С. Марчук