Постанова № 38712945, 15.05.2014, Донецький апеляційний адміністративний суд

Головуючий у 1 інстанції - Старосуд І.М.

Суддя-доповідач - Чумак С.Ю.

УКРАЇНА

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 травня 2014 року справа №805/2628/14

приміщення суду за адресою: 83017, м. Донецьк, бул. Шевченка, 26

Колегія суддів Донецького апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді: Чумака С.Ю.,

суддів: Ляшенка Д.В. та Ястребової Л.В.,

розглянувши у письмовому провадженні апеляційну скаргу Торезької об'єднаної державної податкової інспекції Головного Управління Міндоходів у Донецькій області на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 25 березня 2014 року у справі №805/2628/14 за позовом ОСОБА_2 до Торезької об'єднаної державної податкової інспекції Головного Управління Міндоходів у Донецькій області про скасування вимоги від 06.02.2014 року №Ф-101-17 про сплату боргу (недоїмки) у розмірі 2 316,57 грн.,

В С Т А Н О В И Л А:

Позивач звернулась до суду з позовом, в якому просила скасувати вимогу про сплату боргу № Ф-101-17 від 06.02.2014 року.

В обґрунтування позову зазначила, що досягла пенсійного віку, отримує пенсію у зв'язку з втратою годувальника, зареєстрована як фізична особа-підприємець, перебуває на спрощеній системі оподаткування. Відповідачем прийнято оскаржувану вимогу, за якою вона зобов'язана сплатити недоїмку по єдиному внеску в розмірі 2 316,57 грн. Вважає, що є пенсіонером за віком, а тому звільнена від сплати єдиного внеску на підставі ст. 4 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування».

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 25 березня 2014 року позовні вимоги задоволені повністю.

Не погодившись з таким судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить постанову суду скасувати та ухвалити нову, якою в задоволенні позову відмовити. В обґрунтування скарги зазначив, що звільненню від сплати єдиного внеску підлягають лише особи, які отримують пенсію за віком як вид пенсії. Оскільки ж позивач отримує пенсію по втраті годувальника, то від сплати єдиного внеску не звільнена.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права в межах доводів апеляційної скарги, вважає, що остання підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що позивач, ОСОБА_2 є фізичною особою-підприємцем, перебуває на спрощеній системі оподаткування, що відповідачем не заперечується.

Позивач народилась 8 жовтня 1936 року, отримує пенсію по втраті годувальника по теперішній час ( а.с. 39).

Відповідачем 06.02.2014 року прийнято вимогу № Ф-101-17 про сплату боргу, а саме суми недоїмки зі сплати єдиного внеску станом на 31.01.2014 року у розмірі 2 316,57 грн. \ а.с. 8\.

Предметом спору в даній справі є наявність у позивача права на звільнення від сплати єдиного внеску на підставі частини 4 статті 4 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» від 08.07.2010 року № 2464-VI ( далі - Закон № 2464), відповідно до якої фізичні особи-підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування, та члени сімей цих осіб, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності, звільняються від сплати за себе єдиного внеску, якщо вони є пенсіонерами за віком або інвалідами та отримують відповідно до закону пенсію або соціальну допомогу. Такі особи можуть бути платниками єдиного внеску виключно за умови їх добровільної участі у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування.

Подаючи позов позивач вважала, що підпадає під дію цієї норми законодавства, оскільки досягла пенсійного віку, передбаченого статтею 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», у зв'язку з чим звільнена від сплати єдиного внеску.

Суд з такою позицією позивача погодився і позов задовольнив.

При вирішенні спору колегія суддів виходить з наступного.

З правової конструкції частини 4 статті 4 Закону № 2464 вбачається, що фізична особа-підприємець звільняється від сплати єдиного внеску за наявності двох умов - особа повинна бути пенсіонером за віком та отримувати пенсію.

Згідно положень статті 2 Закону України «Про пенсійне забезпечення» № 1788-ХІІ від 05.11.1991 р. (далі Закон № 1788) за цим Законом призначаються трудові пенсії за віком, по інвалідності, в разі втрати годувальника та за вислугу років.

Відповідно до частини 1 статті 9 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» № 1058-ІV від 09.07.2003 року (далі Закон № 1058) за рахунок коштів Пенсійного фонду в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати:

1) пенсія за віком;

2) пенсія по інвалідності внаслідок загального захворювання (у тому числі каліцтва, не пов'язаного з роботою, інвалідності з дитинства);

3) пенсія у зв'язку з втратою годувальника.

З огляду на вказані положення діючого законодавства пенсії за віком та у зв'язку з втратою годувальника є різними видами пенсій.

Відповідно до частини 1 статті 26 Закону № 1058 особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років та наявності страхового стажу не менше 15 років.

При цьому колегія суддів вважає, що під пенсіонером за віком в частині 4 статті 4 Закону № 2464 розуміється саме особа, яка отримує пенсію за віком, як вид пенсії, а не особа, яка досягла пенсійного віку відповідно до статті 26 Закону № 1058, оскільки від сплати єдиного внеску за цією нормою Закону звільняються, зокрема, і особи, що отримують пенсію за віком на пільгових умовах відповідно до статей 13 та 14 Закону № 1788 та не досягли 60-річного віку.

Таким чином, при вирішенні питання про наявність у фізичної особи-підприємця права на звільнення від сплати єдиного внеску визначальним є не вік особи та наявність у неї права на отримання пенсії за віком, а вид пенсії, яку ця особа отримує, та сам факт отримання такої пенсії.

Позивач отримує пенсію у зв'язку з втратою годувальника, тобто вид пенсії, отримувачі якої не включені до переліку осіб, що звільняються за положеннями частини 4 статті 4 Закону № 2464 від сплати за себе єдиного внеску. Таким чином, підстави для звільнення позивача від сплати такого внеску відсутні.

Таким чином, колегія суддів вважає, що позивач повинна сплатити єдиний внесок у розмірі 2 316,57 грн., оскільки у цей період отримувала пенсію по втраті годувальника.

За таких обставин колегія суддів приходить до висновку, що постанова суду першої інстанції прийнята з порушенням норм матеріального та процесуального права, у зв'язку з чим підлягає скасуванню, а апеляційна скарга - задоволенню.

На підставі викладеного, керуючись статтями 195, 197, 198, 202, 205, 207, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,

П О С Т А Н О В И Л А :

Апеляційну скаргу Торезької об'єднаної державної податкової інспекції Головного Управління Міндоходів у Донецькій області задовольнити.

Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 25 березня 2014 року у справі №805/2628/14 скасувати.

В задоволенні позову ОСОБА_2 до Торезької об'єднаної державної податкової інспекції Головного Управління Міндоходів у Донецькій області про скасування вимоги від 06.02.2014 року №Ф-101-17 про сплату боргу (недоїмки) у розмірі 2 316,57 грн. відмовити.

Ухвала суду апеляційної інстанції за наслідками перегляду набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги протягом двадцяти днів після набрання законної сили до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя: С.Ю.Чумак

Судді: Д.В.Ляшенко

Л.В.Ястребова